Головуючий у 1 інстанції - суддя Могильницький М. С.
Суддя-доповідач - Яманко В. Г.
Україна
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
3 вересня 2008 року справа № 22-а-8817/08
зал судового засідання № 2 у приміщенні суду за адресою: м. Донецьк, бул. Шевченка, 26, 3 корпус
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Яманко В. Г.
|
суддів: при секретарі судового засідання |
Малашкевич С. А. Горбенко К. П. Білоус К. І. |
|
|
за участю представників: |
|
|
|
від позивача: |
ОСОБА_1. - особисто, |
|
|
від відповідача: |
не з'явився |
|
|
|
|
|
|
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Микитівському районі м. Горлівки на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25 червня 2008 року (постанова виготовлена в повному обсязі 30 червня 2008 року) по адміністративній справі № 2-а-10515/08 (суддя Могильницький М. С.) за позовом ОСОБА_1, м. Горлівка до Управління Пенсійного фонду України в Микитівському районі м. Горлівки про визнання дій неправомірними, зобов'язання здійснити перерахунок пенсії, стягнення недоплаченої суми пенсії за 2005 - 2007 роки |
|
|
ВСТАНОВИЛА:
Позивач 15 травня 2008 року звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою (арк. справи 1-4) до Управління Пенсійного фонду України в Микитівському районі м. Горлівки (далі по тексту - УПФУ в Микитівському районі м. Горлівки) про визнання дій УПФУ в Микитівському районі м. Горлівки щодо відмови в перерахунку та виплаті недоотриманої суми пенсії за 2005-2007 роки неправомірними, зобов'язання УПФУ в Микитівському районі м. Горлівки здійснити перерахунок пенсії згідно пункту 4 статі 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Закону України «Про Державний бюджет на 2005-2007 рік», стягнення з УПФУ в Микитівському районі м. Горлівки недоотриманої пенсії за 2005-2007 роки у сумі 43959 грн. 97 коп.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 25 червня 2008 року по справі № 2-а-10515/08 (арк. справи 49-53) позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволені в повному обсязі. Суд першої інстанції визнав неправомірною відмову УПФУ в Микитівському районі м. Горлівки у перерахунку пенсії по інвалідності ОСОБА_1 у відповідності зі статями 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, яка дорівнює прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; зобов'язав УПФУ в Микитівському районі м. Горлівки здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії по інвалідності згідно зі статями 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 1 листопада 2005 року з розрахунку 6 мінімальних пенсій за віком, яка дорівнює прожитковому мінімуму для непрацездатних громадян, стягнув з УПФУ в Микитівському районі м. Горлівки на користь ОСОБА_1 суму недоотриманої пенсії за період з квітня 2006 року по травень 2008 року в розмірі 41517 грн. 47 коп.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції як прийняту з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Позивач під час судового розгляду проти апеляційної скарги заперечував та просив залишити постанову суду першої інстанції без змін.
Відповідач через канцелярію Донецького апеляційного адміністративного суду надав клопотання про розгляд справи без присутності представника відповідача (арк. справи 67).
Колегія суддів, заслухавши позивача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу, встановила наступне.
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження (арк. справи 10), віднесений до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 (арк. справи 7). Позивачу була встановлена 3 група інвалідності, що підтверджується довідкою МСЕК (арк. справи 12).
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1. посилається на те, що УПФУ в Микитівському районі м. Горлівки неправомірно недоплачує йому пенсію, як інваліду 3 групи внаслідок захворювання пов'язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, оскільки згідно статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідач в апеляційній скарзі посилався на те, що виплата пенсії ОСОБА_1 відбувалася на підставі Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та відповідно до розмірів встановлених постановами Кабінету Міністрів України, які є обов'язковими для виконання державними пенсійними органами.
Право вибору пенсійних виплат передбачене статтею 10 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 9 липня 2003 року і означає, що особі, яка має одночасне право на різні види пенсії: за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника, призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Пунктом 13 розділу XV вказаного закону, у разі якщо особа має право на отримання пенсії, "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", та цього Закону, призначається одна пенсія за її вибором.
