РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

06 листопада 2006 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:

Головуючого, судді   Пайкова М.В. суддів   Белинчук Т.Г. Ісаєва Г.А. при секретарі   Бахтагареєвій М.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства «Кримавтодор» відкритого  акціонерного  товариства  «Державна  акціонерна компанія  «Автомобільні дороги   України»   про   відшкодування  шкоди,   за  апеляційною   скаргою   Дочірнього підприємства «Кримавтодор» на рішення Київського районного суду м. Сімферополя від 05 червня 2006 року,

встановила:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ДП «Кримавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» про відшкодування матеріальної шкоди. Вимоги мотивовані тим, 27 червня 2005 року унаслідок проведення ремонтно-будівельних робіт на автодорозі «Сімферополь-Ялта-Севастополь» при повороті в смт. Партеніт відбулася дорожньо-транспортна подія, в результаті якої було пошкоджене лобове скло автомобіля «Ягуар», який належить йому. Позивач вважає, що пошкодження його автомобіля відбулося в результаті порушення відповідачем, техніки безпеки при проведенні ремонтних робіт, внаслідок чого його автомобіль одержав механічні пошкодження. Матеріальний збиток склав 4770 грн. 39 коп.

Рішенням Київського районного суду м. Сімферополя від 05 червня 2006 року позов ОСОБА_1 задоволений. Суд стягнув з Дочірнього підприємства «Кримавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» на користь ОСОБА_1 у відшкодування матеріальної шкоди - 4770 грн. 39 коп., 51 грн. судових витрат і всього стягнув 4821 грн. 39 коп.

У апеляційній скарзі Дочірнє підприємство «Кримавтодор» просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким в позові ОСОБА_1 відмовити, посилаючись на не відповідність висновків суду фактичним обставинам справи і вимогам матеріального закону.

Заслухав суддю доповідача, вислухавши представника ДП «Кримавтодор», перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач є власником джерела підвищеної небезпеки і за заподіяну шкоду, відповідає навіть без наявності вини.

Такі висновки суду першої інстанції суперечать вимогам матеріального закону, у зв'язку з чим рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові.

Справа № 22ц-5791/2006

Головуючий у першій

Інстанції  Курбатова H.I.

Доповідач Ісаев Г.А.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та для інших осіб.

Зі змісту вищезгаданої норми закону під джерелом підвищеної небезпеки слід розуміти діяльність, яка будучи зв'язана з використанням певних предметів, головним чином різних видів техніки, не піддається в процесі експлуатації безперервному та всеосяжному контролю з боку людини, що обумовлює високий ступінь вірогідності спричинення шкоди.

Суд першої інстанції встановив, що пошкодження автомобіля позивача відбулося при наступних обставинах. При проведенні ремонтних робіт, розвантаженню автомобіля з щебенем, один з каменів відлетів і пошкодив лобове скло автомобіля позивача.

Колегія суддів вважає, що розвантаження щебеня при проведенні дорожніх робіт не є джерелом підвищеної небезпеки, оскільки при дотриманні правил проведення розвантаження щебеня, виконання водіями вимог дорожніх знаків, які інформують учасників дорожнього руху про ремонтні роботи виключається можливість пошкодження щебенем проїжджаючих автомобілів.

Таким чином, колегія суддів апеляційного суду вважає, що діяльність відповідача по проведенню ремонтних робіт, не є джерелом підвищеної небезпеки для автомобілів, що проїжджають мимо і відповідальність за спричинення шкоди можлива на підставах, встановлених ст. 1166 ЦК України, за умовами, що дії завдавателя шкоди були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Яких-небудь доказів, що відповідач в період проведення ремонтних робіт протиправно діяв та ці дії знаходяться в безпосередньому зв'язку з виниклою шкодою, в матеріалах справи відсутні.

Крім того, відсутні докази, що пошкодження лобового скла автомобіля відбулося саме на ділянці дорозі, де проводилися ремонтні роботи.

Відповідно до вимог п. 1.10 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року дорожньо-транспортна пригода - це подія, що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або поранені люди чи завдані матеріальні збитки.

Таким чином, пошкодження автомобіля позивача в процесі проведення ремонтних робіт на автодорозі є дорожньо-транспортною пригодою і водій пошкодженого автомобіля зобов'язаний виконати вимоги ПДР при причетності до ДТП.

Згідно п. 2.10 ПДР України у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний:

а)  негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди;

б) увімкнути аварійну сигналізацію і встановити знак аварійної зупинки відповідно

до вимог пункту 9.10 Правил;

в)  не переміщати транспортний засіб і предмети, що мають причетність до пригоди;

д) повідомити про дорожньо-транспортну пригоду орган чи підрозділ міліції,

записати прізвища та адреси очевидців, чекати прибуття працівників міліції.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 не виконав вимоги ПДР України, при причетності до ДТП з місця події виїхав, чим позбавив себе можливості доводити, що ДТП відбулося саме в місці проведення відповідачем ремонтних робіт.

Посилання суду першої інстанції, що не підлягає державній реєстрації ДТП за участю тракторів, інших самохідних машин і механізмів у разі виконання ними основних виробничих операцій по своєму призначенню, не спроможна, оскільки подія відбулася не з механізмами що проводять розвантаження щебеня, а з проїжджаючим мимо автомобілем і саме даному автомобілю, як затверджує його власник, був завданий матеріальний збиток.

З урахуванням вищевикладеного колегія суддів вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові.

На підставі викладеного і керуючись статтями 303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Кримавтодор» задовольнити.

Рішення Київського районного суду м. Сімферополя від 05 червня 2006 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким ОСОБА_1 в позові відмовити.

Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку у Верховний Суд України протягом двох місяців.