АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц - 5436 / 2006 Головуючий в 1 інстанції - Щербина О.О.
Категорія -39/40 Доповідач - Глущенко Н.Г.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 жовтня 2006 року Колегія судців судової палати у цивільних справах Апеляційного
суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого - Глущенко Н.Г.
суддів - Григорченка Е.І.Дузнєцов В.О.
при секретарі - Шило СЮ.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою
Комунального підприємства « Павлоградське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 червня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Павлоградське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та затримку розрахунку при звільненні, а також відшкодування моральної шкоди, -
ВСТАНОВИЛА:
Відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15.06.2006 року та постановити нове рішення про відмову позивачці в її позовних вимогах в повному обсязі.
Зазначеним рішенням визнано незаконним та скасовано наказ відповідача НОМЕР_1, ОСОБА_1 поновлена на роботі та з відповідача на її користь стягнено середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 2681,60 грн. і 500 грн. у відшкодування моральної шкоди, а в іншій частині позовних вимог відмовлено. Також з відповідача стягнено на користь держави судові витрати в розмірі 51 грн. та 30 грн. - за матеріально-технічне забезпечення розгляду справи / а. с. 69-70 /.
Як на підстави апеляційної скарги відповідач посилається на те, що рішення суду є незаконним та необгрунтованим. Крім того, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 суд неправильно застосував норми матеріального та процесуального закону, не дослідив в повному обсязі обставини справи / а. с. 91-93 /.
Позивачка заперечує проти апеляційної скарги / а. с. 104-105 /.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачка працювала у відповідача на посаді інженера-програміста, на яку вона була поновлена рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15.11.2005 року / а. с. 9-13,14-17/.
Згідно наказу НОМЕР_2 відповідачем було скорочено посаду інженера-програміста, на якій працювала позивачка, а тому згідно наказу НОМЕР_1 позивачку було звільнено з роботи 29.03.2006 року по п.1 ст.40 КЗпП України.
Оскільки відповідач при звільненні позивачки допустив порушення порядку її звільнення, то суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивачка підлягає поновленню на роботі зі стягненням з відповідача на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодуванням моральної шкоди / а. с. 69-70 /.
Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що скаргу необхідно відхилити, а рішення суду залишити без змін з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 працювала у відповідача на посаді інженера-програміста з 1995 року / а. с. 9-13 /, на якій вона була поновлена рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15.11.2005 року / а. с. 14-17/.
Однак, наказом відповідача НОМЕР_2 було скорочено посаду інженера-програміста ( 1 одиниця), яку займала позивачка ОСОБА_1 / а. с. 6 /. Зазначеним наказом позивачка попереджалась про майбутнє скорочення та їй було запропоновано іншу роботу на підприємстві. З наказом НОМЕР_2 позивачка була ознайомлена 27.01.2006 року, що вбачається з її підпису на наказі / а. с. 6/ та в цей же день - 27.01.2006 року їй було запропоновано вакантні посади, які мали місце у відповідача та від яких позивачка відмовилась / а. с. 7 /. Крім того позивачка була письмово повідомлена листом відповідача від 26.01.2006 року про те , що вона буде звільнена з роботи 29.03.2006 року згідно п.1 ст.40 КЗпП У каїни / а. с. 8 /.
Наказом НОМЕР_1 позивачка була звільнена 29.03.2006 року з роботи - з посади інженера програміста по п.1 ст.40 КЗпП україни, в зв'язку з скороченням штату відповідно до наказу НОМЕР_2 та за попередньою згодою профкому, яка була надана на його засіданні 27.01.2006 року (протокол НОМЕР_3) / а. с. 5 /.
Згідно з діючим трудовим законодавством, зокрема ч.І ст. 43 КЗпП України, розірвання трудового договору з підстав, передбачених п.1 ст. 40 КЗпП України, може бути проведено лише за попередньою згодою первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.
Як вбачається з виписки протоколу НОМЕР_3 розширеного засідання профкому / а. с. 33 /, профком 27.01.2006 року дав згоду адміністрації на скорочення посади інженера-програміста та звільнення ОСОБА_1 Згідно ч.8 ст.43 КЗпП України - власник або уповноважений ним орган має право розірвати трудовий договір не пізніше як через місяць з дня одержання згоди виборчого органу профспілкової організації. Отримавши згоду на скорочення посади та звільнення позивачки з цієї посади 27.01.2003 року відповідач розірвав договір з позивачкою лише 29.03.2006 року - через два місяці після отриманої згоди. Тобто, відповідач допустив порушення вимог ч.8 ст.43 КЗпП України, що тягне за собою безумовне поновлення позивачки на роботі, що було і зроблено судом першої інстанції.
При вище наведених обставинах справи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивачку звільнено з роботи з порушенням діючого трудового законодавства, а тому вона підлягає поновленню на роботі зі стягненням на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодуванню моральної шкоди відповідно до ст.ст. 235,237-1 КЗпП України.
Приведені в апеляційній скарзі доводи відповідача не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці.
Відповідно ж до ст. 212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх. сукупності, керуючись законом.
Інші доводи апеляційної скарги не є суттєвими для вирішення спірного питання.
Порушень матеріального чи процесуального закону, які могли б призвести до скасування судового рішення, судом апеляційної інстанції не встановлено.
Таким чином, доводи апеляційної скарги є необгрунтовані, а рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.
Керуючись ст.ст. 303,307,308 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Комунального підприємства « Павлоградське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» - відхилити.
Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 червня 2006 року - залишити без змін. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з цього часу.