Справа № 22-ц-6934/12 Головуючий у І інстанції Проць Т.В.

Провадження № 22-ц/780/513/13 Доповідач у 2 інстанції Кашперська Т.Ц.

Категорія 4 14.02.2013

_______________________________________________________________________________

РІШЕННЯ

Іменем України

12 лютого 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді Яворського М.А.,

суддів Кашперської Т.Ц., Фінагєєва В.О.,

за участю секретаря Дрозд О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 23 жовтня 2012 року за позовом прокурора Обухівського району Київської області в інтересах держави в особі Козинської селищної ради Обухівського району Київської області, Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3 про знесення самочинно збудованої споруди, позовом ОСОБА_2 до Козинської селищної ради Обухівського району Київської області, треті особи Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області, ОСОБА_3 про визнання права власності, позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, треті особи Козинська селищна рада Обухівського району Київської області, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області про знесення самочинно збудованої споруди,

заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

У квітні 2010 року прокурор Обухівського району звернувся до суду із позовом в інтересах держави в особі Козинської селищної ради Обухівського району Київської області, Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області про знесення самочинно збудованої споруди, мотивуючи вимоги тим, що відповідач ОСОБА_2 розпочав самовільно без відповідного дозволу забудову своєї земельної ділянки, в зв'язку із чим Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю здійснено перевірку та притягнуто відповідача до адміністративної відповідальності, а також надано припис про негайне зупинення будівництва та усунення виявлених порушень, разом із тим відповідач продовжує проведення будівельних робіт. Посилаючись на порушення відповідачем вимог закону при проведенні забудови належної йому на праві власності земельної ділянки, прокурор просив зобов'язати відповідача знести самовільно збудовану ним споруду на земельній ділянці пл. 0,1466 га., розташованої в АДРЕСА_1.

В квітні 2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про визнання права власності, мотивуючи вимоги тим, що на власній земельній ділянці він розпочав будувати житловий будинок, який за своїм правовим статусом на даний час вважається самочинним будівництвом. Під час проведення і до завершення будівельних робіт у нього не виникало спорів з сусідами, органами влади щодо забудови, оскільки при він дотримувався всіх вимог архітектурних, будівельних, санітарних та інших норм і правил. В березні 2010 року рішенням виконавчого комітету Козинської селищної ради йому було відмовлено у наданні дозволу на отримання свідоцтва про право власності на будинок. Посилаючись на дотримання ним при проведнні будівництва всіх необхідних вимог архітектурних, будівельних, санітарних та інших норм і правил та безпідставне скасування Козинською селищною радою раніше прийнятих рішень щодо узаконення самочинного будівництва, позивач просив визнати за ним право власності на житловий будинок пл. 961,7 кв.м. за адресою АДРЕСА_1.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 01 червня 2010 року дані позови об'єднані в одне провадження.

В травні 2012 року третя особа ОСОБА_3 як власник суміжної земельної ділянки заявив самостійні вимоги до ОСОБА_2 про знесення самочинно збудованої споруди, мотивуючи позов тим, що самочинно збудована ОСОБА_2 на суміжній земельній ділянці споруда порушує його права, оскільки виявлені відхилення щодо недотримання вимог будівельних норм та правил є істотними.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 01 червня 2012 року даний позов об'єднано в одне провадження із попередніми.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 23 жовтня 2012 року позови прокурора Обухівського району в інтересах держави в особі Козинської селищної ради та Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області задоволено, зобов'язано ОСОБА_2 знести самочинно збудовану ним споруду на земельній ділянці пл. 0,1466 га., розташованій в АДРЕСА_1, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про визнання права власності відмовлено.

Відповідач ОСОБА_2, не погоджуючись із рішенням Обухівського районного суду Київської області від 23 жовтня 2012 року, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позов і відмовити в задоволенні позовів Козинської селищної ради Обухівського району Київської області, Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю та ОСОБА_3

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Разом із тим рішення суду першої інстанції даним вимогам закону не відповідає.

