Справа № 22 Ц-2798/2006 p. Головуючий у 1 інстанції Кулпгіченко Ґ.В.
Категорія 21 Доповідач у 2 інстанції Яворський М.А
складі:
УХВАЛА
Іменем України
09 листопада 2006 року м. Київ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у
Головуючого судді:; ЮровськоїТ.В.,
суддів: Яворського М.А., Приходька К.П.,
при секретарі ЯкимецьЮ.В.
розглянувши матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою Дочірнього підприємства ,Дитячий оздоровчий табір ,,Дозвілля"" на рішення Обухівського районного суду Київської області від 07 липня 2006 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1до ДП,Дитячий оздоровчий табір "Дозвіля" треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3- про відшкодування моральноїшкоди,
встановила:
У травні 2006 року: ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ДП ,ДОТ Дозвілля" та просила стягнути з відповідача на її користь 10000 грн. на відшкодування моральної шкоди.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що її син ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, в період з 23 червня 2004 року перебував на відпочинку у відповідача. 04 липня 2004 року біля 16 години працівник відповідача - вихователь табору ОСОБА_3, відкриваючи пляшку ,.Шампанського" відпустила корок від пляшки, який попав в ліве око її сина, тим самим йому були заподіяні тілесні ушкодження середньої тяжкості. Після отримання тілесних ушкоджень її син був направлений в лікарню, в подальшому неодноразово проходив лікування відносно пошкодженого ока в різних лікувальних медичних закладах. Перебуваючи постійно з дитиною, як мати, вона постійно бачила його страждання, що сприяло перенесенню нею емоційного стресу, переживання постійної емоційної напруги, тим самим вона отримала моральну шкоду, яку оцінює в 10000 грн. Дану моральну шкоду та судові витрати просила стягнути з відповідача по справі із яким в трудових відносинах перебувала ОСОБА_3
Рішення Обухівського районного суду Київської області від 07 липня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково. Постановлено стягнути з Дочірнього підприємства Дитячий оздоровчий табір „Дозвілля" на користь позивачки 3000 грн. на відшкодування спричиненої моральної шкоди, та 16 грн. на відшкодування понесених судових витрат. В іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду відповідач по справі ДП ,ДТО , Дозвілля" подало апеляційну скаргу в: якій просить скасувати дане рішення суду, як таке що постановлено з порушенням норм матеріального права. Зокрема на думку відповідача суд безпідставно поклав обов'язок по відшкодуванню моральної шкоди на їх підприємство, хоч повинен був дану шкоду стягнути безпосередньо із заподіювача, ОСОБА_3, в порядку передбаченому ст.. 1167 ЦК України. Крім того на його думку суд не обґрунтував в своєму рішенні розмір моральної шкоди, яку стягнув на користь позивачки.
В запереченнях на апеляційну скаргу позивачка не визнала доводи апеляційної скарги та вважає, що рішення суду є законним та обгрунтованим постановлено на доказах наданих сторонами по справі. Необгрунтованими на думку позивачки є доводи апелянта щодо того, що ДП ДОТ , Дозвілля" не є належним відповідачем, оскільки відповідгіо до ст. 1172 ЦК України саме на відповідача як роботодавця покладений обов'язок по відшкодуванню шкоди спричиненої працівником під час виконання трудових обов'язків. Факт завдання шкоди здоров'ю її сина працівником ОСОБА_3, яка в цей час перебувала в трудових відносинах із відповідачем підтверджується матеріалами прокурорської перевірки. Просила апеляційну скаргу відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Крім того відповідачка просила суд при постановленні рішення апеляційною інстанцією стягнути з відповідача на її користь витрати понесенні нею з приводу дачі оголення в газеті про виклик третьої особи ОСОБА_3
Колегія суддів, перевіряючи законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, заявлених позовних вимог, відповідно до правил ст. 303 ЦПК України, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що неповнолітньому ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 народження (а.с.20) позивачка придбала путівку в оздоровчий табір - відповідача з 23 червня по 12 липня 2004 р. (ас.21). В даному оздоровчому закладі він перебував з 23 червня 2004 року по 04 липня 2004 року, що визнається та не оспорюється сторонами по справі.
04 липня 2004 року син позивачки, внаслідок дій третьої особи по справі ОСОБА_3, яка перебувала з відповідачем в трудових відносинах (а.с.103).; під час відкривання нею пляшки „Шампанського", отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості ока, внаслідок чого втратилась працездатність ока та знизилась гострота зору, що також підтверджується висновком Київського обласного бюро судмедекспертизи №НОМЕР_1 від 23 вересня 2005 року. (а.с. 76-79).
Син позивачки неодноразово проходив лікування, з яким постійно перебувала позивачка по справі. (а.с. 22,24-29,33-35, 38,40-48, 58-62).
Відповідно до вимог п.2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
Згідно ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Колегія суду вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив наданні сторонами докази та обгрунтовано прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині стягнення із відповідача на її користь моральної шкоди. Факт спричинення позивачці моральної шкоди підтвфджується як матеріалами наглядового провадження прокуратури Обухівського району по перевірці факту отримання неповнолітнім ОСОБА_4 тілесних ушкоджень (а.с. 90 - 134) так і висновками судової медичної експертизи та судово-психологічної експертизи НОМЕР_2 від 28 лютого 2006 року. (ас. 76-89).
Визначаючи розмір відшкодування спричиненої моральної шкоди, суд обґрунтовано врахував обставини при яких було спричинено моральну шкоду та ступень вини відповідача (його працівника), характер та обсяг страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнала позивачка і відповідно до роз'яснень викладених в п. 9 Постанови Пленуму Верховного суду №4 від 31 березня 1995 p. N 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" визначив суму морального відшкодування, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості. Зазначене рішення суду першої інстанції постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права тому підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги не має.
Обґрунтованим на думку колегії суддів є клопотання відповідачки про покладення на відповідача витрат пов'язаних з розглядом справи (з викликом третьої особи до суду), оскільки дані вимоги є законними та передбачені ст.ст. 79, 88 ЦПК України. Зазначені вимоги підтверджені наданими доказами про витрата ( квитанцією №НОМЕР_3 від 30.10.06 р.)
Керуючись ст. Ст; 79,88, 303, 307, 308,313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу. Дочірнього підприємства „Дитячий оздоровчий табір „Дозвілля"" відхилити.
Рішення Обухівського районного суду Київської області від 07 липня 2006 року залишити без зміни.
Стягнути з Дочірнього підприємства „Дитячий оздоровчий табір ,Дозвілля"" на користь ОСОБА_1ЗІ грн; судових витрат пов'язаних з викликом третьої особи по справі ОСОБА_3 до суду апеляційної інстанції.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом 2 місяців.
З