Головуючий у 1 інстанції - суддя  Люклянчук В. Ф

                                                                                                           Суддя-доповідач - Яманко В. Г.

 

                                                                                                      

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 серпня 2008 року                                                                                        справа № 22-а-7680/08

зал судового засідання № 2 у приміщенні суду за адресою:  м. Донецьк, бул. Шевченка, 26, 3 корпус

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді:                                        Яманко  В. Г.

суддів:                                                              Арабей Т. Г.

                                       Горбенко  К. П.                  

при секретарі судового  засідання	Чуріковій Я. О.
за участю представників від:
позивача:	не з'явився, надана заява про розгляд справи без присутності позивача, не з'явився, надане клопотання про розгляд справи без участі представника ОСОБА_1 - за дов. НОМЕР_3-3 від 8 січня 2008 р.
першого відповідача:  другого відповідача:
розглянувши у відкритому судовому засіданні  апеляційні скарги                               Управління праці та соціального захисту населення                                                                  Стаханівської міської ради, м. Стаханов,                                                                 Головного управління Державного казначейства                                                                   України в Луганській області, м. Луганськ на постанову Стаханівського міського суду Луганської області  від                                                           9 червня 2008 року   по адміністративній справі               № 2-а-561/08 (суддя Люклянчук В. Ф.) за позовом                                            ОСОБА_2 м. Теплогірськ до                                                            1) Управління праці та соціального захисту                                                                  населення Стаханівської міської ради, м. Стаханов,                                                                 2) Головного управління державного казначейства                                                                   України в Луганській області, м. Луганськ про                                                         визнання бездіяльності незаконною та стягнення                                                                 недоплаченої суми щорічної грошової допомоги                                                                 за 2004-2007 роки

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся 19 листопада 2007 року до Луганського окружного адміністративного суду з позовною заявою (арк. справи 1-2) до Управління праці та соціального захисту населення Стаханівської міської ради, м. Стаханов, Головного управління державного казначейства України в Луганській області, м. Луганськ про визнання незаконною бездіяльності першого відповідача щодо невиплати щорічної допомоги, визнання незаконною бездіяльності другого відповідача щодо неперерахуванню першому відповідачу грошових коштів для здійснення виплат в 2004-2007 роках щорічної допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», стягнення з першого відповідача недоплаченої щорічної грошової допомоги за 2004-2007 роки на загальну суму 4002 грн. 21 коп., зобов'язання другого відповідача перерахувати першому відповідачу грошові кошти в сумі 4002 грн. 21 коп. для виплати недоплаченої щорічної разової допомоги за 2004-2007 роки.

Ухвалою від 28 лютого 2008 року (арк. справи 19) справа за позовомОСОБА_2 м. Теплогірськ до Управління праці та соціального захисту населення Стаханівської міської ради, м. Стаханов, Головного управління державного казначейства України в Луганській області, м. Луганськ про визнання бездіяльності незаконним та стягнення недоплаченої суми щорічної грошової допомоги за 2004-2007 роки була передана за правилами предметної підсудності до Стаханівського міського суду Луганської області для розгляду.

Постановою Стаханівського міського суду Луганської області від 9 червня 2008 року по справі № 2-а-561/08 частково задоволений позов ОСОБА_2 Судом першої інстанції визнано незаконною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Стаханівської міської ради, м. Стаханов щодо не донарахування та не виплаті у 2007 році щорічної допомоги, передбаченої частиною 5 статті 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» ОСОБА_2, стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення Стаханівської міської ради, м. Стаханов через Головне управління Державного казначейства України у Луганській області за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 недоплачену щорічну допомогу, передбачену частиною 5 статті 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2007 рік у розмірі 1175 грн. 18 коп., в іншій частині позову відмовлено.

В апеляційній скарзі перший відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції як прийняту з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову.

В апеляційній скарзі другий відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції як прийняту з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою виключити з резолютивної частини постанови суду першої інстанції словосполучення «через Головне управління Державного казначейства України у Луганській області».

Позивач надіслав заяву про розгляд справи без його участі (арк. справи 73).

Перший відповідач в апеляційній скарзі зазначив про розгляд справи без участі його представника та надав відповідну заяву (арк. справи 97).

Другий відповідач під час судового розгляду підтримав апеляційну скаргу.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги,  встановила наступне.

Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ (зі змінами та доповненнями станом на час розгляду спірних правовідносин), далі по тексту - Закон № 3551-ХІІ, визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.

Відповідно до частини 2 статті 4 Закону № 3551-ХІІ до ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни. Розділом 3 цього Закону визначені пільги ветеранам війни та гарантії їх соціального захисту.