ОСОБА_1 була призначена за його вибором пенсія за 3 групою інвалідності, як особі що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (арк. справи 8).
Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ від 28 лютого 1991 року в редакції Закону України № 2001-ХІІ від 19 грудня 1991 року зі змінами та доповненнями станом на час існування спірних правовідносин визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.
Статтею 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що пенсії особам, віднесеним до 1 категорії встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Абзацом 4 частини 1 статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції на день звернення позивача за перерахунком) визначено, що особам, віднесеним до 1 категорії, інвалідам 3 групи призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком.
Стаття 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» згідно з підпунктом 12 пункту 28 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року N 107-VI, який набрав чинності з 1 січня 2008 року, була викладена в новій редакції в частині того, що особам, віднесеним до 1 категорії, інвалідам 3 групи призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 15 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Частиною 4 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції на день звернення позивача за перерахунком)передбачено, що розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими, по 3 групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком.
Стаття 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» згідно з підпунктом 15 пункту 28 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» була викладена в новій редакції, за якою розмір пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою по 3 групі інвалідності, складає 110 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного суду України від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008 у справі N 1-28/2008 щодо предмету та змісту закону про Державний бюджет України на 2008 рік були визнанні такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 28 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України". У вказаному рішенні Конституційного суду України було зазначено, що положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнаних неконституційними.
Рішення Конституційного Суду України є обов'язковими для виконання на території України, остаточними, не можуть бути оскаржені та мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (в редакції на день звернення позивача за перерахунком) передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Статтею 63 Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" від 23 грудня 2004 року № 2285-IV на 2005 рік затверджено прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність, в розрахунку на місяць 332 грн.
Згідно статті 65 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20 грудня 2005 року № 3235-IV на 2006 рік затверджено прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність, в розрахунку на місяць: з 1 січня - 350 гривень, з 1 квітня - 359 гривень, з 1 жовтня - 366 гривень.
За приписами абзацу 1 частини 5, частини 3 статті 62 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» № 489-V від 19 грудня 2006 року (у редакції Закону України від 15 березня 2007 року N 749-V, який набрав чинності 28 березня 2007 року) для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" для осіб, які втратили працездатність затверджений прожитковий мінімум на одну особу в такому розмірі: з 1 січня 2007 року - 380 грн., з 1 квітня 2007 року - 410 грн. 06 коп. (406 грн. + 1%), з 1 жовтня 2007 року - 415 грн. 11 коп. (410 грн. 06 коп. + 1%).
Статтею 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року N 107-VI затверджений прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 470 грн., з 1 квітня - 481 грн., з 1 липня - 482 грн., з 1 жовтня - 498 грн.
Колегія суддів враховує, що в дійсний час, крім вищенаведених законів, діє Порядок обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 1997 року N 523 із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 17 травня 2002 року N 666, від 4 березня 2004 року N 268, від 22 вересня 2004 року N 1240, за яким пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання завдяки Чорнобильської катастрофи нараховуються відповідно до статей 54 і 57 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по 3 групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком (пункти 1, 4 Порядку).
Порядок обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 1997 року № 523. Ця постанова є чинною і її положення стосовно критеріїв обчислення розміру пенсій відповідають положенням статей 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Постановами № 1 від 3 січня 2002 року «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» та № 1293 від 27 грудня 2005 року «Про збільшення розмірів пенсії деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» всупереч положень статей 50, 54 Закону "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" Кабінетом Міністрів України були встановлені розміри сум, з яких проводиться розрахунок пенсій, при тому що ці суми не відповідають розмірам мінімальної пенсії за віком.
