УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"25" грудня 2012 р. справа № 2а/0470/4507/12
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чередниченко В.Є.
суддів: Коршуна А.О. Панченко О.М.
за участю секретаря судового засідання: Мамалат І.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Дніпропетровської митниці на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 травня 2012 року у справі № 2а/0470/4507/12 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОГРАД»до Дніпропетровської митниці, за участю прокурора м. Дніпропетровська про скасування податкового повідомлення форми «Р», -
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОГРАД»(далі -ТОВ «Техноград») 17.04.12 року звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Дніпропетровської митниці у якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення відповідача форми «Р»від 02.04.2012 року № 62,63.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки, викладені у акті перевірки не відповідають вимогам діючого законодавства, оскільки відповідачем не вірно застосовано приписи Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо регулювання ринку автомобілів в Україні». На думку позивача, спеціальним Законом який визначає порядок оподаткування іноземних інвестицій є Закон України «Про режим іноземного інвестування» від 19.03.1996 року № 93/96-ВР (далі Закон № 93/96-ВР), тому ТОВ «ТЕХНОГРАД»при ввезенні автомобілів в якості внеску до статутного фонду звільнено від обкладення митом. Крім того у разі їх подальшого відчуження, після закінчення визначеного Законом України «Про режим іноземного інвестування» трирічного строку, позивач не повинен сплачувати ввізне мито.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 травня 2012 року позов задоволено. Суд скасував податкові повідомлення форми "Р" Дніпропетровської митниці від 02.04.2012 року за № 62, № 63.
Постанова суду мотивована тим, що оскільки положення Закону України № 2134-ІІІ від 07.12.2000 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо регулювання ринку автомобілів в Україні» спрямовані на стимулювання виробництва автомобілів в Україні та недопущення випадків ухилення від оподаткування при їх ввезенні чи продажу, а отже регулюють зовсім інші правовідносини, ніж ті, що були предметом перевірки, тому відповідач дійшов неправильного висновку щодо порушення позивачем вимог законодавства про іноземне інвестування та необґрунтовано прийняв оскаржувані податкові повідомлення.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач оскаржив її до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи. Просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 травня 2012 року та прийняти нову постанову, якою у задоволені адміністративного позову відмовити.
Посилається на не застосування судом першої інстанції положень пункту 2 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо регулювання ринку автомобілів в Україні»які передбачають, що автомобіль, що був попередньо ввезений в Україну без сплати (повної або часткової) передбачених законодавством податків та зборів, на підставі пільг, наданих законодавством, може бути відчужений або переданий у володіння, або (та) у користування, або (та) у розпорядження тільки після сплати у повному обсязі всіх податків та зборів, передбачених законодавством України на день ввезення автомобіля на митну територію України.
Згідно заперечень на апеляційну скаргу позивач посилаючись на необґрунтованість доводів відповідача викладених в апеляційній скарзі просив у задоволені апеляційної скарги відмовити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача та прокурора які підтримали доводи апеляційної скарги, пояснення представника позивача який просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що відповідачем, відповідно до наказу Дніпропетровської митниці від 10.02.2012 року за № 105 була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «ТЕХНОГРАД" з питань дотримання вимог законодавства України з питань митної справи при ввезенні на митну територію України автомобілів, як внеску іноземного інвестора до статутного фонду.
Перевіркою встановлено, що майновий внесок до статуту позивача складають автотранспортні засоби, зокрема: CONTINENTAL FL YING SPUR 2007», номер кузова SCBBE53WX7C051363 державний номер АЕ 6595 ЕВ, 2007 року випуску; 5», номер кузова JM1CR293860114445, державний номер АЕ3272ВН, 2006 року випуску; azda 5», номер кузова JM1CR293960114681, державний номер АЕ 3272ВН, 2006 року випуску; 5», номер кузова JM1CR293860120715, державний номер АЕ 3271ВН, 2006 року випуску; 5», номер кузова JM1CR293160119339, державний номер АЕ 3223ВН, 2006 року випуску; »СХ-7, ідентифікаційний номер JM3ЕR293770103695, державний номер АЕ 3232ВН, 2006 року випуску. Які позивачем протягом 2007 року ввезено на митну територію України і передано до статутного капіталу ТОВ «ТЕХНОГРАД»у вигляді іноземних інвестицій. При ввезені на митну територію України вказане майно було звільнено від сплати митних платежів.
