Головуючий у 1 інстанції - суддя Ушаков Т. С.
Суддя-доповідач - Яманко В. Г.
Україна
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
Іменем України
5 вересня 2008 року справа № 22-а-8909/08
зал судового засідання № 2 у приміщенні суду за адресою: м. Донецьк, бул. Шевченка, 26, 3 корпус
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Яманко В. Г.
|
суддів: при секретарі судового засідання |
Малашкевич С. А. Горбенко К. П. Запорожцевій Г. В. |
|
|
за участю представників: |
|
|
|
від позивача: |
не з'явився |
|
|
від відповідача: |
не з'явився |
|
|
|
|
|
|
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 25 червня 2008 року по адміністративній справі № 2-а-5091/08 (суддя Ушаков Т. С.) за позовом ОСОБА_1, м. Лисичанськ до Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області про визнання дій неправомірними, зобов'язання зробити перерахунок пенсій |
|
|
ВСТАНОВИЛА:
Позивач 1 лютого 2008 року звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовною заявою (арк. справи 1-2) до Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області (далі по тексту - УПФУ в м. Лисичанську) про визнання дій УПФУ в м. Лисичанську щодо виплати пенсії в розмірі меншому 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з прожиткового мінімуму для непрацездатних громадян, зобов'язання здійснити перерахунок пенсії в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, з дати звернення до УПФУ в м. Лисичанську, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком з 1 жовтня 2007 року 415 грн. 11 коп. з урахуванням змін прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб згідно діючого законодавства.
11 червня 2008 року позивачем позовні вимоги були уточнені (арк. справи 15-16) та визначені наступним чином: «визнати дії посадових осіб УПФУ в м. Лисичанську щодо нарахування та виплати пенсії в розмірі меншому ніж встановлено статтями 50, 54 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зобов'язати УПФУ в м. Лисичанську здійснити перерахунок та виплату пенсії в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком з 2 листопада 2006 року з урахуванням дії частини 3 статті 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 25 червня 2008 року (арк. справи 34-35) уточнені позовні вимоги ОСОБА_1були задоволені повністю. Суд першої інстанції визнав дії посадових осіб УПФУ в м. Лисичанську щодо відмови у здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_1 незаконними, зобов'язав УПФУ в м. Лисичанську зробити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком з 1 листопада 2006 року.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції як прийняту з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Позивач надавзаяву про розгляд справи без його присутності (арк. справи 50).
Відповідач в апеляційній скарзі заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги без присутності представника відповідача.
Колегія суддів, заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу, встановила наступне.
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження (арк. справи 20), віднесений до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 (арк. справи 3). Позивачу була встановлена 3 група інвалідності, що підтверджується довідками МСЕК (арк. справи 6, 19).
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що УПФУ в м. Лисичанську неправомірно недоплачує йому пенсію, як інваліду 3 групи внаслідок захворювання пов'язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, оскільки згідно статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсія повинна виплачуватися виходячи з 6 мінімальних пенсій за віком, додаткова пенсії - 50% мінімальної пенсії за віком.
Відповідач в апеляційній скарзі (арк. справи 39-41) посилався на те, що виплата пенсії позивачу відбувалася на підставі Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та відповідно до розмірів встановлених постановами Кабінету Міністрів України, які є обов'язковими для виконання державними пенсійними органами.
Право вибору пенсійних виплат передбачене статтею 10 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 9 липня 2003 року і означає, що особі, яка має одночасне право на різні види пенсії: за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника, призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Пунктом 13 розділу XV вказаного закону, у разі якщо особа має право на отримання пенсії, "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", та цього Закону, призначається одна пенсія за її вибором.
ОСОБА_1 була призначена за його вибором пенсія за 3 групою інвалідності, як особі що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ від 28 лютого 1991 року в редакції Закону України № 2001-ХІІ від 19 грудня 1991 року зі змінами та доповненнями станом на час існування спірних правовідносин визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.
Статтею 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що пенсії особам, віднесеним до 1 категорії встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Абзацом 4 частини 1 статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції на день звернення позивача за перерахунком) визначено, що особам, віднесеним до 1 категорії, інвалідам 3 групи призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком.
Стаття 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» згідно з підпунктом 12 пункту 28 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року N 107-VI, який набрав чинності з 1 січня 2008 року, була викладена в новій редакції в частині того, що особам, віднесеним до 1 категорії, інвалідам 3 групи призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 15 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Частиною 4 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції на день звернення позивача за перерахунком)передбачено, що розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими, по 3 групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком.
Стаття 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» згідно з підпунктом 15 пункту 28 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» була викладена в новій редакції, за якою розмір пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою по 3 групі інвалідності, складає 110 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного суду України від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008 у справі N 1-28/2008 щодо предмету та змісту закону про Державний бюджет України на 2008 рік були визнанні такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 28 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України". У вказаному рішенні Конституційного суду України було зазначено, що положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнаних неконституційними.
Рішення Конституційного Суду України є обов'язковими для виконання на території України, остаточними, не можуть бути оскаржені та мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (в редакції на день звернення позивача за перерахунком) передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Згідно статті 65 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20 грудня 2005 року № 3235-IV на 2006 рік затверджено прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність, в розрахунку на місяць: з 1 січня - 350 гривень, з 1 квітня - 359 гривень, з 1 жовтня - 366 гривень.
За приписами абзацу 1 частини 5, частини 3 статті 62 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» № 489-V від 19 грудня 2006 року (у редакції Закону України від 15 березня 2007 року N 749-V, який набрав чинності 28 березня 2007 року) для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" для осіб, які втратили працездатність затверджений прожитковий мінімум на одну особу в такому розмірі: з 1 січня 2007 року - 380 грн., з 1 квітня 2007 року - 410 грн. 06 коп. (406 грн. + 1%), з 1 жовтня 2007 року - 415 грн. 11 коп. (410 грн. 06 коп. + 1%).
