Головуючий у 1 інстанції - суддя  Кошкош О. О.

Суддя-доповідач - Яманко В. Г.

 

                                                                                                      

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 серпня 2008 року                                                                                         справа № 22-а-8700/08

зал судового засідання № 2 у приміщенні суду за адресою:  м. Донецьк, бул. Шевченка, 26, 3 корпус

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді:                                         Яманко  В. Г.

суддів:                                                               Малашкевич С. А. 

                                        Горбенко  К. П.                  

при секретарі судового  засідання	Денисенко К. С.
за участю представників від
позивача:	ОСОБА_1 - особисто,  не з'явився
відповідача:
розглянувши у відкритому судовому засіданні  апеляційну скаргу                              Управління Пенсійного фонду України в                                                                   Куйбишевському районі м. Донецька  на постанову Донецького окружного адміністративного суду  від                                                           1 липня 2008 року   по адміністративній справі               № 2-а-10829/08 (суддя Кошкош О. О.) за позовом                                             ОСОБА_1 м. Донецьк  до                                                            Управління Пенсійного фонду України в                                                                   Куйбишевському районі м. Донецька  про                                                          визнання бездіяльності неправомірною,                                                                   зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернулася 20 травня 2008 року до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою (арк. справи 2-3) до Управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі м. Донецька (далі по тексту - УПФУ в Куйбишевському районі м. Донецька) про визнання неправомірною бездіяльності УПФУ в Куйбишевському районі м. Донецька по не нарахуванню належної щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 9 липня 2007 року, зобов'язання УПФУ в Куйбишевському районі м. Донецька зробити нарахування щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 9 липня 2007 року, визнання вчинення УПФУ в Куйбишевському районі м. Донецька неправомірною бездіяльністю матеріальної шкоди в сумі 699 грн. 94 коп., зобов'язання УПФУ в Куйбишевському районі м. Донецька компенсувати заподіяну матеріальну шкоду в сумі 699 грн. 94 коп., зобов'язання УПФУ в Куйбишевському районі м. Донецька з січня 2008 року виплачувати щомісячно пенсію з доплатою в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

1 липня 2008 позивачем позовні вимоги були уточнені та визначені наступним чином: «визнати бездіяльність УПФУ в Куйбишевському районі м. Донецька протиправною, перерахувати щомісячну доплату пенсії в розмірі 30 % з 22 травня 2008 року» (арк. справи 20).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 1 липня 2008 року (арк. справи 25-26) позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволені в повному обсязі. Суд першої інстанції визнав бездіяльність УПФУ в Куйбишевському районі м. Донецька щодо не нарахування ОСОБА_1щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком протиправною, зобов'язав УПФУ в Куйбишевському районі м. Донецька провести ОСОБА_1нарахування щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», рішення Конституційного Суду України № 6-рп-2007 від 9 липня 2007 року, рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/208, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з 22 травня 2008 року.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції як прийняту з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову.

Позивач під час судового розгляду проти апеляційної скарги заперечував та просив залишити постанову суду першої інстанції без змін.

Відповідач про дату та час судового засідання був повідомлений своєчасно, проте не скористався своїм правом бути присутнім при судовому розгляді.

Колегія суддів, заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу, встановила наступне.

Закон України "Про соціальний захист дітей війни" № 2195- IV від 18 листопада 2004 року (зі змінами та доповненнями станом на час розгляду спірних правовідносин), який набрав чинності з 1 січня 2006 року, встановлює правовий статус дітей війни та визначає основи їх соціального захисту та гарантує їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.

Статтею 1 вказаного закону передбачено, що дитина війни це особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (ІНФОРМАЦІЯ_3 року) Другої світової війни було менше 18 років.

Відповідно до паспорту серії НОМЕР_1виданого Куйбишевським РВДМУ України в Донецькій області ІНФОРМАЦІЯ_1 року (арк. справи 5-6) ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2року, тобто станом на ІНФОРМАЦІЯ_3 року їй було 8 років. Статус ОСОБА_1як дитини війни підтверджується посвідченням (арк. справи 4).

Позивач в позові зазначив, що має право на доплату до пенсії щомісячно в розмірі 30 відсотків від розміру мінімальної пенсії за віком.

Відповідач в апеляційній скарзі посилався на те, що відсутні нормативні акти згідно яких органи Пенсійного фонду України повинні виплачувати заявлену позивачем доплату до пенсії як дитині війни.

Колегія суддів з приводу спірних правовідносин зазначає наступне.

Статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Відповідач в обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений статтею 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» застосовується виключно для визначення пенсій, призначених  згідно з цим Законом.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що частиною 1 статті 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» № 966-ХІV від 15 липня 1999 року передбачено, що прожитковий мінімум застосовується для: встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України, визначення права на призначення соціальної допомоги.

Позивачем в позовних вимогах було поставлено питання про зобов'язання УПФУ здійснити перерахунок пенсії з 22 травня 2008 року.

Відповідач в обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (зі змінами, внесеними Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007року № 107-VI) передбачено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни», тобто з 1 січня 2008 року передбачений розмір підвищення 10% від прожиткового мінімуму.

Також, відповідач вказує на те, що статтею 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV встановлено, що право на перерахунок призначеної пенсії позивачу виникає, за умови виникнення права на підвищення пенсії,  з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернулася до відповідача 17 квітня 2008 року з заявою про виплату підвищення до пенсії згідно статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (арк. справи 8). Відповідачем листом № 93/к-01-04 від 30 квітня 2008 року (арк. справи 7) було відмовлено позивачу у перерахунку пенсії та виплаті доплати з посиланням на те, що згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» з 1 січня 2008 року підвищення до пенсії дітям війни  виплачується у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, тобто 10 % прожиткового мінімуму.  