Із матеріалів справи колегія суддів вбачає, що відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 406898 від 07 квітня 2008 року, договору міни земельних ділянок від 15 липня 2008 року № 752 ОСОБА_2 є власником земельної ділянки для ведення будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд пл. 0,1466 га., що розташована в АДРЕСА_1, а відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 406898 від 07 квітня 2008 року є власником земельної ділянки пл. 0,0626 га. для ведення особистого селянського господарства за вказаною адресою.

ОСОБА_3 є власником суміжних земельних ділянок для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд пл. 0,1500 га. на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 156204 від 27 лютого 2006 року, пл. 0,0034 га. на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 213328 від 04 березня 2010 року, для ведення особистого селянського господарства на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 156205 від 27 лютого 2006 року.

ОСОБА_2 на належній йому на праві власності земельній ділянці самочинно побудував житловий будинок без затвердження проектної документації та одержання дозволу інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, в зв'язку із чим 19 серпня 2008 року Інспекцією ДАБК ОСОБА_2 винесено припис № 05, яким встановлено порушення ст. ст. 5, 22 Закону України «Про основи містобудування», ст. 29 Закону України «Про планування і забудову територій» та запропоновано ОСОБА_2 припинити будь-яке будівництво до одержання дозволу Інспекції ДАБК.

Постановою Інспекції ДАБК у Київській області № 2105 від 19 серпня 2009 року ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення ч. 3 ст. 96 КУпАП, оскільки ОСОБА_2 без одержання дозволу Інспекції ДАБК будує індивідуальний житловий будинок, що порушує ст. ст. 5, 22 Закону України «Про основи містобудування», ст. 29 Закону України «Про планування і забудову територій», п. 3.25*ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень».

14 серпня 2009 року Комунальним підприємством Київської обласної ради «Обухівське бюро технічної інвентаризації» виготовлено технічний паспорт на спірний об'єкт нерухомості.

За результатами розгляду заяви ОСОБА_2 на підставі п. 9 ст. 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рішенням виконавчого комітету Козинської селищної ради від 10 вересня 2009 року № 7/26 узаконено самовільне розпочате ним будівництво житлового будинку на земельній ділянці пл. 0,1466 га. в АДРЕСА_1; порушено питання перед госпрозрахунковим проектно-виробничим архітектурно-планувальним бюро при головному архітекторі щодо виготовлення будівельного паспорту на самовільно розпочате будівництво житлового будинку; надано дозвіл ОСОБА_2 на продовження будівництва житлового будинку в АДРЕСА_1, на земельній ділянці розміром 0,1466 га.

24 листопада 2009 року рішенням виконавчого комітету Козинської селищної ради № 12/93 ОСОБА_2 погоджено прийняття в експлуатацію збудованого жилого будинку та прибудинкових споруд в АДРЕСА_1 із видачею довідки № 1282/1 про погодження прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.

24 лютого 2010 року Інспекцією ДАБК у Київській області на закінчений будівництвом об'єкт - житловий будинок загальною площею 961,7 кв.м., житловою площею 122,6 кв.м., розташований за адресою АДРЕСА_1 ОСОБА_2 видано сертифікат відповідності державним будівельним нормам, стандартам та правилам, реєстраційний номер КС 000602.

В подальшому 24 червня 2010 року Наказом Інспекції ДАБК у Київській області № 30-«ОД» було скасовано наказ начальника Інспекції ДАБК у Київській області від 24 лютого 2010 року № 602 про оформлення та видачу сертифіката відповідності закінченого будівництвом об'єкта - житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_1, цим же наказом скасовано і сертифікат відповідності державним будівельним нормам, стандартам і правилам від 24 лютого 2010 року № КС 000602 закінченого будівництвом об'єкта - житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_1, виданий ОСОБА_2

Крім того, рішенням Козинської селищної ради від 03 лютого 2010 року за протестом прокурора Обухівського району Київської області від 22 січня 2010 року скасовано рішення виконавчого комітету Козинської селищної ради від 10 вересня 2009 року № 7/26 «Про надання дозволу на узаконення самовільно розпочатого будівництва житлового будинку та надання дозволу на продовження будівництва житлового будинку».

