АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/490/6040/12 Справа № 2-1907/11 Головуючий у 1 й інстанції - Сорока О.В. Доповідач - Григорченко Е.І.

Категорія 56

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2012 року Апеляційний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Григорченка Е.І.

суддів -Варенко О.П., Лаченкової О.В.

при секретарі -Солод О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_2

на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 грудня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Відділу державної виконавчої служби Новомосковського міськрайонного управління юстиції, ОСОБА_2 про виключення майна з акту опису та арешту майна, зобов'язання вчинити певні дії, та за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк»до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2, Відділу державної виконавчої служби Новомосковського міськрайонного управління юстиції про звернення стягнення на предмет застави, звільнення майна з-під арешту,

встановив:

ОСОБА_3 звернувся з позовом до ВДВС Новомосковського МРУЮ, ОСОБА_2 про виключення майна з акту опису та арешту майна, і просить суд повернути йому автомобіль Форд, 2001 року випуску, фургон малотоннажний, державний номерний знак НОМЕР_1.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_3 посилається на те, що 01.06.2009 року Господарським судом Дніпропетровської області на виконання рішення цього ж суду від 19.05.2009 року видано наказ про стягнення з нього, як фізичної особи-підприємця, на користь фізичної особи-підпрнємця ОСОБА_2 16000 грн. основного боргу, 160 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

06 липня 2009 року ВДВС Новомосковського МРУЮ відкрите виконавче провадження про стягнення боргу з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 у розмірі 16278 грн.

03 серпня 2009 року державним виконавцем ВДВС Новомосковського МРУЮ Погорілим Р.С., з метою примусового виконання рішення Господарського суду, накладено арешт на грошові кошти, що знаходяться на розрахунковому рахунку ПП ОСОБА_3 в межах суми боргу.

20 листопада 2009 року старшим державним виконавцем ВДВС Новомосковського МРУЮ Гриценко Д.О. складений акт опису та арешту автомобіля Форд, 2001 року випуску, фургон малотоннажний, державний номерний знак НОМЕР_1, який придбаний позивачем в кредит та знаходиться в заставі у ПАТ КБ «ПриватБанк».

Зазначений автомобіль передано на зберігання ОСОБА_2, тому позивач звернувся з цим позовом та просить зобов'язати ОСОБА_2 повернути йому автомобіль Форд, 2001 року випуску, фургон малотоннажний, державний номерний знак НОМЕР_1, посилаючись на те, що протиправними діями державного виконавця порушені його права власності.

Відповідачі позов не визнали.

Третя особа ПАТ КБ «ПриватБанк»звернулося до суду з самостійними вимогами до ОСОБА_9, ОСОБА_4, ОСОБА_2, відділу ДВС Новомосковського МРУЮ, і просить вилучити у ОСОБА_2 автомобіль FORD FT 280, 2001 року випуску, фургон малотоннажний В, державний номер НОМЕР_1, який є предметом застави, та передати його на зберігання заставодержателю - ПАТ КБ «ПриватБанк», звільнити предмет застави з-під арешту, накладеного державним виконавцем ВДВС Новомосковського МРУЮ, а також в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором у розмірі 12228,40 доларів США - звернути стягнення на предмет застави, шляхом продажу вказаного вище автомобіля публічним акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк»з укладанням від імені ОСОБА_3 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України, а також наданням банку всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

В обґрунтування позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк»посилається на те, що 07.05.2007 року між ОСОБА_3 та ПАТ КБ «ПриватБанк»укладений кредитний договір і позичальник отримав кошти у розмірі 11333,20 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 10,08% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 07.05.2012 року. Однак відповідач порушив свої вимоги щодо виконання умов укладеного кредитного договору, в результаті чого станом на 24.03.2011 року виникла заборгованість у розмірі 12228,40 доларів США.

В забезпечення виконання умов кредитного договору, між ПАТ КБ «ПриватБанк»та ОСОБА_3 укладений договір застави, відповідно до якого ОСОБА_3 надав в заставу автомобіль марки FORD FT 280, 2001 року випуску, фургон малотоннажний В, державний номер НОМЕР_1.

