Україна
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
11/490/2204/12 Головуючий у 1 й інстанції - Болотіна М.Б.
Справа № 407/140/2012 Доповідач - Дрибас Л.І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 грудня 2012 року м. Дніпропетровськ
Колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді -Дрибаса Л.І.
суддів -Бровченко Л.В., Коваленко В.Д.
за участю прокурора -Харів Н.А.
розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2 на вирок Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 23 серпня 2012 року, -
В с т а н о в и л а:
Вироком Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 23 серпня 2012 року, засуджений
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше неодноразово судимий, останній раз:
- 07 червня 2011 р. Жовтоводським міським судом Дніпропетровської області за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ст. 70 КК України до 6 років позбавлення волі, -
- за ч. 2 ст. 185 КК України до 2 років позбавлення волі;
- за ч. 2 ст. 186 КК України до 5 років позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначеного за вироком Жовтоводського міського суду від 07.06.2011 року у виді 6 років позбавлення волі, остаточно призначено ОСОБА_2 покарання у виді 6 років позбавлення волі.
Вироком суду ОСОБА_2 визнано винним та засуджено за те, що він, повторно, 21 липня 2009 року, приблизно о 23 год. 30 хв., на автобусній зупинці по вул. Пушкіна, 93 в м. П'ятихатки, підійшов до неповнолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4, схватив ОСОБА_3 за горло і почав вимагати віддати йому належний їй мобільний телефон і гроші, при цьому штовхнув її в груди, чим застосував насилля, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілої, і в той же час відкрито заволодів мобільним телефоном марки «Соні Еріксон 3550 1», вартістю 1000 грн. та грошовими коштами в сумі 15 грн., які належали ОСОБА_3. Після чого, підійшов до ОСОБА_4 і зірвав з її шиї сумку, вартістю 35 грн., в якій знаходились мобільний телефон «Соні Еріксон В 800 1», вартістю 1 699 грн. та грошові кошти в сумі 10 грн., які належали ОСОБА_4.
Крім того, 26 липня 2009 року, приблизно о 02 годині, ОСОБА_2, знаходячись поблизу міського парку, розташованого по пр. Перемоги в м. П'ятихатки, таємно, повторно викрав сумку вартістю 80 грн., в якій знаходились 3 кредитні картки та грошові кошти в сумі 20 грн., які належали ОСОБА_6
26 липня 2009 року, приблизно о 03 год. 20 хв., знаходячись на пр. Перемоги в м. П'ятихатки, ОСОБА_2 підійшов до незнайомої ОСОБА_7, схватив її за шию, повалив на землю та наніс чотири удари в обличчя, чим заподіяв їй легкі тілесні ушкодження, тобто застосував насилля, яке не є небезпечним для життя та здоров'я особи, після чого заволодів її сумкою в якій знаходились: дзеркало, вартістю 150 грн. та інше майно, на загальну суму 359 грн., яке належало ОСОБА_7.
В основній та додатковій апеляції засуджений просить вирок суду скасувати у зв'язку з неповнотою та односторонністю досудового та судового слідства, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, неправильним застосуванням кримінального закону, невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості скоєного злочину та особі засудженого, а справу направити на новий судовий розгляд в Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області. Вважає, що призначене йому покарання не відповідає ст. 65 КК України, оскільки є занадто суворим, суд не врахував, що він хворіє на ряд хронічних захворювань що, на його думку, пом'якшують покарання, безпідставно застосував до нього положення ч. 4 ст. 70 КК України. Також вважає, що суд порушив його право на захист, не дав можливості ознайомитись із зміненим обвинуваченням і продовжив судове засідання, крім того постанова прокурора про зміну обвинувачення викладена на українській мові, яку він погано розуміє. Суд, під час судового засідання, не вирішив заявлені ним клопотання про проведення перевірки за фактами застосування до нього слідчим недозволених методів досудового розслідування. Вважає, що його вина в скоєнні крадіжки сумки у ОСОБА_6 не доведена, а його дії відносно останнього слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 125 КК України. Вважає, що суддя Болоніна не мала права розглядати справу по суті, бо змінила йому міру запобіжного заходу на тримання під вартою. Вказує, що його клопотання про виклик в судове засідання свідків, слідчого Мерешко, про витребування довідок з лікарні, безпідставно залишені судом без задоволення. Крім того, вважає, що справа розглянута з порушенням правил підсудності, та судом не правильно зараховано строк відбування покарання.
Розглянувши апеляцію, вислухавши думку прокурора, який вважав, що апеляція засудженого задоволенню не підлягає, пояснення засудженого, який підтримав свою апеляцію і просив вирок суду скасувати, дослідивши матеріали справи в межах поданої апеляції, обговоривши доводи, які викладені в апеляції і в судовому засіданні, колегія судів приходить до висновку, що апеляція задоволенню не підлягає з таких підстав.
