АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
__________________________________________________ АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ___
Справа № 22-а-1706-Ф/06 Головуючий суду першої інстанції: Белоусов Е.Ф.
Суддя-доповідач суду апеляційної інстанції: Ломанова И.О.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
1 листопада 2006 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АР Крим у м. Феодосії у складі:
головуючого - судді Ломанової Л.О.
суддів: Полянської В.О.,
Притуленко О.В.
при секретарі Цендрі О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військового комісаріату АР Крим про зобов'язання відповідача зробити перерахунок пенсії та її виплату за апеляційною скаргою представника Військового комісаріату АР Крим на постанову Керченського міського суду АР Крим від 13 липня 2006 року,
ВСТАНОВИЛА:
У червні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військового комісаріату АР Крим про зобов'язання відповідача зробити перерахунок пенсії та її виплату з урахуванням щомісячної надбавки у розмірі 40 % посадового окладу, встановленої Указом Президента України від 14 липня 1999 року №847/99 з 1 вересня 1999 року, 100% щомісячної надбавки грошового забезпечення, встановленої Указом Президента України від 23 лютого 2002 року № 173 з 1 січня 2003 року, 90 % щомісячної надбавки за безперервну службу, встановленої Указом Президента України від 5 травня 2003 року № 389/2003 з 1 травня 2003 року, 33,3 % премії, яка передбачена пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 22 травня 2000 року № 829 і наказом Міністра оборони України від 5 березня 2001 року № 75. Крім того, просив суд визнати його право на доплату надбавки за безперервну службу за 2005 рік, зобов'язати відповідача зробити доплату недонарахованої з 1 січня 2005 року до 21 березня 2005 року 50 % надбавки, виходячи з її максимального розміру, встановленого для військовослужбовців, які мають стаж безперервної служби понад 25 календарних років, та на 50 % недонарахованої у 2005 році пенсії без обмеження відсоткових надбавок і премій.
Позовні вимоги мотивовані тим, що з 2 грудня 1992 року він є пенсіонером Міністерства оборони України і йому встановлена пенсія згідно з вимогами Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» №2262-ХП (далі - Закон України про пенсійне забезпечення військовослужбовців ...»). Не зважаючи на проведені збільшення грошового утримання військовослужбовців, які проходять військову службу, відповідач відповідні перерахунки пенсії не зробив, що суперечить вимогам статей 43 і 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців ...».
Постановою Керченського міського суду АР Крим від 13 липня 2006 року позов був задоволений повністю.
В апеляційній скарзі представник Військового комісаріату АР Крим просить скасувати постанову та прийняти нову - про відмову у задоволенні позову.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, колегія судів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що на позивача, який не одержував надбавку за вислугу років та інші додаткові види грошового забезпечення під час проходження служби, поширюються дії зазначених вище нормативно-правових актів, тому наявні підстави для проведення перерахунку раніше призначеної пенсії.
Колегія суддів вважає такі висновки суду необгрунтованими.
Згідно роз'яснень, які містить пункт 8 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про окремі питання при застосуванні судами України законодавства про пенсійне забезпечення військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби), осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ і деяких інших осіб» від 15 квітня 2005 року № 4 року виходить, що законодавством з питань пенсійного забезпечення, чинним до 1 січня 2005 року, не була передбачена можливість перерахунку раніше призначених пенсій у зв'язку з введенням після звільнення військовослужбовців і осіб, які мають право на пенсію у відповідності до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців ...», нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, яких вони не одержували під час служби, а також премій.
Закон № 1769-IV «Про внесення змін до статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб», який набрав чинності з 1 січня 2005 року, не має зворотної сили і тому вимоги про перерахунок пенсії з урахуванням введених після звільнення зі служби позивача нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення і премій за минулий час, тобто з 1 січня 2005 року, задоволенню не підлягають.
Відповідно до пункту 2 розділу 2 Прикінцевих положень Закону України № 1769 «Про внесення змін до статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» особи, яким раніше було призначено пенсії згідно з Законом № 2262, з 1 січня 2005 року мають право на перерахунок цих пенсій та виплату їм 50% від суми перерахованої пенсії, азі січня 2006 року - 100 % цієї суми. У разі, якщо внаслідок перерахунку за нормами Закону № 1769 розмір пенсії виплачуваної в період з 1 січня 2005 року до 1 січня 2006 року її частини зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.
