Україна

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

11/490/2164/12 Головуючий у 1 й інстанції - Тарасенко О.О.

Справа № 1/422/471/012 Доповідач - Дігтярь Н.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2012 року колегія суддів Судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Дігтярь Н.В.

суддів - Руських К.Г., Мудрецького Р.В.

за участю прокурора - Кальник О.М.

потерпілого - ОСОБА_2

засудженого - ОСОБА_3

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровськ кримінальну справу по апеляції засудженого ОСОБА_3 на вирок Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 27 вересня 2012 року.

Цим вироком:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с.Панасівка Новомосковського району Дніпропетровської області, громадянин України, раніше судимий 23 грудня 2012року Ленінським районним судом м.Дніпропетровська за ст.ст.185 ч.3, 75, 104 КК України до 3 років позбавлення волі зі звільненням від відбування назначеного покарання строком 2 роки,

засуджений за ч.2 ст. 190 КК України до покарання у вигляді 2 років позбавлення волі.

На підставі ст.71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднано не відбуту частину покарання за вироком Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 23 грудня 2011 року, остаточно призначено покарання у вигляді 3 (трьох) років 6 (шести) місяцям позбавлення волі.

Як вбачається з вироку суду, ОСОБА_4 визнаний винним та засуджений за те, що 23 травня 2012 року близько 11 год., перебуваючи на території будівельного ліцею №18, розташованого по вул.Яшина, 4 в м.Дніпропетровськ, він побачив у неповнолітнього ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, мобільний телефон, і у нього виник умисел заволодіти цим телефоном.

Реалізуючи свій зазначений злочинний умисел на заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою, ОСОБА_4 підійшов до ОСОБА_2 і попросив того передати йому мобільний телефон нібито для того, щоб послухати музику, обіцяючи повернути цей телефон цьому потерпілому нібито завтра.

Виходячи з довіри до засудженого та хибної упевненості в сумлінності його дій, ОСОБА_2 передав ОСОБА_4 добровільно свій мобільний телефон, а той, недобросовісно використовуючи довіру, надану вказаним потерпілим, та не думаючи повертати цей телефон цьому потерпілому, шляхом зловживання довірою, навмисно з корисливих мотивів повторно заволодів чужим майном, а саме -мобільним телефоном «Нокія Н 73»вартістю 300 грн., чим заподіяв потерпілому ОСОБА_2 матеріальну шкоду на вказану суму.

Заволодівши вказаним майном ОСОБА_2, засуджений ОСОБА_4 цей мобільний телефон потім здав у ломбард.

На вирок суду засудженим принесена апеляція, в якій

- засуджений, не оспорюючи факту вчинення ним злочину, просить вирок суду змінити, взяти до уваги пом`якшуючі обставини, які не взяв до уваги суд першої інстанції, явку з повинною, визнання своєї вини в ході досудового слідства та судового розгляду, відшкодування майнової шкоди потерпілому, що засуджений є сиротою та застосувати до нього ст.69 КК України.

Вислухавши доповідь судді, засудженого ОСОБА_4, який підтримав доводи своєї апеляції, потерпілого, який покідтримав апеляцію засудженого, прокурора, який заперечує проти задоволення апеляції засудженого, перевіривши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція засудженого не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Вина засудженого ОСОБА_4, а також юридична кваліфікація його дій в апеляції не оспорюються.

Відносно покарання, то воно призначено засудженому ОСОБА_4 відповідно вимогам ст.65 КК України.

Так, засудженому ОСОБА_4 враховано ступінь тяжкості вчиненого ним злочину та обставини, що пом'якшують покарання. Суд врахував те, що він повністю визнав свою вину в скоєнні злочину, про що вказав і в явці з повинною, яка була досліджена в ході судового розгляду (а.с.60), відшкодував шкоду потерпілому, а також те, що він раніше судимий, вказаний злочин вчинив в період звільнення від відбування покарання за попереднім вироком Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 23 грудня 2011року, негативно характеризується за місцем навчання та місцем проживання в гуртожитку ліцею. При призначенні покарання судом було застосовано ст.71 КК України та призначено покарання за сукупністю вироків, в межах санкції статей кримінального закону, за якими засуджено ОСОБА_4 Тому підстав для застосування ст.69 КК України судова колегія не вбачає.

Інших доводів, крім вказаних засудженим в апеляції в обґрунтування його прохання про застосування ст.69 КК України та зниження міри покарання, не має.

В зв;язку з викладеним, колегія суддів вважає необхідним вирок суду залишити без змін, а принесену засудженим апеляцію без задоволення.

Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляцію засудженого ОСОБА_4 залишити без задоволення, а вирок Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 27 вересня 2012 року відносно нього- без змін.

Судді: