Справа № 22-Ц-5522/2006 рік       Головуючий 1 інстанції: Набіулліна С.А.

Категорія: стягнення суми             Доповідач: Ситнік О.М.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2006 року                                                        м. Харків

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:

Головуючого, судді Ситнік О.М.

Суддів Івах П.Р., Ізмайлової Г.Н.,

За участі секретаря Андрійко О.В.,

Розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

На рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 19 липня 2006 року

За позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення оплати за комунальні послуги, матеріальної шкоди за знищене майно та витребування майна, -

ВСТАНОВИЛА:

До суду надійшов позов ОСОБА_1., в якому вона вказувала, що проживає у квартирі АДРЕСА_1. ОСОБА_2 в квартирі зареєстрована але не проживає з 4 квітня 2000 року. За комунальні послуги відповідачі не сплачують з 1997 року, заборгованість становить значні суми. Протягом 2000 року відповідачі зламали замки у квартирі, двері до місць загального користування, 3 рази відключали телефон та спричинили матеріальний збиток на суму 2198 грн. знищенням двох дверей, 150 грн., змивного бачка - 68 грн., газової колонки - 200 грн., холодильника „Донбас" - 150 грн., пральна машинка -130 грн., пилосос-200 грн., телевізор „Берізка" - 200 грн., кухонний гарнітур - 800 грн., відключення телефону -35 грн.

Також закрили на замок кімнату, в якій залишився її кімнатний гарнітур, вартістю 3000 грн., кольоровий телевізор - 1000 грн., стіл - 100 грн., та інші речі. Просила стягнути з відповідачів за 1997-2000 роки в дохід відповідних організацій заборгованість з комунальних платежів у розмірі 1300 грн., стягнути на її користь з ОСОБА_2, 2198 грн. на відшкодування матеріального збитку та зобов*язати повернути їй закриті у кімнаті речі.

В наступному доповнила позовні вимоги, просила розподілити заборгованість з комунальних платежів між нею та відповідачкою, списати заборгованість за період до 1 січня 2006 року та стягнути з відповідачки вартість викраденого майна: килим - З штуки, постільна білизна - 5 комплектів, рушники - 5 штук, дверні замки-24 штуки.(а.с. 176).

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 19 липня 2006 року у позові ОСОБА_1. відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1. просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення її позовних вимог, оскільки судом не враховано, що вона просила не стягнути на її користь заборгованість з комунальних платежів, а розподілити цю заборгованість між нею та відповідачкою, при тому, що на вересень 2003 року у квартирі значилися 3 особи, а комунальні служби пред*являють до неї претензії стосовно оплати заборгованості. Судом не враховано, що вона зверталася до Дзержинського РВ УМВСУ в Харківській області з приводу протиправної поведінки відповідачів та спричинення їй матеріального збитку, що підтверджується рапортом співробітника міліції, а ОСОБА_2 попереджувалася про недопустимість протиправних дій.

Відповідачі були виселені з квартири державним виконавцем на підставі рішення суду.  Вважала, що за її заявами органом внутрішніх справ проводилася перевірка, в результаті якої її пояснення підтвердилися. Судом зазначено, що при виселенні відповідачі забрали свої речі, однак вони не подали доказів, що ці речі належать їм. Вона стверджує, що ними були забрані її особисті речі. Вважала, що судом зроблено висновки, які не відповідають обставинам справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, які з*явилися, вивчивши матеріали справи та дослідивши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона задоволенню не підлягає.

Так, з матеріалів цивільної справи вбачається, що у квартирі АДРЕСА_1 проживає ОСОБА_1. За квартирою встановлено борг по оплаті наданих житлово-комунальних послуг. Разом з тим, жодна із організацій, перед якою є заборгованість, не наділяла ОСОБА_1. повноваженнями щодо стягнення заборгованості на їх користь із будь-яких осіб. Також ними не подано позову до неї про стягнення заборгованості. ОСОБА_1. не подано доказів стосовно того, хто прописаний у даній квартирі, чи кому вона належить на праві власності. Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що з 2000 року, про що не заперечує і сама позивачка, вона у квартирі проживає одна і одна користується комунальними послугами. Тому судом правомірно відмовлено їй у задоволенні позову стосовно стягнення заборгованості з комунальних платежів з відповідачів та про розподіл заборгованості між нею та ОСОБА_2.

Крім того, її вимоги про відшкодування матеріального збитку спричиненого пошкодженням дверей, телевізора, холодильника, змивного бачка та іншого майна не підтверджені доказами. Так, матеріали справи містять акт огляду квартири, в якому зафіксовано, що перераховане майно пошкоджене, однак сам акт складено лише 7 вересня 2002 року, тобто майже через 2 роки після виїзду з квартири відповідачів, матеріали справи не містять жодних доказів того, що майно позивачки пошкоджене саме відповідачами. Рапорт дільничного інспектора міліції про звернення ОСОБА_1. до органу міліції з заявами про пошкодження майно та про його крадіжку не є доказом того, що майно ОСОБА_1. було пошкоджене чи викрадене її дочкою та зятем, відповідачами по справі. Кримінальної справи з приводу крадіжки чи пошкодження майна ОСОБА_1. не порушувалося.

Відповідно до вимог ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

ОСОБА_1. не подано доказів, що майно, яке вона зазначила, як викрадене ОСОБА_2, належало їй та саме про це майно йдеться на а.с. 192, де на аркуші із зошита перераховано майно.

Рішення суду першої інстанції є законним і обгрунтованим, доводи апеляційної скарги його висновки не спростовують і не є суттєвими.

Керуючись ст.ст.303, 304, п.1 ч.1 ст.307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1. відхилити.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 19 липня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності негайно, але може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом 2 місяців із дня її проголошення.