справа № 22а-1066/2006рік головуючий у 1 інстанції - Кренцель М.І.
категорія - трудові спори доповідач - Гірський Б.О.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 жовтня 2006 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
головуючого - Зварича С.Б.
суддів - Гірського Б.О., Кузьми P.M.
при секретарі - Стець І.В.
з участю представників Козівської
міжгосподарської шляхобудівельної пересувної механізованої колони №8 -ОСОБА_2, Пробіжанської Н.П., позивачки ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою Козівської міжгосподарської шляхобудівельної пересувної механізованої колони №8 на рішення Козівського районного суду від 15 серпня 2006 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Козівської міжгосподарської шляхобудівельної пересувної механізованої колони №8, третьої особи ОСОБА_2 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і моральної шкоди та за позовом Козівської міжгосподарської шляхобудівельної пересувної механізованої колони №8 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної працівником підприємству, -
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Козівського районного суду від 15.08.2006 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
"Поновлено ОСОБА_1 на посаді головного бухгалтера Козівського МШБ ПМК-8. Рішення в цій частині звернуто до негайного виконання.
Стягнуто з Козівського МШБ ПМК-8 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 3575 грн., в користь ОСОБА_1
Стягнуто з Козівського МШБ ПМК-8 держмито в користь держави в розмірі 51 грн. В решті позовних вимог відмовлено.
В позові Козівського МШБ ПМК-8 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої працівником - відмовлено".
В апеляційній скарзі Козівська міжгосподарська шляхобудівельна пересувна механізована колона №8 просить рішення суду скасувати і ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та задовольнити пред'явлений ними позов, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, на неправильне застосування судом норм матеріального права.
Зокрема, представники апелянта зазначили, що звільнення ОСОБА_1 з роботи проведено без порушень вимог діючого трудового законодавства, оскільки остання працювала в них за сумісництвом і була звільнена з роботи, в зв'язку з прийняттям працівника, який не є сумісником.
Крім того, вказали, що позивачка без поважних причин пропустила місячний строк для звернення до суду за вирішенням трудового спору.
Щодо пред'явленого ними позову до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної працівником, то вважають, що такі їх вимоги підлягають задоволенню, оскільки остання, працюючи головним бухгалтером, внаслідок порушення покладених на неї трудових обов'язків заподіяла підприємству шкоду на суму 2810 грн. 20 коп.
ОСОБА_1 доводи апеляційної скарги заперечили та вказала, що її звільнення з роботи було проведено з порушеннями вимог діючого трудового законодавства, тому суд першої інстанції правомірно поновив її на роботі.
Також суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні пред'явлених Козівською МШБ ПМК-8 вимог про стягнення з неї заподіяної підприємству шкоди, оскільки підприємством не було доведено підставності пред'явлених вимог.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши за матеріалами справи приведені в скарзі доводи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга Козівської міжгосподарської шляхобудівельної пересувної механізованої колони №8 підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Постановляючи рішення і поновлюючи ОСОБА_1 на роботі (за сумісництвом) на посаді головного бухгалтера Козівської міжгосподарської шляхобудівельної пересувної механізованої колони №8 та стягуючи в її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, суд першої інстанції виходив з того, що остання була звільнена без законної підстави.
Однак такий висновок суду не є обґрунтований.
Відповідно до ст. 7 КЗпП України, особливості регулювання праці деяких категорій працівників встановлюються законодавством.
Відповідно до Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затвердженого наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України від 28.06.1993 року №43, звільнення з роботи за сумісництвом провадиться з підстав, передбачених законодавством, а також у разі прийняття працівника, який не є сумісником, чи обмеження сумісництва у зв'язку з особливими умовами та режимом праці без виплати вихідної допомоги.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 працює за основним місцем роботи в Козівському сільськогосподарському ТзОВ "Райсільгоспенерго".
08.08.2000 року ОСОБА_1 прийнята на роботу, за сумісництвом, на посаду головного бухгалтера в Козівську міжгосподарську шляхобудівельну пересувну механізовану колону №8.