Враховуючи, що зазначений автомобіль знаходиться під арештом та переданий на зберігання іншій особі, ПАТ КБ «ПриватБанк»вважає порушеними його права, тому звернувся з зазначеним позовом до суду.

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 грудня 2011 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволені, Відділ державної виконавчої служби Новомосковського міськрайонного управління юстиції та ОСОБА_2 зобов'язані повернути ОСОБА_3 автомобіль FORD FT 280, 2001 року випуску, фургон малотоннажний В, державний номер НОМЕР_1

Позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк»задоволені частково, автомобіль FORD FT 280, 2001 року випуску, фургон малотоннажний В, державний номер НОМЕР_1 звільнений з-під арешту, накладеного державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Новомосковського міськрайонного управління юстиції. В іншій частині позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк»відмовлено.

Додатковим рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 квітня 2012 року вирішено питання щодо розподілу судових витрат, з Відділу державної виконавчої служби Новомосковського міськрайонного управління юстиції та ОСОБА_2 стягнено на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 107,30 грн.

ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою на зазначене рішення, де ставить питання про його скасування, посилаючись на те, що воно ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_3 - скасуванню, згідно п.п. 3,4 ст. 309 ЦПК України, з ухваленням нового рішення з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що наказом Господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2009 року, з фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 стягнуто основну суму боргу у розмірі 16000 грн., державне мито у розмірі 160 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 118 грн. /а.с. 175/.

06 липня 2009 року державним виконавцем ВДВС Новомосковського МРУЮ Погорілим Р.С. відкрите виконавче провадження щодо виконання зазначеного наказу /а.с. 178/.

В матеріалах виконавчого провадження відсутні дані про те, що боржнику надсилалася постанова державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, що є порушенням вимог ч.1 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження».

14 серпня 2009 року державним виконавцем ВДВС Новомосковського МРУЮ Погорілим Р.С. оголошено розшук автомобіля FORD FT 280, 2001 року випуску, фургон малотоннажний В, державний номер НОМЕР_1 /а.с. 183/.

07 вересня 2008 року Державним виконавцем ВДВС Новомосковського МРУЮ Гриценок Д.І. складено акт опису та арешту майна боржника серії АА № 904309, у відповідності до якого описано та накладено арешт на буфет, яке на відповідальне зберігання прийняв боржник ОСОБА_3 /а.с. 187-188/.

07 вересня 2008 року Державним виконавцем ВДВС Новомосковського МРУЮ Гриценок Д.І. складено акт опису та арешту майна боржника серії АА № 904310, у відповідності до якого описано та накладено арешт на трюмо з дзеркалом, яке на відповідальне зберігання прийняв стягувач - ОСОБА_2 /а.с. 190-191/.

Зазначене майно передане для проведення реалізації /а.с. 196/.

20 листопада 2009 року державним виконавцем ВДВС Новомосковського МРУЮ Гриценок Д.І. складено акт опису та арешту автомобіля FORD FT 280, 2001 року випуску, фургон малотоннажний В, державний номер НОМЕР_1. Описане майно прийняв на відповідальне зберігання стягувач ОСОБА_2 /а.с. 209-211/.

На підставі викладеного, суд першої інстанції прийшов до висновку, що при вчиненні виконавчої дії державним виконавцем порушені права власника автомобіля, який являється заставним майном, не врахована співмірність вартості арештованого майна та суми боргу, що підлягає стягненню в примусовому порядку, в порушення вимог ст. 55 Закону України «Про виконавче провадження», ОСОБА_3 фактично позбавлений права власності та використання автомобіля за призначенням, а також без згоди власника та заставодержателя арештований автомобіль вилучений.

Також суд першої інстанції прийшов до висновку, що дії державного виконавця призвели до незаконного заволодіння транспортним засобом іншою особою, на яку державним виконавцем не покладалася відповідальність за розтрату, відчуження, приховування чи підміну описаного майна, про що свідчать надані відповідачем договір зберігання, акт передачі майна на зберігання /а.с. 162, 164,165/.