В подальшому, автотранспортні засоби за договорами оренди транспортних засобів від 01.01.2008 року за № 28, № 29, від 31.01.2012 року за №02/о та №03/о були передані в користування ПАТ «ЕЛЕКТРОГРАД». Автомобіль марки 5», номер кузова JM1CR293860114445, державний номер АЕ3272ВН, 2006 року випуску за договором купівлі-продажу від 04.01.2012 було відчужено ПАТ «ЕЛЕКТРОГРАД».
За результатами перевірки Дніпропетровською митницею складено акт від 07.03.2012 року за №07/12/110050000/0032633593, в якому зазначено, що передання у користування, та/або у розпорядження, а також відчуження зазначених автомобілів можливо лише після сплати у повному обсязі всіх податків та зборів, передбачених законодавством України на день ввезення цих автомобілів на митну територію України. На підставі даного акту, відповідачем 02.04.2012 року прийнято повідомлення форми «Р» за № 62 та № 63 про необхідність сплати позивачем податкового зобов'язання у розмірі 1 029 890, 61 грн., у т.ч. ввізне мито - 381 440, 97 грн., штрафні санкції - 476 804, 21 грн., ПДВ - 76 288, 19 грн., штрафні санкції - 95 360, 24 грн.
Вказані обставини знайшли своє підтвердження при апеляційному перегляді справи і не є спірними.
Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем було дотримано умови частини 4 статті 24 Закону України «Про режим іноземного інвестування», оскільки іноземні інвестиції, що були ввезені на територію України, тобто автотранспортні засоби, не були реалізовані протягом трирічного строку.
Посилання відповідача на преюдиціальність Закону України № 2134-ІІІ від 07.12.2000 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо регулювання ринку автомобілів в Україні» відносно положень Закону України «Про режим іноземного інвестування»є необґрунтованим.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженої постанови, виходить з наступного.
Приведені вище спірні правовідносини врегульовано Податковим кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України «Про режим іноземного інвестування» та Законом України «Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження».
Згідно приписів частини 3 статті 2 Закону № 93/96-ВР, що кореспондується із положеннями статті 391 ГК України, іноземні інвестиції можуть здійснюватися у вигляді будь-якого рухомого і нерухомого майна та пов'язаних з ним майнових прав.
Згідно частини 1 статті 18 Закону № 93/96-ВР майно, що ввозиться в Україну як внесок іноземного інвестора до статутного фонду підприємств з іноземними інвестиціями (крім товарів для реалізації або власного споживання), звільняється від обкладення митом.
Згідно частини 5 статті 18 цього ж Закону, якщо протягом трьох років з часу зарахування іноземної інвестиції на баланс підприємства з іноземними інвестиціями майно, що було ввезене в Україну як внесок іноземного інвестора до статутного капіталу зазначеного підприємства, відчужується, у тому числі у зв'язку з припиненням діяльності цього підприємства (крім вивезення іноземної інвестиції за кордон), підприємство з іноземними інвестиціями сплачує ввізне мито, яке обчислюється виходячи з митної вартості цього майна, перерахованої у валюту України за офіційним курсом валюти України, визначеним Національним банком України на день здійснення відчуження майна.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем митне оформлення спірних транспортних засобів проведено як іноземні інвестиції.
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Перехідні положення»Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо регулювання ринку автомобілів в Україні»№ 2134 від 07.12.2000 року (надалі - Закон № 2134) продаж автомобілів, ввезених в Україну і конфіскованих (примусово вилучених), у тому числі в рахунок погашення боргу або інших зобов'язань за цивільно-правовими угодами, договорами, у випадках, передбачених законодавством, або визнаних безгосподарними, здійснюється з нарахуванням податків та зборів, що справляються при імпорті автомобілів відповідно до закону, у разі якщо такі податки та збори не були попередньо сплачені. Автомобіль, що був попередньо ввезений в Україну без сплати (повної або часткової) передбачених законодавством податків та зборів, на підставі пільг, наданих законодавством, може бути відчужений або переданий у володіння, або (та) у користування, або (та) у розпорядження тільки після сплати у повному обсязі всіх податків та зборів, передбачених законодавством України на день ввезення автомобіля на митну територію України, (крім випадків, передбачених Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»).
Оскільки спірні транспортні засоби були ввезені позивачем на митну територію України у 2007 році, тобто після набрання чинності Закону № 2134, тому під час митного оформлення цих транспортних засобів митний орган був зобов'язаний застосовувати його положення.
