АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

_________________________________________________ АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07   листопада 2006 року колегія суддів судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії у складі:

головуючого - судді              Ломанової Л.О.,

суддів:                                     Притуленко О.В.,

Полян ської В. О.,

при секретарі                         Цендрі О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства „Керченський скляний комбінат" про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації, середнього заробітку за затримку розрахунку та відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Керченського міського суду АР Крим від 15 березня 2006 року,-

ВСТАНОВИЛА :

У лютому 2006 ОСОБА_1. звернувся до суду з даним позовом посилаючись на те, що з 20.02.2002 року він перебував у трудових відносинах з відповідачем, працював ІНФОРМАЦІЯ_1, і 18.02.2005 року був звільнений у зв'язку з виходом на пенсію. В день звільнення розрахунок з ним проведений не був, у зв'язку з чим просив стягнути з відповідача на його користь розрахунок у сумі 1673,02 грн., а також середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні в розмірі 5202,89 грн., компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати заробітної плати - 76,96 грн. та у відшкодування моральної шкоди 10000 грн.

Рішенням Керченського міського суду АР Крим від 15 березня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_1. задоволені частково. Суд стягнув із ЗАТ „КСК" на користь позивача заборгованість по заробітній платі в розмірі 1673,02 грн., та компенсацію заробітної плати в розмірі 76,96 грн. У задоволенні решти позову було відмовлено.

8  апеляційній скарзі ОСОБА_1. ставить питання про скасування рішення суду в

частині відмови в задоволенні його позовних вимог, з посиланням на невідповідність

висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права,

порушення норм процесуального права. Просить ухвалити по справі нове рішення про

задоволення його позовних вимог в повному обсязі.

Обговоривши наведені у скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про відмову у позові про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем був пропущений строк на звернення до суду за захистом порушеного права.

З таким висновком суду безспірно погодитися не можна.

Як роз'яснено в п.25 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику

застосування  судами   законодавства  про  оплату  праці"  непроведения  розрахунку   з

           працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня

після його звернення   з   вимогою   про   розрахунок   є   підставою   для   застосування

Справа № 22-ц-1769-ф\06 

відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП України. У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.

Пропуск без поважних причин тримісячного строку звернення до суду є самостійною підставою для відмови в позові, однак якщо суд установить, що останній є необгрунтованим, він відмовляє в його' задоволенні саме з цих підстав.

Вирішуючи спір, суд не врахував зазначених роз'яснень Пленуму Верховного Суду України і неправильно застосував норми матеріального права.

Як вбачається зі змісту рішення, суд дійшов висновку про порушення відповідачем трудових прав позивача, оскільки останній не сплатив ОСОБА_1. заборгованість по заробітній платі та компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати заробітної плати. З пояснень представника позивача випливає, що відповідач неодноразово звертався до відповідача після свого звільнення про виплату розрахунку. Свій борг перед ним відповідач визнавав і обіцяв його сплатити. Цей факт не оскаржується і представником відповідача, який у судовому засіданні також визнав борг перед позивачем.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що з січня по серпень 2005 року позивач 32 рази звертався до лікарні за медичною допомогою, що свідчить про важкий стан його здоров'я, який також перешкоджав йому своєчасно звернутися в суд з позовом.

За таких обставин будь-яких правових підстав вважати, що ОСОБА_1. пропустив передбачений ст.233 КЗпП України строк для звернення в суд з позовом немає.

Таким чином, апеляційна скарга ОСОБА_1. в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку є обгрунтованою, а рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення про задоволення вказаних позовних вимог ОСОБА_1., стягнення на його користь з відповідача середнього заробітку за період з моменту звільнення до часу вирішення спору по суті, виходячи з середньомісячної заробітної плати 468,78 грн.

Що стосується відшкодування моральної шкоди, то колегія суддів вважає, що вимоги позивача в цій частині підлягають частковому задоволенню. Згідно ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Порушення прав позивача у сфері трудових відносин (невиплата належних йому грошових сум), яке вимагає від позивача додаткових зусиль для організації свого життя є підставою для стягнення з товариства „Керченський скляний комбінат" на користь позивача компенсації моральної шкоди. При визначенні розміру компенсації суд враховує обставини, які мають істотне значення по справі, а також вимоги розумності і справедливості.

Доводи апелянта відносно стягнення з відповідача суми компенсації та індексації не заслуговують уваги, оскільки рішенням суду сума компенсації з відповідача була стягнута., що виключає предмет оспорювання. Вимоги щодо стягнення суми індексації в суді першої інстанції не заявлялися, а відповідно до ч.І ст.303 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не вправі вийти за межі вимог, заявлених в суді першої інстанції.

З урахуванням наведеного та керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 309, 313-314 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,-

ВИРІШИЛА:

 Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, рішення Керченського міського суду АР Крим від 15 березня 2006 року в частині  у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з )го акціонерного товариства „Керченський скляний комбінат" середнього заробітку затримки розрахунку та компенсації моральної шкоди скасувати. Ухвалити в цій

частині нове рішення, яким стягнути з Закритого акціонерного товариства „Керченський скляний комбінат" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 9375,60 грн. та у відшкодування моральної шкоди 500 грн.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено до суду касаційної інстанції протягом двох місяців з дня набрання законної сили.

з