апеляційний суд автономної республіки крим
Справа № 22-а-1796-Ф/06 Головуючий суду першої інстанції Кисельова О.М.
Суддя-доповідач суду апеляційної інстанції: Ломанова Л.О.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМУКРАЇНИ
1 листопада 2006 року колегія суддів судової палаті у цивільних справах Апеляційного суду АР Крим у м. Феодосії у складі:
головуючого - судді Ломанової Л.О.,
суддів: Притуленко О.В.,
Полянської В.О.
при секретарі Цендрі О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії справу адміністративної юрисдикції за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини А 0156 про стягнення заборгованості з виплати частини грошового забезпечення у вигляді надбавки за безперервну військову службу за апеляційною скаргою представника і командира військової частини А 0156 на постанову Феодосійського міського суду АР Крим від 13 березня 2006 року
ВСТАНОВИЛА:
У жовтні 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини А 0156 про стягнення заборгованості з виплати частини грошового забезпечення у вигляді надбавки за безперервну військову службу.
Вимоги мотивовані тим, що позивач проходить військову службу у військовій частині А 0156 у званні підполковника. Незважаючи на вимоги Указу Президента України № 389 від 5 травня 2003 року «Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу» відповідачем вказана надбавка нараховувалася та виплачувалася не в повному обсязі. Тому позивач вважає, що надбавка за безперервну військову службу підлягає нарахуванню йому з дня її введення в розмірі 50 %, а з 5 серпня 2004 року - в розмірі 70 %. Позивач просив суд зобов'язати військову частину А 0156 провести перерахунок його грошового забезпечення, і стягнути заборгованість з урахуванням коефіцієнта індексації грошових доходів в сумі 10229 грн. 24 коп.
Постановою Феодосійського міського суду АР Крим від 13 березня 2006 року позов задоволений частково - відповідача зобов'язано провести перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1, врахувавши надбавку за безперервну військову службу за період з червня до листопада 2003 року та з лютого до серпня 2004 року в розмірі 50 %, з вересня 2004 року до серпня 2005 року -в розмірі 70 %, також з військової частини А 0156 стягнено 8402 грн. 89 коп. заборгованості з виплати частини грошового забезпечення та 1577 грн. компенсації.
В апеляційній скарзі представник і командир військової частини А 0156 ставлять питання про скасування оскаржуваної постанови, з прийняттям нової - про відмову у задоволенні позову, посилаючись на те, що судом були неправильно встановлені обставини справи та застосовані норми матеріального права. Апелянт зазначає, що надбавка за безперервну військову службу сплачувалась позивачу відповідно до розпоряджень Міністра оборони України.
В запереченнях на апеляційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, заперечень на неї, вислухавши пояснення позивача, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до пунктів 3 і 4 статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального або процесуального «права, що призвело до неправильного вирішення справи.
З матеріалів справи вбачається, що позивач проходить військову службу у військовій частині А 0156 (а.с. 6). В період з червня 2003 року до вересня 2005 року йому виплачувалася надбавка за безперервну військову службу в Збройних Силах України, встановлена Указом Президента України № 389 від 5 травня 2003 року «Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу», в таких розмірах - з червня до листопада 2003 року та з лютого до вересня 2004 року - 10 %; у грудні 2003 року, січні 2004 року та з жовтня 2004 року до січня 2005 року -50 %; у лютому та березні 2005 року - 15 %; з квітня до серпня 2005 року - 65 %; у вересні 2005 року - 70 % (а.с. 20).
Приймаючи постанову про задоволення позову ОСОБА_1, суд виходив з того, що при стажі безперервної служби понад 15 та понад 20 років, відповідно до зазначеного Указу Президента України позивач мав право на отримання надбавки за безперервну службу в розмірі 50 % та 70 %.