Позивач є учасником війни, що підтверджується посвідченням серії Д НОМЕР_1 виданим 2 липня 2004 року (арк. справи 4). В обґрунтування позову ОСОБА_2 посилається на те, що Управління праці та соціального захисту населення Стаханівської міської ради, м. Стаханов виплачувало їй разову грошову допомогу до 5 травня у 2004 році - 0 грн., у 2005 році - 50 грн., у 2006 році - 50 грн., у 2007 році - 55 грн., в той час як повинно було платити в розмірі трьох мінімальних пенсій за віком.

Управлінням праці та соціального захисту населення Стаханівської міської ради, м. Стаханов згідно заперечень на позовну заяву (арк. справи 14-16), довідкиНОМЕР_2 від 14 серпня 2008 року (арк. справи 94) ОСОБА_2, як учаснику війни, в 2004 році не виплачувалася разова грошова допомога, оскільки статтею 44 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік» така виплата не передбачена, позивачу було сплачено щорічну разову грошову допомогу: за 2005 рік -50 грн. згідно відомості квітня 2005 року, за 2006 рік - 50 грн. згідно відомості квітня 2006 року, за 2007 рік - 50 грн. згідно відомості квітня 2007 року.

Згідно частини 5 статті 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (в редакції станом на час оспорюваних виплат) щорічно до 5 травня учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього СРСР за самовіддану працю та бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, виплачується разова грошова допомога у розмірі чотирьох мінімальних пенсій за віком, іншим учасникам війни - у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком.

Позивачем документи щодо нагородження орденами та медалями не надавалися.

Статтею 44 Закону України «Про державний бюджет України на 2004 рік» № 1344-ІV від 27 листопада 2003 року передбачено, що у 2004 році виплата щорічної разової допомоги відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" здійснюється у таких розмірах: інвалідам війни 1 групи - 195 гривень, інвалідам війни 2 групи - 160 гривень, інвалідам війни 3 групи - 130 гривень, учасникам бойових дій - 120 гривень, особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, - 195 гривень, членам сімей загиблих та дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій і учасників війни, визнаних за життя інвалідами, - 65 гривень. Тобто, учасникам війни виплата щорічної разової допомоги відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в 2004 році не передбачена.

Рішенням Конституційного суду України N 20-рп/2004 від 1 грудня 2004 року у справі N 1-27/2004 про зупинення дії або обмеження пільг, компенсацій і гарантій визнана такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною) статтю 44 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" у вищенаведеній редакції.

З огляду на вказане рішення Конституційного суду, суд першої інстанції в мотивувальній частині постанови не розглянув позовні вимоги позивача в цій частині, не правомірно відмовив в задоволенні позовних вимог в цій частині з порушенням норм процесуального та матеріального законодавства, застосував приписи статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розмір щорічної разової грошової допомоги за 2004 рік для позивача - учасника війни групи повинен бути розрахований виходячи з наступного:

-                    відповідно до частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 9 липня 2003 року, що набрав чинності з 1 січня 2004 року (в редакції яка була дійсна на час здійснення виплати), мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється в розмірі 20 відсотків середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за попередній рік, яка визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі статистики, 

-           за матеріалами Держкомстату середня заробітна плата за попередній 2003 рік складала 462 грн. 58 коп.,

-                    розмір мінімальної пенсії за віком в 2004 році склав 92 грн. 52 коп. з розрахунку 462 грн. 58 коп. х 20 %,

-           розмір щорічної  разової допомоги за 2004 рік  складає 277 грн. 56 коп. (92 грн. 52 коп. х 3), 

-           сума недоплаченої позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2004 рік відповідно до вищенаведеного складає 277 грн. 56 коп.

Статтею 30 Закону України "Про державний бюджет України на 2005 рік" № 2285-ІV від 23 грудня 2004 року, яка в новій редакції  Закону України від 25 березня 2005 року N 2505-IV є статтею 34 того ж змісту, було встановлено, що в 2005 році виплата щорічної разової допомоги відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" здійснюється учасникам війни у розмірі 50 гривень. З огляду на те, що положення статті 30 (34) Закону України "Про державний бюджет України на 2005 рік" Конституційним Судом України до дійсного часу не визнані неконституційними, колегія суддів дійшла до висновку, що суд першої інстанції правильно відмовив в задоволенні позову в цій частині, проте в мотивувальній частині постанови не розглянув позовні вимоги позивача в цій частині, з порушенням норм процесуального та матеріального законодавства застосував приписи статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

На 2006 рік дія частини п'ятої статті 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» була зупинена в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни згідно з Законом України "Про державний бюджет на 2006 рік" від 20 грудня 2005 року N 3235-IV та відповідно до статті 30 цього ж закону про державний бюджет було встановлено, що у 2006 році виплата щорічної разової допомоги здійснюється учасникам війни в розмірі 50 гривень. Згідно довідки відповідача (арк. справи 94) ОСОБА_2 у 2006 році було виплачено 50 грн., тому колегія суддів дійшла до висновку, що суд першої інстанції правильно відмовив в задоволенні позову в цій частині, проте в мотивувальній частині постанови не розглянув позовні вимоги позивача в цій частині, з порушенням норм процесуального та матеріального законодавства застосував приписи статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

