ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" лютого 2013 р. Справа № 5023/4077/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Черленяк М.І., суддя Івакіна В.О., суддя Пелипенко Н.М.

при секретарі Вороні В.С.,

за участю:

прокурора - Здор Т.О., посвідчення № 013776 від 06.12.2012 р.;

позивача - не з'явився;

3-ї особи - не з'явився;

1-го відповідача - не з'явився;

2-го відповідача - Кравченко Я.М., довіреність № 1265 від 17.06.2005 р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Харківського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері (вх. № 3810Х/1-28) на рішення Господарського суду Харківської області від 12 листопада 2012 року у справі № 5023/4077/12

за позовом Харківського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Державного підприємства "Чугуєво-Бабчанське лісове господарство", смт. Кочеток Харківської області;

3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Відділ Держкомзему у Печенізькому районі Харківської області, смт. Печеніги Харківської області;

до 1) Печенізької районної державної адміністрації Харківської області, смт. Печеніги Харківської області;

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Надія", м. Чугуїв Харківської області;

про визнання недійсним договору, -

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2012 року Харківський міжрайонний природоохоронний прокурор в інтересах держави в особі ДП "Чугуєво-Бабчанське лісове господарство" звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Печенізької райдержадміністрації Харківської області та до ТОВ "Надія", в якому просив: скасувати розпорядження Печенізької райдержадміністрації Харківської області від 09.06.2003 р. № 217 "Про затвердження проекту відведення земельних ділянок із земель лісового фонду на території Печенізької селищної ради та надання їх в оренду ТОВ "Надія" та визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 1 га на території Печенізької селищної ради, який укладено між Печенізькою районною державною адміністрацією Харківської області та ТОВ "Надія" від 23.07.2003 р., скасувавши запис про його державну реєстрацію за № 15 від 31.07.2003 р.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 12.11.2012 р. у справі № 5023/4077/12 (суддя Прохоров С.А.) в позові відмовлено повністю.

Харківський міжрайонний прокурор з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері з рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Харківської області від 12.11.2012 р. у справі № 5023/4077/12 скасувати, та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, судові витрати покласти на відповідачів. Зазначає, що Печенізькою райдержадміністрацією Харківської області в порушення ст.ст. 18-21, 116, 123 Земельного кодексу України, ст. 75 Лісового кодексу України, прийняте розпорядження від 09.06.2003 р. № 217, яким незаконно вилучено з постійного користування позивача та передано в оренду ТОВ «Надія» земельну ділянку із земель лісового фонду та змінено її цільове призначення з лісогосподарського на рекреаційне. Вважає, що судом першої інстанції безпідставно не враховано, що планово-картографічні матеріали, які визначають площі та межі земель лісового фонду, що надані у постійне користування для ведення лісового господарства, є належним доказом на підтвердження права постійного користування земельними ділянками лісового фонду у позивача.

2-й відповідач, ТОВ "Надія", у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що вважає доводи прокурора безпідставними, оскільки прокурором не доведено факту порушень земельного та лісового законодавства з боку відповідачів при виданні спірних розпоряджень та укладанні договору оренди. Просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Ухвалами Харківського апеляційного господарського суду від 06.12.2012 р. та від 24.01.2013 р. розгляд справи відкладався, у зв'язку з неявкою в судове засідання представників сторін та не поданням відзивів на апеляційну скаргу.

Представники позивача, третьої особи та 1-го відповідача відзиви на апеляційну скаргу не надали, в судове засідання 05.02.2013 р. не з"явились, про причину неявки суду не повідомили, хоча про місце та час розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується відповідними повідомленнями про вручення поштового відправлення, які долучені до матеріалів справи.

Враховуючи що розгляд справи неодноразово відкладався, ухвалою суду явка представників обов'язковою не визнавалась, всі сторони у справі були належним чином повідомлені про місце і час розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку про здійснення розгляду справи за апеляційною скаргою у відсутність представників позивача, третьої особи та 1-го відповідача за наявними у справі матеріалами, як це передбачено ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні прокурора та представника 2-го відповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, розпорядженням Печенізької районної державної адміністрації Харківської області від 27.05.2003 р. № 190, на підставі листа ТОВ "Надія" про надання в оренду земельних ділянок для рекреаційного використання під розміщення будинків відпочинку із земель лісового фонду на території Печенізької селищної ради, надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок із земель лісового фонду на території Печенізької селищної ради загальною площею 1,00 га для подальшої передачі даних земельних ділянок в оренду та рекомендовано ТОВ "Надія" в місячний термін замовити проект відведення земельних ділянок в організації, яка має відповідний дозвіл (ліцензію) на виконання даних робіт (том 1 а.с. 24).

