копія

Провадження №11/792/110/13

Справа №2215/3353/2012 Головуюча в 1-й інстанції Сагайдак І.М.

Категорія: ч.1 ст.115 КК України Доповідач Ващенко С.Є.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 лютого 2013 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Хмельницької області у складі:

головуючого - судді Ващенка С.Є.,

суддів Бондар В.В., Кобріна І.Г.,

з участю прокурора Смакогуза І.А.,

засудженого ОСОБА_1,

його захисників ОСОБА_2, ОСОБА_3,

потерпілої ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хмельницькому кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_1, його захисників ОСОБА_3 та адвоката ОСОБА_5 на вирок Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 26 листопада 2012 року,

в с т а н о в и л а:

Цим вироком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, інваліда ІІІ групи, раніше не судимого, -

визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, і призначено йому покарання у виді 11 років позбавлення волі.

Строк відбуття покарання постановлено обчислювати з 26 листопада 2012 року, зараховано в цей строк час його досудового ув'язнення - з 24 липня 2012 року по 25 листопада 2012 року включно.

Цивільний позов ОСОБА_4 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на її користь 7013 грн. матеріальної шкоди та 100000 грн. моральної шкоди.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 3352 грн. 56 коп. витрат за проведення судово-хімічних та судово-балістичної експертиз.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишено попередній - тримання під вартою.

Долю речових доказів вирішено: одяг вилучений у ОСОБА_1 зі слідами пострілу (штани, чоловічу сорочку та куртку) - передати матері підсудного ОСОБА_3; мисливську гладкоствольну рушницю 16 калібру, моделі «ТОЗ-БМ» НОМЕР_1 (номер на цівці НОМЕР_2) - конфіскувати; дві експериментальних гільзи, дві гільзи, вилучені з місця події, два пижа, картонну прокладку, пластмасовий контейнер, марлеві тампони зі слідами продуктів пострілу, скляну пляшку, сорочку ОСОБА_6 із пошкодженнями, три дробини - знищити.

За вироком суду ОСОБА_1 23 липня 2012 року близько 21 години приїхав на власному мопеді на територію домогосподарства свого тестя ОСОБА_6, що розташоване в АДРЕСА_2, з метою помиритись зі своєю дружиною ОСОБА_7, однак у їхню розмову втрутився ОСОБА_6, який перебував в стані алкогольного сп'яніння, і між ними зав'язався словесний конфлікт, внаслідок якого у ОСОБА_1 виник умисел на вбивство ОСОБА_6 З метою реалізації свого злочинного наміру, спрямованого на умисне заподіяння смерті ОСОБА_6, ОСОБА_1 покинув домогосподарство тестя, сів на мопед та поїхав до свого будинку, що розташований по АДРЕСА_3, де спорядив набоями гладкоствольну мисливську рушницю «ТОЗ БМ» К-16 НОМЕР_1/НОМЕР_2, і близько 21 години 50 хвилин знову приїхав до помешкання ОСОБА_6 З рушницею у руках підсудний зайшов на територію домогосподарства ОСОБА_6, де знаходились також його, на той час, дружина ОСОБА_7 та донька ОСОБА_8, побачив у вікні, що розташоване ліворуч від піднавісу та веранди світло від працюючого телевізора, підійшов до цього вікна, прикладом рушниці розбив у ньому скло та виламав дерев'яні перетинки вікна і у світлі телевізора побачив свого тестя ОСОБА_6, який лежав на ліжку біля вікна і дивився телевізор. ОСОБА_6 припіднявся та сів на ліжко, знаходячись лівим боком до вікна. В цей час ОСОБА_1 з метою вбивства тестя умисно та цілеспрямовано, тримаючи рушницю у руках трохи вище пояса, стволом в напрямку тестя, відійшов на відстань близько 2-х метрів і провів один постріл в область шиї останнього. Внаслідок отриманого вогнепального поранення шиї ОСОБА_6 помер на місці події.

