№ справа:117/5026/12Головуючий суду першої інстанції:Афанасьєв М.С.

№ провадження:11/190/311/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Кордик С. В.

__________________________________________________________________________________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" лютого 2013 р. колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіТрясуна Ю.Р.

СуддівКордика С.В., Корольова М.П.

За участю прокурораСулейманової Д.Н.

при секретарі за участю засудженого Шемлей І.І. ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_7 та прокурора, який затвердив обвинувальний висновок у справі - Саргінова О.Ю. на вирок Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 19 листопада 2012 року, яким

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Саки Автономної Республіки Крим, громадянин України, маючий повну загальну середню освіту, не одружений, не працюючий, зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_2, раніше судимий: 26 липня 1999 року Сакським районним судом АР Крим за ч. 1 ст. 101, ч. 2 ст. 140, ч. 2 ст. 142, ст.ст. 42, 44 КК України на 4 роки позбавлення волі; 26 серпня 2003 року Сакським міським судом АР Крим за ч. 2 ст. 185, 3 ст. 187, ст. 70 КК України на 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Звільнений 02 червня 2010 року за відбуттям строку покарання,

засуджений за ч. 1 ст. 119 КК України на 3 /три/ роки позбавлення волі; за ч. 2 ст. 185 КК України на 2 /два/ роки позбавлення волі; за ч. 2 ст. 186 КК України на 4 /чотири/ роки позбавлення волі; за ч. 1 ст. 310 КК України на 1 /один/ рік обмеження волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно призначено покарання у вигляді 4 /чотирьох/ років 6 місяців позбавлення волі.

Вирішено питання про судові витрати та речові докази по справі.

ВСТАНОВИЛА:

Згідно вироку суду ОСОБА_7 визнаний винним і засуджений за те, що повторно, 23 лютого 2012 року приблизно о 00 годин 00 хвилин, перебуваючи у квартирі АДРЕСА_1, будучі у стані алкогольного сп'яніння, за наведених у вироку обставин, таємно викрав належні ОСОБА_9 телевізор «Рейнфорд» вартістю 850 гривень та двд-програвач «Декс» вартістю 400 гривень, заподіявши їй матеріальну шкоду в загальній сумі 1250 гривень.

Крім того, ОСОБА_7 09 березня 2012 року у період часу з 20 до 21 години, будучі у стані алкогольного сп'яніння, перебуваючи біля будинку АДРЕСА_3, під час сварки з ОСОБА_10 на ґрунті особистих неприязних стосунків, з метою заподіяння йому тілесних ушкоджень, вдарив останнього кулаком правої руки в область носа, при цьому усвідомлював, що його дії можуть призвести до суспільно-небезпечних наслідків у вигляді падіння потерпілого та настання його смерті від отриманих тілесних ушкоджень, але легковажно розраховував на їх відвернення.

Так, від отриманого удару ОСОБА_10 не втримався на ногах й упав, ударившись потиличною областю голови о бетонну плиту, у результаті чого йому були заподіяні зазначені у вироку тяжкі тілесні ушкодження, від яких ІНФОРМАЦІЯ_2 настала смерть ОСОБА_10

Він же, у вечірній час 09 березня 2012 року, будучі в стані алкогольного сп'яніння, повторно, перебуваючи біля будинку АДРЕСА_3, скориставшись безпомічним станом ОСОБА_10, що перебував у стані сильного алкогольного сп'яніння, таємно викрав грошові кошти останнього в сумі 195 гривень, чим заподіяв йому матеріальну шкоду на зазначену суму.

Він же, 26 травня 2012 року приблизно о 23 годині 20 хвилин, будучі у стані алкогольного сп'яніння, повторно, перебуваючи біля магазину «Зелений» по вул. Героїв в смт. Новофедорівка Сакського району, при наведених у вироку обставинах відкрито викрав належний ОСОБА_11 мобільний телефон марки «Nokia 6500» з картою пам'яті на 256 Mb вартістю 1800 гривень і SIM-карту оператора «Київстар» вартістю 25 гривень, чим заподіяв потерпілому матеріальну шкоду на загальну суму 1825 гривень.

Він же, у травні 2012 року за місцем свого проживання, при наведених у вироку обставинах незаконно посіяв та у подальшому, до 28 травня 2012 року, вирощував 27 кущів конопель.

В апеляції засуджений ОСОБА_7 посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та неправильне застосування кримінального закону, порушує питання про скасування вироку суду та направлення справи, у частині його обвинувачення за ч. 1 ст. 119 та ч. 2 ст. 186 КК України, на додаткове розслідування.

Апеляційні вимоги засудженого мотивовані тим, що судом не були взяті до уваги показання свідка ОСОБА_12 про те, що ОСОБА_10 в її присутності писав заяву до міліції в якій вказав на інших осіб, що спричинили йому тілесні ушкодження, а також показання свідка ОСОБА_13, яка бачила, як померлий самостійно декілька разів падав і бився головою, оскільки був у стані сильного сп'яніння.