Згідно статті 2 Закону України «Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження» підприємства, створені за участю іноземних інвестицій, а також об'єкти (результати) спільної діяльності на території України за участю іноземних інвестицій без створення юридичної особи, в тому числі на основі договорів (контрактів) про виробничу кооперацію, спільне виробництво, сумісну діяльність тощо, підлягають валютному і митному регулюванню та оподаткуванню за правилами, встановленими законодавством України з питань валютного і митного регулювання та оподаткування підприємств, створених без участі іноземних інвестицій.
Згідно статті 5 вказаний Закон поширюється на підприємства з іноземними інвестиціями, незалежно від часу внесення іноземних інвестицій, їх реєстрації, у тому числі до введення в дію та протягом дії Закону України від 13.03.1992 року «Про іноземні інвестиції», Декрету Кабінету Міністрів України від 20.05.1993 року № 55-93 «Про режим іноземного інвестування» та Закону України «Про режим іноземного інвестування».
Рішенням Конституційного Суду України від № 1-рп/2002 від 29 січня 2002 року визначено, що з прийняттям Закону України «Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження» спеціальне законодавство про іноземні інвестиції та державні гарантії захисту інвестицій «не регулюють питання валютного, митного та податкового законодавства, чинного на території України, якщо інше не передбачене міжнародними договорами України». Положення частини 1 статті 5 Закону України «Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження» у взаємозв'язку з іншими положеннями цього Закону є підставою як для відмови у наданні, так і для припинення раніше наданих пільг у сфері митного регулювання та справляння податків, зборів (обов'язкових платежів) підприємствам з іноземними інвестиціями, їх дочірнім підприємствам, а також філіям, відділенням, іншим відокремленим підрозділам, включаючи постійні представництва нерезидентів, незалежно від часу внесення іноземних інвестицій та їх реєстрації. Рішення Конституційного суду є обов'язковим до виконання.
Виходячи з наведеного підприємства з іноземними інвестиціями не звільнені від обов'язку сплати митних та інших обов'язкових платежів незалежно від часу внесення іноземних інвестицій та їх реєстрації.
Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що позивач як підприємство з іноземними інвестиціями при ввезені спірних транспортних засобів на територію України в 2007 році не був звільнений від обов'язку сплати мита за ввезені автомобілі у вигляді внеску до статутного фонду іноземним інвестором.
Відповідно до пункту 15.1 та пункту 15.2 статті 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181, який діяв на день ввезення іноземних інвестицій, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. Строк стягнення податкового боргу встановлений 1095 календарних днів від дня узгодження податкового зобов'язання.
З акту перевірки відповідача від 07.03.2012 року, вбачається, що станом на березень 2012 року з дня прийняття відповідачем вантажних митних декларацій стосовно спірних транспортних засобів і здійснення їх митного оформлення та пропуску на митну територію України за заявленими в цих деклараціях ставками мита та митних платежів, сплив встановлений законодавством строк в 1095 днів, протягом якого контролюючому органу надано право самостійного визначення сум податкових зобов'язань платника податків, тому прийняття відповідачем спірного податкового повідомлення є протиправним.
Таким чином, колегія суддів зробила висновок про те, що на день ввезення позивачем спірних автомобілів у вигляді внеску до статутного фонду були відсутні пільги у сфері валютного і митного регулювання та справляння податків, зборів (обов'язкових платежів) підприємствам з іноземними інвестиціями, тому зобов'язання з їх сплати виникли у позивача в 2007 році при ввезені товарів на митну територію України. За таких обставин відповідачем оскаржуване податкове повідомлення прийнято після спливу 1095 календарних днів, тобто поза межами строку давності визначення та стягнення податкового боргу.
Суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку по суті позовних вимог, правильно встановив обставини справи та визначився з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, однак не вірно мотивував своє рішення.
Враховуючи, те що підстави для відмови у задоволені адміністративного позову відсутні, а відповідно до ч.2 ст.200 КАС України, не може бути скасовано правильне по суті рішення з одних лише формальних міркувань, суд апеляційної інстанції вважає за можливе апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції -без змін.
На підставі викладеного, керуючись пунктом 1 частини 1 статті 198, статтями 200, 206 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу Дніпропетровської митниці -залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 травня 2012 року у справі №2а/0470/4507/12-без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбачені статтею 212 КАС України.
Головуючий: В.Є. Чередниченко
Суддя: А.О. Коршун
Суддя: О.М. Панченко