Головуючий у 1 інстанції - суддя  Суббота М. І.

                                                                                                           Суддя-доповідач - Яманко В. Г.

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

 УХВАЛА

 Іменем України

3 вересня 2008 року                                                                                               справа № 22-а-9658/08

зал судового засідання № 2 у приміщенні суду за адресою:  м. Донецьк, бул. Шевченка, 26, 3 корпус

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді:                                         Яманко  В. Г.

суддів:                                                               Малашкевич С. А. 

                                        Горбенко  К. П.                   

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1звернулася 2 червня 2008 року до Попаснянського районного суду Луганської області з позовною заявою (арк. справи 1) до Управління праці та соціального захисту населення Попаснянської районної державної адміністрації, м. Попасна (далі по тексту - УПСЗН Попаснянської районної державної адміністрації) про визнання неправомірними дій УПСЗН Попаснянської районної державної адміністрації щодо нарахування та виплати разової грошової допомоги у 2007, 2008 роках, зобов'язання УПСЗН Попаснянської районної державної адміністрації сплатити суму недоплаченої у 2007, 2008 роках разової грошової допомоги в розмірі 4020 грн.

Постановою Попаснянського районного суду Луганської області від 31 липня 2008 року (арк. справи 27-29) був задоволений позов ОСОБА_1 був задоволений повністю. Суд першої інстанції визнав неправомірними дії УПСЗН Попаснянської районної державної адміністрації щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги за 2007, 2008 роки, зобов'язав УПСЗН Попаснянської районної державної адміністрації сплатити на користь ОСОБА_1 недоплачену щорічну допомогу за 2007, 2008 роки в сумі 4020 грн.

В апеляційній скарзі (арк. справи 32) відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції як прийняту з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Позивач та відповідач про час, дату та місце судового розгляду були повідомлені належним чином, проте правом бути присутніми на судовому розгляді не скористалися.

Колегія суддів, заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу, встановила наступне.

Пунктом 1 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Статтею 18 Кодексу адміністративного судочинства України визначена предметна підсудність адміністративних справ. Так, згідно частини 1 вказаної статті місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні: 1) адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган чи посадова особа місцевого самоврядування, посадова чи службова особа органу місцевого самоврядування, крім тих, які підсудні окружним адміністративним судам; 2) усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності. Відповідно до частини 2 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, їх посадова чи службова особа, крім справ з приводу їхніх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки.

Статтею 118 Конституції України передбачено, що виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації.

Згідно статті 1 Закону України «Про місцеві державні адміністрації»  від 9 квітня 1999 року № 586-XIV (в редакції на день звернення позивача до суду першої інстанції) виконавчу владу в областях, районах, районах Автономної Республіки Крим, у містах Києві та Севастополі здійснюють обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації. Місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади.

Управління праці та соціального захисту населення Попаснянської районної державної адміністрації, м. Попасна є структурним підрозділом Попаснянської районної державної адміністрації.

З огляду на вищевикладене, управління праці та соціального захисту населення Попаснянської районної державної адміністрації, м. Попасна є органом державної влади, спори з яким за частиною 2 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України підсудні окружним адміністративним судам, тому з урахуванням того, що станом на час звернення позивача до суду працював Луганський окружний адміністративний суд, колегія суддів дійшла до висновку, що Попаснянський районний суд Луганської області прийняв постанову неповноважним складом суду, що як наслідок за пунктом 1 частини 1 статті 204 Кодексу адміністративного судочинства України веде до скасування постанови  та направлення справи на новий розгляд.

При цьому, колегія суддів роз'яснює позивачу, що оскільки згідно частини 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог, позивач має право відповідно до частини 1 статті 51 Кодексу адміністративного судочинства України під час нового розгляду справи збільшити розмір позовних вимог в частині стягнення недоплаченої щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2007 рік з огляду на наступне.

Позивач є матір'ю учасника бойових дій, який загинув на території Афганістану, та має право на пільги, встановлені законодавством України для сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1, виданим 24 квітня 1997 року (арк. справи 3).

Згідно частини 5 статті 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ (зі змінами та доповненнями станом на час розгляду спірних правовідносин), щорічно до 5 травня членам сімей, зазначеним у пункті 1 статті 10 цього Закону, а також дружинам (чоловікам) померлих інвалідів війни, які не одружились вдруге, виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.

Частиною 12 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 9 липня 2003 року № 1058-IV, передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» № 489-V від 19 грудня 2006 року (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) було передбачено, що у 2007 році виплата щорічної разової допомоги відповідно до законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань" здійснюється членам сімей загиблих та дружинам (чоловікам) померлих інвалідів війни та дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій, учасників війни і жертв нацистських переслідувань, визнаних за життя інвалідами, в розмірі 150 грн.

Рішенням Конституційного Суду України N 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року у справі N 1-29/2007 про соціальні гарантії громадян були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним) стаття 29, пункт 13 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", яким було зупинено на 2007 рік дію частини п'ятої статей 12, 13, 14 та 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги, у зв'язку з чим положення статті 29, пункту 13 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Рішення Конституційного Суду України у цій справі є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене та має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

За приписами абзацу 1 частини 5, частини 3 статті 62 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» № 489-V від 19 грудня 2006 року (у редакції Закону  України від 15 березня 2007 року N 749-V, який набрав чинності 28 березня 2007 року) з 1 квітня 2007 року прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, склав 410 грн. 06 коп., тому розмір щорічної разової грошової допомоги позивачу за 2007 рік повинен складати 2050 грн. 30 коп. (410 грн. 06 коп. х 5), але враховуючи те, що позивачу була виплачена 4 травня 2007 року грошова допомога у розмірі 150 грн., колегія суддів вважає, що розгляду підлягає про стягнення сум недоплаченої щорічної разової грошової допомоги за 2007 рік у розмірі 1900 грн. 70 коп., а не 1785 грн. (387 грн. х 5 - 150 грн.) як заявлено позивачем.

Згідно частини 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, тобто він повинен з'ясовувати ті обставини чи порушення закону, у яких на думку особи, що подала скаргу, суд першої інстанції допустив помилки; однак якщо при такому з'ясуванні буде встановлено порушення закону, що призвели до неправильного вирішення справи, поза межами оскарження, суд апеляційної інстанції може вийти за ці межі.

Колегія суддів дійшла до висновку про те, що судом першої інстанції правильно по суті вирішена справа про стягнення недоплаченої щорічної разової грошової допомоги за 2007, 2008 рік, виходячи з розміру заявлених позовних вимог, але справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду, згідно пункту 1 частини 1 статті 204 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду і направляє справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 2, 3, 17, 18, 24, 184, 195, 196, 198, 204, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Попаснянської райдержадміністрації, м. Попасна на постанову Попаснянського районного суду Луганської області по адміністративній справі № 2-а-24/08 від 31 липня 2008 року задовольнити частково.

Скасувати постанову Попаснянського районного суду Луганської області по адміністративній справі № 2-а-24/08 від 31 липня 2008 року та направити справу № 2-а-24/08 на новий розгляд до Луганського окружного адміністративного суду.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України відкласти з дня закінчення судового розгляду справи на строк п'ять днів складання ухвали у повному обсязі.

Вступна та резолютивна частини ухвали складені та підписані колегією суддів у нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 3 вересня 2008 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення в повному обсязі.

Повний текст ухвали складений та підписаний колегією суддів 5 вересня 2008 року.

Головуючий:                                                                                                                 В.Г.Яманко

Судді:                                                                                                                              С.А.Малашкевич

                                                                                                                                          К.П.Горбенко