 За приписами абзацу 1 частини 5, частини 3 статті 62 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» № 489-V від 19 грудня 2006 року (у редакції Закону  України від 15 березня 2007 року N 749-V, який набрав чинності 28 березня 2007 року) для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 1 квітня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, в розмірі 406 грн. збільшений на 1 відсоток, тобто з 1 квітня 2007 року розмір щорічної разової грошової допомоги складав 410 грн. 06 коп. 

Частиною 1 статті 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» № 966-ХІV від 15 липня 1999 року передбачено, що прожитковий мінімум застосовується для: встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України, визначення права на призначення соціальної допомоги.

Сукупний аналіз положень норм вищезазначених законів спростовує посилання скаржника на відсутність порядку визначення розміру мінімальної пенсії за віком для сплати щорічної разової грошової допомоги передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Перший відповідач посилається на те, що згідно статті 29 Закону України «Про державний бюджет України» щорічна разова допомога була виплачена 16 квітня 2007 року (арк. справи 33) у встановленому цією нормою розмірі 55 грн.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що рішенням Конституційного Суду України N 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року у справі N 1-29/2007 про соціальні гарантії громадян були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним) стаття 29, пункт 13 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", яким було зупинено на 2007 рік дію частини п'ятої статей 12, 13, 14 та 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги, у зв'язку з чим положення статті 29, пункту 13 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Рішення Конституційного Суду України у цій справі є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене та має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Розмір щорічної разової грошової допомоги за 2007 рік для позивача - учасника війни повинен бути розрахований виходячи з наступного:

-                    відповідно до частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 9 липня 2003 року, що набрав чинності з 1 січня 2004 року (в редакції яка була дійсна на час здійснення виплати), мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

-                    розмір мінімальної пенсії за віком в період з 1 квітня 2007 року по 30 вересня 2007 року складав 410 грн. 06 коп.,

-           розмір щорічної разової допомоги за 2007 рік складає 1230 грн. 18 коп. (410 грн. 06 коп. х 3),

-                    сума недоплаченої позивачу разової грошової допомоги за 2007 рік відповідно до вищенаведеного складає 1175 грн. 18 коп. (1230 грн. 18 коп. - 55 грн.), таким чином, суд першої інстанції правильно визначив розмір недоплаченої щорічної разової грошової допомоги за 2007 рік.

Фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», відповідно до статті 17 цього Закону здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів.

Управління праці та соціального захисту населення стосовно виплат щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни, є розпорядником бюджетних коштів в розумінні пункту 36 частини 1 статті 2 Бюджетного кодексу України.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно частини 1 статті 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12 - 16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.

При вирішенні цього спору, колегією суду було враховано, що згідно зі статтею 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованої Законом України  N 475/97-ВР від 17 липня 1997 року зі змінами внесеними Законом України від 9 лютого 2006 року N 3436-IV,  кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

У параграфі 22 рішення Європейського суду з прав людини по справі "Кечко проти України" (заява № 63134/00)  від 8 листопада 2005 року визначено, що поняття “власності”, яке міститься в першій частині статті 1 Протоколу № 1, має автономне значення, яке не обмежене власністю на фізичні речі і не залежить від формальної класифікації в національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, наприклад, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як “майнові права”, і, таким чином, як “власність” в цілях вказаного положення. Питання, що потребує визначення, полягає в тому, чи мав відповідно до обставин справи, взятих в цілому, заявник право на матеріальний інтерес, захищений статтею 1 Протоколу № 1. В параграфі 23 цього ж рішення Європейський суд з прав людини  зауважує, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними.

Колегія суддів не приймає посилання скаржника на відсутність бюджетного фінансування в обсязі передбаченому Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» для здійснення соціальних виплат, з огляду на те, що судові рішення ухвалюються в межах норм діючого законодавства в незалежності від причин ненадходження коштів з Державного бюджету України на виплату допомоги та згідно частини 2 статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, держава відповідає перед людиною за свою діяльність, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Відповідно до частини 4 статті 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.

Згідно пункту 1 Типового положення про Головне управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 4 квітня 2006 року N 332, зареєстрованого  в Міністерстві юстиції України 19 квітня 2006 року за N 454/12328 (далі - Типове положення), Головні управління Державного казначейства України в областях є територіальними органами Державного казначейства України, які утворюються Державним казначейством України за погодженням з Міністром фінансів України. Пунктом 3 вказаного Типового положення передбачено, що  основним завданням Головного управління Державного казначейства України в областях  є забезпечення казначейського обслуговування державного та місцевих бюджетів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, що передбачає: розрахунково-касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів; контроль за здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов'язань та проведенні платежів за цими зобов'язаннями; у межах своїх повноважень контроль за дотриманням учасниками бюджетного процесу бюджетного законодавства; ведення бухгалтерського обліку і складання звітності про виконання державного та місцевих бюджетів.

З огляду на вище викладене, Головне управління Державного казначейства України у Луганській області суд першої інстанції повинен був залучити не в якості співвідповідача, а в якості -  третьої особи без самостійних вимог на боці відповідача. В той же час, оскільки казначейство було вже залучено відповідачем, то в задоволенні позовних вимог відносно нього треба було відмовити.

Стосовно посилання першого відповідача на пропущення позивачем строку для звернення до адміністративного суду з позовною заявою, застосування судом першої інстанції річного строку встановленого статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів зазначає, що відповідно до частини 3 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду.

        Відповідно до пункту 3 частини першої статті 268 Цивільного Кодексу України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смерті.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 268 Цивільного кодексу України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю. Застосування цієї норми Цивільного кодексу України, до правовідносин щодо виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня узгоджується з тим, що згідно статті 1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» цей закон спрямований на захист ветеранів війни шляхом створення належних умов для підтримання здоров'я й активного довголіття та виконання цільових програм соціального і правового захисту ветеранів війни.

Щодо вимог позивача про визнання незаконною бездіяльності УПСЗН Стаханівської міської ради щодо невиплати позивачу в 2004-2007 році щорічної разової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», слід зазначити, що в цій частині позовні вимоги частково задоволені судом першої інстанції правильно, проте не вірно визначені роки, за які бездіяльність УПСЗН Стаханівської міської ради щодо невиплати позивачу щорічної разової грошової допомоги визнана незаконною.  

Згідно частини 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, тобто він повинен з'ясовувати ті обставини чи порушення закону, у яких на думку особи, що подала скаргу, суд першої інстанції допустив помилки; однак якщо при такому з'ясуванні буде встановлено порушення закону, що призвели до неправильного вирішення справи, поза межами оскарження, суд апеляційної інстанції може вийти за ці межі.

Виходячи з вищевикладеного, з врахуванням приписів частини 1 статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції прийняв оскаржувану постанову з порушенням матеріального та процесуального права, що обумовлює скасування постанови суду першої інстанції та прийняття нової постанови з частковим задоволенням позовних вимог.

Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА

         Апеляційні скарги Управління праці та соціального захисту населення Стаханівської міської ради, м. Стаханов та Головного управління Державного казначейства України в Луганській області, м. Луганськ на постанову Стаханівського міського суду Луганської області від 9 червня 2008 року по справі № 2-а-561/08 задовольнити частково.

Постанову Стаханівського міського суду Луганської області від 9 червня 2008 року по справі № 2-а-561/08 скасувати.

Позовні вимогиОСОБА_2 м. Теплогірськ до Управління праці та соціального захисту населення Стаханівської міської ради, м. Стаханов та Головного управління державного казначейства України в Луганській області, м. Луганськ про визнання бездіяльності незаконною та стягнення недоплаченої суми щорічної грошової допомоги за 2004-2007 роки задовольнити частково, задовольнити частково відносно першого відповідача - Управління праці та соціального захисту населення Стаханівської міської ради, м. Стаханов. Стосовно другого відповідача - Головного управління Державного казначейства України в Луганській області - в позовних вимогах відмовити.

        Визнати незаконною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Стаханівської міської ради, м. Стаханов щодо не донарахування та не виплаті ОСОБА_2 у 2004, 2007 роках щорічної допомоги в розмірі, передбаченому частиною 5 статті 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Стаханівської міської ради, м. Стаханов на користьОСОБА_2 м. Теплогірськ недоотриману щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2004, 2007 роки на загальну суму 1452 грн. 74 коп., з якої за 2004 рік - 277 грн. 56 коп., за 2007 рік - 1175 грн. 18 коп., за рахунок коштів Державного бюджету України

В іншій частині позовних вимог відмовити.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України відкласти з дня закінчення судового розгляду справи на строк п'ять днів складання постанови у повному обсязі.

Вступна та резолютивна частини постанови складені, підписані колегією суддів у нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 15 серпня 2008 року.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення в повному обсязі.

 

Головуючий:                                                                                                                 В.Г.Яманко

Судді:                                                                                                                               Т.Г.Арабей

                                                                                                                                          К.П.Горбенко

 

                                      Постанова складена в повному обсязі та підписана колегією суддів 19 серпня 2008 року.

 

 

 

З оригіналом згідно:

Суддя                            В.Г.Яманко