Головуючий у 1 інстанції - суддя  Мазка Н. Б.

                                                                                                           Суддя-доповідач - Яманко В. Г.

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

 ПОСТАНОВА

 Іменем України

22 серпня 2008 року                                                                                               справа № 22-а-8488/08

зал судового засідання № 2 у приміщенні суду за адресою:  м. Донецьк, бул. Шевченка, 26, 3 корпус

постанова прийнята в порядку письмового провадження згідно частини 1 статі 197

Кодексу адміністративного судочинства України

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді:                                        Яманко  В. Г.

суддів:                                                              Арабей Т. Г.

                                       Горбенко  К. П.                   

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернувся 9 квітня 2008 року до Первомайського міського суду Луганської області з позовною заявою (арк. справи 2-5) до Управління праці та соціального захисту населення Первомайської міської ради Луганської області (далі по тексту - УПСЗН Первомайської міської ради Луганської області) про визнання дій УПСЗН Первомайської міської ради Луганської області з відмови у перерахунку щорічної разової грошової допомоги та виплати належної різниці незаконними, зобов'язання УПСЗН Первомайської міської ради Луганської області зробити перерахунок щорічної разової грошової допомоги за 2007 рік, встановивши її  в розмірі 5 мінімальних пенсій за віком 2050 грн. 30 коп., стягнення з УПСЗН Первомайської міської ради Луганської області заборгованості по виплаті щорічної разової грошової допомоги в сумі 1770 грн. 30 коп.

Постановою Первомайського міського суду Луганської області від 19 червня 2008 року по справі № 2-а-79/08 (арк. справи 30-31) був задоволений позов ОСОБА_1Суд першої інстанції визнав дії УПСЗН Первомайської міської ради Луганської області протиправними про відмову у проведенні виплати заборгованості з щорічної разової грошової допомоги учасникам бойових дій у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком, стягнув на користь ОСОБА_1з УПСЗН Первомайської міської ради Луганської області 1770 грн. 30 коп.

В апеляційній скарзі  (арк. справи 34-36) відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції як прийняту з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог позивача.

11 серпня 2008 року позивачем через канцелярію Донецького апеляційного адміністративного суду було надане клопотання про розгляд справи без його участі (арк. справи 44).

Відповідач в апеляційній скарзі зазначив про розгляд справи без участі його представника.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу, прийняла рішення про задоволення клопотань позивача та відповідача про розгляд апеляційної скарги без їх участі та відповідно про розгляд апеляційної скарги в порядку письмового провадження відповідно до частини 1 статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України.

Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ (зі змінами та доповненнями станом на час розгляду спірних правовідносин), далі по тексту - Закон № 3551-ХІІ, визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.

Відповідно до частини 2 статті 4 Закону № 3551-ХІІ до ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни. Розділом 3 цього Закону визначені пільги ветеранам війни та гарантії їх соціального захисту.

Позивач є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1, виданим 18 травня 2005 року (арк. справи 6).

В обґрунтування позову ОСОБА_1 посилається на те, що УПСЗН Первомайської міської ради Луганської області виплатило йому щорічну разову грошову допомогу до 5 травня у 2007 році в розмірі 280 грн., в той час як, на думку позивача, повинно було платити в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, а саме в сумі 2050 грн. 30 коп., з  якої з врахуванням сплачених 280 грн. стягненню підлягає 1770 грн. 30 коп.

Згідно частини 5 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ (зі змінами та доповненнями станом на час розгляду спірних правовідносин), щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.

Відповідач посилається на те, що згідно статті 29 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» щорічна разова допомога була виплачена 4 травня 2007 року (арк. справи 47) у встановленому цією нормою розмірі 280 грн.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що рішенням Конституційного Суду України N 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року у справі N 1-29/2007 про соціальні гарантії громадян були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним) стаття 29, пункт 13 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", яким було зупинено на 2007 рік дію частини п'ятої статей 12, 13, 14 та 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги, у зв'язку з чим положення статті 29, пункту 13 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Рішення Конституційного Суду України у цій справі є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене та має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

За приписами абзацу 1 частини 5, частини 3 статті 62 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» № 489-V від 19 грудня 2006 року (у редакції Закону  України від 15 березня 2007 року N 749-V, який набрав чинності 28 березня 2007 року) для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 1 квітня 2007 року склав 410 грн. 06 коп., тому розмір щорічної разової грошової допомоги позивачу за 2007 рік повинен складати 2050 грн. 30 коп. (410 грн. 06 коп. х 5), але враховуючи те, що позивачу була виплачена 4 травня 2007 року грошова допомога у розмірі 280 грн., колегія суддів вважає, що стягненню підлягає сума недоплаченої щорічної разової грошової допомоги за 2007 рік у розмірі 1770 грн. 30 коп., яка й була стягнута судом першої інстанції, проте судом першої інстанції не було вказано про стягнення зазначеної суми за рахунок коштів Державного бюджету України.

З урахуванням рішення Конституційного Суду України N 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року у справі N 1-29/2007 та того, що ОСОБА_1 звертався до відповідача з заявою від 14 вересня 2007 року про виплату недоплаченої щорічної разової грошової допомоги (арк. справи 8), а відповідач листом № 09-2944 від 19 вересня 2007 року відмовив в доплаті позивачеві щорічної разової грошової допомоги, зазначені дії УПСЗН Первомайської міської ради Луганської області є неправомірними.