З матеріалів справи вбачається, що позивач був звільнений з військової служби з 1 грудня 1992 року, і з наступного дня має право на пенсію як військовий пенсіонер.
У відповідності до статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців ...» розмір призначеної пенсії підлягає перерахунку з кожним підвищенням грошового забезпечення відповідної категорії військовослужбовців.
Підвищення раніше призначених пенсій особам даної категорії проводиться на підставі постанов Кабінету Міністрів України «Про заходи про підвищення рівня пенсійного забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ» від 25 жовтня 2002 року № 1576 та «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ і деяких інших осіб» від 27 серпня 2003 року № 1350.
Відповідно до статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців ...» і пункту 8 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 перерахунок раніше призначеної пенсії військовослужбовцям і прирівняним до них особам проводиться у зв'язку із зміною розміру грошового забезпечення, з якого обчислюються пенсії, що було зроблено після звільнення їх зі служби.
При цьому слід мати на увазі, що при збільшенні розміру окладів грошового
забезпечення (посадового окладу і окладу за воїнське спеціальне звання) підлягає
перерахунку як процентна надбавка за вислугу років, так і інші додаткові види грошового
забезпечення, які враховувалися при обчисленні пенсії та розмір яких визначається у
відсотках від вказаних окладів грошового забезпечення (за класність, роботу з секретними
документами, умовами служби тощо).
Таким чином, з наведених обставин випливає, що щомісячна 100% надбавка,
встановлена Указом Президента України від 23 лютого 2002 року № 173 і надбавка за
безперервну службу, встановлена Указом Президента України № 389 від 5 травня 2003 року,
та виплата премії в розмірі 33,3 % грошового забезпечення, передбачена пунктом З постанови Кабінету Міністрів України від 22 травня 2000 року № 829 відносяться до
додаткових видів грошового забезпечення і беруться до уваги при розрахунку пенсії особам, які одержували їх під час проходження служби і звільнені з військової служби після їх встановлення.
Беззаперечно встановлено, що під час проходження служби позивач ані 100% надбавки, встановленої Указом Президента України №173/2002 від 23 лютого 2002 року, ані премії в розмірі 33,3 % грошового забезпечення, встановленої пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 22 травня 2000 року № 829, ані надбавки за безперервну службу, встановлену Указом Президента України № 389 від 5 травня 2003 року не одержував. Тому дія Указів Президента України №847/1999, № 173/2002 та № 389/2003, а також постанова Кабінету Міністрів України від 22 травня 2000 року № 829 на нього не може розповсюджуватися, оскільки встановлення нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення після звільнення військовослужбовця зі служби, і яких він не одержував під час служби, не може бути підставою для перерахунку раніше призначеної пенсії.
З січня 2005 року відповідно до пункту 2 розділу 2 Прикінцевих положень Закону України № 1769 позивачу було зроблено перерахунок пенсій та виплачувалось 50 % від суми перерахованої пенсії.
За таких обставин оскаржуване рішення підлягає скасуванню, оскільки фактичні обставини справи судом встановлені і дослідженні в повному обсязі, але неправильно застосовані норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що юрисдикція з питань про відповідність Конституції України (конституційність) законів України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України поширюється виключно на Конституційний Суд України, відповідно до 2 пункту 3 розділу IV Закону України «Про Конституційний Суд України».
Враховуючи наведене, на підставі статей 43 і 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців ...», керуючись статтями 195, 196, пунктом 3 статті 198, пунктом 4 статті 202, частини 2 статті 205, статтею 207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АР Крим у м. Феодосії
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу представника Військового комісаріату АР Крим задовольнити.
Постанову Керченського міського суду АР Крим від 13 липня 2006 року скасувати.
Прийняти нову постанову, якої повністю відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Військового комісаріату АР Крим про зобов'язання відповідача зробити перерахунок пенсії та її виплату.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця, відповідно до частини 2 статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України.