Апеляційний суд Кіровоградської області
Справа № 22 - 2648-2006 р. Головуючий у 1-й інстанції - Федорова Н.В.
Категорія-21 Доповідач - Суржик М.М.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 жовтня 2006 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області в складі:
головуючого - судді -Кіселик С.А.
суддів - Кадегроб А.І., Суржик М.М.
при секретарі - Салабай М.В. розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Маловисківському районі на рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 04 серпня 2006 року,
ВСТАНОВИЛА:
В липні 2006 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Маловисківському районі (далі Фонд) про відшкодування моральної шкоди.
Позивачка зазначила, що на протязі двадцяти трьох років працювала на Смолінській шахті СхідГЗК на посадах зі шкідливими умовами праці. Працюючи отримала захворювання, яке визнано професійними і їй встановлено третю групу інвалідності і 40% втрати працездатності безстроково.
Через професійні захворювання і втрату працездатності вона переживає моральні страждання, які пов'язані з постійним болем, неможливістю займатися улюбленими справами, обмеженістю в спілкуванні, потребує постійного лікування, як стаціонарно так і амбулаторно. Змушена знаходитись під постійним наглядом лікарів, а тому вважає, що їй заподіяна моральна шкода, яку вона оцінює в 70000 грн. і просить їх стягнути на його користь.
Оспорюваним рішенням суду позов задоволено частково та стягнуто з Фонду на користь позивачки 34000 грн..
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, апелянт просить його скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог із підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права. А саме, суд задовольнив позов, не зважаючи на відсутність відповідного висновку медичних органів, що є обов'язковою умовою, передбаченою Законом. Позивачем не доведено наявності моральних страждань та перебільшено суму що підлягає відшкодуванню.
Крім того суд постановив рішення по справі, не зважаючи на наявність ухвали про залишення позовної заяви без розгляду.
Заслухавши доповідача, представників сторін та дослідивши матеріали справи колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо правовідносин, що виникли між сторонами і правильно застосував норми матеріального права, ідо регулюють дані правовідносини.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.
Апелянт посилається на відсутність відповідного висновку медичних органів, що є обов'язковою умовою при виплаті моральної шкоди відповідно до ч.З ст. 34 Закону України « Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на
виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (далі Закони 1105).
Однак дана норма права встановлює умови виплати моральної шкоди, що заподіяна умовами виробництва, яка не спричинила втрати потерпілим професійної працездатності.
В своєму рішенні від 27 січня 2004 року № 1- рп/2004 Конституційний Суд України зазначив, що норма викладена у ч.З ст. 34 Закону, яка передбачає обов'язок Фонду соціального страхування від нещасних випадків відшкодувати працівникам моральну (немайнову) шкоду, заподіяну умовами виробництва, що не спричинили втрати потерпілим професійної працездатності, за своїм характером є спеціальною і стосується окремого випадку.
В даному випадку мова йде про обов'язок Фонду відшкодувати працівникам моральну (немайнову) шкоду, заподіяну умовами виробництва, у разі тимчасової чи стійкої втрати потерпілим професійної працездатності ( статті 1,5, частина 5 статті 6 , частина 2 статті 13, підпункту «є» пункту 1 частини 1 ст. 21. частина третя статті 28.)
Втрата потерпілим професійної працездатності завжди пов'язана з неможливістю виконувати роботу за своєю професією, про що зазначається у висновку медичного органу, який видається потерпілому відповідно до вимог частини третьої статті 34 Закону. В даному випадку такими документами є довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги.
Зазначена довідка видана ОСОБА_1. 06 грудня 2005 року , тобто, до вступу в дію Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20.12.2005 року №3235. Атому положення п.27 ст. 77 Закону № 3235 на позивачку не розповсюджується.
Отже в даному випадку для пред'явлення позову відсутня необхідність усунення умов , які не мають відношення до даної особи.
Крім того колегія погоджується, із визначеною судом першої інстанції сумою і зазначає, що відповідно до ч.З ст. 34 Закону №1105 навіть при заподіянні шкоди, яка не спричинила втрату професійної працездатності сума страхової виплати визначається до 200 мінімальних заробітних плат. А оскільки в даному випадку позивачем втрачено 30 відсотків працездатності і його визнано інвалідом третьої групи, то колегія суддів вважає, що визначений розмір компенсації, виходячи з засад виваженості, справедливості та розумності, є справедливим.
Враховуючи вищенаведене керуючись ст., ст.. 307, 308,313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу відхилити.
Рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 04 серпня 2006 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.
Головуючий, Судді :-підписи
Згідно оригіналу
Суддя Апеляційного суду M.M. Суржик