Справа № 014/446/12 Головуючий у І інстанції Кириченко В.І.
Провадження № 22-ц/780/802/13 Доповідач у 2 інстанції Савченко С.І.
Категорія 36 18.02.2013
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
14 лютого 2013 року м.Київ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого судді Савченка С.І.,
суддів Панасюка С.П., Савченка С.І.,
при секретарі Клименко В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 2 жовтня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Другої Київської державної нотаріальної контори, Мирівської сільської ради Кагарлицького району Київської області, ОСОБА_2 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину та визнання незаконним рішення сільської ради, -
в с т а н о в и л а:
У липні 2012 року позивачка звернулася до суду із вказаним вище позовом, який мотивувала тим, що рішенням Мирівської сільської ради Кагарлицького району Київської області від 22 листопада 2010 року їй надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою для відведення у власність земельної ділянки площею 0,4500 га по АДРЕСА_1. Проте приватизувати ділянку вона не змогла, бо відповідачка ОСОБА_2 надала до Мирівської сільської ради свідоцтво про право на спадщину за законом на будинок по АДРЕСА_1, у зв'язку з чим сільрада своїм рішенням від 24 січня 2012 року скасувала попереднє рішення від 22 листопада 2012 року про надання їй дозволу на виготовлення проекту відводу. Вказувала, що відповідака незаконно отримала свідоцтво про право на спадщину, бо належний її батьку будинок на спірній земельній ділянці відсутній більше 8 років. У зв'язку із наведеним просила визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом у вигляді будинку по АДРЕСА_1, видане ОСОБА_2 29 грудня 2011 року, визнати незаконним і скасувати рішення Мирівської сільської ради Кагарлицького району Київської області від 24 січня 2012 року про скасування рішення сільської ради від 22 листопада 2010 року.
Рішенням Кагарлицького районного суду Київської області від 2 жовтня 2012 року позов задоволено частково. Визнано незаконним рішення Мирівської сільської ради Кагарлицького району Київської області від 24 січня 2012 року в частині скасування рішення сільської ради від 22 листопада 2010 року про надання ОСОБА_3 дозволу на виготовлення проекту із землеустрою для відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого
- 2 -
селянського господарства площею 0,2000 га по АДРЕСА_1. В решті позову відмовлено.
Відповідачка ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким в позові відмовити, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення і неправильне застосування судом норм матеріального права.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.
Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 214 ЦПК України рішення має відповідати в тому числі на такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 3) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам оскаржуване судове рішення не відповідає.
Судом першої інстанції встановлено і вбачається з матеріалів справи, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 - батько відповідачки ОСОБА_2, який заповіту не залишив (а.с.67,74). Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина на належний померлому будинок по АДРЕСА_1 (а.с.91). Спадщину за законом після смерті батька у встановлений шестимісячний строк прийняла дочка померлого - відповідачка ОСОБА_2, яка була зареєстрована і мешкала з батьком на момент його смерті і 29 грудня 2011 року отримала свідоцтво про право на спадщину (а.с.99). Наведені обставини стверджуються копією спадкової справи (а.с.62-101).
Також судом встановлено, що рішенням Мирівської сільської ради Кагарлицького району Київської області від 22 листопада 2010 року позивачці ОСОБА_3 дано дозвіл на виготовлення проекту із землеустрою для відведення у власність земельної ділянки по АДРЕСА_1 площею 0,4500 га, з яких 0,2500 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, 0,2000 га для ведення особистого селянського господарства (а.с.7). Рішенням Мирівської сільської ради від 24 січня 2012 року скасоване попереднє рішення від 22 листопада 2012 року про надання ОСОБА_3 дозволу на виготовлення проекту відводу, поскільки ОСОБА_2 надала до сільради свідоцтво про право на спадщину за законом на будинок по АДРЕСА_1 (а.с.6).
Вказані обставини стверджуються наявними в матеріалах справи рішеннями сільради.
Задовольняючи позов частково і визнаючи незаконним оспорюване рішення сільради від 24 січня 2012 року в частині скасування рішення ради від 22 листопада 2010 року про надання ОСОБА_3 дозволу на виготовлення проекту землеустрою для відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,2000 га по АДРЕСА_1, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що відповідачка ОСОБА_2 не довела, що успадкувала будь-яку будівлю на вказаній ділянці площею 0,2000 га.