Відповідач наполягає на тому, що за частиною 3 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
Колегія суддів з цього приводу зазначає, що стаття 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» була доповнена частиною третьою згідно із Законом України від 25 березня 2005 року N 2505-IV, який набрав чинності з 31 березня 2005 року, в той час як до частини третьої статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» зміни, за якими - обчислення і призначення пенсій по інвалідності провадиться на загальних підставах відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", були внесені згідно із Законом України від 17 листопада 2005 року N 3108-IV, що набрав чинності з 13 грудня 2005 року, тобто в даному випадку застосовується принцип дії законів у часі, за яким до спірних правовідносин повинні застосовуватися норми закону прийнятого та набравшого чинності пізніше. Крім того, частиною 1 статті 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» № 966-ХІV від 15 липня 1999 року передбачено застосування прожиткового мінімуму для встановлення розмірів мінімальної пенсії за віком.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, вирішуючи даний спір суди першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що при розрахунку державної та додаткової пенсій передбачених статтями 50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого в законі про Державний бюджет України відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Положення частини 3 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на думку колегії суддів, не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для обрахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановленого іншого, крім передбаченого частиною 1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.
Згідно частини 4 статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» перерахунок призначеної пенсії провадиться в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа. За частиною 5 статті 45 цього закону документи про перерахунок пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про перерахунок або про відмову в перерахунку пенсії.
ОСОБА_1. звернувся з заявою про перерахунок пенсії (арк. справи 17) до відповідача 3 листопада 2005 року, а 15 листопада 2005 року УПФУ в Микитівському районі м. Горлівки листом № 8588/03 (арк. справи 18) відмовив в перерахунку пенсії з вже досліджених у цій постанові підстав, тому відповідно до вимог наведеної частини 4 статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» позивач має право на перерахунок пенсії з 1 листопада 2005 року, як і було визначено судом першої інстанції.
За статтею 10 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ від 5 листопада 1991 року у редакції Закону України від 17 січня 2002 року N 2981-II пенсійне забезпечення відповідно до цього Закону здійснюється органами Пенсійного фонду України. Згідно пункту 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України, від 1 березня 2001 року № 121/2001 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, провадить збирання, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для їх виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, інших соціальних виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду України. Діяльність Пенсійного фонду України спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України.
Проте, судом самостійно проведений помилковий перерахунок недоплаченої суми пенсії за 2005-2007 роки, в той час як відповідно до вищевикладеного, тільки Пенсійний фонд України наділений правом перерахунку пенсії з урахуванням фактично проведених виплат, індексації та інших чинників, тому постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням матеріального права та підлягає скасуванню.
Загальний аналіз вищенаведених норм доводить, що ОСОБА_1, як особі постраждалій від аварії на Чорнобильській АЕС та віднесеній до 1 категорії, інваліду 3 групи, повинна була призначатися та виплачуватися щомісячно з 1 листопада 2005 року пенсія у складі державної пенсії в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком згідно абзацу 4 частини 1 статті 50, частини 4 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Позивачем в позовних вимогах питання щодо перерахунку додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком не ставилося, проте з врахуванням положень частини 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства, згідно яких суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять, апеляційний суд погоджує висновок суду першої інстанції про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії, в тому числі згідно статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
При вирішенні цього спору, колегією суду було враховано, що відповідно до статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованої Законом України N 475/97-ВР від 17 липня 1997 року зі змінами внесеними Законом України від 9 лютого 2006 року N 3436-IV, кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
У параграфі 22 рішення Європейського суду з прав людини по справі "Кечко проти України" (заява № 63134/00) від 8 листопада 2005 року визначено, що поняття “власності”, яке міститься в першій частині статті 1 Протоколу № 1, має автономне значення, яке не обмежене власністю на фізичні речі і не залежить від формальної класифікації в національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, наприклад, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як “майнові права”, і, таким чином, як “власність” в цілях вказаного положення. Питання, що потребує визначення, полягає в тому, чи мав відповідно до обставин справи, взятих в цілому, заявник право на матеріальний інтерес, захищений статтею 1 Протоколу № 1. В параграфі 23 цього ж рішення Європейський суд з прав людини зауважує, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними.