За змістом апеляції засудженого, він просить у ній врахувати вимоги ст.69-1 КК України і змінити вирок, пом'якшивши йому покарання, оскільки призначене судом першої інстанції вважає занадто суворим. При цьому просить визнати обставинами, що пом'якшують покарання, і врахувати: його щире каяття; те, що він є інвалідом ІІІ групи; на його утриманні перебуває троє дітей, з яких двоє неповнолітні; що моральну та матеріальну шкоду він не мав змоги відшкодувати, оскільки після вчиненого злочину відразу був затриманий і знаходився на лікуванні в Старокостянтинівській районній лікарні; що вчинив злочин внаслідок збігу тяжких сімейних обставин та під впливом сильного душевного хвилювання, викликаного неправомірними або аморальними діями потерпілого.

Захисник засудженого ОСОБА_3, посилаючись на суворість призначеного покарання, його невідповідність тяжкості злочину та особі засудженого, просить в апеляції вирок змінити призначивши ОСОБА_1 мінімальний строк покарання, передбачений санкцією ч.1 ст.115 КК України. При цьому зазначає, що судом враховані не всі, як прямо передбачені ст.66 КК України, так і інші обставини, що можуть бути визнані такими, що пом'якшують покарання. Зокрема, на її думку, судом при призначенні покарання не враховано з'явлення засудженого із зізнанням, яким слід розцінювати його повідомлення про вбивство по телефону; обставини, що передували злочину - його намагання повернути сім'ю та дії тестя, який цьому перешкоджав, і переживання засудженого; його зразкову поведінку до скоєння злочину та стан здоров'я, у тому числі наявність у нього інвалідності, а також часткове відшкодування потерпілій збитків після постановлення вироку.

Захисник - адвокат ОСОБА_5 у своїй апеляції, посилаючись на невідповідність призначеного покарання фактичним обставинам справи та особі засудженого, також просить вирок змінити, пом'якшивши покарання ОСОБА_1. В обґрунтування апеляції зазначає, що у справі було встановлено обставини, які, на його думку, слід було визнати такими, що пом'якшують покарання, а саме: повне визнання підсудним вини, щире каяття та активне сприяння розкриттю злочинів; перше притягнення до кримінальної відповідальності; інвалідність 3-ї групи; наявність на його утриманні двох неповнолітніх дітей та позитивна характеристика за місцем проживання, але судом цього зроблено не було. Захисник також уважає, що суд недостатньою мірою звернув увагу на те, що злочин було вчинено внаслідок збігу тяжких та сімейних обставин, що полягало у тому, що дружина, яку він любить та водночас сильно ревнує, залишила його і разом з дітьми перейшла проживати до своїх батьків, а він проживав сам і вживав заходів до їх повернення, але цьому перешкоджав батько дружини, що й призвело до вбивства останнього, коли той, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, образив його, а також, що це відбулося у хворобливому стані емоційно-нестійкого розладу особистості за імпульсивним типом. Звертає захисник увагу й на те, що у наявному у справі висновку стаціонарної судово-психіатричної експертизи йдеться про необхідність лікування ОСОБА_1 в психіатричній лікарні, що, на думку захисника, вказує на неосудність засудженого.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення засудженого та його захисників на підтримку апеляцій з посиланням на зазначені у них доводи, пояснення потерпілої, яка покладається на розсуд суду, думку прокурора про законність та обґрунтованість вироку, перевіривши матеріали кримінальної справи та доводи апеляцій, колегія суддів уважає, що вони задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, за вказаних у вироку обставин ґрунтуються на досліджених в судовому засіданні доказах і сторонами не оспорюються.

Покарання ОСОБА_1 призначене з дотриманням вимог ст.65 КК України.

Так, при призначенні покарання суд врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують покарання.

Зокрема, судом враховано, що ОСОБА_1 вчинено особливо тяжкий злочин проти особи, при оцінці особи винного суд виходив з того, що до кримінальної відповідальності він раніше не притягувався, є інвалідом 3 групи, за місцем проживання характеризується позитивно, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, а також з того, що він не перебуває на обліку у лікарів нарколога та психіатра, однак згідно висновку амбулаторної судово-психіатричної експертизи №362 від 12 вересня 2012 року під час перебування в місцях позбавлення волі потребує постійного нагляду з боку психоневролога, не потребуючи при цьому застосування до нього примусових заходів медичного характеру.

Обставинами, що пом'якшують покарання, суд визнав щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Таким чином, при призначенні покарання суд врахував й ті дані про особу винного та ті обставини, що пом'якшують покарання, на які вказують засуджений та його захисники в апеляціях.

