Головуючий у 1 інстанції - суддя  Зінченко Л. М.

                                                                                                           Суддя-доповідач - Яманко В. Г.

 

 

                                                                                                      

 

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 серпня 2008 року                                                                                          справа № 22-а-7681/08

зал судового засідання № 2 у приміщенні суду за адресою:  м. Донецьк, бул. Шевченка, 26, 3 корпус

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді:                                        Яманко  В. Г.

суддів:                                                              Арабей Т. Г.

                                       Горбенко  К. П.                  

при секретарі судового  засідання	Чуріковій Я. О.
за участю представників від
позивача:	не з'явився, надав заяву про розгляд без присутності позивача, не з'явився, заявлено клопотання про розгляд без участі першого відповідача,ОСОБА_1. В. - за дов. НОМЕР_1 від 8 січня 2008 р.
першого відповідача:  другого відповідача
розглянувши у відкритому судовому засіданні  апеляційну скаргу                                        Управління праці та соціального захисту населення                                                                            Стаханівської міської ради, м. Стаханов на постанову Стаханівського міського суду Луганської області  від                                                                    9 червня 2008 року   по адміністративній справі                        № 2-а-570/08 (суддя Зінченко Л. М.) за позовом                                                     ОСОБА_2, м. Стаханов  до                                                                    1) Управління праці та соціального захисту                                                                          населення Стаханівської міської ради, м. Стаханов                                                                         2) Головного управління державного казначейства                                                                           України в Луганській області, м. Луганськ  про                                                                  визнання неправомірними дії, зобов'язання                                                                          вчинити певні дії, перерахунок та стягнення                                                                          недоплаченої суми разової грошової допомоги                                                                          за 2007, 2008 роки

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся 3 квітня 2008 року до Стаханівського міського суду Луганської області з позовною заявою (арк. справи 2-4) до Управління праці та соціального захисту населення Стаханівської міської ради, м. Стаханов, Головного управління державного казначейства України в Луганській області, м. Луганськ про визнання неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Стаханівської міської ради, м. Стаханов при виплаті грошової допомоги до 5 травня за 2007 рік в розмірі 360 грн., зобов'язання вчинити певні дії та перерахунок розміру разової грошової допомоги до 5 травня, як інваліду війни ІІ групи, стягнути за рахунок державних коштів з Управління праці та соціального захисту населення Стаханівської міської ради, м. Стаханов недоотриману разову грошову допомогу до 5 травня за 2007 рік в розмірі 2920 грн. 48 коп.

Позивачем позовні вимоги неодноразово уточнювалися, згідно останнього уточнення до позовної заяви (арк. справи 32-34) позовні вимоги були викладені наступним чином: визнати неправомірними дії УПСЗН Стаханівської міської ради, м. Стаханов при виплаті разової грошової допомоги до 5 травня за 2007, 2008 роки, як інваліду війни ІІ групи,  в розмірі 360 грн. та 400 грн., зобов'язання УПСЗН Стаханівської міської ради, м. Стаханов вчинити певні дії та перерахунок розміру разової грошової допомоги до 5 травня, як інваліду війни ІІ групи, стягнути за рахунок державних коштів з УПСЗН Стаханівської міської ради, м. Стаханов недоотриману разову грошову допомогу до 5 травня на загальну суму 6368 грн. 48 коп., з яких за 2007 рік - 2920 грн. 48 коп., за 2008 рік  - 3448 грн.

Постановою Стаханівського міського суду Луганської області від 9 червня 2008 року частково задоволений позов ОСОБА_2 м. Стаханов до Управління праці та соціального захисту населення Стаханівської міської ради, м. Стаханов, Головного управління державного казначейства України в Луганській області, м. Луганськ про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень, стягнення недоплаченої щорічної разової грошової допомоги (арк. справи 42-46). Суд першої інстанції стягнув з Управління праці та соціального захисту населення Стаханівської міської ради, м. Стаханов на користь ОСОБА_2 2920 грн. 48 коп. за рахунок Державного бюджету України, в задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Позивачем через канцелярію Донецького апеляційного адміністративного суду надане заперечення на апеляційну скаргу з клопотанням про розгляд справи без присутності позивача (арк. справи 61-65). Позивач в запереченнях на апеляційну скаргу зазначив, що просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В апеляційній скарзі перший відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції як прийняту з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову.