Також рішенням Виконавчого комітету Козинської селищної ради від 11 березня 2010 року № 3/30 відмовлено ОСОБА_2 у наданні дозволу на отримання свідоцтва про право власності на житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, із одночасним поданням на розгляд сесії Козинської селищної ради питання про скасування рішення виконавчого комітету «Про погодження прийняття в експлуатацію об'єкта нерухомості» від 24 листопада 2009 року за № 12/93. Підставою для прийняття даного рішення стала невідповідність даних щодо поверховості збудованого ОСОБА_2 житлового будинку, зазначених в заяві та сертифікаті відповідності від 24 лютого 2010 року, та скасування рішення виконавчого комітету Козинської селищної ради від 10 вересня 2009 року № 7/26 «Про надання дозволу на узаконення самовільно розпочатого будівництва житлового будинку та надання дозволу на продовження будівництва житлового будинку», окремо зазначено, що спірний житловий будинок не був збудований до 01 січня 2008 року і не підпадає під дію Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Тимчасового порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом приватних житлових будинків садибного типу, дачних та садових будинків з господарськими спорудами і будівлями, споруджених без дозволу на виконання будівельних робіт».

Наведені обставини стверджуються наявними в матеріалах справи доказами.

Задовольняючи позови Козинської селищної ради Обухівського району Київської області, Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київскій області та ОСОБА_3 про знесення самочинно збудованої споруди на підставі ст. 376 ЦК України, суд першої інстанції виходив із того, що знесення самочинного будівництва є видом цивільно-правової відповідальності; особа, яка проводить таке будівництво з істотним порушенням будівельних норм та правил, має бути готовою до його знесення без відшкодування затрат, понесених за час незаконного будівництва, при відмові від проведення перебудови, та прийшов до висновку про обґрунтованість та необхідність задоволення заявлених позовних вимог щодо зобов'язання ОСОБА_2 знести самочинно збудовану ним споруду.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_2 про визнання права власності, суд першої інстанції прийшов до висновку, що посилання позивача на належність відведеної йому для будівництва земельної ділянки, відсутність спорів з приводу забудови із сусідом ОСОБА_3, дотримання встановлених норм і правил при будівництві недостатньо для набуття ОСОБА_2 в порядку ст. 331 ЦК України права власності на самочинно побудований жилий будинок.

Проте колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду, оскільки вони не ґрунтуються на закону та спростовуються матеріалами справи.

Згідно із ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Спірні правовідносини регулюються ст. 376 ЦК України, відповідно до вимог ч. 1 даної статті житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважається самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотним порушенням будівельних норм і правил.

Відповідно до ч. 4 ст. 376 ЦК України якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Відповідно до ч. 7 ст. 376 ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво.

З огляду на вимоги ст. 376 ЦК України самочинно збудований об'єкт нерухомості може бути знесений особою, яка здійснила самочинне будівництво, або за її рахунок на підставі судового рішення у випадках, що передбачені частинами 4, 7 цієї статті, зокрема якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці; якщо така забудова порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок; якщо проведення такої перебудови об'єкта є неможливим; якщо особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, відмовляється від проведення перебудови.

За таких обставин суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про задоволення позовних вимог в частині знесення об'єкту самочинного будівництва, оскільки ст. 376 ЦК України встановлений вичерпний перелік підстав для знесення самочинного будівництва, разом із тим позивачами за цими позовами не було безспірно доведено, що відповідач ОСОБА_2 провів будівництво спірного будинку із істотним відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, або із істотним порушенням будівельних норм та правил та відмовився від проведенні необхідної перебудови.

Відповідно до п. 22 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)», знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

Разом із тим вирішуючи спір, суд першої інстанції не звернув увагу, що знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності, а також у разі відмови забудовника провести перебудову.

