№ справа:122/9028/12Головуючий суду першої інстанції:Заболотна Н.М.

№ провадження:11/190/424/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Кордик С. В.

__________________________________________________________________________________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" лютого 2013 р. колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіТрясуна Ю.Р.

СуддівКордика С.В., Корольова М.П.

За участю прокурораСулейманової Д.Н.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, Самохіної Г.О. на постанову Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 11 грудня 2012 року, якою кримінальна справа у відношенні ОСОБА_7, обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, повернена прокурору Центрального району м. Сімферополя Автономної Республіки Крим для організації додаткового розслідування,

ВСТАНОВИЛА:

Як вбачається з оскарженої постанови органами досудового слідства ОСОБА_7 обвинувачується у тому, що повторно, 10 жовтня 2012 року приблизно о 15 годині на вул. Севастопольській в м. Сімферополі, в салоні тролейбусу № 5/7, за наведених у постанові обставин таємно викрав вказане у постанові майно ОСОБА_8, чим заподіяв їй матеріальну шкоду на суму 3 000 гривень.

Постановою Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 11 грудня 2012 року зазначена кримінальна справа зі стадії судового розгляду повернена прокурору Центрального району м. Сімферополя Автономної Республіки Крим для організації додаткового розслідування.

Рішення мотивовано тим, що на виклики суду ОСОБА_7 не з'являється, оголошені приводи та доручення органу міліції в порядку ст. 315-1 КПК України /в редакції 1960 року/ щодо встановлення його місцезнаходження, результатів не дали, тому суд дійшов до висновку, що слідством не з достатньою повнотою були встановлені дані про особу підсудного, що не може бути усунено в судовому засіданні.

В апеляції прокурор Самохіна Г.О., посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та порушення судом вимог кримінально-процесуального закону, порушує питання про скасування постанови суду і направлення кримінальної справи на новий судовий розгляд.

Апелянт стверджує, що органом досудового слідства фактичне місце проживання підсудного встановлено належним чином, його неявки в суд свідчать про ухилення саме від суду, а не від органу досудового слідства, тому вважає, що суд першої інстанції повинен був оголосити розшук підсудного зі зміною йому міри запобіжного заходу.

Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, який підтримав апеляцію прокурора Самохіної Г.О., перевіривши матеріали кримінальної справи і обговоривши доводи апеляції, колегія суддів дійшла до висновку, що вона задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 281 КПК України /в редакції 1960 року/ повернення справи на додаткове розслідування з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства може мати місце лише тоді, коли ця неповнота або неправильність не може бути усунута в судовому засіданні.

Досудове слідство визнається неповним, якщо під час його провадження всупереч вимогам статей 22 і 64 КПК України /в редакції 1960 року/ не були досліджені або були поверхово чи однобічно досліджені обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, зокрема коли не були з'ясовані з достатньою повнотою дані про особу обвинуваченого.

Статтею 262 КПК України /в редакції 1960 року/ передбачено, що розгляд справи в засіданні суду першої інстанції відбувається за участю підсудного, явка якого до суду є обов'язковою.

Як вбачається з матеріалів кримінальної справи ОСОБА_7 в попереднє судове засідання не з'явився, про місце, дату та час його проведення був сповіщений належним чином, а саме телефонограмою /а.с. 71/.

Після призначення справи до судового розгляду підсудний ОСОБА_7 у судові засідання не з'являвся, судові повістки повернуті за закінченням терміну зберігання, на телефонні дзвінки він не відповідає, а оголошений судом привід підсудного та судове доручення про встановлення його місця проживання не виконані /а.с. 79, 80, 83-89, 90-92/.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано повернув справу на додаткове розслідування виходячи з наступного.

Так, з матеріалів справи вбачається, що фактичне місце проживання або перебування ОСОБА_7 за адресою, по якій йому обрана підписка про невиїзд, органом досудового слідства не перевірялося.

Під час досудового слідства слідчим не були витребувані та приєднані до матеріалів кримінальної справи передбачені законом документи, які могли б посвідчити особу ОСОБА_7, а наявна в справі довідка про його звільнення з місця позбавлення волі не є тим документом, який з достатньою повнотою підтверджує анкетні дані та в цілому особу обвинуваченого /а.с. 43/.

Крім того, слідством не перевірялися дані адресного бюро щодо зареєстрованого місця проживання ОСОБА_7, як не перевірялися і дані про його приналежність до громадянства через відповідний консульський заклад, а також законність перебування обвинуваченого на території України, оскільки згідно наявних в справі відомостей він є громадянином Киргизстану.

З урахуванням цих обставин, слідчим не ставилося питання про обрання ОСОБА_7 міри запобіжного заходу у вигляді взяття під варту з метою запобігти спробам ухилитися від слідства та суду і забезпечення виконання процесуальних рішень.

Таким чином, оскільки ОСОБА_7 після передання справи до суду зник, місце його перебування невідоме, а оголошення його приводу та судове доручення щодо встановлення його місцеперебування не дали позитивного результату, у зв'язку із чим, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, що органом досудового слідства не в повному обсязі були встановлені дані про особу обвинуваченого на момент розслідування та направлення даної справи до суду в порядку ст. 232 КПК України /в редакції 1960 року/.

Доводи прокурора про те, що суд першої інстанції повинен був оголосити підсудного у розшук колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки при наведеній вище неповноті слідства, суд позбавлений можливості з достатньою повнотою встановити дані про особу підсудного, що перешкоджатиме проведенню розшукових заходів.

З урахуванням викладеного, постанова суду про направлення справи на додаткове розслідування є законною та обґрунтованою, а тому підстав для задоволення апеляції прокурора колегія судів не вбачає.

Ураховуючи викладене та керуючись, ст.ст. 365, 366 КПК України /в редакції 1960 року/, п. 15 Перехідних положень КПК України /в редакції 2012 року/, колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим,

УХВАЛИЛА:

Апеляцію прокурора Самохіної Г.О. - залишити без задоволення, а постанову Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 11 грудня 2012 року, якою кримінальна справа у відношенні ОСОБА_7, обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, повернена прокурору Центрального району м. Сімферополя Автономної Республіки Крим для організації додаткового розслідування, - залишити без змін.

Судді

Ю.Р. Трясун С.В. Кордик М.П. Корольов