ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" лютого 2013 р. Справа № 5016/2913/2012(8/114)

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кітон",

54028, м. Миколаїв, вул. 12 Поздовжня, 88,

до відповідача Публічного акціонерного товариства "Енергобанк",

м. Київ, вул. Лютеранська, 9/9,

про визнання недійсним договору застави.

Суддя Т.В. Гриньова - Новицька

Представники:

Від позивача - Мєшкова Є.П., дов. від 01.10.2012.

Від відповідача - Свічкарьов О.В., дов. № 09/05-124 від 16.02.2012.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Кітон" (далі - позивач) звернулося з позовом до Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" (далі - відповідач) про визнання недійсним договору застави ливарного обладнання від 31.07.2007.

Посилаючись на ст. ст. 88, 143, 145, 203, 207, 215, 237, 572, 583 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. ст. 41, 62 Закону України "Про господарські товариства" позивач просить визнати договір застави ливарного обладнання недійсним через те, що він не відповідає вимогам закону, оскільки з боку позивача підписаний особою без відповідних повноважень.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги.

Відзивом від 18.01.2013 № 55/09-10 відповідач заперечив позов.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд -

встановив:

31.07.2007 між Акціонерним банком "Енергобанк", правонаступником якого згідно з п.п. 1.2, 1.4 Статуту від 13.11.2012 є відповідач, та позивачем укладено Договір застави ливарного обладнання (далі - Договір застави).

Відповідно до п. 1.1 Договору застави, останній забезпечує вимоги відповідача, що виникли з Договору про відкриття кредитної лінії № 10, укладеного 11.07.2007 між Акціонерним банком "Енергобанк", правонаступником якого є відповідач, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Шамбала-Плюс".

Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України одним із видів забезпечення виконання зобов'язання є застава.

Відповідно до приписів ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Частиною 1 статтею 547 ЦК України встановлено, що правочин, щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Пунктом 2 статті 207 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюються печаткою.

Від імені відповідача Договір застави підписаний Директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Кітон" - Лапухіним Павлом Борисовичем.

Частиною 1 статті 241 ЦК України встановлено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення юридичною особою угоди, укладеної від її імені представником, який не мав належних повноважень, робить її дійсною з моменту укладення. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення до другої сторони угоди чи до її представника (лист, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення дій, які свідчать про схвалення угоди (прийняття її виконання, здійснення платежу другій стороні і т.ін.). У такому випадку вимога про визнання угоди недійсною з мотивів відсутності належних повноважень представника на укладення угоди задоволенню не підлягає (п. 9.2 Роз'яснень ВАСУ від 12.03.1999 № 02-5/111 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" з подальшими змінами).

Наявні в матеріалах справи протокол № 1 загальних зборів засновників ТОВ "Кітон" від 19.03.2008, протокол № 2 загальних зборів засновників ТОВ "Кітон" від 19.05.2008, акти перевірки наявності та збереження майна, що оформлено в заставу від 12.11.2007, 26.03.2008, 29.07.2008, 29.01.2009, 28.07.2009, 22.01.2010 (а.с. 72, 73, 76-81), свідчать про наступне схвалення ТОВ "Кітон" Договору застави.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою, шостою ст. 203 цього Кодексу, а саме:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

- правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відсутність жодної з наведених підстав позивач не довів, як того вимагає ст. 33 ГПК України, тому суд не вбачає підстав для задоволення позову.

Крім цього, ст. 256 ЦК України визначено поняття позовної давності, - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1 ст. 261 ЦК України, встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як вбачається з матеріалів справи про існування Договору застави позивачу стало відомо 26.03.2008, про що свідчить Акт перевірки наявності та збереження майна, що оформлено в заставу від 26.03.2008 (а.с 77).

Таким чином, саме з 26.03.2008 позивач міг довідатися про порушення свого права, відтак саме від цього дня починається перебіг позовної давності тривалістю в три роки.

З даною позовною заявою позивач звернувся до суду 17.12.2012, тобто вже після спливу позовної давності.

Отже, позивачем пропущена позовна давність до вимог про визнання недійсним Договору застави, при цьому поважності причин пропущення позовної давності позивач у заяві не зазначив.

Згідно з ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Із заявою № 55/09-11 про застосування судом загальної позовної давності тривалістю у три роки до вимог про визнання Договору застави недійсним відповідач звернувся 21.01.2013, тобто до винесення рішення судом.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи сплив позовної давності до вимог про визнання недійсним Договору застави, заявлених позивачем у позовній заяві, а також заяву відповідача про застосування позовної давності, вона застосовується судом до цих вимог.

За таких обставин у задоволенні позову слід відмовити.

Згідно зі ст. 49 ГПК України, господарські (судові) витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82 - 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Повне рішення складено і підписано "18" лютого 2013 року

Суддя Т.В.Гриньова-Новицька