Розпорядженням Печенізької районної державної адміністрації Харківської області від 09.06.2003 р. № 217, затверджено проект відведення земельних ділянок ТОВ "Надія" для рекреаційного використання під розміщення будинків відпочинку із земель лісового фонду на території Печенізької селищної ради загальною площею 1,00 га, надано в оренду ТОВ "Надія" вищезазначену земельну ділянку для рекреаційного використання під розміщення будинків відпочинку терміном на п'ятдесят років. (том 1 а.с. 48).

На підставі цього розпорядження між Печенізькою районною державною адміністрацією Харківської області (орендодавець) та ТОВ "Надія" (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки від 23.07.2003 р., який зареєстрований 31.07.2003 р. за № 15 у Печенізькому районному відділі земельних ресурсів шляхом внесення запису до Книги державної реєстрації договорів оренди та передано земельну ділянку по акту прийома-передачі (том 1 а.с. 39-42).

Таким чином, відповідно до вимог статей 125, 126 Земельного кодексу України ТОВ «Надія» набуло право тимчасового користування (оренди) на земельну ділянку площею 1,00 га на території Печенізької селищної ради для рекреаційного призначення.

В позовній заяві Харківською міжрайонною прокуратурою з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері зазначено про проведення перевірку додержання вимог земельного законодавства на території Печенізького району області в серпні 2012 року, в ході якої встановлено факт незаконного вилучення земель лісогосподарського призначення Печенізькою райдержадміністрацією, які перебувають в постійному користуванні державного підприємства «Чугуєво-Бабчанське лісове господарство», та надання їх в оренду ТОВ "Надія" з фактичною зміною цільового призначення для забудови, що і стало підставою для звернення до суду з позовною заявою про скасування розпорядження Печенізької райдержадміністрації Харківської області від 09.06.2003 р. № 217 та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 23.07.2003 р.

На думку колегії суддів, такі посилання є безпідставними, оскільки розділом ІV Земельного кодексу України( в редакції яка діяла на час спірних правовідносин ) врегульовані відносини щодо набуття громадянами та юридичними особами права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності.

Так, згідно положень ст. 116 Земельного кодексу України, підставою набуття права на земельні ділянки із земель державної або комунальної власності є рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 124 Земельного кодексу України визначений порядок передачі земельних ділянок в оренду, відповідно до якого передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

В п. 5 ст. 93 Земельного кодексу України передбачено, що орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи.

Відповідно до ст. 5 Закону «Про оренду землі»(яка діяла в час спірних правовідносин) орендодавцями земельних ділянок визнано громадян та юридичних осіб України, у власності яких перебувають земельні ділянки. Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у дер жавній власності, є районні, обласні, Київська і Севастополь ська міські державні адміністрації, Рада міністрів Автоном ної Республіки Крим та Кабінет Міністрів України у межах їх повноважень.

Таким чином, Печенізька райдержадміністрація Харківської області приймаючи розпорядження від 09.06.2003 р. № 217 діяла в межах своїх повноважень.

Стосовно посилання на зміну цільового призначення спірної земельної ділянки , слід зазначити, що згідно ст. 19 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на час спірних правовідносин) землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; є) землі лісового фонду; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення; земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 20 Земельного кодексу України, віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Відповідно до ст.ст. 50, 51 Земельного кодексу України, до земель рекреаційного призначення належать землі, які використовуються для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів, зокрема земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об'єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об'єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об'єктів стаціонарної рекреації.

Статтею 52 Земельного кодексу України встановлено, що на землях рекреаційного призначення забороняється діяльність, що перешкоджає або може перешкоджати використанню їх за призначенням, а також негативно впливає або може вплинути на природний стан цих земель. Порядок використання земель рекреаційного призначення визначається законом.

Згідно приписів ст. 57 Земельного кодексу України( яка діяла в час спірних правовідносин), земельні ділянки лісового фонду за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються у постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, а на умовах оренди - іншим підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи, для ведення лісового господарства, спеціального використання лісових ресурсів і для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.

Згідно ст. 6 Лісового кодексу України (в редакції, що діяла на час спірних правовідносин), надання земельних ділянок лісового фонду у тимчасове користування провадиться без їх вилучення у постійних користувачів у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ст. 9 Лісового кодексу України, у тимчасове користування за погодженням з постійними лісокористувачами земельні ділянки лісового фонду можуть надаватися підприємствам, установам, організаціям, об'єднанням громадян, релігійним організаціям, громадянам України, іноземним юридичним особам та громадянам для спеціального використання лісових ресурсів, потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей та проведення науково-дослідних робіт.