За таких обставин суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги ОСОБА_3

Крім того, суд першої інстанції прийшов до висновку, що автомобіль, який є предметом обтяження, повинен бути звільнений з-під арешту, оскільки ПАТ КБ «ПриватБанк», як обтяжувач, має переважне право на звернення стягнення на предмет обтяження, що передбачено ст. 14 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяження».

При накладенні арешту на автомобіль та передачі його на зберігання ОСОБА_2, державним виконавцем ВДВС Новомосковського МРУ не були враховані вимоги цього закону, в зв'язку з чим було порушене переважне право ПАТ КБ «ПриватБанк», за рахунок звернення стягнення на задоволення своїх вимог за кредитним договором, тому суд першої інстанції прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в частині звільнення спірного автомобіля з-під арешту.

З такими висновками суду погодитися не можна з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції, в частині його оскарження, не відповідає.

Так, відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 серпня 1976 року N 6 "Про судову практику в справах про виключення майна з опису" відповідачами в справі суд притягує боржника, особу, в інтересах якої накладено арешт на майно, і в необхідних випадках - особу, якій передано майно, якщо воно було реалізоване.

У тих випадках, коли опис проводився для забезпечення конфіскації чи стягнення майна на користь держави, як відповідач притягується відповідна державна податкова інспекція.

Однак суд першої інстанції не звернув уваги на те, що з позовом про виключення майна з акту опису та арешту майна звернувся сам боржник, який є власником зазначеного автомобіля, і його право не оспорюється.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 звернувся з позовом про виключення майна з акту опису та арешту майна, та зобов'язання ОСОБА_2 повернути йому автомобіль, посилаючись на незаконні дії державного виконавця.

Правовою підставою позову ОСОБА_3 зазначив ч. 4 ст. 55 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст. 321, 328, 1212 ЦК України.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог ОСОБА_3, зобов'язавши ВДВС повернути автомобіль, тоді як такі вимоги до ВДВС не заявлені.

Суд першої інстанції, в порушення вимог ст. 213, 214 ЦПК України, не визначився з характером спірних правовідносин, вийшов за межі заявлених вимог, не вточнив позовні вимоги, які саме права позивача порушені, яка правова норма регулює правовідносини, які виникли між сторонами.

В даному випадку позивач фактично не згоден з діями держаного виконавця щодо накладення арешту на автомобіль.

Колегія суддів вважає, що правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються Законом України «Про виконавче провадження», який не передбачає звернення до суду з таким позовом, як про виключення майна з акту опису майна та повернення майна.

На час виникнення правовідносин Закон України «Про виконавче провадження»передбачав можливість звернення до суду з позовом про визнання права власності на майно та звільнення його з-під арешту.

Посилання позивача на ст.ст. 321, 328, 1212 ЦК України, як на правову підставу позовних вимог в даному випадку, є безпідставними, оскільки, як було зазначено вище, правовідносини, які виникли між сторонами регулюються іншими нормами спеціального закону.

За таких обставин колегія суддів вважає, що позовні вимоги ОСОБА_3 не підлягають задоволенню.

Доводи апелянта, що даний спір підвідомчий господарському суду, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки позовні вимоги про виключення майна з під арешту підсудні суду загальної юрисдикції.

За таких обставин колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, рішення суду першої інстанції скасувати в частині зобов'язання ВДВС Новомосковського міськрайонного управління юстиції та ОСОБА_2 повернути ОСОБА_3 автомобіль, та ухвалити нове рішення в цій частині про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 В іншій частині рішення не оскаржено.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ЦПК України, апеляційний суд, -

вирішив

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 грудня 2011 року скасувати в частині зобов'язання Відділу державної виконавчої служби Новомосковського міськрайонного управління юстиції та ОСОБА_2 повернути ОСОБА_3 автомобіль FORD FT 280, 2001 року випуску, фургон малотонажний В, державний номер НОМЕР_1, та ухвалити нове рішення в цій частині.

Додаткове рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 квітня 2012 року про розподіл судових витрат скасувати.

Відмовити ОСОБА_3 у задоволенні позовних вимог.

Рішення суду набуває законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів, з дня проголошення.

СУДДІ: