Справа№22Ц-2474/2006 Головуючий у 1 інстанції Голуб А.В.
Категорія '10 Доповідач у 2 інстанції Поліщук М.А.
РІШЕННЯ
Іменем України.
17 листопада 2006 року колегія суддів судової палати в цивільних справах
апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого - судді Антоненко В.І. суддів - Поліщука М.А., Тракало В.В. при секретарі - Колесник Н.І.
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1на рішення Білоцерківського міськрайонного суду від 4 квітня 2006року в справі за позовом ОСОБА_2до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1, довірчого товариства «Достаток», треті особи: Перша Білоцерківська міська державна нотаріальна контора, Друга Білоцерківська міська державна нотаріальна контора, про визнання договору доручення на продаж нерухомого майна, договорів купівлі продажу квартири недійсними.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які приймали участь в розгляді справи, перевіривши матеріали цивільної справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів,-
ВСТАНОВИЛА:
В грудні 2004року ОСОБА_2 звернулась із вказаним позовом в суд і просила визнати договір доручення на продаж нерухомого майна на ім'я ОСОБА_3 від 30.05.2003 року недійсним, посилаючись на те, що вона змушена була уклати вказану угоду під впливом тяжких обставин і внаслідок важкого матеріального становища.
В судовому засіданні позовні вимоги доповнила і просила визнати недійсними договори купівлі-продажу АДРЕСА_1 в м.Біла Церква Київської області від 5.08.2004року між ОСОБА_2, від імені якої діяла ОСОБА_3, і ОСОБА_4 і від 20.09.2004року між ОСОБА_4 та неповнолітньою ОСОБА_5, від імені якої діяла її законний представник мати ОСОБА_1 та витребувати у ОСОБА_1 вказану квартиру
Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що 30.05.2003року вона взяла в ОСОБА_3 в борг гроші в сумі 4820грн. та видала доручення на продаж квартири під впливом важкого матеріального та сімейного становища, але намірів продавати квартиру в неї не було і квартира вибула з володіння не з її волі.
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду від 4 квітня 2006року позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано недійсним договір доручення на продаж нерухомого майна, укладеного 30.05.2003року ОСОБА_2та ім'я ОСОБА_3 та посвідченого державним нотаріусом Другої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори ОСОБА_6 в реєстріНОМЕР_1
Визнано недійсним договір купівлі-продажу АДРЕСА_1 в м.Біла Церква Київської області, укладеного 5.08.2004року між ОСОБА_2, від імені якої по дорученню діяла ОСОБА_3, та ОСОБА_4та посвідченого державним нотаріусом Другої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори ОСОБА_6 в реєстріНОМЕР_2
Визнано недійсним договір купівлі-продажу АДРЕСА_1 в м.Біла Церква Київської області, укладеного 20.09.2004року між ОСОБА_4та ОСОБА_5, від імені якої діяла законний представник - мати ОСОБА_1.
Повернуто ОСОБА_2АДРЕСА_1 в м.Біла Церква Київської області і визнано за нею право власності на вказану квартиру. Зобов'язано ОСОБА_3 повернути ОСОБА_4 22 214грн., зобов'язано ОСОБА_4 повернути ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_5 40 000грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи, судом порушено та неправильно застосовано норми матеріального права.
Перевіряючи законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню із наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та не оспорюється сторонами, що ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 1.02.2002 року, була власником АДРЕСА_1
30.05.2003року відповідно до договору позики ОСОБА_2 взяла в борг у ОСОБА_3 гроші в сумі 4820грн., які повинна була повернути в строк до 30.11.2003року.
30.05.2003року ОСОБА_2 і ОСОБА_3 уклали договір застави АДРЕСА_1 для забезпечення виконання договору позики.
30.05.2003року ОСОБА_2 уклала договір доручення на ім'я ОСОБА_3 на продаж нерухомого майна, а саме АДРЕСА_1 Київської області, який посвідчений нотаріально.