Відповідно до положень ст. 10 Лісового кодексу України, у тимчасове користування земельні ділянки лісового фонду можуть надаватися на умовах оренди.

Як вбачається з матеріалів справи спірна земельна ділянка була передана в оренду із земель лісового фонду Печенізької селищної ради Печенізького району з метою використання для рекреаційного призначення, що повністю відповідає вищезазначеним нормам Земельного кодексу України та Лісового кодексу України та свідчить про відсутність підстав для неможливості використання спірної земельної ділянки для рекреаційних робіт.

Крім того, в матеріалах справи містяться погодження органів по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини на відведення земельної ділянки рекреаційного призначення з метою створення зони відпочинку та для розміщення будинків відпочинку ТОВ «Надія».

Так, з висновків Печенізького райвідділу містобудування та архітектури від 28.05.2003 р. та від 05.06.2003 р. вбачається, що Печенізький райвідділ містобудування та архітектури надав згоду на відведення земельної ділянки рекреаційного призначення в оренду для вищевказаних цілей загальною площею 1 га за рахунок земель лісового фонду на території Печенізької сільської ради Печенізького району Харківської області при дотриманні таких умов: забороняється будь-яке будівництво у прибережній захисній смузі Печенізького водосховища; забороняється будівництво будь-яких будівель та споруд без дозволу ДАБК (том 1 а.с. 26, 34).

З висновків Печенізького райвідділу земельних ресурсів Державного комітету України по земельних ресурсах від 28.05.2003 р. та від 05.06.2003 р. вбачається, що розглянувши клопотання та матеріали погодження місця розташування об'єкта рекреаційного призначення з метою створення зони відпочинку та для розміщення будинків відпочинку працівників ТОВ «Надія», Печенізького райвідділу земельних ресурсів надав згоду на розташування даного об'єкту на березі Печенізького водосховища з урахуванням наступних обмежень: використовувати земельну ділянку без зміни цільового призначення; обмежене використання земельної ділянки в прибережній захисній смузі Печенізького водосховища у відповідності до ст.ст. 60, 61 Земельного кодексу України; режим використання земельної ділянки з урахуванням режиму використання земельної лісових земель (том 1 а.с. 31, 37).

Печенізькою районною санепідемстанцією висновками від 28.05.2003 р. та від 05.06.2003 р. також було надано згоду ТОВ «Надія» на розташування об'єкта рекреаційного призначення з метою створення зони відпочинку та для розміщення будинків відпочинку з урахуванням наступних обмежень: обмежене використання земельної ділянки в прибережній захисній смузі Печенізького водосховища у відповідності до ст. 61 Земельного кодексу України; режим використання земельної ділянки з урахуванням режиму використання лісових земель (том 1 а.с. 27, 35).

Висновками начальника регіональної інспекції екології та природних ресурсів північного регіону Харківської області від 28.05.2003 р. та від 05.06.2003 р. погоджено розташування об'єкта рекреаційного призначення з метою створення зони відпочинку та для розміщення будинків відпочинку ТОВ «Надія» з урахуванням наступних обмежень: обмежене використання земельної ділянки в прибережній захисній смузі Печенізького водосховища у відповідності до ст.ст. 60, 61 Земельного кодексу України; ст.ст. 88, 89, 110, п.п. 4 Водного кодексу України, ст.ст. 44, 51 Лісового кодексу України; режим використання земельної ділянки з урахуванням режиму використання лісових земель (том 1 а.с. 28, 36).

Управління культури Харківської обласної державної адміністрації у висновку від 05.11.2003 р. № 08-3575 погодило проект відведення земельної ділянки площею 1 га для створення зони відпочинку та розміщення будинків відпочинку ТОВ «Надія» на території Печенізької сільської ради Печенізького району Харківської області, зазначивши, що обмежень у використанні зазначеної земельної ділянки, за умови дотримання пам'яткоохоронного законодавства, немає ( том 1. а.с.29).

ТОВ «Надія» також отримано згоду Харківського обласного виробничого управління меліорації і водного господарства Державного комітету України по водному господарству (лист № 1007 від 24.10.2003 р.) на розробку проекту відведення земельної ділянки для подальшої передачі в оренду за умови: погодження договору оренди з Облводгоспом; використання земельної ділянки тільки за цільовим призначенням; при проведенні будь-яких робіт обов'язково отримати дозвіл у встановленому порядку; в прибережній захисній смузі дотримуватись режиму обмеженої господарської діяльності, в яких суворо забороняється розорювання земель (крім підготовки грунту для залуження та залісення), зберігання та застосування пестицидів і добрив, улаштування літніх таборів для худоби, будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), миття та обслуговування транспортних засобів і техніки, улаштування звалищ сміття, накопичувачів твердих та рідких відходів виробництва, кладовищ, скотомогильників, полів фільтрації тощо (том 1 а.с. 38).

