УКРАИНА
АПЕЛЛЯЦИОННЫЙ СУД ДНЕПРОПЕТРОВСКОЙ ОБЛАСТИ
0408/1188/12
Справа № 2/408/1188/12 Головуючий в 1 -й інстанції
Провадження № 22-ц/491/2129/12 Масалітіна Н.А.
Категорія -26 ( І) Доповідач Карнаух В.В.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 липня 2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: Карнаух В.В.,
суддів: Братіщевої Л.А., Ляховської І.Є.,
при секретарі: Бадалян Н.О.
за участю: представника відповідача - Кукурузи Дар'ї Сергіївни,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" на рішення Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу від 22 травня 2012 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" про відшкодування моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И Л А:
У березні 2012 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" (надалі - ПАТ "КЗРК"), Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області (Відділення Фонду) та просив стягнути з кожного з відповідачів по 192000 грн. на його користь у відшкодування моральної шкоди, спричиненої професійним захворюванням.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він тривалий час працював у тресті Кривбасшахтобуд" та ПАТ "Криворізький залізорудний комбінат", з 1995 року по 2006 рік у шкідливих умовах праці. У зв'язку із встановленим професійним захворюванням та втратою професійної працездатності переносить моральні страждання.
Ухвалою Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу від 22 травня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_3 до Відділення Фонду за заявою представника позивача залишено без розгляду.
Рішенням Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу від 22 травня 2012 року позов задоволено частково: стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_3 у відшкодування моральної шкоди 30 000 грн.. Стягнуто з відповідача на користь держави судовий збір в сумі 107,30 грн.
В апеляційній скарзі ПАТ «КЗРК» ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову, оскільки суд не врахував, що позивачем не наданий висновок МСЕК про наявність факту спричинення йому моральної шкоди, а довідка МСЕК про відсоток втрати працездатності не є підтвердженням факту заподіяння моральної шкоди; не взято до уваги, що позивачем не надано доказів спричинення йому моральної шкоди; вважають, що розмір моральної шкоди, стягнутий судом першої інстанції, не відповідає засадам розумності, виваженості і справедливості; судом не застосовано тримісячний термін позовної давності.
В запереченнях на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_4 просить рішення суду, як законне та обґрунтоване, залишити без змін, а апеляційну скаргу- без задоволення.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 тривалий час, з 12 вересня 1995 року по 10 липня 2006 рік працював у підземних умовах з шкідливими умовами праці.
Згідно Акту розслідування професійного захворювання позивача від 09 червня 2006 року комісією встановлено, що причиною захворювання ОСОБА_3 є тривала робота, протягом 10 років 8 міс., в умовах фізичного перевантаження, винними у професійному захворюванні позивача є, зокрема, керівництво ШМУ ВАТ "КЖРК", у період праці позивача (а.с.15-16).
За висновком МСЕК від 29 червня 2006 року позивачу первинно встановлено 50% втрати професійної працездатності та третя група інвалідності.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції правильно виходив із того, що відповідач винен у виникненні у позивача професійного захворювання.
Відповідно до ч.2 ст.153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Згідно ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.
Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Висновок суду про відшкодування позивачу з боку відповідача ПАТ «Кривбасзалізрудком » моральної шкоди відповідає Рішенню Конституційного Суду України від 08.10.2008 року № 20-рп2008р. відповідно до якого, статтею 237-1 КЗпП України громадянам, що потерпіли від нещасного випадку або професійного захворювання, надано право на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника або уповноваженого ним органу.
Згідно роз'яснень п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Як убачається з Акту розслідування хронічного професійного захворювання позивача від 09 червня 2006 року, причиною професійних захворювань позивача є тривалий стаж роботи в умовах запиленості робочої зони, яка перевищувала допустиму концентрацію, які виникли у зв'язку з порушенням керівництвом підприємства, де працював ОСОБА_3 ст. 153 КЗпП України, якою передбачено обов'язок власника або уповноваженого ним органу створити на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечене додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.
Отже, враховуючи викладене й те, що право на відшкодування моральної шкоди у зв'язку з ушкодженням здоров'я ОСОБА_3 пов'язано з виконанням трудових обов'язків, виникло у позивача з 29.06.2006 року, тобто з моменту встановлення йому стійкої втрати професійної працездатності, питання про відшкодування працівнику такої шкоди слід вирішувати на загальних підставах, передбачених нормами КЗпП України та Закону України «Про охорону праці», а не відповідно до положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», норми якого є спеціальними.
Факт спричинення моральної шкоди позивачу у зв'язку з професійним захворюванням встановлений в судовому засіданні. Позивач періодично потребує профілактичного, амбулаторного та стаціонарного лікування, оздоровлення; обмежений у фізичній роботі по дому, переносить моральні страждання, що позбавляє його нормальних життєвих зв'язків і вимагає додаткових зусиль для організації свого життя.
У зв'язку з чим доводи апеляційної скарги стосовно ненадання позивачем доказів спричинення йому моральної шкоди не можуть бути взяті колегією суддів до уваги.
Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що в даному випадку саме на органи МСЕК покладений обов'язок встановлення факту заподіяння моральної шкоди позивачу, є безпідставними та такими, що суперечать Порядку встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким нанесене ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням трудових обов'язків, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 22.11.1995 р. № 212, оскільки МСЕК встановлює даний факт щодо потерпілих на виробництві, яким не було встановлено стійку втрату професійної працездатності, в той час як позивачу встановлено стійку втрату професійної працездатності.
Також необґрунтованими вважає колегія суддів посилання відповідача ПАТ «КЗРК» щодо пропуску позивачем строку звернення до суду з позовом, оскільки відносини з приводу відшкодування моральної шкоди, пов'язаної з ушкодженням здоров'я, випливають з порушення особистих немайнових прав, а тому відповідно до п.3 ч.1 ст. 268 ЦК України, не мають строку позовної давності.
Необґрунтованими вважає колегія суддів доводи апеляційної скарги відповідача, щодо розміру моральної шкоди, стягнутої судом першої інстанції на користь позивача.
Колегія суддів вважає, що розмір моральної шкоди визначений судом з урахування роз'яснень п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р., з подальшими змінами, " Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", відповідно до якого, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, характер отриманого позивачем професійного захворювання, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі і наслідків, що наступили.
Колегія суддів вважає, що розмір моральної шкоди визначений судом першої інстанції з урахуванням відсотку втрати професійної працездатності , який згідно висновку МСЕК становить 50 % - первинно, строку роботи у шкідливих умовах праці понад 10 років 8 місяців на підприємстві відповідача , з урахуванням конкретних обставин по справі, характеру отриманого позивачем професійного захворювання, і пов'язаних із ним фізичних і моральних страждань, інтенсивності і довготривалості фізичних і психічних страждань позивача, з урахуванням істотності вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, і наслідків, що наступили.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону.
Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" відхилити.
Рішення Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу від 22 травня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий :
Судді: