УХВАЛА

Справа №: 22-ц/191/226/13Головуючий суду першої інстанції:Микитюк О.А.

Доповідач суду апеляційної інстанції:Полянська В. О.

"05" лютого 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим міста Феодосіі у складі:

Головуючого суддіПолянської В.О.,

СуддівПритуленко О.В., Редько Г.В.,

При секретаріКувшиновій А.Д.,

У жовтні 2012 року ОСОБА_6, ОСОБА_7 звернулися до суду з позовом до відповідачів та, з урахуванням уточнень, просили стягнути солідарно з автора статті ОСОБА_8 та газети «ІНФОРМАЦІЯ_1» у відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_6 150 000 грн., ОСОБА_7 100 000 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у вересні, жовтні, листопаді 2009 року у газеті «ІНФОРМАЦІЯ_1» були опубліковані статті, в яких зазначено, що ОСОБА_6 є хабарником, шахраєм та людиною, яка зловживає своїм службовим становищем; як керівник управління Феодосійського МНС, отримував хабарі за виділення земельних ділянок, за що отримує 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Позивач зазначає, що вказані публікації, які частково не відповідають дійсності, є втручанням в його особисте життя, принижують його честь та честь і гідність його сім'ї, створили невиносні умови для життя його сім'ї, та порушують вимоги закону, зокрема: Конституцію України, ЗУ «Про друковані засоби масової інформації (преси), ЗУ «Про інформацію». Протиправні публікації створили неправдиву та ганебну думку суспільства, принижували його честь та гідність, приводили до душевних страждань його та його сім'ю, негативно впливали на стан здоров'я членів його сім'ї. ОСОБА_6 посилається на те, що його не визнано винним у хабарництві та зловживанні службовим становищем, а отже ці статті не відповідають дійсності. Втручання в особисте життя є порушенням прав позивачів, призвело до негативної думки суспільства, що спричинило їм моральну шкоду.

Рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 18 грудня 2012 року у задоволенні позову ОСОБА_6, ОСОБА_7 відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду позивачі подали апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просять рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 18 грудня 2012 року скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

На думку апелянтів, суд першої інстанції, вирішуючи питання, не дав належної оцінки тому, що на час публікації у газеті ОСОБА_6 не був публічною людиною, оскільки був звільнений з посади начальника Феодосійського МНС, тому дійшов хибному висновку, що публікація без його згоди особистої інформації не є втручанням в особисте життя. Вирішуючи питання, суд не взяв до уваги, що ОСОБА_6 не було визнано винним у хабарництві та зловживанні службовим становищем, а отже ці статті не відповідають дійсності

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення осіб, що з'явилися у судове засідання, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія судів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відмовляючи у задоволенні заявлених вимог, суд першої інстанції виходив з того, що в оголошенні та у статтях, на які посилаються позивачі, не вбачається недостовірних відомостей стосовно ОСОБА_6, які б порушували немайнові права позивачів, тобто честь, гідність і ділову репутацію.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи, а також вимогам чинного законодавства.

Відповідно до вимог ст. 277 ЦК України фізична особа, немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежне. При цьому недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Абзацами 5, 6 пункту 15 роз'яснень постанови № 1 Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» визначено, що недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені); згідно з частиною третьою статті 277 Цивільного кодексу України негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності).

Відповідно до роз'яснень, які містяться у п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України від 28 вересня 1990 року №7 «Про застосування судами законодавства, що регулює захист честі, гідності і ділової репутації громадян та організацій при розгляді цивільних справ зазначеної категорії суди повинні з'ясувати, чи поширені відомості, про спростування яких пред'явлений позов, чи порочать вони честь, гідність або ділову репутацію позивача та чи відповідають дійсності.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_6 працював начальником Феодосійського міського управління ГУ МНС України в АР Крим та 01.07.09 року був затриманий співробітниками Кримського управління ВБОЗ та відносно нього була порушена кримінальна справа за ст.ст. , що не заперечувалось сторонами.

Згідно витягу із наказу №265 від 02.07.2009р. ОСОБА_6 був звільнений з посади підполковника служби цивільного захисту, начальника Феодосійського міського управління ГУ МНС України в АР Крим (а.с. 14).

Вироком Кіровського районного суду АР Крим від 21.06.2010р. ОСОБА_6 був засуджений за скоєння злочинів, передбачених ч. 4 ст. 190 КК України, ч. 3 ст. 364 КК України та ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України, та на підставі ст. 70 ч. 1 КК України йому призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 8 років 6 місяців з конфіскацією майна, з позбавленням права обіймати посади з виконанням організаційно-розпорядчих функцій протягом 3 років. У

Ухвалою судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду АР Крим від 16.09.2010р. вирок в частині засудження ОСОБА_6 з за ч.3 ст. 364 КК України скасовано, а провадження у справі в цій частині закрито на підставі п.2 ст. 6 КПК України. Перекваліфіковано дії ОСОБА_6 з ч.3 ст. 27, ч.3 ст. 368 КК України на ч. 4 ст. 190 КК України та постановлено вважати його засудженим за цією статтею до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю (а.с. 48-57).