Крім того не взято до уваги п. 24 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва», відповідно до якого знесення нерухомості, збудованої з істотним відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотним порушенням будівельних норм і правил (у тому числі за відсутності проекту), можливе лише за умови, що неможлива перебудова нерухомості відповідно до проекту або відповідно до норм і правил, визначених державними правилами та санітарними нормами, або якщо особа, яка здійснила будівництво, відмовляється від такої перебудови.

Колегія суддів враховує, що згідно із висновком № 01/09-11/12 судової будівельно-технічної експертизи від 31 січня 2012 року, що покладений судом першої інстанції в основу рішення, встановлена невідповідність спірного об'єкту будівництва вимогам державних будівельних норм: не виконані (порушені) вимоги п. 3.25а* ДБН 360-92** «Містобудування. Планування та забудова міських і селищних поселень», якими встановлено, що для догляду за будівлями і здійснення їх поточного ремонту відстань до межі сусідньої ділянки від найбільш виступної конструкції стіни треба приймати не менше 1,0 м., де одноповерхова прибудова до житлового будинку, який будується ОСОБА_2, знаходиться на відстані 55 см. - 78 см. від твердої межі у вигляді встановленого цегляного паркану між земельними ділянками ОСОБА_2 та ОСОБА_3; не виконані (порушені) вимоги п. 3.25*, таблиці 1 у додатку 3.1 ДБН 360-92** «Містобудування. Планування та забудова міських і селищних поселень», якими встановлено, що протипожежні розриви між будинками або окремо розташованими господарськими будівлями відповідно до ступеня їх вогнестійкості слід приймати відповідно до протипожежних вимог не менше 8 м., де фактично прибудова до житлового будинку, який будується ОСОБА_2, розташована на відстані 4,34 м. від житлового будинку ІІІ ступеня вогнестійкості ОСОБА_3, згідно із даним висновком, виявлені відхилення щодо вимог, передбачених пунктами 3.25*, 3.25а*, таблиці 1 додатку 3.1 ДБН 360-92** «Містобудування. Планування та забудова міських і селищних поселень» є істотними.

Але судом першої інстанції не було взято до уваги висновок даної експертизи в тій частині, що через відсутність проекту плану забудови, проекту на будівництво житлового будинку, виконавчої будівельної документації, наявність яких в обов'язковому порядку передбачена законом та державними будівельними нормами, та не представленої можливості проведення огляду приміщень, технічного стану конструктивних елементів усередені будинку з прибудовою до нього, не виявляється можливим установити відповідність об'єкту будівництва, що зводиться ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 плану забудови, проекту на будівництво житлового будинку та в цілому вимогам державних будівельних норм та не надано в цілому оцінки висновку проведеної по справі експертизи.

На думку колегії суддів, висновок експерта щодо ймовірних наслідків відхилення щодо вимог, передбачених пунктами 3.25*, 3.25а*, таблиці 1 додатку 3.1 ДБН 360-92** «Містобудування. Планування та забудова міських і селищних поселень», зокрема, що невиконання цих вимог впливає в подальшому на створення небезпечних умов для життя, здоров'я людини та забезпечення нормативної довговічності (150 років для житлових будинків), безпечності будівель та споруд, в тому числі і сусідніх, і може призвести до можливих матеріальних збитків і (або) соціальних втрат, внаслідок ймовірних аварій і пожеж, що можуть статися з техногенних (конструктивних, виробничих, технологічних, експлуатаційних тощо) або природних причин, не може свідчити про порушення прав третьої особи ОСОБА_3, оскільки це вірогідні допущення на майбутнє.

При цьому колегія суддів враховує, що ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15 січня 2013 року була скасована постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2012 року, а постанова Обухівського районного суду Київської області від 16 березня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Козинської селищної ради Обухівського району Київської області про скасування рішення від 03 лютого 2010 року № 2 залишена в силі. Із змісту даної ухвали вбачається, що рішення виконавчого комітету Козинської селищної ради від 10 вересня 2009 року № 7/26, яким було узаконене самовільно розпочате будівництво та надано дозвіл на продовження будівництва житлового будинку ОСОБА_2 в АДРЕСА_1 було прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України. Висновком судової будівельно-технічної експертизи від 29 листопада 2011 року № 21-06/232-11, що була проведена в межах розгляду даної справи, встановлено, що житловий будинок по АДРЕСА_1 на даній стадії відповідає вимогам основних положень державних будівельних норм України - ДБН В.2.2.-15-2005 «Житлові будинки. Основні положення», ДБН 360-92** «Містобудування. Планування та забудова міських і сільських поселень» та інших щодо нормування будівництва об'єктів житла.

