Справа № 22-а-1793-Ф/06 Головуючий суду першої інстанції Чулуп О.С.
Суддя-доповідач суду апеляційної інстанції: Ломанова Л.О.
УХВАЛА
ІМЕНЕМУКРАЇНИ
15 листопада 2006 року колегія суддів судової палаті у цивільних справах Апеляційного суду АР Крим у м. Феодосії у складі:
головуючого- судді Ломанової И.О.,
суддів: Притуленко О.В.,
Полянської В.О.
при секретарі Цендрі О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії справу адміністративної юрисдикції за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини А 0156 про стягнення заборгованості з виплати частини грошового забезпечення у вигляді надбавки за безперервну військову службу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Кіровського районного суду АР Крим від 8 червня 2006 року,
ВСТАНОВИЛА:
У лютому 2006 року ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом до військової частини А 0156 про стягнення заборгованості з виплати частини грошового забезпечення у вигляді надбавки за безперервну військову службу.
Вимоги мотивовані тим, що позивач проходить військову службу у військовій частині А 0167, правонаступником якої є військова частина А 0156. Незважаючи на вимоги Указу Президента України № 389 від 5 травня 2003 року «Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу» відповідачем вказана надбавка нараховувалася та виплачувалася не в повному обсязі. Тому позивач вважає, що надбавка за безперервну військову службу підлягає нарахуванню йому з дня її введення до листопада 2004 року в розмірі 70 %, оскільки його вислуга років станом на травень 2003 року складала 21 рік. Позивач просив суд зобов'язати військову частину А 0156 провести перерахунок його грошового забезпечення, і стягнути заборгованість з її виплати за період з червня 2003 року до листопада 2004 року з урахуванням коефіцієнта індексації грошових доходів в сумі 22 246 грн. 01 коп.
Постановою Кіровського районного суду АР Крим від 8 червня 2006 року у задоволенні позову відмовлено повністю.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1. ставить питання про скасування оскаржуваної постанови, з прийняттям нової - про повне задоволення позову, посилаючись на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення позивача, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Згідно частини 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
З матеріалів справи вбачається, що позивач після проходження військової служби звільнений з 23 листопада 2004 року наказом командира військової частини А 0167 (а.с. 17). Як було встановлено у судовому засіданні суду першої інстанції, згідно директиви Міністра оборони України від 30 грудня 2005 року №Д-322/1/024 військова частина А 0167 припинала своє існування, а її правонаступником визначена військова частина А 0156. Під
час служби у військовій частині А 0167 позивачу виплачувалася надбавка за безперервну військову службу в Збройних Силах України, встановлена Указом Президента України № 389 від 5 травня 2003 року «Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу», в таких розмірах - з червня 2003 року до вересня 2004 року - 15 %; у жовтні та листопаді 2004 року - 50 % (ах. 10).
Приймаючи постанову про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1., суд виходив з того, що надбавка за безперервну військову службу в Збройних Силах України виплачувалась позивачу відповідно до наказу командира військової частини А 0167 та у відповідності до розпоряджень Міністра оборони України, з урахуванням наявного фонду грошового забезпечення відповідача на 2003, 2004 роки. Відповідач діяв в межах своєї компетенції і правомірно.
Такі висновки суду першої інстанції узгоджуються з матеріалами справи.
Так, пунктом 1 наведеного Указу Президента України встановлено, що Міністрові оборони України надано право встановлювати військовослужбовцям Збройних Сил України щомісячні надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України у відсотках до грошового забезпечення, які мають високі результати у службовій діяльності, залежно від стажу служби в таких розмірах: понад 5 років - до 10 %; понад 10 років - до 30 %; понад 15 років - до 50 %; понад 20 років - до 70 %; понад 25 років - до 90 %.
Указом встановлено лише верхній граничний розмір надбавки, не фіксуючи початкового її розміру, та передбачено, що порядок і умови виплати зазначеної надбавки визначаються Міністром оборони України, Міністром внутрішніх справ України, Головою Державного комітету у справах охорони державного кордону України та Начальником Управління державної охорони України. Виплата надбавок здійснюється за рахунок коштів, передбачених у Державному бюджеті України на утримання Збройних Сил України та відповідних міністерств і комітетів. Зазначеним Указом Президента України також встановлено, що порядок і умови виплати зазначеної надбавки визначаються Міністром оборони України.
На виконання цього Указу Міністром оборони України наказом №149 від 26 травня 2003 року затверджено відповідну Інструкцію.
Згідно пункту 2 наказу Міністра оборони України від 26 травня 2003 року №149, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 8 травня 2003 року за №411/7732 «Про затвердження Інструкції про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за безперервну військову службу в Збройних силах України», розміри щомісячної надбавки за безперервну службу в Збройних Силах України встановлюються, виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, за рішенням Міністра оборони України.
При цьому відповідно до пункту 2.4 зазначеної Інструкції, виплата надбавки здійснюється в межах фонду грошового забезпечення, затвердженого в кошторисах військових частин.
На виконання Указу Президента України, щодо виплати вказаної надбавки, розпорядженнями Міністра оборони України від 26 травня 2003 року № 146/2095, від 13 листопада 2003 року № 146/1/11/463, від 8 жовтня 2004 № 220/2098, від 16 січня 2004 року №146/1/11/26 виплата щомісячної надбавки за безперервну військову службу особам офіцерського складу, прапорщикам (мічманам), а також особам рядового, сержантського (старшинського) складу, які проходять службу за контрактом і мають високі результати у службовій діяльності, встановлена у відсотках до грошового забезпечення при стажу служби понад 25 років відповідно: на період з червня по листопад 2003 року, з лютого по вересень
2004 року у розмірі 20%, у лютому та березні 2005 року - 20 %, з жовтня 2004 року до січня
2005 року - у розмірі 70 %.
Матеріалами справи підтверджується, що на підставі наказів начальника відповідача
згідно з вищевказаними розпорядженнями, виходячи із вказаних розмірів, в межах фонду
грошового забезпечення, затвердженого в кошторисі військової частини, позивачу
виплачувалась зазначена щомісячна надбавка.
Вищезазначені обставини свідчать, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого
висновку про те, що відповідач визначав відсотковий розмір щомісячної надбавки за
безперервну службу, яка належала до виплати позивачу, відповідно до розпоряджень Міністра оборони України.
Наведені в апеляційній скарзі доводи про наявність у відповідача достатнього фонду грошового забезпечення для виплати позивачу надбавки за безперервну військову службу у повному обсязі не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та про невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, оскільки з матеріалів справи не випливає їх незаконне використання військовою частиною А 0167.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про те, що оскаржувана постанова відповідає дійсним обставинам справи, вимогам законодавства і підстав для його скасування немає.
Враховуючи наведене, керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини 1 статті 205 і статтею 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судців судової палати у цивільних справах
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Кіровського районного суду АР Крим від 8 червня 2006 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця, відповідно до частини 2 статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України.