Зазначає також, що суд не звернув уваги на ті обставини, що ОСОБА_10 після отриманих ушкоджень прожив 18 днів, на протязі яких вживав спиртні напої разом із великою кількістю медичних препаратів, що на думку засудженого могло спричини його смерть. Стверджує, що його первинні показання були дані внаслідок незаконних методів ведення слідства з боку працівників міліції.

Крім того, апелянт зазначає, що не вчиняв відкритого викрадання майна ОСОБА_11, оскільки мобільним телефоном останнього заволодів шляхом зловживання його довірою, тому його дії в цій частині слід кваліфікувати як шахрайство.

В запереченнях прокурор Мараджапов З.Б. просить апеляцію засудженого залишити без задоволення, оскільки його вина у вчинені інкримінованих злочинів повністю доведена зібраними по справі органом досудового слідства доказами, що належним чином оцінені судом.

Прокурор Саргінов О.Ю. у своїй апеляції, не оспорюючи доведеності вини засудженого та правильності кваліфікації його дій, посилаючись на невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості злочинів та особі винного, просить вирок суду скасувати внаслідок м'якості і постановити новий вирок, яким збільшити засудженому міру покарання за всіма інкримінованими йому злочинами.

Доводи апелянта мотивовані тим, що призначаючи покарання засудженому суд першої інстанції не врахував ступінь тяжкості вчинених ним злочинів та їх кількість, а також дані про особу винного, який раніше судимий, обставини, що обтяжують покарання та тяжкість наслідків злочинних дій, внаслідок чого призначив занадто м'яке покарання.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу з приводу поданої апеляції, провівши судові дебати, в яких засуджений наполягав на задоволенні своєї апеляції, а прокурор просив апеляцію засудженого залишити без задоволення, задовольнивши апеляцію прокурора Саргінова О.Ю., вислухавши останнє слово засудженого, дослідивши матеріали кримінальної справи, перевіривши доводи апеляцій, колегія суддів дійшла до наступного.

Викладені у вироку висновки суду про винність засудженого ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених за ч. 2 ст. 185 та ч. 1 ст. 310 КК України, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджені дослідженими в судовому засіданні і детально приведеними у вироку доказами, що в апеляціях не оскаржується.

Колегія суддів також вважає, що вирішуючи питання про винність засудженого за ч. 1 ст. 119 та ч. 2 ст. 186 КК України суд повно і всебічно перевірив зібрані у справі докази, дав їм правильну юридичну оцінку та у відповідності до вимог кримінально-процесуального закону постановив законний та обґрунтований вирок, вірно кваліфікувавши дії засудженого за зазначеними нормами кримінального закону.

Так, винність засудженого у вчиненні вбивства ОСОБА_10 через необережність підтверджена показаннями допитаних судом свідків ОСОБА_14, ОСОБА_15 та ОСОБА_13, які підтвердили приведені у вироку обставини перебування потерпілого та засудженого ОСОБА_7 на місці події цього злочину.

У колегії суддів не викликає сумнівів правдивість показань вищезазначених свідків, їх показання є логічними, послідовними і узгоджуються із іншими доказами по справі. Підстав обумовлювати засудженого з їх боку колегія суддів не вбачає.

При цьому, не знаходять свого підтвердження доводи засудженого про те, що свідок ОСОБА_13 бачила, як ОСОБА_10 самостійно декілька разів падав і бився головою, оскільки таких показань цей свідок ні органу досудового слідства, ні суду не давала.

Доводи засудженого про те, що відповідно до показань свідка ОСОБА_12 потерпілий ОСОБА_10 в її присутності писав заяву працівникам міліції, в якій вказав на ОСОБА_14 і ОСОБА_15, як на осіб, що спричинили йому тілесні ушкодження, є надуманими і не відповідають дійсності.

Відповідна заява від потерпілого в матеріалах справи відсутня, а крім того свідок ОСОБА_12 показала органу досудового слідства, що в ході її розмови з ОСОБА_10 10 березня 2012 року останній нічого не пам'ятав про спричинення йому тілесних ушкоджень. Із показань цього свідка також не вбачається, що потерпілий в її присутності писав заяву до органу міліції /т. 1 а.с. 102-104/.

Окрім цього, винність ОСОБА_7 підтверджена протоколом огляду місця події від 10 березня 2012 року в ході якого потерпілий ОСОБА_10 показав на місце вчинення вищенаведеного злочину та повідомив, що саме засуджений ОСОБА_7 спричинив йому тілесні ушкодження /т. 1 а.с. 94-95/.

У відповідності до протоколу відтворення обстановки і обставин події від 02 червня 2012 року засуджений ОСОБА_7 детально показав органу слідства, як він разом із ОСОБА_10 сиділи друг навпроти друга і засуджений кулаком правої руки вдарив потерпілого в область носа, від чого останній впав і вдарився лівою частиною голови о бетонну плиту /т. 1 а.с. 165-167/.

Обставини, повідомлені засудженим в ході проведення вищезазначеної слідчої дії, узгоджуються з даними судово-медичної експертизи № 3 від 04 травня 2012 року, згідно яких у ОСОБА_10 були виявлені синці біля обох очей і крововилив в білочну оболонку лівого ока, а також закрита черепно-мозкова травма, що супроводжувалась крововиливом під тверду мозкову оболонку лівої півкулі головного мозку /т.1 а.с.146-150/.