Стосовно позовних вимог про зобов'язання УПСЗН Первомайської міської ради Луганської області зробити перерахунок щорічної разової грошової допомоги за 2007 рік, встановивши її  в розмірі 5 мінімальних пенсій за віком 2050 грн. 30 коп., колегія суддів зазначає, що вказані позовні вимоги задоволенню не підлягають з урахуванням того, що судом першої інстанції фактично був зроблений перерахунок недоплаченої суми щорічної разової грошової допомоги за 2007 рік та вирішене питання щодо її стягнення. При цьому, в резолютивній частині постанови суд першої інстанції вказавши про задоволення позову щодо вимог позивача про перерахунок щорічної разової грошової допомоги не визначився.

Фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», відповідно до статті 17 цього Закону здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів.

Управління праці та соціального захисту населення стосовно виплат щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни, є розпорядниками бюджетних коштів в розумінні пункту 36 частини 1 статті 2 Бюджетного кодексу України.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно частини 1 статті 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12 - 16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, суд не приймає посилання скаржника на те, що Управління праці та соціального захисту населення Первомайської міської ради Луганської області  є неналежним відповідачем у справі.

При вирішенні цього спору по суті, колегією суду було враховано, що згідно зі статтею 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованої Законом України  N 475/97-ВР від 17 липня 1997 року зі змінами внесеними Законом України від 9 лютого 2006 року N 3436-IV,  кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

У параграфі 22 рішення Європейського суду з прав людини по справі "Кечко проти України" (заява № 63134/00)  від 8 листопада 2005 року визначено, що поняття “власності”, яке міститься в першій частині статті 1 Протоколу № 1, має автономне значення, яке не обмежене власністю на фізичні речі і не залежить від формальної класифікації в національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, наприклад, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як “майнові права”, і, таким чином, як “власність” в цілях вказаного положення. Питання, що потребує визначення, полягає в тому, чи мав відповідно до обставин справи, взятих в цілому, заявник право на матеріальний інтерес, захищений статтею 1 Протоколу № 1. В параграфі 23 цього ж рішення Європейський суд з прав людини  зауважує, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними.

Колегія суддів не приймає посилання скаржника на відсутність бюджетного фінансування в обсязі передбаченому Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» для здійснення соціальних виплат, з огляду на те, що судові рішення ухвалюються в межах норм діючого законодавства в незалежності від причин ненадходження коштів з Державного бюджету України на виплату допомоги та згідно частини 2 статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, держава відповідає перед людиною за свою діяльність, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Колегія суддів з приводу питання компенсації судових витрат позивачу зазначає, що частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з відповідного бюджету.

Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1були задоволені в повному обсязі, то суд першої інстанції, керуючись частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, повинен був стягнути на його користь 3 грн. 40 коп. сплаченого ним за квитанцією № 48.100146 від 3 квітня 2008 року (арк. справи 1) судового збору, проте судом першої інстанції це питання вирішене не було.

Позивачем в позовній заяві заявлено три позовних вимоги, оскільки судом апеляційної інстанції задовольняються лише дві позовні вимоги, стягненню на користь позивача підлягає сума 2 грн. 27 коп. судового збору.

Згідно частини 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, тобто він повинен з'ясовувати ті обставини чи порушення закону, у яких на думку особи, що подала скаргу, суд першої інстанції допустив помилки; однак якщо при такому з'ясуванні буде встановлено порушення закону, що призвели до неправильного вирішення справи, поза межами оскарження, суд апеляційної інстанції може вийти за ці межі.

Виходячи з вищевикладеного, з врахуванням приписів частини 1 статті 201 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла до висновку про те, що судом першої інстанції правильно по суті вирішена справа, але з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права, а також не вирішене питання щодо розподілу судових витрат, що обумовлює скасування постанови суду першої інстанції та прийняття нової постанови з задоволенням позовних вимог у повному обсязі у відповідності до норм права, застосованих при вирішенні цього спору для забезпечення захисту прав та інтересів фізичної особи від порушень з боку суб'єкту владних повноважень.

Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Позовні вимоги ОСОБА_1 м. Первомайськ до Управління праці та соціального захисту населення Первомайської міської ради Луганської області про визнання дій незаконними, зобов'язання здійснити перерахунок та стягнення щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2007 рік в розмірі 1770 грн. 30 коп. задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Первомайської міської ради Луганської області щодо відмови листом № 09-2944 від 19 вересня 2007 року в донарахуванні та виплаті ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги за 2007 рік в розмірі, передбаченому частиною 5 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Первомайської міської ради Луганської області на користь ОСОБА_1недоотриману щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2007 рік в розмірі 1770 грн. 30 коп. за рахунок коштів Державного бюджету України.

Стягнути з місцевого бюджету м. Первомайськ на користь ОСОБА_1судові витрати в розмірі 2 грн. 27 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Постанова складена у повному обсязі в порядку письмового провадження 22 серпня 2008 року.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складання постанови у повному обсязі. 

Головуючий:                                                                                                                 В.Г.Яманко

Судді:                                                                                                                              Т.Г.Арабей

                                                                                                                                          К.П.Горбенко