Крім того, відмовляючи в позові про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого відповідачу 29 грудня 2011 року, суд виходив знедоведеності
- 3 -
факту видачі свідоцтва на підставі незаконної технічної документації, бо позивачка не оскаржувала дії КП КОР «Кагарлицьке БТІ» по видачі відповідачці технічного паспорта на житловий будинок.
Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками, оскільки суд у порушення вимог статей 213, 214 ЦПК України в достатньому обсязі не визначився із характером спірних правовідносин та правовою нормою, що підлягає застосуванню до них.
Згідно ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних, або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Згідно ст.15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових правовідносин.
За змістом вказаних процесуальних норм, об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес, і саме вони є підставою для звернення особи за захистом із застосуванням відповідного способу захисту.
Суд не взяв до уваги наведені вимоги цивільного процесуального закону та не з'ясував чи порушено права позивачки на спірну земельну ділянку, якщо порушено, то в чому це полягає і чи можливо захистити права позивачки у обраний нею спосіб. При цьму суд залишив поза увагою, що позивачка ОСОБА_3 не є ні власником, ні користувачем земельної ділянки, а відповідно до ст.152 ЗК України лише власники чи користувачі земельних ділянок наділені правом на такий спосіб захисту прав як визнання рішення незаконним.
Крім того, визнаючи незаконним оспорюване рішення сільської ради від 24 січня 2012 року в частині скасування рішення від 22 листопада 2010 року про надання дозволу на виготовлення проекту відводу ділянки площею 0,2000 га, суд керувався тим, що це окрема ділянка. Однак, суд не звернув уваги, що ділянка 0,2000 га є частиною ділянки площею 0,4500 га по вул. по АДРЕСА_1, межі якої до отримання державного акту не визначені.
Вирішуючи вимоги позивачки про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, виданого ОСОБА_2, суд не врахував, що позивачка не відноситься до спадкоємців померлого ОСОБА_4, а відтак не є особою, яка може претендувати на спадщину і відповідно до ст.1301 ЦК України заявляти вимоги про визнання недійсним свідоцтва з підстав порушення її прав.
Зазначені порушення, які допустив суд першої інстанції, призвели до неправильного вирішення спору та ухвалення незаконного і необгрунтованого рішення.
Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.
З викладених вище підстав колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.
Вирішуючи спір в межах заявлених в суді першої інстанції вимог, колегія суддів вважає, що позов не підлягає до задоволення з наступних міркувань.
За положеннями ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних, або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
- 4 -
Згідно ч.2 ст.152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані із позбавленням права володіння земельною ділянкою. Відповідно до положень ч.3 ст.152 ЗК України захист порушених прав громадян на земельні ділянки здійснюється в тому числі шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
За змістом вказаних правових норм захисту підлягають лише права власника чи користувача земельної ділянки.
Відповідно до положень ст.ст.125, 126 ЗК України 2001 року в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності на земельну ділянку у випадку її безоплатної передачі у власність (приватизації) посвідчується державним актом.
Оцінивши всі докази по справі у їх сукупності та взаємозв'язку, колегія суддів прийшла до висновку, що позивачка не надала суду належних і допустимих доказів про наявність у неї прав на спірну земельну ділянку і як наслідок порушення таких прав відповідачкою ОСОБА_2 З матеріалів справи вбачається, що позивачка не є ні власником, ні користувачем земельної ділянки, поскільки рішенням ради спірна ділянка не передавалася їй у власність чи у користування, і вона не отримувала державний акт.
Рішення сільради від 22 листопада 2010 року про надання дозволу на виготовлення проекту відводу не є рішенням про передачу ділянки у власність, на підставі якого викникають права власності чи користування у відношенні діялянки.
Крім того, відповідно до ст.1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину за законом визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.
Заяляючи вимоги про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого на ім'я відповідачки ОСОБА_2, позивачка не надала доказів, що видачею вказаного свідоцтва порушуються її права як спадкоємця, чи інші права, передбачені відповідним законом.
За таких обставин позовні вимоги позивачки задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія судів, -
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволити.
Рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 2 жовтня 2012 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_3 до Другої Київської державної нотаріальної контори, Мирівської сільської ради Кагарлицького району Київської області, ОСОБА_2 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину та визнання незаконним рішення сільської ради.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту його проголошення.
Головуючий : ___________________
Судді : ___________________ ___________________