При цьому, відповідно до висновку додаткової судово-медичної експертизи № 4 від 06 червня 2012 року спричинення наявних в області голови ОСОБА_10 тілесних ушкоджень за обставин указаних ОСОБА_7 при відтворенні обстановки і обставин події від 02 червня 2012 року, - не виключається /т. 1 а.с. 170-174/.

Доводи засудженого про те, що смерть ОСОБА_10 настала від вживання спиртних напоїв разом із великою кількістю медичних препаратів позбавлені підстав.

Відповідно до висновку експерта причиною смерті ОСОБА_10 стала закрита черепно-мозкова травма, що супроводжувалася крововиливом під тверду мозкову оболонку лівої півкулі головного мозку і ускладнилася внаслідок цього здавленням тканини головного мозку даною субдуральною гематомою і розвитком набряку головного мозку, який і став в даному випадку безпосередньою причиною смерті.

Крім того, за висновком експерта між закритою черепно-мозковою травмою, що супроводжувалася крововиливом під тверду мозкову оболонку лівої півкулі головного мозку і настанням смерті мається прямий причинний зв'язок /т. 1 а.с. 146-150/.

Доводи засудженого про те, що мобільним телефоном ОСОБА_11 він заволодів шляхом зловживання довірою останнього, а тому його дії слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 190 КК України колегія суддів вважає необґрунтованими.

Як вбачається з роз'яснень Верховного Суду України, висловлених в п. 17 Постанови Пленуму «Про судову практику у справах про злочини проти власності» № 10 від 06 листопада 2009 року, якщо обман або зловживання довірою були лише способом отримання доступу до майна, а саме вилучення майна відбувалося таємно чи відкрито, то склад шахрайства відсутній. Такі дії слід кваліфікувати відповідно як крадіжку, грабіж або розбій.

Оскільки отримання засудженим належного ОСОБА_11 мобільного телефону під приводом здійснення дзвінка було способом доступу до цього майна, а заволодіння і вилучення мобільного телефону відбувалося відкрито для ОСОБА_11 та всупереч його волі, при цьому останній розумів ці протиправні дії і активно намагався припинити їх, тому в цій частині обвинувачення дії ОСОБА_7 вірно кваліфіковані судом, як відкрите викрадання чужого майна, тобто грабіж.

Щодо давання засудженим під час провадження досудового слідства правдивих показань внаслідок незаконних методів ведення слідства з боку працівників міліції, то такі доводи ОСОБА_7 спростовуються матеріалами перевірки та постановою прокурора Сакської міжрайонної прокуратури АР Крим про відмову в порушенні кримінальної справи від 03 серпня 2012 року відносно працівників міліції та слідчих.

Колегія суддів вважає необґрунтованими і доводи апеляції прокурора виходячи з наступного.

Так, призначаючи покарання засудженому, суд першої інстанції відповідно до вимог ст. 65 КК України врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, дані про особу винного, відсутність обставин, що пом'якшують покарання, наявність обставин, що обтяжують покарання і дійшов вірного висновку про необхідність призначення ОСОБА_7 за інкриміновані йому злочини тих видів та розмірів покарань, що зазначені у вироку.

На думку колегії суддів, призначене судом першої інстанції покарання за кожний вчинений засудженим злочин окремо відповідає ступнею тяжкості і характеру відповідних злочинних дій, а тому за своїм видом та розміром є справедливим, в тому числі відповідає меті покарання, що визначена ч. 2 ст. 50 КК України.

Крім того, при призначенні остаточного покарання за сукупністю злочинів судом першої інстанції вірно застосований принцип часткового складання покарань.

Вимога прокурора про необхідність призначення засудженому покарання за ч. 2 ст. 186 КК України у вигляді 6 років позбавлення волі є необґрунтованою, оскільки призначення такого покарання не буде домірним характеру цього злочину, який вчинений засудженим без застосування насильства, а також об'єкту посягання, а саме мобільного телефону.

При цьому, запропонований прокурором принцип остаточного призначення покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, зокрема поглинення призначеним покаранням за ч. 2 ст. 186 КК України у вигляді 6 років позбавлення волі, покарання у вигляді 4 років позбавлення волі за ч. 1 ст. 119 КК України, на думку колегії суддів є недоцільним з огляду на те, що наслідки вчинення вбивства через необережність є більш тяжкими в порівнянні з грабежем телефону.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що підстави для задоволення апеляцій засудженого та прокурора з підстав, викладених в їх апеляціях відсутні, а тому вирок суду першої інстанції слід залишити без змін.

Ураховуючи викладене та керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України/в редакції 1960 року/, п. 15 Перехідних положень КПК України /в редакції 2012 року/ колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим

УХВАЛИЛА:

Апеляції засудженого ОСОБА_7 та прокурора Саргінова О.Ю. - залишити без задоволення, а вирок Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 19 листопада 2012 року щодо засудженого ОСОБА_7 - залишити без змін.

Судді

Ю.Р. Трясун С.В. Кордик М.П. Корольов