АПЕЛЯЩЙНИЙ СУД

________________________________________________ АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ_______________________________________________________

Справа № 22-Ц-1532-Ф/06    Головуючий суду першої інстанції                        Бердієва Б.А.

Суддя-доповідач суду апеляційної інстанції        Ломанова Л.О.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

8 листопада 2006 року колегія судців судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АР Крим у м. Феодосії в складі:

головуючого - судді                   Ломанової Л.О.,

судців                                       Притуленко О.В.,

Полянської В. О.,

при секретарі      Цендрі О.М.,

озглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства «Агрострой» про поновлення на роботі, стягнення заборгованості з виплати заробітної плати, виплати заробітної плати за час вимушеного прогулу, та стягнення моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду АР Крим від 29 травня 2006 року,

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2006 року ОСОБА_1. звернувся до суду із позовом до ВАТ «Агрострой» про поновлення на роботі, стягнення заборгованості з виплати заробітної плати, виплати заробітної плати за час вимушеного прогулу, а також стягнення моральної шкоди .

Позовні вимоги мотивовані тим, що 28 вересня 2005 року позивач був прийнятий на роботу за посадою ІНФОРМАЦІЯ_1 до ВАТ «Агрострой» за трудовою угодою строком на 2 місяці. Проте, з невідомих позивачу причин він був звільнений раніше встановленого строку - 20 жовтня 2005 року. Позивач просив суд поновити його на роботі, стягнути заборгованість із виплати заробітної плати з 28 вересня 2005 року до 20 жовтня 2005 року, оскільки вважає, що вона виплачувалася не в повному обсязі. Крім того, позивач просив суд зобов'язати відповідача виплатити йому заробітну плати за час вимушеного прогулу -з 21 жовтня 2005 року до 18 листопада 2005 року, а також стягнути моральну шкоду, яку ОСОБА_1. оцінює у 5 000 грн., а обґрунтовує моральними стражданнями та необхідністю санаторно-курортного лікування внаслідок порушення його трудових прав.

Рішенням суду в позові відмовлено повністю. Висновки суду ґрунтуються на тому, що позивачем був пропущений строк для звернення до суду із позовом про поновлення на роботі, необґрунтованості вимог про стягнення заробітної плати, а також відсутності порушення трудових прав позивача як підстави для відшкодування йому моральної шкоди.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1. на рішення суду ставиться питання про його скасування і ухвалення нового рішення - про повне задоволення позову.

Вимоги апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення позивача та представника відповідача, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу

України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє

законність   і   обґрунтованість   рішення   суду   першої   інстанції   в   межах   доводів

апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

                       Відповідно до частини 1 статті 233 Кодексу законів про працю України у

          справах про звільнення працівник може звернутися до суду із заявою про вирішення

        трудового спору в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня

      видачі трудової книжки. При цьому на підставі статті 324 цього Кодексу суд може

     поновити цей строк в разі його пропуску з поважних причин.

Відповідно до частини 1 статті 233 Кодексу законів про працю України у справах про звільнення працівник може звернутися до суду із заявою про вирішення трудового спору в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. При цьому на підставі статті 324 цього Кодексу суд може поновити цей строк в разі його пропуску з поважних причин.

З матеріалів справи вбачається, що 28 вересня 2005 року позивача було прийнято на роботу за посадою ІНФОРМАЦІЯ_1 до ВАТ «Агрострой» за трудовою угодою строком на 2 місяці (а.с. 9). 20 жовтня 2005 року його було звільнено наказом голови правління ВАТ «Агрострой» від 25 жовтня 2005 року № НОМЕР_1 з за пунктом 2 частини 1 статті 36 Кодексу законів про працю України (а.с. 10), тобто до закінчення строку трудової угоди. Як було встановлено у судовому засіданні у суді першої інстанції, і цього не заперечує позивач, трудова книжка йому була видана 8 листопада 2005 року (а.с. 76). До суду із позовною заявою ОСОБА_1. звернувся 10 січня 2006 року (а.с. 3), надіславши заяву поштою 29 грудня 2005 року (а.с. 18), тобто після спливу встановленого частиною 1 статті 233 Кодексу законів про працю України строку. При цьому поважних причин, які є підставою для поновлення цього строку на підставі статті 324 цього Кодексу, не надано.

Наведене свідчить про правильність висновку суду першої інстанції про необхідність відмови у задоволенні позову в цій частині у зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до суду із позовом про звільнення, згідно частини 1 статті 233 Кодексу законів про працю України.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду про безпідставність вимог позивача щодо стягнення заборгованості з виплати заробітної плати, оскільки правильність її нарахування та виплати позивачу була предметом дослідження під час розгляду справи, підтверджується матеріалами справ, зокрема актами виконаних робіт (а.с. 27-30, 31-33, 34-36), довідками (а.с. 10, 37), табелями обліку робочого часу (а.с. 24,25), а апеляційна скарга не містить підстав для висновків про необґрунтованість відмови у задоволенні позову в цій частині.

Згідно частини 1 статті 237 Кодексу законів про працю України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

З викладеного вище випливає, що матеріали справи не містять підстав для висновку про порушення власником або уповноваженим ним органом ВАТ «Агрострой» законних прав ОСОБА_1., а відтак і підстав для задоволення позову в частині стягнення моральної шкоди.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджене тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з виконанням вимог цивільного судочинства.

На підставі наведеного і керуючись статтею 303, пунктом 1 частини 1 статті 307, статтею 308 та 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія судців судової палати у цивільних справах

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Кіровського районного суду АР Крим від 29 травня 2006 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.