справа № 22а-1086/2006рік                                            головуючий у 1 інстанції - Денисова Т.С.

категорія - трудові спори                                               доповідач - Гірський Б.О.

_УХВАЛА

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

31 жовтня 2006 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Зварича С.Б.

суддів - Гірського Б.О., Кузьми P.M.

при секретарі - Стець І.В.

з участю апелянта ОСОБА_1, адвоката ОСОБА_2, представника Української дослідної станції тютюнництва Тернопільського інституту агропромислового виробництва - Бялковської Г.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Борщівського районного суду від 01 вересня 2006 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Української дослідної станції тютюнництва Тернопільського інституту агропромислового виробництва про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Борщівського районного суду від 01.09.2006 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до Української дослідної станції тютюнництва Тернопільського інституту агропромислового виробництва про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Стягнуто з ОСОБА_1 7 грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Інші витрати, понесені сторонами, покладені на них в межах сум ними понесених.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи.

Зокрема, апелянт зазначила, що працювала секретарем Української дослідної станції тютюнництва Тернопільського інституту агропромислового виробництва, однак наказом НОМЕР_1 була звільнена з роботи, з посади друкарки, на підставі ст. 40 п. 1 КЗпП України, що вважає є незаконно, так як посади - друкарка вона не займала.

Тому, просила поновити її на роботі та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Крім того пояснила, що після звільнення, вона писала заяви в органи прокуратури, в інспекцію праці щодо захисту своїх порушених прав, в зв'язку з чим не зверталася в суд з відповідним позовом і подала його лише 23.05.2006 року, тому просила поновити їй строк звернення до суду за вирішенням трудового спору, який вона вважає пропустила з поважних причин.

Представник Української дослідної станції тютюнництва Тернопільського інституту агропромислового виробництва доводи апеляційної скарги заперечила та вказала, що звільнення ОСОБА_1 з роботи проведено відповідно до вимог діючого законодавства.

Крім того, ОСОБА_1 без поважних причин пропустила встановлений Законом місячний строк звернення до суду за вирішенням трудового спору.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши за матеріалами справи приведені в скарзі доводи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного в місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з квітня 1981 року працювала в Українській дослідній станції тютюнництва Тернопільського інституту агропромислового виробництва на посаді секретаря.

Наказом НОМЕР_2 переміщена на посаду друкарки, на якій пропрацювала до грудня 2003 року.

Наказ про переміщення ОСОБА_1 не оспорювався.

23.12.2003 року ОСОБА_1 звільнена з роботи, з посади друкарки, в зв'язку з скороченням штату працівників.

В цей же день їй була видана на руки трудова книжка.

За вирішенням трудового спору ОСОБА_1 звернулася в суд лише в травні 2006 року.

Постановляючи рішення і відмовляючи ОСОБА_1 в поновленні на роботі та стягненні середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд першої інстанції виходив з того, що нею без поважних причин пропущений місячний строк звернення до суду за вирішенням трудового спору.

Такий висновок суду є обґрунтованим, оскільки звернення в органи прокуратури чи інспекції праці, не позбавляло ОСОБА_1 можливості звернутися у встановлений Законом строк до суду за вирішенням трудового спору, тому підстав для поновлення такого строку і визнання причин його пропуску поважними в суду першої інстанції не було.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що судове рішення постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права і не вбачає підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 314 ЦПК України, колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області, -

УХВАЛИЛА:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Борщівського районного суду від 01.09.2006 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і з того дня може бути оскаржена протягом двох місяців в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України.