Справа № 2610/22737/2012

П О С Т А Н О В А

іменем України

26 вересня 2012 року

суддя Шевченківського районного суду м.Києва Циктіч В.М., розглянувши скаргу приватного обвинувачення гр. ОСОБА_1 про порушення щодо гр. ОСОБА_2 кримінальної справи за ст.356 КК України, -

у с т а н о в и в :

Гр. ОСОБА_1 24.09.2012 р. звернувся до суду із скаргою приватного обвинувачення про порушення відносно гр. ОСОБА_2 кримінальної справи за ст.356 КК України.

На обґрунтування скарги заявник зазначив, що він 03.02.2002 р., повернувшись до кімнати АДРЕСА_1, у якій він прописаний та постійно мешкав, з'ясував, що дана кімната зайнята ОСОБА_2 Комендант гуртожитку повідомив, що ОСОБА_1 відповідно до рішення профспілкового комітету виселено з кімнати НОМЕР_1, яку надано для проживання ОСОБА_2

Заявник вважає, що ОСОБА_2, самоправно зайнявши його житло, вчинив злочин, передбачений ст. 356 КК України.

Відповідно до вимог ч.2 ст.94 КПК України справа може бути порушена тільки в тих випадках, коли є достатні підстави, які вказують на наявність ознак злочину.

Кримінально караним самоправством є самовільне, всупереч установленому законом порядку, вчинення будь-яких дій, правомірність яких оспорюється, у разі якщо такими діями була заподіяна значна шкода інтересам громадянина, держави чи громадським інтересам.

До скарги заявником долучений витяг з протоколу засідання профспілкового комітету Національної кіностудії художніх фільмів ім. О.Довженка від 24.01.2002 р. №12, відповідно до якого ОСОБА_1 виселений з гуртожитку у зв'язку з грубим порушенням правил проживання. Цим же рішенням кімната НОМЕР_1 надана ОСОБА_2 (а.с.6)

Зазначене свідчить, що ОСОБА_2, займаючи спірну кімнату, діяв не самоправно, а на підставі відповідного рішення профспілкового комітету підприємства.

Крім того, склад злочину за ст.356 КК є матеріальним та утворюється у разі заподіяння значної шкоди інтересам громадянина. Між діями винної особи та наслідками, які за цим настали, має бути прямий причинний зв'язок.

Заявник зазначає, що діями саме ОСОБА_2 йому спричинена значна шкода, яка полягає у втраті ним житла.

Поряд з тим, на переконання суду, причинно-наслідковий зв'язок між вказаними подіями відсутній.

Так, зайняттю ОСОБА_2 кімнати НОМЕР_1 передувало рішення профспілкового комітету про виселення ОСОБА_1, тобто скаржник втратив право проживання не внаслідок дій ОСОБА_2, а в силу відповідного рішення колегіального органу.

ОСОБА_2 не позбавляв заявника житла, він поселявся до формально вільної кімнати, право користування якою на той момент ОСОБА_1 вже втратив.

Оцінка законності рішення профспілкового комітету судом не дається, оскільки виходить за межі скарги.

Таким чином, безпосередньо ОСОБА_2, вселяючись у зазначену кімнату, житлових прав скаржника не порушував.

З огляду на те, що ОСОБА_2 будь-яких самовільних дій під час вселення у кімнату НОМЕР_1 не вчиняв, між його діями та негативними для скаржника наслідками причинний зв'язок не вбачається, суддя вважає, що у його діях відсутній склад злочину, передбаченого ст.356 КК України.

У силу ст.99 КПК України при відсутності підстав до порушення кримінальної справи суддя своєю постановою відмовляє у порушенні кримінальної справи, про що повідомляються заінтересовані особи.

Аналогічна норма міститься і у п.2 ч.2 ст.251 КПК України, відповідно до якої суддя, одержавши від потерпілого скаргу з проханням порушити справу, за наявності підстав відмовляє в порушенні кримінальної справи.

Статті 27, 251 КПК України надають право звернення із скаргою приватного обвинувачення лише потерпілому.

Потерпілим відповідно до ст.49 КПК визнається особа, якій заподіяно моральну, фізичну або майнову шкоду злочинними діями суб'єкту злочину, тобто певної особи.

Враховуючи, що виселення ОСОБА_1 сталося не внаслідок дій ОСОБА_2, останній, поселяючись у спірну кімнату, безпосередньо своїми діями шкоди охоронюваним правам та інтересам заявника не спричиняв, суддя дійшов висновку, що ОСОБА_1 у межах розглянутих подій та у їх зв'язку з діями ОСОБА_2 не є потерпілим.

Зазначене свідчить, що зі скаргою звернулась особа, яка чинним кримінально-процесуальним законодавством таким правом не наділена.

Суд звертає увагу також на те, що статтею 49 КК України визначені строки давності, у зв'язку з закінченням яких особа звільняється від кримінальної відповідальності.

Зокрема, за вчинення злочину невеликої тяжкості, до якої віднесене самоправство, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо минуло два роки з дня вчинення злочину. У той же час, події, які стали підставою для звернення до суду з даною скаргою, мали місце у лютому 2002 року, тобто понад 10 років тому.

Дана обставина свідчить, що скінчилися строки притягнення винних до кримінальної відповідальності.

Приймаючи до уваги викладене, керуючись п.2 ст.6, ст.ст.94, 99, 251 КПК України, суддя -

п о с т а н о в и в :

У порушенні відносно гр. ОСОБА_2 кримінальної справи за ст.356 КК України відмовити у зв'язку з відсутністю у його діях складу зазначеного злочину.

Постанова може бути оскаржена особою, яка подала скаргу, протягом семи діб з дня її винесення до Апеляційного суду м.Києва через Шевченківський районний суд м.Києва.

Суддя В.М.Циктіч