Вказані обставини сторонами не заперечуються.
В зв'язку з прийняттям в Козівську міжгосподарську шляхобудівельну пересувну механізовану колону №8, з 27.01.2006 року, на посаду головного бухгалтера за основним місцем роботи - ОСОБА_3, ОСОБА_1, як сумісник, законно була звільнена з роботи, з посади головного бухгалтера з 27.01.2006 року, згідно виданого по підприємству наказу НОМЕР_1.
Таким чином, висновки суду першої інстанції щодо вимог ОСОБА_1 про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовані норми матеріального права, тому рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з постановленням нового, яким слід відмовити в задоволенні і таких вимог ОСОБА_1.
Крім того, ОСОБА_1 пропустила строк звернення до суду за вирішенням трудового спору.
Відповідно до ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного в місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 взнала про порушення свого права в день звільнення - 27.01.2006 року, оскільки в цей день керівник не допустив її до роботи, про що вона сама стверджує в позовній заяві.
ОСОБА_1 відмовилась від ознайомлення з наказом про звільнення та від підпису про вручення його копії, про що свідчать складені відповідною комісією Козівської міжгосподарської шляхобудівельної пересувної механізованої колони №8: акт від 27.01.2006 року та повторний акт від 01.02.2006 року.
За вирішенням трудового спору ОСОБА_1 звернулася в суд лише 20.04.2006 року.
Таким чином ОСОБА_1 без поважних причин пропустила встановлений Законом місячний строк звернення до суду за вирішенням трудового спору, а її звернення в органи прокуратури та інспекції праці, не позбавляли можливості вчасно звернутися до суду за вирішенням трудового спору, тому в суду першої інстанції не було підстав для поновлення такого строку і визнання причин його пропуску поважними.
Щодо рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог Козівської міжгосподарської шляхобудівельної пересувної механізованої колони №8 про стягнення з ОСОБА_1 завданої підприємству шкоди, то в цій частині судове рішення є обґрунтованим і підстав для його скасування не має.
З матеріалів справи вбачається, що Козівське МШБ ПМК-8 просить стягнути з ОСОБА_1 2810 грн. 20 коп. завданої останньою, в зв'язку з порушенням покладених на неї трудових обов'язків, шкоди підприємству, вказавши, як докази цього: акт ревізійної комісії підприємства та результати аудиторської перевірки ТОВ "Конто".
Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Оскільки аудиторська перевірка та акт ревізії не відображають даних бухгалтерського обліку й інших документів про наявність і розмір прямої дійсної шкоди, обставин її заподіяння, доказів про винне порушення ОСОБА_1 своїх обов'язків за трудовим договором і наявність причинного зв'язку між її протиправною поведінкою та шкодою, а також відсутні пояснення працівника, накази за результатами перевірки, висновки експертизи про допущені порушення і причини шкоди, інші докази, які мають значення для визначення виду матеріальної відповідальності і розміру сум, що підлягають стягненню, тому суд першої інстанції вірно відмовив у задоволенні таких вимог Козівської міжгосподарської шляхобудівельної пересувної механізованої колони №8.
Керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 314 ЦПК України, колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області, -
ВИРІШИЛА:
апеляційну скаргу Козівської міжгосподарської шляхобудівельної пересувної механізованої колони №8 задовольнити частково.
Скасувати рішення Козівського районного суду від 15.08.2006 року в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягненні середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Постановити в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні вимог ОСОБА_1 про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Стягнути з ОСОБА_1 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 7 грн. 50 коп. (на р/р 35228007000452; банк: УДК в Тернопільській області; МФО 838012; отримувач: апеляційний суд Тернопільської області; код ЄДРПОУ: 02893456; призначення платежу: "Інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи").
Врешті рішення залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту
проголошення і з того дня може бути оскаржене протягом двох місяців в
касаційному порядку безпосереднього Верховного Суду України.