5.08.2004року ОСОБА_2, від імені якої за дорученням діяла ОСОБА_3, продала вказану квартиру ОСОБА_4
20.09.2004 року ОСОБА_4 відповідно до договору купівлі-продажу продала зазначену квартиру ОСОБА_5, від імені якої діяла законний представник - мати ОСОБА_1.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_2 змушена була укласти договір доручення на продаж квартири на вкрай невигідних для себе умовах внаслідок збігу тяжких обставин, а тому вказана угода є недійсною; укладені пізніше договори купівлі-продажу квартири є недійсними, поскільки квартира вибула з володіння власника помимо її волі.
З такими висновками колегія суддів погодитись не може, поскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи.
Як вбачається із матеріалів справи 30.05.2003 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 уклали договір доручення, за умовами якого у випадку неповного виконання зобов'язання за договором позики ОСОБА_2 уповноважила Усатенко продати АДРЕСА_1 в м.Біла Церква Київської області за ціною і на умовах не нижче боргу довірителя, (а.с.5).
Тобто ОСОБА_2 виразила своє волевиявлення продати квартиру в разі неповернення боргу за договором позики, підписавши договір доручення.
З часу укладення договору доручення до звернення із вказаним позовом до суду в грудні 2004року позивачка в установленому законом порядку вказане доручення не скасувала.
Судом помилково застосовано ст.57 ЦК України ( в редакції 1963року), поскільки позивачкою відповідно до ст.60 ЦПК України не доведено, що на час укладення договорів позики, застави майна, доручення, тобто станом на ЗО травня 2003року, був збіг тяжких для неї обставин.
З наявних у справі письмових доказів вбачається, що у позивачки є мати 1922 року народження, яка проживає в іншому місці, хворіє і потребує стороннього догляду з 2002року.
Тому висновок суду, що на час укладення договору доручення тяжко захворіла мати і позивачці потрібно було надати їй допомогу і це є збігом тяжких для неї обставин, що змусило укласти угоду на вкрай невигідних для себе умовах, не відповідає обставинам справи.
Приймаючи рішення про визнання недійсними договорів купівлі-продажу квартири від 5.08.2004року і 20.09.2004 року, суд прийшов до обгрунтованого висновку, що ОСОБА_1 є добросовісним набувачем майна, проте неправильно застосував норму матеріального права ст.388ч.1п.З ЦК України.
При апеляційному розгляді справи встановлено, щоАДРЕСА_1 Київської області вибула з володіння ОСОБА_2 за її волею, про що свідчить власноручний підпис позивачки у договорі доручення на продаж квартири.
При таких обставинах, коли квартира вибула з володіння ОСОБА_2 за її волевиявленням, то права на витребування майна в порядку, передбаченому ст.388 ч.Іп.З ЦК України від добросовісного набувача, яким є ОСОБА_1, позивачка немає.
Оспорювані договір доручення на продаж нерухомого майна, укладений ОСОБА_2 30.05.2003року, договори купівлі-продажу АДРЕСА_1 Київської області від 5.08.2004року, укладений ОСОБА_2, від імені якої за дорученням діяла ОСОБА_3, і ОСОБА_4 і від 20.09.2004 року, укладений ОСОБА_4 і ОСОБА_5, від імені якої діяла законний представник - мати ОСОБА_1 відповідають вимогам закону і підстав для визнання їх недійсними колегія суддів не вбачає.
З врахуванням встановлених апеляційним судом обставин рішення суду не можна вважати законним і обгрунтованим відповідно до ст.213 ЦПК Украни.
Висновки суду не відповідають обставинам справи; обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, є недоведеними; порушено та неправильно застосувало норми матеріального права, а тому рішення суду підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити за недоведеністю.
Керуючись ст.ст.303,307,309,316 ЦПК України колегія суддів,-
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1- задовольнити.
Рішення Білоцерківського міськрайонного суду від 4 квітня 2006року скасувати і ухвалити нове рішення:
В задоволенні позову ОСОБА_2до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1, довірчого товариства «Достаток», треті особи: Перша Білоцерківська міська державна нотаріальна контора. Друга Білоцерківська міська державна нотаріальна контора, про визнання договору доручення на продаж нерухомого майна, договорів купівлі продажу квартири недійсними - відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.