         Судом доводи відповідача не приймаються, оскільки частиною 4 статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п'ятою статті 48 цього Закону, проводиться в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа; у разі настання обставин, які тягнуть за собою зменшення пенсії, - з першого числа місяця, в якому настали ці обставини, якщо вони мали місце до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо вони мали місце після 15 числа.

Частиною 3 статті 42 вищевказаного Закону встановлено, що у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 28 цього Закону. Перерахунок пенсії провадиться з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Згідно підпункту 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року N 107-VI, що набрав чинності з 1 січня 2008 року, стаття 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладена в новій редакції, яка передбачає, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів." Частиною 4 статті 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" № 3551-ХІІ від 22 жовтня 1993 року у редакції Закону України від 5 жовтня 2005 року N 2939-IV передбачено, що учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, іншим учасникам війни - на 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008. У вказаному рішенні Конституційним судом України було зазначено, що положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнаних неконституційними. 

Статтею 152 Конституції України передбачено, що Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Суд першої інстанції правильно визначив, виходячи з рішення Конституційного суду N 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, що передбачене статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком діяло з 22 травня 2008 року, оскільки з 1 січня 2008 року вказана стаття 6 була викладена в іншій редакції, за якою виплата 30 % підвищення пенсії передбачена не була.

За приписами статті 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року № 107-VI для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" для осіб, які втратили працездатність затверджений прожитковий мінімум на одну особу з розрахунку на місяць: з 1 квітня 2008 року по 30 червня 2008 року в розмірі 481 грн., з 1 липня 2008 року  по 30 вересня 2008 року в розмірі 482 грн., з 1 жовтня 2008 року по 31 грудня 2008 року в розмірі 498 грн. Виходячи з цього, підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" складає: з 22 травня 2008 року - 144 грн. 30 коп. (481 грн. х 30%), з  1 липня 2008 року - 144 грн. 60 коп. (482 грн. х 30%). Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо задоволення позовних вимог та зобовязання відповідача здійснити нарахування позивачу щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 22 травня 2008 року.

Відповідно до статті 8 Конституції  України  в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 1 листопада 1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» передбачено, що конституційні права та свободи людини і громадянина є безпосередньо діючими. Вони визначають цілі і зміст законів та інших нормативно-правових актів, зміст і спрямованість діяльності органів законодавчої та виконавчої влади, органів місцевого самоврядування і забезпечуються захистом правосуддя.

Пунктом 1 частини 1 статті  92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод.

Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 1 листопада 1996 року визначено, що судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить закону, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

Згідно частини 2 статті 3 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

У параграфі 22 рішення Європейського суду з прав людини по справі "Кечко проти України" (заява № 63134/00)  від 8 листопада 2005 року визначено, що поняття “власності”, яке міститься в першій частині статті 1 Протоколу № 1, має автономне значення, яке не обмежене власністю на фізичні речі і не залежить від формальної класифікації в національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, наприклад, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як “майнові права”, і, таким чином, як “власність” в цілях вказаного положення. Питання, що потребує визначення, полягає в тому, чи мав відповідно до обставин справи, взятих в цілому, заявник право на матеріальний інтерес, захищений статтею 1 Протоколу № 1. В параграфі 23 цього ж рішення Європейський суд з прав людини  зауважує, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними.

Статтею 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Колегія суддів не приймає посилання скаржника на відсутність бюджетного фінансування в обсязі передбаченому Законом України "Про соціальний захист дітей війни" для здійснення соціальних виплат, з огляду на те, що судові рішення ухвалюються в межах норм діючого законодавства в незалежності від причин ненадходження коштів з Державного бюджету України на виплату допомоги, відповідно до вимог частини 2 статті 3 Конституції України, за якою права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, держава відповідає перед людиною за свою діяльність, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Колегія суддів з приводу питання компенсації судових витрат позивачу зазначає, що частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з відповідного бюджету.

Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1були задоволені в повному обсязі, то суд першої інстанції, керуючись частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, повинен був стягнути на її користь 3 грн. 40 коп. сплаченого нею за квитанцією № 37 від 20 травня 2008 року (арк. справи 1) судового збору.

         Таким чином, з врахуванням приписів частини 1 статті 201 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла до висновку про те, що судом першої інстанції правильно по суті вирішена справа, але з помилковим застосуванням норм процесуального права,, що обумовлює зміну постанови суду першої інстанції шляхом доповнення резолютивної частини постанови абзацом 4.

Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 201, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 1 липня 2008 року по адміністративній справі № 2-а-10829/08 задовольнити частково.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 1 липня 2008 року по адміністративній справі № 2-а-10829/08 - змінити.

Доповнити резолютивну частину постанови абзацом 4 наступного змісту:

«Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 м. Донецьк судові витрати в розмірі 3 грн. 40 коп.».

Вважати абзаци 4, 5 резолютивної частини постанови абзацами 5, 6.

В іншій частині постанову Донецького окружного адміністративного суду від 1 липня 2008 року по адміністративній справі № 2-а-10829/08 залишити без змін.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України відкласти з дня закінчення судового розгляду справи на строк п'ять днів складання постанови у повному обсязі.

Вступна та резолютивна частини постанови складені, підписані колегією суддів у нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 27 серпня 2008 року.

         Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення постанови в повному обсязі.

          Постанова складена в повному обсязі та підписана колегією суддів 1 вересня 2008 року.

Головуючий:                                                                                                    В.Г.Яманко

Судді:                                                                                                                 С.А.Малашкевич

                                                                                                                            К.П.Горбенко

 

 

З оригіналом згідно:

Суддя                            В.Г.Яманко