Справа № 1004/444/12 Головуючий у І інстанції Якутюк В.С.
Провадження № 22-ц/780/917/13 Доповідач у 2 інстанції Савченко С.І.
Категорія 26 15.02.2013
У Х В А Л А
іменем України
14 лютого 2013 року м.Київ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого судді Савченка С.І.,
суддів Панасюка С.П., Даценко Л.М.,
при секретарі Клименко В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Богуславського районного суду Київської області від 19 грудня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Сведбанк», треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 про визнання недійсними кредитного договору, договору іпотеки, договорів поруки та застосування наслідків недійсності правочину, -
в с т а н о в и л а:
У липні 2012 року позивачка звернулася до суду із вказаним позовом, який мотивувала тим, що 11 вересня 2008 року між нею та АТ «Сведбанк» було укладено кредитний договір з доповненнями, за яким вона отримала кошти в сумі 71605,22 доларів США на споживчі цілі терміном на 10 років із розрахунку 12,5 % річних. Поручителями позичальниці за кредитним договором є треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, які за договорами поруки від 11 вересня 2008 року зобов'язалися відповідати перед банком за виконання позичальницею зобов'язань по поверненню кредиту. Крім того, в забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором між банком та поручителем ОСОБА_3 11 вересня 2008 року укладено договір іпотеки належних поручителю будинку і земельної ділянки по АДРЕСА_1.
Посилалася, що умови укладеного кредитного договору суперечать цілій низці нормативно-правових актів та порушують її права і охоронювані законом інтреси як споживача. Зокрема вказувала, що єдиним законним засобом платежу в Україні є гривня, а тому надання кредиту і його оплата в іноземній валюті є валютними операціями і згідно ст.5 Декрету КМ України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» потребують отримання індивідуальної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями, яка у банку відсутня, що свідчить про незаконність укладеного договору. Вказувала, що працівники банку при підписанні кредитного договору увели їхї в оману, не попередивши про можливі ризики у випадку різкої зміни валютного курсу. Крім того, порушені її права як споживача, передбачені ст.ст.11,18 Закону України «Про захист прав споживачів», бо відсутня рівність у відносинах сторін, на неї покладені всі ризики щодо повернення кредиту, покладено значну кількість обов»язків та надано для свого захисту незначну кількість прав. Вважала, що на підставі ст.203, 215, 229,230 ЦК України кредитний договір слід визнати недійсними. У зв'язку із недійсністю кредитного договору, підлягають
- 2 -
визнанню недійсними договори іпотеки та поруки.
Просила визнати недійсними: кредитний договір від 11 вересня 2008 року, договір іпотеки від 11 вересня 2008 року, обидва договори поруки від 11 вересня 2008 року, застосувати наслідки недійсності правочинів та зобов'язати приватного нотаріуса виключити з реєстру запис про іпотеку та заборону відчуження майна.
Рішенням Богуславського районного суду Київської області від 19 грудня 2012 року у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.
Позивач ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким її позовні вимоги задоволити в повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, порушення і неправильне застосування судом норм матеріального права.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_2 про визнання недійсними кредитного договору, договорів іпотеки та поруки на підставі ст.ст.203, 215, 229, 230 ЦК України, суд обгрунтовував свої висновки недоведеністю позовних вимог і як наслідок відсутністю передбачених законом підстав для визнання оспорюваних договорів недійсними.
Такі висновки суду є правильними і такими, що відповідають обставинам справи і вимогам закону.
За положеннями ч. 1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Згідно ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами 1-3,5,6 ст.203 цього Кодексу.
Згідно ст.230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч.1 ст.229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
Згідно ч.1 ст.229 ЦК України істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якості речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків встановлених законом.
Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 11 вересня 2008 року між позивачкою і ВАТ «Сведбанк», правонаступником якого є відповідач, було укладено кредитний договір із доповненнями, за яким позивачка отримала готівкою кошти в розмірі 71605,22 доларів США на споживчі цілі терміном на 10 років із розрахунку 12,5 % річних (а.с.17-21,26). Поручителями позичальниці за кредитним договором є треті особи ОСОБА_3, ОСОБА_4, які за двома окремими договорами поруки від 11 вересня 2008 року зобов'язалися відповідати перед банком за виконання позичальницею зобов'язань по поверненню кредиту (а.с.21-22). Крім того, в забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором між банком та поручителем ОСОБА_3 11 вересня 2008
- 3 -
року укладено договір іпотеки належних поручителю будинку і земельної ділянки по АДРЕСА_1 (а.с.23-25).
Також судом встановлено, що укладений сторонами кредитний договір з додатками відповідає діючому цивільному законодавству, містить всі суттєві умови, повну і детальну інформацію про права і обов'язки його учасників, порядок отримання і повернення кредиту, розмір платежів, відповідальність сторін.
Відповідно до п.10.12 кредитного договору перед його підписанням банк надав ОСОБА_2 в письмовій формі всю інформацію про умови кредитування, а також інформацію, передбачену «Правилами надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», затверджену постановою Правління НБУ 10 травня 2007 року (а.с.19).
Крім того, судом встановлено, що на момент видачі кредиту ВАТ «Сведбанк» мав банківську ліцензію НБУ № 38 від 7 грудня 2007 року з дозволом № 38-2 від 7 грудня 2007 року на право здійснення валютних операцій (а.с.61-62).
За таких обставин, з урахуванням того, що кредитний договір, а також договори поруки та іпотеки відповідають актам цивільного законодавства, докази про укладення вказаних договорів внаслідок помилки чи обману відсутні, то суд обгрунтовано відмовив у визнанні їх недійсними.
Доводи апеляційної скарги про те, що кредитний договір всупереч ст.638 ЦК України не містить усіх обов'язкових умов договору, не грунтуються на законі, поскільки підписаний позивачкою кредитний договір з додатками містять повну і детальну інформацію про права і обов'язки його учасників, передбачену законом. Зміст договору відповідає діючому цивільному законодавству, містить всі суттєві умови, сторони договору без будь-яких застережень підписали договір, обумовивши відповідальність за його невиконання.
Необгрунтовані і доводи апелянта про те, що при укладенні кредитного договору йому не було надано у письмовій формі всієї інформації щодо умов отримання та повернення кредиту, в тому числі про можливі ризики у випадку різкої зміни валютного курсу, що є порушенням його прав споживача. Перед підписанням кредитного договору банк надав ОСОБА_2 в письмовій формі всю інформацію про умови кредитування, а також інформацію, передбачену «Правилами надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», що стверджується п.10.12 договору, підписаним позивачкою.
Видача кредиту у доларах США та можливі коливання курсу не є несправедливими умовами договору, як помилково вважає апелянт, поскільки у позичальника існувала можливість передбачити в момент укладення договору зміни курсу гривні по відношенню до долара США, виходячи з динаміки зміни курсів валют з моменту введення в обіг у 1996 році національної валюти - гривні та її девальвації й можливість отримання кредиту в національній валюті, однак апелянт з такимим умовами договору погодилася та підписала їх за власним бажанням та на власний ризик.
З урахуванням наведеного, викладені в апеляційній скарзі доводи колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вони матеріалами справи не підтверджуються, не грунтуються на вимогах закону і не спростовують висновків суду про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2 про визнання договорів недійсними.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія судів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
- 4 -
Рішення Богуславського районного суду Київської області від 19 грудня 2012 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту її проголошення.
Головуючий : ___________________
Судді : ___________________ ________________