Судом першої інстанції при розгляді справи також було допущено порушення норм процесуального права.

Так, ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 01 червня 2012 року позовна заява прокурора Обухівського району в інтересах держави в особі Козинської селищної ради Обухівського району, Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_2 про знесення самочинно збудованої споруди залишено без розгляду. Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 02 серпня 2012 року дана ухвала була скасована із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В подальшому суд першої інстанції не вирішив заяви прокурора про залишення його позову без розгляду, разом із тим продовжив розгляд справи без участі даного позивача та вирішував позовні вимоги осіб, в інтересах яких звернувся прокурор Обухівського району - Козинської селищної ради та Інспекції архітектурно-будівельного контролю в Київськоі області.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги про незаконність рішення суду першої інстанції в частині відмови ОСОБА_2 в задоволенні позову про визнання права власності, колегія суддів враховує наступне.

Дійсно, відповідно до ч. 5 ст. 376 ЦК України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Однак, ухвалюючи рішення про відмову ОСОБА_2 у визнанні права власності, суд першої інстанції помилково застосував невідповідну норму матеріального права. Вирішуючи спір в цій частині, суд першої інстанції послався на вимоги ст. 331 ЦК України, за вимогами якої право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Відмовляючи ОСОБА_2 в задоволенні позову на підставі вимог даної статті, суд першої інстанції не дав оцінки тим обставинам, що самочинно збудований об'єкт нерухомості має іншу правову природу, ніж новостворене майно, а тому суд мав керуватися належною ст. 376 ЦК України, що регулює правовідносини щодо самочинного будівницва.

Крім того, при вирішенні позовних вимог про визнання права власності судом першої інстанції не було враховано того, що відповідно до ст. 26 Закону України «Про основу містобудування» спори з питань містобудування вирішуються радами, інспекціями державного будівельного контролю у межах їх повноважень, а також судом відповідно до законодавства.

За загальним правилом кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч. 1 ст. 15 ЦК України, ч. 1 ст. 3 ЦПК України). У зв'язку із цим звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво має здійснюватися за наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.

Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлено, що прийняття в експлуатацію зведених до 31 грудня 2009 року індивідуальних (садибних) житлових будинків, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, здійснюється інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю за результатами технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж таких об'єктів за наявності документа, що посвідчує право власності або користування земельною ділянкою, на якій вони розташовані.

Разом із тим, ОСОБА_2, маючи на меті визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, звернувся із позовом до органу місцевого самоврядування, а не до відповідної інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, до повноважень якої належить прийняття спірного майна в експлуатацію, а суд першої інстанції даним обставинам належної оцінки не дав.

Таким чином рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог ОСОБА_2 підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення в цій частині про відмову в задоволенні позову із підстав, що наведені вище.

За таких обставин рішення суду першої інстанції ухвалене за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи та зроблені із порушенням та неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України підставами для його скасування із ухваленням нового рішення про відмову позивачам в задоволенні заявлених позовів.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 23 жовтня 2012 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Відмовити прокурору Обухівського району Київської області в позові в інтересах держави в особі Козинської селищної ради Обухівського району Київської області, Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області до ОСОБА_2 про знесення самочинно збудованої споруди.

Відмовити ОСОБА_3 в позові до ОСОБА_2 про знесення самочинно збудованої споруди.

Відмовити ОСОБА_2 в позові до Козинської селищної ради Обухівського району Київської області про визнання права власності.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Яворський М.А.

Судді: Кашперська Т.Ц.

Фінагєєв В.О.