Оскільки статтями 2 і 9 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей», передбачено, що ніхто не має права обмежувати військовослужбовців у правах та свободах, визначених законодавством України, і держава гарантує матеріальне та інше забезпечення військовослужбовців у розмірах, що стимулюють заінтересованість громадян України у військовій службі, виплата позивачу надбавки за безперервну службу в меншому розмірі, ніж вказано в Указі Президента України, порушує його права.
Такі висновки суду не відповідають матеріалам справи, та суперечать нормам матеріального права.
Так, пунктом 1 наведеного Указу Президента України встановлено, що Міністрові оборони України надано право встановлювати військовослужбовцям Збройних Сил України щомісячні надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України у відсотках до грошового забезпечення, які мають високі результати у службовій діяльності, залежно від стажу служби в таких розмірах: понад 5 років - до 10 %; понад 10 років - до 30 %; понад 15 років - до 50 %; понад 20 років - до 70 %; понад 25 років - до 90 %.
Указом встановлено лише верхній граничний розмір надбавки, не фіксуючи початкового її розміру, та передбачено, що порядок і умови виплати зазначеної надбавки визначаються Міністром оборони України, Міністром внутрішніх справ України, Головою Державного комітету у справах охорони державного кордону України та Начальником Управління державної охорони України. Виплата надбавок здійснюється за рахунок коштів, передбачених у Державному бюджеті України на утримання Збройних Сил України та відповідних міністерств і комітетів.
На виконання цього Указу Міністром оборони України наказом №149 від 26 травня 2003 року затверджено відповідну Інструкцію.
Згідно пункту 2 наказу Міністра оборони України від 26 травня 2003 року №149, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 8 травня 2003 року за №411/7732 «Про затвердження Інструкції про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за безперервну військову службу в Збройних силах України», розміри щомісячної надбавки за безперервну службу в Збройних Силах України встановлюються, виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, за рішенням Міністра оборони України.
При цьому відповідно до пункту 2.4 зазначеної Інструкції, виплата надбавки здійснюється в межах фонду грошового забезпечення, затвердженого в кошторисах військових частин.
На виконання Указу Президента України, щодо виплати вказаної надбавки, розпорядженнями Міністра оборони України від 26 травня 2003 року № 146/2095, від 13 листопада 2003 року № 146/1/11/463, від 8 жовтня 2004 № 220/2098, від 16 січня 2004 року № 146/1/11/26 виплата щомісячної надбавки за безперервну військову службу особам офіцерського складу, прапорщикам (мічманам), а також особам рядового, сержантського (старшинського) складу, які проходять службу за контрактом і мають високі результати у службовій діяльності, встановлена у відсотках до грошового забезпечення при стажу служби понад 25 років відповідно: на період з червня по листопад 2003 року, з лютого по вересень
2004 року у розмірі 20%, у лютому та березні 2005 року - 20 %, з жовтня 2004 року до січня
2005 року - у розмірі 70 %.
Матеріалами справи підтверджується, що на підставі наказів начальника відповідача згідно з вищевказаними розпорядженнями, виходячи із вказаних розмірів, в межах фонду грошового забезпечення, затвердженого в кошторисі військової частини, позивачу виплачувалась зазначена щомісячна надбавка.
Вищезазначені обставини свідчать, що суд першої інстанції дійшов неправильного висновку про порушення прав позивача, тому, колегія судців вважає, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нової - про відмову в задоволенні позову.
Враховуючи наведене, на підставі статей 2 і 9 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей», Указу Президента України № 389 від 5 травня 2003 року «Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу», керуючись статтями 195, 196, пунктом 3 статті 198, пунктами 3 і 4 статті 202, частини 2 статті 205, статтею 207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АР Крим у м. Феодосії
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу представника і командира військової частини А 0156 задовольнити.
Постанову Феодосійського міського суду АР Крим від 13 березня 2006 року скасувати.
Прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до військової частини А 0156 про стягнення заборгованості з виплати частини грошового забезпечення у вигляді надбавки за безперервну військову службу -відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця, відповідно до частини 2 статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України.