Суд правильно встановив фактичні обставини злочинів, скоєних ОСОБА_2 по епізоду від 21 липня 2009 року, відносно потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4, та від 26 липня 2009 року, відносно потерпілої ОСОБА_7, і зробив обґрунтований висновок про доведеність його вини у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), поєднаному з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, вчинене повторно, та правильно кваліфікував його дії за ч. 2 ст. 186 КК України, що не оскаржується засудженим в апеляції.
Крім того, колегія суддів вважає, що суд правильно визнав ОСОБА_2 винним у скоєнні крадіжки сумки, яка належала ОСОБА_6. Вина засудженого ОСОБА_2 в скоєнні зазначеного злочину підтверджується зібраними по справі та ретельно дослідженими доказами, указаними у вироку:
- показаннями засудженого ОСОБА_2, який фактично визнав обставини скоєного злочину і пояснив, що 26 липня 2009 року був в барі «Оболонь»з ОСОБА_9 і ОСОБА_12, де між ним та потерпілим ОСОБА_6 виник конфлікт, який переріс у бійку. Після бійки з потерпілим він почав тікати і побачив, що у ОСОБА_6 випала сумка, яку він забрав. При цьому перерахував речі, які знаходились в цій сумці, що узгоджується з показаннями потерпілого. Також, на питання його захисника він дав аналогічні показання;
- показаннями потерпілого ОСОБА_6, який суду пояснив, що він відпочивав з друзями в барі, між ним та ОСОБА_2 виник конфлікт, який переріс у бійку, після завершення якої він виявив, що в нього зникла сумка з речами про які вказав засуджений;
- показаннями свідка ОСОБА_11, який суду пояснив, що ОСОБА_2 напав на ОСОБА_6. Після бійки він та потерпілий шукали сумку, проте безуспішно;
- показаннями свідків ОСОБА_10 і ОСОБА_9, які дали аналогічні показання і підтвердили факт конфлікту між потерпілим і засудженим;
- іншими доказами, ретельно дослідженими в судовому засіданні і викладеними у вироку.
Оцінивши зібрані у справі та ретельно досліджені докази в їх сукупності, суд першої інстанції обґрунтовано зробив висновок про доведеність вини ОСОБА_2 та визнав його винним в крадіжці, тобто в таємному викрадені чужого майна, скоєному повторно і правильно кваліфікував його дії за ч. 2 ст. 185 КК України.
Всі докази, зазначені у вироку, є допустимі, належні, достовірні і достатні для встановлення об'єктивної істини по даному епізоду і правильного його вирішення.
Як вбачається із матеріалів справи суд повно, всестороннє та об'єктивно дослідив всі обставини справи, вирішив, відповідно до закону, всі клопотання учасників процесу, дав належну оцінку доказам, у зв'язку з чим відповідні доводи засудженого колегія суддів розцінює як необґрунтовані.
У зв'язку з вищенаведеним, доводи засудженого про те, що висновки суду по епізоду у відношенні ОСОБА_6, ґрунтуються на припущеннях, що в справі немає доказів його вини, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, колегія суддів розцінює як такі, що не відповідають дійсності і спростовуються матеріалами справи.
Доводи засудженого, що суд безпідставно залишив без задоволення його клопотання про проведення перевірки з приводу застосування до нього недозволених методів досудового розслідування, колегія суддів розцінює як надумані, оскільки, як вбачається із протоколу судового засідання, з такими заявами, засуджений, до суду не звертався. Були тільки заявлені клопотання про витребування скарг з іншого суду, які суд розглянув і прийняв законне та обґрунтоване рішення без порушення прав засудженого. Крім того, як вбачається з протоколу судового засідання, засуджений добровільно давав показання під час розгляду справи в суді першої інстанції, і саме вони були покладені в основу вироку.
Також не знайшли свого підтвердження доводи засудженого про порушення його права на захист. Як видно із протоколу судового засідання, після вручення копій постанови про зміну обвинувачення, захисник заявив клопотання про надання часу для ознайомлення із зміненим обвинуваченням, клопотання було задоволено та оголошено перерву, що відповідає, вимогам ч. 4 ст. 277 КПК України (в редакції 1960 року).