Стосовно посилання відповідача на застосування до спірних правовідносин встановленого частиною 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України процесуального обмеження - річного строку звернення з позовом до адміністративного суду, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частини 3 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду. За пунктом 3 частини 1 статті 268 Цивільного кодексу України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю. Крім того, частиною 1 статті 76 Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» від 8 лютого 1995 року № 39/95-ВР передбачено, що право на подання позову про відшкодування ядерної шкоди, заподіяної життю і здоров'ю особи, не обмежується строком давності.
При постановленні судового рішення колегія суддів наголошує, що поворот виконання постанови про відшкодування шкоди, завданої суб'єктом владних повноважень каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, постанови про присудження виплати пенсій чи інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів, а також постанови про присудження виплати заробітної плати чи іншого грошового утримання у відносинах публічної служби допускається, якщо скасована постанова була обґрунтована на повідомлених позивачем завідомо неправдивих відомостях або поданих ним підроблених документах. В даній справі таких фактів встановлено не було, тому питання про поворот виконання постанови суду першої інстанції не вирішується.
Згідно частини 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, тобто він повинен з'ясовувати ті обставини чи порушення закону, у яких на думку особи, що подала скаргу, суд першої інстанції допустив помилки, однак якщо при такому з'ясуванні буде встановлено порушення закону, що призвели до неправильного вирішення справи, поза межами оскарження, суд апеляційної інстанції може вийти за ці межі.
Згідно частини 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, тобто він повинен з'ясовувати ті обставини чи порушення закону, у яких на думку особи, що подала скаргу, суд першої інстанції допустив помилки, однак якщо при такому з'ясуванні буде встановлено порушення закону, що призвели до неправильного вирішення справи, поза межами оскарження, суд апеляційної інстанції може вийти за ці межі.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції спір по суті розглянутий правильно, проте з порушенням норм матеріального в частині здійснення судом перерахунку пенсії та неповного формулювання в резолютивній частині постанови висновку щодо зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії з розрахунку державної пенсії в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю в розмірі 50 % від мінімальної пенсії за віком, що обумовлює скасування постанови суду першої інстанції та прийняття нової постанови з частковим задоволенням позовних вимог у відповідності до норм права, застосованих при вирішенні цього спору для забезпечення захисту прав та інтересів фізичної особи від порушень з боку суб'єкту владних повноважень.
Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Микитівському районі м. Горлівки на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25 червня 2008 року по адміністративній справі № 2-а-10515/08 задовольнити частково.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25 червня 2008 року по адміністративній справі № 2-а-10515/08 за позовом ОСОБА_1, м. Горлівка до Управління Пенсійного фонду України в Микитівському районі м. Горлівки про визнання дій неправомірними, зобов'язання здійснити перерахунок пенсії, стягнення недоплаченої суми пенсії за 2005 - 2007 роки - скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_1, м. Горлівка до Управління Пенсійного фонду України в Микитівському районі м. Горлівки про визнання дій неправомірними, зобов'язання здійснити перерахунок пенсії, стягнення недоплаченої суми пенсії за 2005 - 2007 роки задовольнити частково.
Визнати неправомірною відмову Управління Пенсійного фонду України в Микитівському районі м. Горлівки в перерахунку та виплаті з 1 листопада 2005 року ОСОБА_1 державної пенсії в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю в розмірі 50 % від мінімальної пенсії за віком з 1 вересня 2007 року, виходячи з встановленого відповідними законами розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Микитівському районі м. Горлівки здійснити ОСОБА_1 перерахунок державної пенсії в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю в розмірі 50 % від мінімальної пенсії за віком з 1 листопада 2005 року, виходячи з встановленого відповідними законами розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України відкласти з дня закінчення судового розгляду справи на строк п'ять днів складання постанови у повному обсязі.
Вступна та резолютивна частини постанови складені, підписані колегією суддів у нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 3 вересня 2008 року.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення постанови в повному обсязі.
Постанова складена в повному обсязі та підписана колегією суддів 5 вересня 2008 року.
Головуючий: В.Г.Яманко
Судді: С.А.Малашкевич
К.П.Горбенко
З оригіналом згідно:
Суддя В.Г.Яманко