№ справи:105/612/12Головуючий суду першої інстанції:Пікула Е.О.

№ пров.:11/190/320/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Кордик С. В.

_____________________________________________________________________________________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" лютого 2013 р. колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіТрясуна Ю.Р.

СуддівКордика С.В., Корольова М.П.

За участю прокурораСулейманової Д.Н.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_6 на вирок Джанкойського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 18 грудня 2012 року, яким

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець Джанкойського району АР Крим, громадянин України, маючий професійно-технічну освіту, не працюючий, проживаючий за адресою: АДРЕСА_1, не маючий судимості в силу ст. 89 України /в редакції 1960 року/,

засуджений за ч. 2 ст. 186 КК України на 4 /чотири/ роки позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України від відбування покарання звільнений з випробуванням на 2 /два/ роки, з покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженець с. Ближньогородське Джанкойського району АР Крим, громадянин України, маючий базову загальну середню освіту, одружений, маючий на утриманні двох неповнолітніх дітей, працюючий різноробочим ПАТ «Племзавод «Тімірязєво», проживаючий за адресою: АДРЕСА_2, раніше судимий: - 02 грудня 2002 року Джанкойським міськрайонним судом АР Крим за ч. 3 ст. 185 КК України на 4 роки позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання звільнений з випробуванням на 3 роки; - 12 листопада 2003 року Залізничним районним судом м. Сімферополя АР Крим за ч. 3 ст. 185, ст. 71 КК України на 5 років позбавлення волі. Звільнений 15 травня 2007 року умовно-достроково на 1 рік 5 місяців 2 дні; - 26 травня 2008 року Джанкойським міськрайонним судом АР Крим за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 15; ч. 3 ст. 185, 70, 71 КК України на 3 роки 2 місяці позбавлення волі. Звільнений 27 травня 2011 року за відбуттям строку покарання,

засуджений за ч. 2 ст. 186 КК України на 4 /чотири/ роки позбавлення волі.

Вирішено питання про судові витрати та речові докази по справі.

ВСТАНОВИЛА:

Згідно вироку суду ОСОБА_6 та ОСОБА_7 визнані винними і засуджені за те, що 21 серпня 2012 року приблизно о 01 годині 30 хвилин, знаходячись біля приміщення гаражу «Укртелекома» по пров. Фабричний б. 10 в м. Джанкої, діючі спільно та за попередньою змовою, з метою заволодіння чужим майном, застосували до ОСОБА_8 насильство небезпечне для його життя і здоров'я в момент заподіяння, завдавши удари кулаками і ногами по різним частинам тіла, спричинивши йому легкі тілесні ушкодження без короткочасного розладу здоров'я, після чого відкрито викрали у ОСОБА_8 зазначене у вироку майно, заподіявши йому матеріальний збиток на загальну суму 2027 гривень.

У апеляції засуджений ОСОБА_6 посилаючись на однобічність і неповноту судового слідства, невідповідність призначеного судом покарання ступені тяжкості злочину та його особі, просить вирок суду змінити, змінивши йому покарання на більше м'яке, не пов'язане з його ізоляцією від суспільства.

Зазначає, що судом не був викликаний і допитаний свідок ОСОБА_9, не були прийняті до уваги показання апелянта та показання його дружини щодо неможливості з його боку відшкодувати потерпілому матеріальну шкоду.

Вважає, що суд при призначенні покарання не врахував позицію потерпілого, якому була відшкодована моральна та матеріальна шкода і він просив не призначати підсудному суворого покарання, а також те, що він вину свою визнав, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, мати і бабу.

Апеляції на вирок суду щодо засудженого ОСОБА_7 не надходили.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу з приводу поданої апеляції, провівши судові дебати, в яких засуджений наполягав на задоволенні своєї апеляції, а прокурор і потерпілий просили апеляцію засудженого залишити без задоволення, вислухавши останнє слово засудженого, дослідивши матеріали кримінальної справи, перевіривши доводи апеляції, колегія суддів дійшла до наступного.

Викладені у вироку висновки суду про винність засудженого ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому злочину відповідають фактичним обставинам справи і підтверджені дослідженими в судовому засіданні та детально приведеними у вироку доказами, яким судом дана належна правова оцінка, а тому його дії вірно кваліфіковані за ч. 2 ст. 186 КК України.

Даних, які б свідчили, що у справі неправильно застосовано кримінальний закон чи допущено істотне порушення кримінально-процесуального закону колегією суддів не виявлено, а тому підстав сумніватися в доведеності вини засудженого та правильності кваліфікації його дій колегія судів не вбачає.

Щодо доводів засудженого про те, що судом не був викликаний і допитаний свідок ОСОБА_9, то вони є необґрунтованими, оскільки судом першої інстанції приймалися міри щодо виклику цього свідка, в тому числі оголошувався її привід, який не був виконаний у зв'язку з її відсутністю за місцем проживання /а.с. 185, 192/.

При цьому, згідно протоколу судового засідання судом з'ясовувалася думка учасників процесу про можливість оголошення показань свідка ОСОБА_9 на досудовому слідстві і за згодою всіх учасників процесу, у тому числі засудженого ОСОБА_6, у порядку ст. 306 КПК України /в редакції 1960 року/ були оголошені показання свідка ОСОБА_9 дані нею органу досудового слідства /а.с. 195/.

Оголошені судом показання свідка ОСОБА_9 узгоджуються із іншими доказами по справі, підтверджують висновки суду щодо винності ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого їм злочину, а тому обґрунтовано покладені судом в основу вироку /а.с. 32/.

Призначаючи покарання засудженому, суд першої інстанції відповідно до вимог ст. 65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, роль ОСОБА_6 при його вчиненні, дані про особу винного і обставини, що пом'якшують покарання, зокрема ті дані про особу і пом'якшуючі обставини на які посилається в апеляції засуджений, а тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність призначення ОСОБА_6 покарання в мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч. 2 ст. 186 КК України.

Враховуючи, що засуджений ОСОБА_6 будучі раніше неодноразово судимим за вчинення злочинів проти власності з реальним відбуттям покарання у вигляді позбавлення волі, повторно, лише через рік після звільнення від відбування покарання, вчинив ще більш тяжкий корисний злочин, який поєднаний з насильством, за попередньою змовою групою осіб, у зв'язку із чим, колегія суддів вважає, що засуджений на шлях виправлення не став, а тому не знаходить підстав для пом'якшення йому покарання, у тому числі звільнення його від відбування покарання з випробуванням.

Отже, підстав для зміни вироку суду і пом'якшення ОСОБА_6 покарання з підстав, викладених в апеляції засудженого, колегія суддів не вбачає.

Ураховуючи викладене та керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України/в редакції 1960 року/, п. 15 Перехідних положень КПК України /в редакції 2012 року/ колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим

УХВАЛИЛА:

Апеляцію засудженого ОСОБА_6 - залишити без задоволення, а вирок Джанкойського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 18 грудня 2012 року щодо нього - залишити без змін.

Судді

Ю.Р. Трясун С.В. Кордик М.П. Корольов