Таким чином, зміна цільового призначення земельної ділянки не проводилась, а тому відсутні порушення ст. 20 Земельного кодексу України, на які посилається прокурор. Крім того, ніякого факту житлової чи громадської забудови спірної ділянки як і її фактичного филучення матеріали справи не містять.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що прокурором не доведено право постійного користування спірною земельною ділянкою ДП «Чугуєво-Бабчанське лісове господарство», виходячи з наступного.

Згідно ст. 93 Лісового кодексу України (в редакції, що діяла на час спірних правовідносин), під час лісовпорядкування здійснюються в тому числі і визначення меж та внутрігосподарська організація території лісового фонду, що перебуває у користуванні постійних лісокористувачів.

Згідно приписів ст. 9 цього Кодексу, право постійного користування земельними ділянками лісового фонду посвідчується державним актом на право постійного користування землею.

Відповідно до ст. 94 вказаного Кодексу, матеріали лісовпорядкування затверджуються державними органами лісового господарства за погодженням з місцевими Радами народних депутатів та органами охорони навколишнього природного середовища, вони є лише основою для організації ведення лісового господарства та використання лісових ресурсів постійними лісокористувачами, а не посвідчують право постійного користування.

Відповідно до вимог ст. 17 Лісового кодексу України, ліси надаються в постійне користування виключно на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням в тому числі з органами виконавчої влади з питань лісового господарства, а право постійного користування лісами посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

Відповідно до ч. 1 ст. 125 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на час спірних правовідносин) право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Згідно ч. 1 ст. 126 цього Кодексу право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами.

Такий акт в матеріалах справи відсутній. Прокурором та позивачем також не надано доказів наявності рішень органів виконавчої влади та місцевого самоврядування стосовно надання в постійне користування ДП "Чугуєво-Бабчанське лісове господарство" спірної земельної ділянки на території Печенізького району Харківській області.

Пояснювальна записка, на яку посилається прокурор, не являється належним доказом на підтвердження права постійного користування спірною земельною ділянкою ДП "Чугуєво-Бабчанське лісове господарство".

За таких обставин, позовна вимога про скасування розпорядження Печенізької райдержадміністрації Харківської області від 09.06.2003 р. № 217 "Про затвердження проекту відведення земельних ділянок із земель лісового фонду на території Печенізької селищної ради та надання їх в оренду ТОВ "Надія" задоволенню не підлягає.

В пункті 2 ст. 14 Закону «Про оренду землі» в редакції, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин, визначений виключний перелік істотних умов договору оренди земельної ділянки, відсутність хоча б однієї з яких є підставою для відмови у державній реєстрації договору, а також визнання його недійсним.

Договір оренди земельної ділянки набирає чинності після досягнення домовленості щодо всіх істотних умов, підписання його сторонами і державної реєстрації. У разі надання земельної ділянки в оренду в порядку відведення договір оренди підписується після перенесення її меж у натуру (на місцевість).

Укладений договір оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а частиною 3 цієї статті передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частин 1, 3, 5 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до п. 2.26 частини 2 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 N 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин", у вирішенні спорів про визнання недійсними договорів оренди земельної ділянки суди мають з'ясовувати наявність на момент укладення оспорюваного договору оренди рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки, оскільки його відсутність суперечить вимогам Закону України "Про оренду землі". Також, розглядаючи справи у спорах про визнання недійсними договорів оренди, суди повинні з'ясовувати питання чинності рішень (розпоряджень), на підставі яких було укладено такі договори.

Враховуючи, що договір оренди земельної ділянки площею 1 га на території Печенізької селищної ради, який укладено між Печенізькою районною державною адміністрацією Харківської області та ТОВ "Надія" від 23.07.2003 р., було укладено на підставі розпорядження Печенізької райдержадміністрації Харківської області від 09.06.2003 р. № 217, вимога про визнання недійсним вказаного договору також не підлягає задоволенню.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, повністю дослідив обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування або зміни вказаного рішення відсутні.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 33, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, одностайно, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Харківського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 12 листопада 2012 року у справі № 5023/4077/12 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом місяця до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено та підписано 11.02.2013 року.

Головуючий суддя Черленяк М.І.

Суддя Івакіна В.О.

Суддя Пелипенко Н.М.