Справа № 22 - ц- 4243/2006р Категорія - трудове
Головуючий І інстанції - Попрас В.О. Доповідач - Пилипчук Н.П.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 жовтня 2006 року колегія суддів судової палати у цивільних справах
апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого-судді - Кіся П.В.,
суддів - Кругової С.С.,
Пилипчук Н.П.,
при секретарі - Соколовій А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, який діє від імені Державного підприємства «Енергокомплекс», ОСОБА_2, який приєднався до апеляційної скарги,
на рішення Київського районного суду м. Харкова від 13.06.2006 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Державного підприємства «Енергокомплекс», третя особа - директор Державного підприємства «Енергокомплекс» - ОСОБА_2 про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, -
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_3. звернувся з позовом до Державного підприємства «Енергокомплекс», просив визнати накази директора ДП «Енергокомплекс» НОМЕР_1 та НОМЕР_2 незаконними, поновити його на посаді ІНФОРМАЦІЯ_1 ДП «Енергокомплекс», стягнути з ДП «Енергокомплекс» на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди 1 000 грн., трьохмісячний середній заробітку в порядку ст. 44 КЗпП України, судові витрати в розмірі 200 грн., доплату різниці в заробітку за виконання в листопаді-грудні 2005 року роботи вищої кваліфікації, поновити його в правах голови комісії з трудових спорів ДП «Енергокомплекс».
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 13.06.2006 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.
Судом вирішено
- визнати накази директора ДП «Енергокомплекс» НОМЕР_1 та ОСОБА_4 про звільнення ОСОБА_3 на підставі п.4 ст. 40 КЗпП України - незаконними,
· поновити ОСОБА_3 на посаді ІНФОРМАЦІЯ_1 ДП «Енергокомплекс» цеху 60-00 оперативно-диспетчерської служби головної понижуючої підстанції,
· стягнути з ДП «Енергокомплекс» на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 3 845, 55 грн., стягнути з ДП «Енергокомплекс» на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування моральної шкоди 1 000 грн.,
· в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про стягнення з ДП «Енергокомплекс» трьохмісячного середнього заробітку в порядку ст. 44 КЗпП
України та судових витрат в розмірі 200 грн., про зобов'язання доплатити різницю в заробітку за виконання ОСОБА_3. в листопаді-грудні 2005 року роботи вищої кваліфікації в порядку ст. 104 КЗпП України , про поновлення ОСОБА_3 в правах голови комісії з трудових спорів ДП «Енергокомплекс» -відмовити,
- стягнути з ДП «Енергокомплекс» на користь держави судовий збір в сумі 51 грн.
В апеляційній скарзі представник відповідача просить рішення Київського районного суду м. Харкова від 13.06.2006 року скасувати і справу направити на новий розгляд в тому ж складі суду.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги представник відповідача посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав доведеними, невідповідність висновків суду обставинам справи. Не погоджується з рішенням суду в повному обсязі. . Вказує, що переміщення ОСОБА_3 відбувалося у межах того ж самого цеху, у межах тієї ж самої спеціальності, зі збереженням тієї ж самої зарплатні, і є законним та таким, що відповідає ч. 2 ст. 32 КЗпП України, а ст. ст. 21, 31 КЗпП України у даному випадку судом застосовані помилково.
Вирішуючи, що наказами директора позивач незаконно звільнений з роботи на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України, суд послався на формальні зачіпки та не звернув увагу на те, що додатком до наказу про звільнення є два документи: службова записка та акт перевірки на робочому місці, в яких детально обґрунтовані обставини прогулу ОСОБА_3
Не звернута увага суду й на той факт, що ОСОБА_3. заява на ім*я директора підприємства про відгул директорові не подавалася, а згода або незгода начальника цеху не є вирішенням заяви по суті, згідно письмових пояснень начальника цеху позивач був ним повідомлений про право лише директора надавати відгул. А тому має місце самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів.
Заперечує стосовно порушення відповідачем вимог ст. 149 КЗпП України, оскільки в матеріалах справи міститься акт від 10.01.2006 року про відмову ОСОБА_3 надавати пояснення своєї відсутності на робочому місці, який підтверджений показаннями свідків.
Зазначає, що ОСОБА_3. був відсутній як на протязі повного робочого дня на своєму місці стажування, так і більше трьох годин на своєму старому місці, і кожна з цих підстав тягне за собою звільнення за п. 4 ст. 40 КЗпП України.
Посилається, що єдине порушення процедури звільнення ОСОБА_3 у вигляді неотримання попередньої згоди профкому на звільнення було виправлено під час розгляду справи, згідно протоколу засідання профком надав згоду на звільнення постфактум.
Зауважує, що позивачем не надано жодних доказів наявності моральної шкоди, протиправності діяння ДП «Енергокомплекс», наявності причинного зв'язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Вислухавши доповідь судді доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явились, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З 01.11.2001 року позивач працював у ДП «Енергокомплекс» на посаді ІНФОРМАЦІЯ_1.
у підрозділі 50-00, а з 05.05.2000 року у підрозділі 60-00.
Згідно наказу № 100 від 09.12.2005 року ОСОБА_3. був допущений до оперативного обслуговування електроустановок ДП «Енергокомплекс», розташованих в пос. П"ятихатки, ННЦ ХФТІ, Лозовеньках напругою до і вище 1000 В і не допускався до оперативного обслуговування електроустановок розташованих на АДРЕСА_1.
Розпорядженням НОМЕР_2 позивач був направлений на стажування на робочому місті чергового електромонтера ПС "ХФТІ" 6/04 кВ (АДРЕСА_1).
Наказом директора ДП «Енергокомплекс» НОМЕР_1 та ОСОБА_4 ОСОБА_3 було звільнено на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України.
Відповідно до п.п.п. 2.2.2. Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів затверджених міністерством праці та соціальної політики України, комітетом по нагляду за охороною праці від 10 лютого 1998 р. (зареєстровані в Міністерстві юстиції 09.01.1998 p.), до оперативного обслуговування електроустановок допускаються працівники, які знають оперативні схеми, посадові і експлуатаційні інструкції, інструкції з охорони праці, особливості обладнання і пройшли навчання, дублювання та перевірку знань цих. Правил та ПТЕ.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3. з розпорядженням НОМЕР_2 про направлення на стажування не погодився, зазначив, що не пройшов навчання та стажування для роботи на ГПП.
З пояснень сторін, а також з самого факту направлення ОСОБА_3 на стажування, вбачається, що обладнання ПС "ХФТІ" 6/04 кВ (АДРЕСА_1) має особливості, відрізняється від обладнання яке раніше обслуговував позивач.
Відповідачем не надано доказів того, що ОСОБА_3. пройшов навчання на обладнанні ПС "ХФТІ" 6/04 кВ (АДРЕСА_1), був ознайомлений з його особливостями, оперативними схемами, експлуатаційними інструкціями.
Згідно п.п.п. 2.1.6. Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів затверджених міністерством праці та соціальної політики України, комітетом по нагляду за охороною праці 10 лютого 1998 p., забороняється виконання розпоряджень та завдань, що суперечать вимогам цих Правил.
За таких обставин, висновок суду першої інстанції щодо незаконності розпорядження НОМЕР_2, яким ОСОБА_3. був направлений на стажування на робочому місті чергового електромонтера ПС "ХФТГ 6/04 кВ (АДРЕСА_1), є обґрунтованим.
Як вбачається з матеріалів справи, наказом ОСОБА_4 ОСОБА_3 було звільнено з посади ІНФОРМАЦІЯ_1 за невиконання розпорядження і відсутність без поважних причин на робочому місці більше 3 годин, згідно п. .4 ст. 40 КЗпП України.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову ОСОБА_3 в частині визнання незаконним наказу про його звільнення, суд першої інстанції виходив з того, що при застосуванні відповідачем до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення мали місце порушення норм КЗпП.
Судова колегія погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідачем не надано доказів відсутності позивача на роботі більше трьох годин протягом робочого дня. Посилання на акт від 10.01.2006 року (а.с. 34) є необгрунтованими, оскільки з нього не вбачається в який період часу був відсутній ОСОБА_3. на роботі 10.01.2006 року, зазначено лише час його складання - 9 годин 15 хвилин.
В наказі про звільнення від 13.01.2006 року (а.с. 7, 8) також не вказано період часу в який ОСОБА_3. допустив прогул, обгрунтування застосування саме дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення за ступенем тяжкості вчиненого проступку і заподіяної ОСОБА_3. шкоди, обставин, за яких вчинено проступок, та попередньої роботи ОСОБА_3
В порушення вимог ст. 43 КЗпП України, подання про звільнення ОСОБА_3, профкомом ДП "Енергокомплекс" розглянуто за відсутності ОСОБА_3, суду не надані докази, що свідчили б про повідомлення ОСОБА_3 про цей розгляд.
За таких обставин, висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_3 звільнено незаконно, є обґрунтованим.
Судова колегія також погоджується з висновком суду щодо необхідності стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки це передбачено ст. 235 КЗпП України.
Суд першої інстанції також правильно послався на те, що незаконне звільнення позивача суттєво порушило його життєві зв"язки і спричинило моральні страждання, правильно врахував обставини справи та визначив розмір моральної шкоди, що підлягає стягненню на користь позивача.
У відповідності до ст. 303 ЦПК України, при розгляді справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо встановлює, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.
Рішення суду ухвалено з додержанням вимог матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду.
Судом першої інстанції правильно досліджені і оцінені обставини по справі, надані сторонами докази, зроблено висновок про задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, який діє від імені Державного підприємства «Енергокомплекс», ОСОБА_2, який приєднався до апеляційної скарги, відхилити.
Рішення Київського районного суду м. Харкова від 13.06.2006 року залишити без змін.
Ухвала апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців безпосередньо до Верховного Суду України.