Не відповідають дійсності і доводи засудженого, що постанова про зміну обвинувачення викладена українською мовою, яку він погано розуміє. Матеріали справи містять в собі заяву від засудженого в якій він вказує, що володіє російською і українською мовами, послуги перекладача не потребує, дану заяву підтримав та продублював і в судовому засіданні (т.2 а.с.163, т.3 а.с.229 «об.»). Крім того з матеріалів справи вбачається, що процесуальні документи під час досудового розслідування він доповнював і підписував власноручно українською мовою. (т.1 а.с.103, т.2 а.с.33).
Доводи засудженого про те, що кримінальну справу розглянуто судом, який не мав права її розглядати у зв'язку з тим, що суддя Болоніна замінила йому міру запобіжного заходу, колегія суддів розцінює як нікчемні. Як видно з матеріалів справи, суддя Болоніна замінила засудженому міру запобіжного заходу під час проведення попереднього судового розгляду (т. 2 а.с. 83). Відповідно до ст. 237 КПК України (у редакції 1960 року) у справі, що надійшла від прокурора, суддя з'ясовує щодо кожного з обвинувачених такі питання:… 4) чи немає підстав для зміни, скасування або обрання запобіжного заходу. У зв'язку з вищенаведеним, дане рішення суду є законним і не може бути перешкодою для розгляду кримінальної справи по суті даним складом суду .
Необгрунтовані і доводи засудженого, що він не ознайомлений з матеріалами справи. Із матеріалів кримінальної справи вбачається, що ОСОБА_2 ознайомлений з матеріалами кримінальної справи в повному обсязі без обмеження у часі, про що є його власноручний запис в протоколі та заяві (т.2 а.с.38, т.3 ст.30). Крім того, засудженим подані зауваження на протокол судового засідання, які розглянуті у відповідності з законом. Засудженим подана змістовна апеляція, з доповненнями, що свідчить про його обізнаність з матеріалами справи. У зв'язку з цим, відповідні доводи засудженого, колегія суддів, розцінює як надумані.
Перевіряючи доводи засудженого про те, що кримінальна справа розглянута з порушенням правил підсудності, колегія суддів встановила, підсудність по даній справі була визначена, згідно з законом, головою апеляційного суду Дніпропетровської області (т.2 а.с.52), дане рішення є остаточним і оскарженню не підлягає. Відповідно до ст. 42 КПК України (у редакції 1960 року), спори про підсудність не допускаються.
Також колегія суддів вважає, що доводи засудженого про те, що апеляційний суд своєю постановою від 31.01.2012 р. обрав до нього міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не відповідають дійсності, тому що, таке рішення апеляційного суду в матеріалах справи відсутнє. Із матеріалів справи вбачається, що апеляційний суд листом від 31.01.2012 р. вирішив питання про підсудність даної справи та вказав на обрану засудженому, раніше, міру запобіжного заходу. Таким чином апеляційний суд не обирав ОСОБА_2 міру запобіжного заходу, на що і не мав права в такій процесуальній формі.
Також, колегія суддів вважає безпідставними доводи ОСОБА_2 про те, що суд першої інстанції не встановив обставин, пом'якшуючих покарання, а саме - не витребував та не долучив до справи довідки про ряд захворювань засудженого, що на його думку, завадило суду застосувати до нього положення ст. 69 КК України. Стаття 66 КК України містить перелік обставин, пом'якшуючих покарання, яка не включає в себе будь-які захворювання. Тому, згідно частини другої даної статті, суд на власний розсуд має право визнати інші обставини пом'якшуючими, або не визнавати. Це є правом, а не обов'язком суду, тому рішення суду в даній частині, не суперечить вимогам закону.
Крім того, колегія суддів вважає, що призначене засудженому покарання відповідає положенням ст. 65 КК України. Покарання призначене з урахуванням ступеня тяжкості скоєного злочину, особи засудженого, який характеризується посередньо, раніше неодноразово судимий за корисливі злочини, за які відбував покарання у виді позбавлення волі; обставин, які обтяжують покарання - до яких суд відніс рецидив злочинів. У зв'язку з вище викладеним колегія суддів вважає, що суд обґрунтовано прийшов до висновку, що виправлення засудженого не можливе без ізоляції його від суспільства і призначив йому покарання у виді позбавлення волі, необхідне і достатнє для виправлення та попередження нових злочинів. Також судом правильно та обґрунтовано застосовано положення ч. 1 та ч. 4 ст. 70 КК України.
У зв'язку з цим, доводи засудженого про невідповідність призначеного йому покарання внаслідок суворості, колегія суддів вважає необґрунтованими та не вбачає підстав для їх задоволення.
На підставі вищенаведеного і керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України (в редакції 1960 р.) та п.п.11, 15 Перехідних положень КПК України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А:
Вирок Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 23 серпня 2012 року відносно ОСОБА_2 залишити без змін, а його апеляцію -без задоволення.
Судді апеляційного суду: