АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
_________________________________________________ АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ_____
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 листопада 2006 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії у складі:
головуючого - судді Ломанової Л.О.,
судців: Притуленко О.В.,
Полянської В. О.,
при секретарі Цендрі О.М.,
за участю: ОСОБА_2, її представника ОСОБА_3, представника Старокримської міської ради Мамчин Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії справу адміністративної юрисдикції за позовом ОСОБА_1 до Старокримської міської ради Кіровського району Автономної Республіки Крим, Державного підприємства „Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах", ОСОБА_2 про визнання протиправним рішення міської ради, його скасування, визнання недійсним Державного акту на право власності на земельну ділянку, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Кіровського районного суду АР Крим від 22 червня 2006 року,-
ВСТАНОВИЛА :
У грудні 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, мотивуючи вимоги тим, що 28.08. 2003 року він придбав у приватну власність домоволодіння АДРЕСА_1. Вказаний будинок знаходиться на земельній ділянці площею 0,0654 га., яку рішенням Старокримської міської ради НОМЕР_1 передано у власність відповідачці ОСОБА_2 та видано державний акт з реєстраційним НОМЕР_2 на вказану земельну ділянку. У зв'язку з цим просив визнати незаконним рішення Старокримської міської ради про передачу у власність відповідачки земельної ділянки, а також державний акт на право власності на вказану ділянку.
Доповненням до позову від 20.06.2006 року просив також визнати недійсним рішення Старокримської міської ради НОМЕР_3 про затвердження технічного звіту п передачу у власність земельної ділянки в розмірі 0,1 га ОСОБА_2.
Постановою Кіровського районного суду АР Крим від 22 червня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені в повному обсязі.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставить питання про скасування постанови суду із ухваленням нового судового рішення по справі, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи.
Обговоривши наведені у скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, колегія судців дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що рішення про передачу у власність ОСОБА_2 земельної ділянки було прийнято міською радою після відчуження останньою будинку, для обслуговування якого ця земельна ділянка була надана, що суперечить вимогам ст.ст. 30, 40 ЗК України в редакції від 13.03.1992 року.
Справа №22-а-1876-Ф/06
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, оскільки вони підтверджені матеріалами справи та ґрунтуються на законі.
Судом встановлено, що рішенням виконкому Старокримської міської ради НОМЕР_4 ОСОБА_4 для будівництва індивідуального жилого будинку було виділено земельну ділянку, у зв'язку з чим 21.05.1979 року між ним та міською радою був укладений договір про право б'езстрокового користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 площею 600 кв.м.
08.09.1983 року ОСОБА_4 продав ОСОБА_2 недобудований житловий будинок за вказаною адресою, внаслідок чого ОСОБА_2 отримала свідоцтво на право приватної власності на будинок від 03.01.1988 року.
22.02.1996 року ОСОБА_2(через ОСОБА_5) продала вказаний будинок
ОСОБА_6, а остання 11.12.1996 року продала жилий будинок ОСОБА_7
28.08.2003 року вказаний будинок за договором купівлі-продажу придбав позивач.
При вчиненні вищевказаних правочинів питання про користування земельною ділянкою, на якій розташований жилий будинок не вирішувалось.
У травні 1997 року відповідачка ОСОБА_2 звернулася до Старокримської міської ради з проханням про передачу в її власність земельної ділянки площею 0,654 га для обслуговування жилого будинку по АДРЕСА_1.
26.07.1997 року виконавчим комітетом Старокримської міської ради було прийнято
рішення НОМЕР_1 про передачу у приватну власність ОСОБА_2 вказаної земельної
ділянки, яке затверджено рішенням міської ради 30.09.1997 року. Крім того, 25.03.2005
року міська рада прийняла рішення НОМЕР_3 про передачу у власність ОСОБА_2
земельної ділянки площею 0,1 га по АДРЕСА_1 для обслуговування жилого будинку,
на підставі чого ОСОБА_2 був виданий Державний акт НОМЕР_5,
реєстраційній НОМЕР_6, про право власності на земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1.
Оскаржуючи рішення апелянт посилається на те, що поза увагою суду залишились її пояснення відносно того, що у 1997 році їй було не відомо про договір купівлі-продажу будинку ОСОБА_6, оскільки будинок нею у 1994 році був переданий в заставу і на той час вона в ньому проживала. З цих підстав вважає, що міська рада законно прийняла рішення про передачу їй у власність земельної ділянки і видала Державний акт.
Доводи апелянта спростовуються матеріалами справи з яких вбачається, що до укладення правочину купівлі-продажу будинку від 22.02.1996 року ОСОБА_2 з метою відчуження будинку отримала в БТІ довідку-характеристику на будинок, письмову згоду чоловіка ОСОБА_8 на відчуження майна, надала ОСОБА_5 відповідну довіреність та документи, які посвідчували її право на майно.
Ні договір купівлі-продажу будинку від 22.02.1996 року, укладений Дуком В.Є від імені відповідачки, ні інші договори, які були укладені відносно будинку, в установленому законом порядку недійсними визнані не були.
Відповідно до ст.6 ЗК України в редакції від 18.12.1992 року громадяни України мали право на одержання у власність земельних ділянок для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель.
Оскільки ОСОБА_2 станом на 26.07.1997 року вже не була власником жилого будинку по АДРЕСА_1 органи Старокримської міської ради не мали правових підстав для передачі у приватну власність відповідачки земельної ділянки, на якій розташований вказаний будинок.
Рішення виконкому Старокримської міської ради НОМЕР_1 та рішення вказаної міської ради від 30.09.1997 року і НОМЕР_3 не відповідають вимогам ст.ст.30, 40 ЗК України в редакції 1992 року та ст.ст.40, 81, 116, 120 ЗК України в редакції від 25.10.2001 року.
За таких обставин суд першої інстанції обгрунтовано задовольнив вимоги позивача, правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не містять правових підстав для скасування оскаржуваного рішення.
З урахуванням наведеного, керуючись ст.ст. 195, 198, 200, 206 КАС України, колегія суддів судової палати у цивільних справах, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Постанову Кіровського районного суду АР Крим від 22 червня 2006 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 1 місяця після набрання законної сили.