Справа № 11-619 2006 р. Ст. 191 ч. 1 КК України
Головуючий у 1 інстанції Сівчук А.Є. Доповідач - Польовий М.І.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 листопада 2006 року
Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого-судді Польового М.І.
суддів Олексюка Я.М., Лозовського А.О.
з участю прокурора Смолюка Б.С.
засудженої ОСОБА_1
потерпілого ОСОБА_2
представника потерпілого ОСОБА_3 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку кримінальну справу за апеляцією засудженої ОСОБА_1 на вирок Луцького міськрайонного суду від 29 вересня 2006 року, яким ОСОБА_1, уродженка м. Ровеньки Луганської області, українка, громадянка України, з середньою освітою, непрацююча, не судима, проживаюча в ІНФОРМАЦІЯ_1, -
засуджена за ст. 191 ч. 1 КК України на 1 (один) рік обмеження волі з позбавленням права обіймати матеріально-відповідальні посади строком на З (три) роки.
На підставі ст. ст. 75, 76 КК України звільнено ОСОБА_1 від відбування призначеного основного покарання, якщо вона протягом іспитового строку тривалістю 1 (один) рік не вчинить нового злочину і виконає покладені на неї обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи; повідомляти ці органи про зміну місця проживання і навчання; періодично з'являтись для реєстрації.
Стягнуто з ОСОБА_1 в користь потерпілого ОСОБА_2 1735 грн. 77 коп.
Вирішено судом також питання щодо речових доказів та описаного майна. Згідно вироку суду ОСОБА_1 засуджена за те, що працюючи на посаді ІНФОРМАЦІЯ_2 у приватного підприємця ОСОБА_2, будучи матеріально-відповідальною особою згідно договору про повну матеріальну відповідальність від 02.01.2006 року, діючи з корисливих мотивів, в період з 02.01.2006 року по 27.03.2006 року привласнила та розтратила на власні потреби кошти в сумі 1735 грн. 77 коп., отримані від реалізації товарів вказаного підприємця.
В апеляції засуджена ОСОБА_1 просить вирок суду скасувати і постановити виправдувальний вирок. Посилається на те, що засуджена безпідставно, оскільки досудове і судове слідство проведено неповно, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Вважає, що було порушено її право на захист, так як не роз'яснено право мати адвоката, а потерпілий ОСОБА_2, його дружина ОСОБА_3 та свідок ОСОБА_4 дали неправдиві показання і до них слід віднестися критично. Не допитано по справі як свідків продавців сусідніх контейнерів. Реально встановити той факт чи мала місце недостача неможливо, акти передачі вона підписувала під тиском та обманом ОСОБА_3.
Заслухавши доповідача, який виклав суть справи та доводи апеляції, засуджену ОСОБА_1, яка апеляцію підтримала, потерпілого ОСОБА_2 та його представника, які апеляцію заперечили, міркування прокурора про залишення вироку без змін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів встановила, що апеляція до задоволення не підлягає.
Висновок суду про вчинення ОСОБА_1 злочину, при вказаних у вироку обставинах, ґрунтується на перевірених і досліджених в судовому засіданні доказах, яким суд дав відповідну оцінку.
Зокрема, потерпілий ОСОБА_2 показав, що займаючись підприємницькою діяльністю, на початку січня 2006 року взяв на роботу продавцем ОСОБА_1 і уклав з нею договір про повну матеріальну відповідальність. За час роботи з 02.01.2006 року по 27.03.2006 року ОСОБА_1 привласнила та розтратила на власні потреби кошти в розмірі 1735 грн. 77 коп.
Про це об'єктивно ствердили в суді ОСОБА_3 та ОСОБА_4.
Підстав не вірити показанням потерпілого, свідків у суду не було, оскільки вони об'єктивно підтверджуються матеріалами справи.
Факт нестачі матеріальних цінностей у потерпілого ОСОБА_2 на суму 1735 грн. 77 коп. підтверджується висновком експерта № 5 від 30.07.2006 року, який зроблений на підставі всіх матеріалів справи і його правильність сумнівів не викликає.
По справі встановлено, що при прийнятті на роботу 02.01.2006 року потерпілим з ОСОБА_1 було укладено договір про повну матеріальну відповідальність і в цей день вона згідно акту отримала матеріальні цінності (а.с. 50, 51,54).
Даних про те, що вказані документи ОСОБА_1 підписувала під тиском в справі немає.
Як під час досудового розслідування, так і в судовому засіданні сама ОСОБА_1 визнала, що працювала в потерпілого продавцем, що з нею було укладено договір про повну матеріальну відповідальність, що отримувала для продажу товар, що частину виручки витрачала на власні потреби.
Вірно оцінивши всі зібрані доводи в сукупності, суд обґрунтовано кваліфікував дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 191 КК України.
Твердження засудженої в апеляції про те, що такої суми нестачі виникнути не могло, не заслуговують на увагу, оскільки вона конкретно не могла назвати сум грошей, які брала для власних потреб, а по справі встановлено, що вона як продавець в кіоску потерпілого працювала одна.
Безпідставним є і посилання засудженої на те, що під час додаткового розслідування та судового слідства було порушено її право на захист, оскільки право мати захисника їй було роз'яснено і від його послуг вона добровільно відмовилася (а.с. 82, 120).
Досудове та судове слідство по справі проведено згідно вимог діючого законодавства, а твердження ОСОБА_1, що по справі не допитані як свідки продавці сусідніх контейнерів не є підставою для скасування вироку, оскільки під час розгляду справи про допит їх як свідків вона клопотання не заявляла і не пояснювала, які обставини вони можуть ствердити.
Із матеріалів справи також не вбачається, що названі особи були очевидцями вчинюваних засудженою дій.
При призначенні ОСОБА_1 покарання врахована тяжкість вчинених злочинів, дані про її особу і воно відповідає вимогам ст.ст. 50, 65 КК України.
Підстав для виправдання ОСОБА_1 по обставинах, викладених в апеляції, колегія суддів не знаходить.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Вирок Луцького міськрайонного суду від 29 вересня 2006 року залишити без змін, а апеляцію засудженої ОСОБА_1 - без задоволення.
Головуючий Польовий М.І.
Судді Олексюк Я.М., Лозовський А.О.
Оригіналу відповідає: Суддя апеляційного суду Волинської області М.І.Польовий