Доводи засудженого та захисників з посиланням на те, що суд не врахував зазначені в апеляціях стан здоров'я засудженого, його характеристику, відсутність у нього судимості та наявність неповнолітніх дітей як обставини, що пом'якшують покарання, є необґрунтованими, оскільки, по-перше, ці відомості дають можливість оцінити засудженого як особу і враховані судом при призначенні покарання, по-друге, визнавати такими, що пом'якшують покарання, інші обставини, які не передбачені ст.66 КК України, - це право, а не обов'язок суду.

У вироку окремо відзначено, що обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено, що спростовує доводи апеляції захисника про те, що суд при призначенні покарання врахував обставини, що обтяжують покарання ОСОБА_1

Як видно із змісту вироку, вказівка у ньому про обтяжуючі обставини в загальному реченні про те, що суд враховує їх при призначенні покарання, є нічим іншим як частина змісту пункту третього частини першої ст.65 КК України, викладеного у вигляді цитати, яка жодним чином не вплинула на суворість призначеного ОСОБА_1 покарання. Тому посилання захисника на наявність у вироку такої вказівки як на довід апеляції є безпідставною.

Обставини, що передували вчиненню злочину, зокрема й сімейні, на що звертають увагу апелянти, не можуть бути визнані такими, що пом'якшують покарання, оскільки, як видно з матеріалів кримінальної справи, всі ці обставини були створені самим засудженим внаслідок його ревнощів.

Доводи про вчинення ОСОБА_1 злочину під впливом сильного душевного хвилювання, викликаного неправомірними або аморальними діями потерпілого, чи скоєння вбивства у стані неосудності спростовуються як конкретними та послідовними діями засудженого, пов'язаними з підготовкою до злочину та його вчиненням, так і даними висновків судово-психіатричних стаціонарної та додаткової амбулаторної експертиз, згідно з якими він визнаний осудним і таким, що в стані фізіологічного афекту на час злочину не знаходився.

Визнання підсудним вини в даному випадку не може бути визнане окремою обставиною, що пом'якшує покарання, оскільки його показання з цього приводу є непослідовними. Як видно з протоколу судового засідання, він то визнавав свою вину повністю, то говорив, що не мав наміру вбивати тестя, то стверджував, що не знає, з яким наміром йшов до тестя з рушницею.

З матеріалів справи та із самих апеляцій видно, що заподіяні злочином збитки на час розгляду справи не були відшкодовані взагалі, а після проголошення вироку відшкодовані лише частково, і то в незначній сумі - всього 1000 грн., що виключало можливість визнання судом першої інстанції цієї обставини такою, що пом'якшує покарання, і на теперішній час не створює умов, за яких строк покарання не може перевищувати двох третин максимального строку покарання, передбаченого санкцією ч.1 ст.115 КК України, якою за умисне вбивство визначене покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до п'ятнадцяти років.

Одними з обов'язкових умов дотримання вимог ст.69-1 КК України (за її змістом) є добровільне повне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди, незалежно від наявності чи відсутності можливості у винного чи інших осіб зробити це до постановлення вироку, якщо хоча б одна з вимог вказаної статті не виконана, суд не позбавлений права призначити покарання, що перевищує дві третини максимального строку передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

Наведені у вироку дані про особу винного та обставини, що пом'якшують покарання, навіть за відсутності обставин, що обтяжують покарання, та з урахуванням того, що ОСОБА_1 сам повідомив про злочин, дають підстави для призначення йому покарання на строк, визначений судом першої інстанції, однак, враховуючи конкретні обставини, характер і спосіб вчинення особливо тяжкого злочину, вони не дають підстав для його зменшення. При цьому колегія суддів виходить і з того, що, відповідно до ст.50 КК України, покарання має на меті не тільки кару та виправлення засуджених, а й запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Отже колегія суддів вважає апеляції засудженого та його захисників необґрунтованими, а призначене засудженому покарання необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, тому підстав для зміни вироку в межах апеляцій не убачає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.365, 366 КПК України 1960 року, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Вирок Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 26 листопада 2012 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а апеляції засудженого та його захисників - без задоволення.

Судді /підписи/

Згідно з оригіналом:

Суддя апеляційного суду

Хмельницької області С.Є.Ващенко