Ухвалою Верховного суду АР Крим від 01.11.2011р. вирок Кіровського районного суду АР Крим від 21.06.2010р. та ухвала судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду АР Крим від 16.09.2010р. змінено: пом'якшене ОСОБА_6 основне покарання за ч. 4 ст. 190 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до позбавлення волі на строком 4 роки з конфіскацією всього майна, яке є його власністю (а.с.59-62).

За ст. 277 ЦК України, опублікована інформація може бути спростована, якщо автором публікації невірно подані фактичні дані.

В газеті «ІНФОРМАЦІЯ_1» за ІНФОРМАЦІЯ_3. під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_2» була опублікована інформація щодо затримання 01.07.2009р. начальника МНС Феодосії ОСОБА_6 і, що згідно інформації начальника ОБОБ, затриманому інкриміновано: отримання хабара, шахрайство та зловживання службовим положенням. За скоєння вказаних злочинів затриманому загрожує до 12 років позбавлення волі» (а.с.17).

В газеті «ІНФОРМАЦІЯ_1» за ІНФОРМАЦІЯ_4 р. була висвітлена інформація щодо часу та місця розгляду кримінальної справи та вказані злочини, які інкриміновані ОСОБА_6 (а.с. 18), в номері 132 за 9-10.11.2009р. - інформація щодо вироку суду (а.с.19).

Саме цю інформацію позивач вважав недостовірною і такою, що порочить його честь і гідність. Проте ця інформація не може бути визнана недостовірною, оскільки ґрунтується на певних дійсних фактах.

При цьому з вказаних публікацій не вбачається, що відповідач ОСОБА_8 висловлювала своє судження, свою думку і свої погляди відносно інформації, яка висвітлювалась.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що опублікована відповідачами інформація відносно ОСОБА_6 є недостовірною в розумінні статті 277 ЦК України, а відтак не може бути визнана такою, що порушує особисті немайнові права позивачів, та підлягає захисту шляхом відшкодування моральної шкоди.

Крім того, відповідно до ч.2 ст. 302 ЦК України, фізична особа, яка поширює інформацію, отриману з офіційних джерел (інформація органів державної влади, органів місцевого самоврядування, звіти, стенограми тощо), не зобов'язана перевіряти її достовірність та не несе відповідальності в разі її спростування. При цьому фізична особа, яка поширює інформацію, отриману з офіційних джерел, зобов'язана робити посилання на таке джерело

Як вбачається з матеріалів справи, інформація відносно ОСОБА_6 яка була опублікована в газеті «ІНФОРМАЦІЯ_1» була отримана відповідачами від співробітників правоохоронних органів.

Посилання апелянта на те, що остаточно він був засуджений лише за ст. 190 ч.4 КК України, що є підтвердженням недостовірності інформації відносно нього, колегія суддів вважає неспроможними, оскільки на час публікації вказана інформація була достовірною.

Не можна погодитися із доводами апелянта щодо помилковості висновку суду про те, що на публікацію інформації про рух кримінальної справи відносно ОСОБА_6 потрібна була його згода, оскільки висвітлювалась інформація відносно ОСОБА_6, як начальника МНС м. Феодосії тобто особи, яка на час скоєння злочину була публічною особою.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, шо відомості, що опубліковані в газеті «ІНФОРМАЦІЯ_1», не є втручанням в особисте життя позивачів, обґрунтовано посилаючись на те, що під поняттям "особисте життя" слід розуміти поведінку фізичних осіб поза межами виконання різноманітних суспільних обов'язків, тобто життєдіяльність людини в сфері сімейних, побутових, особистих, інтимних та інших стосунків, що звільнена від "тягаря суспільних інтересів" та спрямована на досягнення особистої мети та задоволення власних інтересів.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачі посилалися на те, що вказані публікації, які частково не відповідають дійсності, є втручанням в їх особисте життя, створили невиносні умови для життя його сім'ї та є такими, що принижують честь та гідність позивачів, чим спричинено їм моральну шкоду, яку вони оцінюють в 250000 грн.

Частиною першою статті 49 Закону України «Про інформацію» передбачено, що у випадках, коли правопорушенням, вчиненим суб'єктом інформаційної діяльності, завдано матеріальної чи моральної шкоди фізичним або юридичним особам, винні особи відшкодовують її добровільно або на підставі рішення суду.

Дійшовши висновку про те, що опубліковану в газеті «ІНФОРМАЦІЯ_1» інформацію відповідно ОСОБА_6 не можна вважати недостовірною та такою що принижує честь, гідність і ділову репутацію позивачів, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволення позовних вимог про стягнення моральної шкоди.

Посилання апелянта на неправильне застосування судом положень закону про позовну давність не має правового значення, оскільки у задоволенні позову відмовлено з підстав недоведеності порушення прав позивача.

На підставі наведеного, доводи апеляційної скарги щодо невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи колегія суддів до уваги взяти не може, оскільки судом першої інстанції фактичні обставини з'ясовані повно та всебічно і висновки суду відповідають встановленим фактам.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції і не містять підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення суду.

Оскільки оскаржуване рішення судом першої інстанції ухвалене з додержанням норм процесуального та матеріального права, відповідно до положень ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 п.1 ч1, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосія, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6, ОСОБА_9 відхилити.

Рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 18 грудня 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дня проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді:

В.О. Полянська О.В.Притуленко Г.В. Редько