308/183/13- к

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.02.2013 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді - Сочки В.І.,

при секретарі судового засідання - Холмогоровій Л.В.,

з участю прокурора - Фірки І.І.,

обвинуваченого - ОСОБА_1,

потерпілого - ОСОБА_2,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12012070030000300 від 11.12.2012 р., про обвинувачення:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Оленьогорськ Мурманської області Російської Федерації, громадянина Російської Федерації, українця, неодруженого, студента 3 курсу факультету фізичного виховання та спорту УжНУ, проживаючого в АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

Згідно обвинувального акту ОСОБА_1 повідомлено про підозру в тому, що він 20.09.2011 року приблизно о 22 год. 30 хв., знаходячись перед кафе «Будівельник» по вул. Загорській в м. Ужгороді, з метою заволодіння чужим майном, умисно, таємно, викрав мобільний телефон марки LG GX 200 чорно-сірого кольору, IMEI НОМЕР_1, НОМЕР_2 та, заволодівши викраденим, з місця вчинення злочину зник, завдавши ОСОБА_2 матеріального збитку на суму 455 гривень.

Зокрема, це знайшло своє відображення в тому, що 20 вересня 2011 року приблизно о 22 год. 30 хв., в той час коли ОСОБА_1 разом із своїми друзями знаходилися неподалік від автобусної зупинки, напроти теперішнього магазину «Зіна» на перехресті вулиць Загорської - Закарпатської в м. Ужгород, він побачив як із кафе «Будівельник» вийшов невідомий йому чоловік та почав чіплятися до іншого, який стояв на тротуарі. Через деякий час він помітив, що на вказаному місці вже нікого не має й саме тоді ОСОБА_1 звернув увагу на те, що на землі, де вони сперечалися, знаходиться мобільний телефон. Маючи на меті заволодіти вказаним мобільним телефоном, забравши його собі та в подальшому продати, ОСОБА_1, скориставшись моментом, коли його ніхто не бачить, відійшов від своїх друзів та направився до кафе «Будівельник», де умисно, таємно підібрав мобільний телефон з землі, після чого поклав його до кишені штанів. Повернувшись до друзів, він повідомив, що знайшов мобільний телефон та показав їм його, після чого дістав з телефону сім-картки та поклав до нього свою.

В подальшому через два дні ОСОБА_1 продав його ОСОБА_4 за 200 гривень.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 1 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка).

02.01.2013 року між обвинуваченим ОСОБА_1 та потерпілим ОСОБА_2 укладено угоду про примирення, за якою ОСОБА_1 під час досудового розслідування повністю визнав свою вину та зобов'язується беззастережно визнати обвинувачення в обсязі підозри у судовому провадженні. Сторони угоди дійшли згоди щодо формулювання обвинувачення, його правової кваліфікації, істотних для кримінального провадження обставин, якими є позитивна характеристика обвинуваченого, наявність місця навчання, відсутність у нього судимостей та обставин, що обтяжують покарання, і погоджуються на призначення обвинуваченому покарання за ч. 1 ст. 185 КК України у виді 2 р. позбавленні волі зі звільненням від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком 1 р. Кримінальним правопорушенням потерпілому ОСОБА_2 завдано матеріального збитку в розмірі 455 грн., який відшкодовано в повному обсязі. Сторони матеріальних претензій один до одного не мають.

Враховуючи викладене, суд розглянув кримінальне провадження відповідно до вимог ст.ст. 314, 474-475 КПК України.

З'ясувавши, що обвинувачений ОСОБА_1 повністю визнає вину у вчиненні злочину, цілком розуміє процесуальні права, визначені ч. 5 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди, характер обвинувачення та вид покарання, а потерпілий ОСОБА_2 - цілком розуміє наслідки укладення угоди, переконавшись, що укладення угоди про примирення є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді, перевіривши угоду про примирення на відповідність вимогам закону, заслухавши думку прокурора, яка проти затвердження угоди про примирення не заперечила, думку обвинуваченого та потерпілого, які просили затвердити укладену ними угоду про примирення, суд приходить до наступного висновку.

Злочин, передбачений ч.1 ст.185 КК України, відноситься до злочинів середньої тяжкості.

Зміст та порядок укладення між обвинуваченим та потерпілим угоди відповідає вимогам КПК України, узгоджена міра покарання та звільнення від його відбування, з огляду на ступінь тяжкості злочину та особу обвинуваченого, відповідає загальним засадам призначення покарання КК України, визначені ч. 7 ст. 474 КПК України підстави для відмови у затвердженні угоди відсутні.

Суд при прийняті рішення у підготовчому судовому засіданні згідно п.1 ч.3 ст.314 КПК України має право затвердити угоду.

Відповідно п. 1 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим.

Як визначено ч. 3 ст. 469 КПК України угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

Згідно ч. 1 ст. 475 КПК України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.

Враховуючи викладене, укладена 02.01.2013 року між обвинуваченим ОСОБА_5 та потерпілим ОСОБА_2 угода про примирення підлягає затвердженню.

Речовий доказ - мобільний телефон LG GX 200, IMEI НОМЕР_1, НОМЕР_2, який передано потерпілому ОСОБА_2 (а.с. 79), підлягає поверненню останньому як законному володільцю.

Процесуальні витрати за проведення судово-товарознавчої експертизи № 161 від 26.01.2012 року в розмірі 225,12 грн. (а.с. 70) в порядку ст.ст. 118, 124 КПК України підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь НДЕКЦ при УМВС України в Закарпатській області.

Керуючись ст.ст. 100, 118, 124, 126, 314, 369-371, 394, 468, 474, 475 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Угоду про примирення, укладену 02.01.2013 року між обвинуваченим ОСОБА_5 та потерпілим ОСОБА_2, - затвердити.

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом 1 (одного) року іспитового строку не вчинить нового злочину.

Речовий доказ - мобільний телефон LG GX 200, IMEI НОМЕР_1, НОМЕР_2, який передано потерпілому ОСОБА_2 - повернути останньому як законному володільцю.

Процесуальні витрати за проведення судово-товарознавчої експертизи № 161 від 26.01.2012 року в розмірі 225 грн. 12 коп. - стягнути з ОСОБА_1 на користь НДЕКЦ при УМВС України в Закарпатській області.

Апеляційна скарга на вирок суду з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, може бути подана до апеляційний суду Закарпатської області через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя Сочка В.І.