Статтею 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року N 107-VI затверджений прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 470 грн., з 1 квітня - 481 грн., з 1 липня - 482 грн., з 1 жовтня - 498 грн.
Колегія суддів враховує, що в дійсний час, крім вищенаведених законів, діє Порядок обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 1997 року N 523 із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 17 травня 2002 року N 666, від 4 березня 2004 року N 268, від 22 вересня 2004 року N 1240, за яким пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання завдяки Чорнобильської катастрофи нараховуються відповідно до статей 54 і 57 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по 3 групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком (пункти 1, 4 Порядку).
Порядок обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 1997 року № 523. Ця постанова є чинною і її положення стосовно критеріїв обчислення розміру пенсій відповідають положенням статей 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Постановами № 1 від 3 січня 2002 року «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» та № 1293 від 27 грудня 2005 року «Про збільшення розмірів пенсії деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» всупереч положень статей 50, 54 Закону "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" Кабінетом Міністрів України були встановлені розміри сум, з яких проводиться розрахунок пенсій, при тому що ці суми не відповідають розмірам мінімальної пенсії за віком.
Відповідач наполягає на тому, що за частиною 3 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
Колегія суддів з цього приводу зазначає, що стаття 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» була доповнена частиною третьою згідно із Законом України від 25 березня 2005 року N 2505-IV, який набрав чинності з 31 березня 2005 року, в той час як до частини третьої статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» зміни, за якими - обчислення і призначення пенсій по інвалідності провадиться на загальних підставах відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", були внесені згідно із Законом України від 17 листопада 2005 року N 3108-IV, що набрав чинності з 13 грудня 2005 року, тобто в даному випадку застосовується принцип дії законів у часі, за яким до спірних правовідносин повинні застосовуватися норми закону прийнятого та набравшого чинності пізніше. Крім того, частиною 1 статті 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» № 966-ХІV від 15 липня 1999 року передбачено застосування прожиткового мінімуму для встановлення розмірів мінімальної пенсії за віком.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, вирішуючи даний спір суди першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що при розрахунку державної та додаткової пенсій передбачених статтями 50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого в законі про Державний бюджет України відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Положення частини 3 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на думку колегії суддів, не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для обрахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановленого іншого, крім передбаченого частиною 1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.
Згідно частини 4 статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» перерахунок призначеної пенсії провадиться в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа. За частиною 5 статті 45 цього закону документи про перерахунок пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про перерахунок або про відмову в перерахунку пенсії.
ОСОБА_1 звернувся з заявою про перерахунок пенсії (арк. справи 17) до УПФУ в м. Лисичанську 2 листопада 2006 року, а 29 листопада 2006 року УПФУ в м. Лисичанську листом № 4665/02-10 (арк. справи 18) відмовив в перерахунку пенсії з вже досліджених у цій постанові підстав, тому відповідно до вимог наведеної частини 4 статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» позивач має право на перерахунок пенсії з 1 листопада 2006 року, як і було визначено судом першої інстанції. Оскільки суд згідно частини 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять, та з врахуванням положень статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» суд апеляційної інстанції погоджує вихід суду першої інстанції за межі позовних вимог та висновок про право позивача на перерахунок пенсії з 1 листопада 2006 року.
Загальний аналіз вищенаведених норм доводить, що ОСОБА_1, як особі постраждалій від аварії на Чорнобильській АЕС та віднесеній до 1 категорії, інваліду 3 групи, повинна була призначатися та виплачуватися УПФУ в м. Лисичанську щомісячно з 1 листопада 2006 року пенсія у складі державної пенсії в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком згідно статті 49, абзацу 4 частини 1 статті 50, частини 4 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
При вирішенні цього спору, колегією суду було враховано, що відповідно до статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованої Законом України N 475/97-ВР від 17 липня 1997 року зі змінами внесеними Законом України від 9 лютого 2006 року N 3436-IV, кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
У параграфі 22 рішення Європейського суду з прав людини по справі "Кечко проти України" (заява № 63134/00) від 8 листопада 2005 року визначено, що поняття “власності”, яке міститься в першій частині статті 1 Протоколу № 1, має автономне значення, яке не обмежене власністю на фізичні речі і не залежить від формальної класифікації в національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, наприклад, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як “майнові права”, і, таким чином, як “власність” в цілях вказаного положення. Питання, що потребує визначення, полягає в тому, чи мав відповідно до обставин справи, взятих в цілому, заявник право на матеріальний інтерес, захищений статтею 1 Протоколу № 1. В параграфі 23 цього ж рішення Європейський суд з прав людини зауважує, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції спір по суті вирішений правильно з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 25 червня 2008 року по адміністративній справі № 2-а-5091/08 - залишити без задоволення.
Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 25 червня 2008 року по адміністративній справі № 2-а-5091/08 за позовом ОСОБА_1, м. Лисичанськ до Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області про визнання дій неправомірними, зобов'язання зробити перерахунок пенсій - залишити без змін.
На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України відкласти з дня закінчення судового розгляду справи на строк п'ять днів складання судового рішення у повному обсязі.
Вступна та резолютивна частини ухвали складені та підписані колегією суддів у нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 5 вересня 2008 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення в повному обсязі.
Ухвала складена в повному обсязі та підписана колегією суддів 8 вересня 2008 року.
Головуючий: В.Г.Яманко
Судді С.А.Малашкевич
К.П.Горбенко
З оригіналом згідно:
Суддя В.Г.Яманко