Справа № 226/5/12

Провадження №11/772/196/2013 Категорія: крим.

Головуючий у суді 1-ї інстанції: Робак С.О.

Доповідач : Нагорняк Є. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В АЛ А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого: Нагорняка Є.П.,

суддів: Зайцева В.А., Ковальської І.А.,

з участю прокурора: Миколайчука Д.Г.,

адвокатів ОСОБА_2, ОСОБА_3,

засудженого ОСОБА_4,

потерпілого ОСОБА_5

розглянула 13 лютого 2013 року у відкритому судовому засіданні у м. Вінниці кримінальну справу за апеляцією адвоката ОСОБА_2 на вирок Тульчинського районного суду Вінницької області від 15 червня 2012 року, яким

ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця м. Тульчина, проживає: АДРЕСА_1, українець,

громадянин України, АДРЕСА_2

одружений, пенсіонер, раніше не судимий, -

засуджений за ст. 122 ч.1 КК України до двох років позбавлення волі.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 1144,74 грн. у відшкодування завданої майнової шкоди, 5000 грн. у відшкодування моральної шкоди і 1000 грн. понесених судових витрат за надання йому юридичної допомоги.

За вироком суду ОСОБА_4 визнано винним та засуджено за вчинення ним наступного.

17 вересня 2011 року біля 14:00 год. ОСОБА_5 на своєму власному автомобілі НОМЕР_1 разом з донькою ОСОБА_6 приїхали до домогосподарства АДРЕСА_3 та належить його рідному брату ОСОБА_4, для того, щоб з-під його паркану забрати належний йому задній міст (чулок) від автомобіля ГАЗ-53, який знаходився у брата на тимчасовому зберіганні. Під час погрузки даного моста на причіп автомобіля, між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 виникла суперечка з приводу квартирантів, а саме, осіб циганської національності, яких ОСОБА_4 впустив проживати в частину будинку, що розташований по АДРЕСА_4 без відома та дозволу інших власників будинку. Під час суперечки, ОСОБА_4 навмисно, з метою заподіяння тілесних ушкоджень наніс дерев'яною палкою, яка знаходилась біля паркану, ОСОБА_5 удари по задній частині тулуба та лівій верхній кінцівці, а також кулаком правої руки наніс удар в область обличчя.

В результаті навмисних дій ОСОБА_4, ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритого велико- та дрібно- уламкового Y-подібного перелому середньої третини лівої ліктьової кістки без значного зміщення; перелому коренів 1,2 зубів зліва та 1,2 зубів справа по нижній щелепі; перелому поперечного виростку тіла 3-го хребця справа; забою м'яких тканин, садни, синців в області обличчя, лівої верхньої кінцівки, тулуба, які згідно висновку експерта №337 від 28.10.2011 року та висновку експертів комісійної судово-медичної експертизи №130-к від 24.11.2011 року, відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня важкості, що спричинили тривалий (більш як 21 день) розлад здоров'я.

Не погодившись з вироком суду, адвокат засудженого ОСОБА_2 подав апеляцію з доповненнями, в якій просить вирок суду скасувати через порушення кримінально-процесуальних норм та винести виправдувальний вирок відносно засудженого, мотивуючи свої вимоги тим, що у справі не було проведено її попереднього розгляду, судовий процес не фіксувався технічними засобами, розгляд справи проводився з обвинувальним ухилом, що виразилось у тому, що суд брав до уваги та досліджував лише докази з боку обвинувачення, залишаючи поза увагою клопотання захисту про витребовування доказів, які доводять невинуватість підсудного.

Заслухавши доповідача, виступи в дебатах адвоката ОСОБА_2 та засудженого ОСОБА_4, які наполегливо просили задовольнити апеляцію, потерпілого ОСОБА_5, його представника адвоката ОСОБА_3 та прокурора Миколайчука Д.С., які заперечили проти задоволення апеляції, наполягаючи на залишенні вироку без зміни, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає, проте вирок щодо засудженого в частині призначеного йому покарання слід змінити.

Висновок суду про винуватість ОСОБА_4 у вчиненні злочину, за який його засуджено, за встановлених судом обставин базується на ретельно досліджених у судовому засіданні доказах, сукупності яких у вироку дана належна оцінка.

Так, про доведеність вини ОСОБА_4 в умисному заподіянні ним середньої тяжкості тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_5 свідчать наступні докази.

Потерпілий ОСОБА_5 детально пояснив про обставини скоєння щодо нього його братом ОСОБА_4 злочину.

Свої свідчення потерпілий підтвердив при відтворенні з його участю обстановки та обставин подій.

Показання потерпілого повністю підтвердила очевидиця подій свідок ОСОБА_6

Свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 чули сварку між ОСОБА_5, що виникла через «якесь залізо від автомобіля», що лежало біля хвіртки домогосподарства ОСОБА_4

Згідно акту судово-медичного дослідження від 27-28.10.2011 та висновку комісійної судово-медичної експертизи від 09-24.11.2011 у ОСОБА_5 мали місце численні тілесні ушкодження, які виникли від неодноразової дії твердого тупого предмету (предметів) і з урахуванням характеру, кількості та локалізації, вони за механізмом утворення узгоджуються з відображенням об'єктивності показань ОСОБА_5 та протирічать показанням ОСОБА_4 і їх утворення під час падіння ОСОБА_5 з положення стоячи та при його падінні на деталь автомобіля виключається.

Судово-медичний експерт ОСОБА_9 в судовому засіданні підтвердив вказані висновки, а, отже, показання підсудного, який заперечив свою причетність до побиття потерпілого, внаслідок чого той отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження, не відповідають дійсності.

Доводи апеляції в частині того, що суд обійшов питання встановлення дійсної належності деталі автомобіля та її знаходження, не відповідають матеріалам справи, на 42 аркуші якої є постанова слідчого про відмову в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за відсутністю в їх діях складу злочину, передбаченого ст. 185 КК України.

Надуманими є твердження апелянта про допущені судом істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, що виразились у відсутності стадії попереднього розгляду справи та її розгляду по суті без здійснення фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Як вбачається з матеріалів справи, попередній її розгляд проведений вчасно, з дотриманням вимог ст.ст. 237, 240-245 КПК України 1960 року (а.с. 166, 167) з участю прокурора. Неявка в судове засідання інших учасників судового розгляду не є перешкодою для проведення такого розгляду справи.

Щодо того, що перебіг судового процесу не фіксувався за допомогою технічних засобів, то з цього приводу ніким з учасників судового розгляду клопотання про таке фіксування не заявлялось.

Таким чином дії засудженого за ч.1 ст. 122 КК України судом кваліфіковані вірно. Призначаючи винному покарання, суд всупереч вимогам ст. 65 КК України фактично не врахував того, що ОСОБА_4 є особою пенсійного віку, вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується, у справі відсутні обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання, санкція ч.1 ст. 122 КК України передбачає більш м'які види покарань, ніж позбавлення волі, які відповідно до ст. ст. 57, 61 КК України не можуть бути застосовані до засудженого.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_4 покарання у виді двох років позбавлення волі є надто суворим.

Стосовно цивільного позову потерпілого, то він вирішений судом у відповідності з вимогами ст.ст. 28, 328 КПК України 1960 року.

Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України 1960 року, колегія суддів

ухвалила :

Апеляцію з доповненнями адвоката ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Вирок Тульчинського районного суду від 15 червня 2012 року щодо ОСОБА_4 змінити.

Вважати ОСОБА_4 засудженим за ч.1 ст. 122 КК України на 1 (один) рік позбавлення волі.

В іншій частині вирок залишити без зміни.

Судді:

Згідно з оригіналом: