УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2006 року листопада місяця 07 дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого, судді Берещанської 1.1.,
суддів: Новікова Р.В., Сокола B.C.
при секретарі: Буровій Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Роздольненському районі Автономної Республіки Крим про визнання неправомірною відмови в призначенні пенсії за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Роздольненському районі Автономної Республіки Крим на постанову Роздольненського районного суду Автономної Республіки Крим від 13 липня 2006 року,
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1 05 січня 2006 року звернулась до суду з вищевказаним позовом (а.с.2, 19), мотивуючи свої вимоги тим, що при досягненні пенсійного віку 02.02.2005 року їй була призначена на загальних підставах в мінімальному розмірі. 02.09.2005 року вона звернулась до відповідача з заявою про призначення їй пенсії за Законом України „ Про державну службу", однак розпорядженням НОМЕР_1 Управління Пенсійного фонду України в Роздольненському районі Автономної Республіки Крим позивачці було відмовлено у зв'язку з відсутністю двадцятирічного стажу роботи на державній службі, обрахований відповідачем стаж державної служби склав 17 років 10 місяців і 10 днів, роботи на посадах державного нотаріуса Роздольненської державної нотаріальної контори за період з 14.11.1997 р. по 09.03.1981 р. і секретаря сільської ради за період з 25.6.1973 р. по 14.6.1976 р. не зараховані в стаж державної служби.
Постановою Роздольненського районного суду Автономної Республіки Крим від 13 липня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені повністю.
На вказану постанову суду Управління Пенсійного фонду України в Роздольненському районі Автономної Республіки Крим принесло апеляційну скаргу, просить скасувати постанову суду першої інстанції, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, та порушення норм матеріального права.
В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача Сумкова О.М. доводи апеляційної скарги підтримала, дала пояснення, які по суті зводяться до того, що посади державного нотаріуса і секретаря сільської ради не віднесені, а прирівнені до державних службовців відповідних категорій в частині пенсійного забезпечення, що зараховується в десятирічний стаж державної служби відповідно до ст. 37 Закону України „Про державну службу"
Справа № 22-6712/2006 р. Головуючий суду першої інстанції
Пиркало Т.В. Доповідач Сокол B.C.
№ 3235-15 від 20.12.2005 p., який дає право на призначення пенсії державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України „Про державну службу" у разі, якщо особа на час пенсійного віку працювала на посадах державних службовців.
Заслухавши суддю-доповідача, приймаючих участь в судовому засіданні осіб, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін за наступними підставами.
Суд першої інстанції в межах заявлених вимог повно та всебічно дослідив обставини справи, дав належну оцінку наданим сторонами доказам і дійшов вірного висновку про наступне.
Задовольняючи позов суд першої інстанції правомірно виходив з того, що обчислення стажу державної служби здійснюється відповідно до Закону України „Про державну службу" та Порядку обчислення стажу державної служби та додатка до нього, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.5.1994 р. № 283.
Класифікація посад державних службовців визначена ст. 25 даного закону, частиною 3 цієї ж статті визначено, що віднесення існуючих посад державних службовців, не перелічених ст. 25, а також віднесення до відповідної категорії нових посад державних службовців проводиться Кабінетом Міністрів України за погодженням з відповідним державним органом.
Ст. 37 цього ж закону визначено, що на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності страхового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, - незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку.
Суд першої інстанції з посиланням на Порядок обчислення стажу державної служби та додатка до нього, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.5.1994 р. № 283, дійшов вірного висновку про неправомірність дій відповідача по незарахуванню до стажу державної служби роботу позивачки на посадах державного нотаріуса Роздольненської державної нотаріальної контори відділу юстиції Кримоблвиконкому за період з 14.11.1997 р. по 09.03.1981 р. і секретаря сільської ради за період з 25.6.1973 р. по 14.6.1976 р. При цьому суд вказав, що відповідно до Указу Президії Верховної Ради УРСР від 23.2.1982 р. „Про відділи і управління виконавчих комітетів обласних, районних, сільських, районних у містах Рад народних депутатів Української РСР" управління юстиції входило в структуру виконавчих комітетів обласних рад народних депутатів.
Доводи відповідача на думку колегії суддів виходять з невірного розуміння зазначених вище законів і розуміються однобоко так, що можливо було б зарахувати позивачці спірні періоди до стажу державної служби (не менше 10 років), який дає право на призначення пенсії державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України „Про державну службу" у разі, якщо особа на час пенсійного віку працювала на посадах державних службовців. Але така позиція відповідача являється хибною, враховуючи те, що строк державної служби позивачки склав більше 20 років і в питанні про призначення пенсії позивачці необхідно виходити з іншого положення ст. 37 вказаного закону.
Доводи апеляційної скарги про те, що Кабінетом Міністрів України не видано акту, яким би посада державного нотаріуса була б віднесена до категорії державного службовця, являються безпідставними, тому що це питання врегульоване Законом України „Про державну службу" та Порядком обчислення стажу державної служби та додатка до нього, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.5.1994 р. № 283.
Доводи в тій частині, що до даних правовідносин, оцінюючи роботу позивачки секретарем сільської ради в період з 25.6.1973 р. по 14.6.1976 р. , необхідно застосовувати Закон України „Про службу в органах місцевого самоврядування" від 07.6.2001 р. являються також безпідставними. Цей Закон регулює правові, організаційні, матеріальні та соціальні умови реалізації громадянами України права на службу в органах місцевого самоврядування, визначає загальні засади діяльності посадових осіб місцевого самоврядування, їх правовий статус, порядок та правові гарантії перебування на службі в органах місцевого самоврядування і не регулює порядок віднесення цієї роботи до стажу державної служби, який дає право на пенсію відповідно до Закону України „Про державну службу".
При зазначених вище обставинах судом першої інстанції зроблено вірний висновок про те, що права позивачки порушені і підлягають захисту, спосіб захисту правильно вибраний судом за правилами ст. 2 КАС України.
Підстав, передбачених ст. 201, 202, 204 КАС України, колегія судів не вбачає, так як доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції.
На підставі вказаного і керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, п. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах
УХВАЛИЛА: Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Роздольненському районі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення, а постанову Роздольненського районного суду Автономної Республіки Крим від 13 липня 2006 року - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання нею законної сили.