Перший відповідач надав заяву про розгляд справи без участі його представника (арк. справи 78).

Другий відповідач під час судового розгляду підтримав апеляційну скаргу першого відповідача.

Колегія суддів, заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу, встановила наступне.

Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ від 28 лютого 1991 року в редакції Закону України № 2001-ХІІ від 19 грудня 1991 року зі змінами та доповненнями станом на час існування спірних правовідносин   визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження (арк. справи 5), віднесений до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи - учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 (арк. справи 80). Позивачу була встановлена ІІ група інвалідності, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_3 виданим 1 березня 2006 року (арк. справи 8, 66) та довідками МСЕК (арк. справи 67, 68).

Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ (зі змінами та доповненнями станом на час розгляду спірних правовідносин), далі по тексту - Закон № 3551-ХІІ, визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.

Відповідно до частини 2 статті 4 Закону № 3551-ХІІ до ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни. Розділом 3 цього Закону визначені пільги ветеранам війни та гарантії їх соціального захисту.

Пунктом 2 частини 2 статті 7 вищевказаного закону передбачено, що до інвалідів війни належать також інваліди з числа осіб начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ і органів Комітету державної безпеки колишнього Союзу РСР, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України та інших військових формувань, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час виконання службових обов'язків, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, інших уражень ядерними матеріалами.

В обґрунтування позову ОСОБА_2 посилається на те, що перший відповідач не виплатив йому разову грошову допомогу 2007, 2008 роки на загальну суму 6368 грн. 48 коп.

УПСЗН Стаханівської міської ради, м. Стаханов згідно заперечень на позовну заяву (арк. справи 30-31, 37-38), довідки № 1681 від 18 березня 2008 року (арк. справи 7), довідки № 5644 від 15 серпня 2008 року (арк. справи 79) ОСОБА_2, як інваліду війни ІІ групи було виплачено щорічну разову грошову допомогу за 2007 рік в розмірі 360 грн. згідно відомості квітня 2007 року, за 2008 рік - 400 грн. згідно відомості квітня 2008 року.

Частиною 5 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції станом на дні виплати визначено, що щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком.

Статтею 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19 грудня 2006року № 489-V встановлено, що у 2007 році виплата щорічної разової допомоги відповідно до законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" здійснюється у інвалідам II групи в розмірі 360 гривень.

Відповідач посилається на те, що згідно статті 29 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» щорічна разова грошова допомога за 2007 рік була виплачена позивачу у встановленому цією нормою розмірі 360 грн.

Рішенням Конституційного Суду України N 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року у справі N 1-29/2007 про соціальні гарантії громадян були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним) стаття 29, пункт 13 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", яким було зупинено на 2007 рік дію частини п'ятої статей 12, 13, 14 та 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги.

Рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними, не можуть бути оскаржені та мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

За приписами абзацу 1 частини 5, частини 3 статті 62 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» № 489-V від 19 грудня 2006 року (у редакції Закону  України від 15 березня 2007 року N 749-V, який набрав чинності 28 березня 2007 року) для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 1 квітня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, в розмірі 410 грн. 06 коп. (406 грн. +1%).

Частиною 1 статті 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» № 966-ХІV від 15 липня 1999 року передбачено, що прожитковий мінімум застосовується для: встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України, визначення права на призначення соціальної допомоги.

Розмір щорічної разової грошової допомоги за 2007 рік для позивача - інваліда війни ІІ групи повинен бути розрахований виходячи з наступного:

-                    відповідно до частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 9 липня 2003 року, що набрав чинності з 1 січня 2004 року (в редакції яка була дійсна на час здійснення виплати), мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

-                    розмір мінімальної пенсії за віком в період з 1 квітня 2007 року по 30 вересня 2007 року складав 410 грн. 06 коп.,

-           розмір щорічної разової допомоги за 2007 рік складає 3280 грн. 48 коп. (410 грн. 06 коп. х 8),

-           сума недоплаченої позивачу разової грошової допомоги за 2007 рік відповідно до вищенаведеного складає 2920 грн. 48 коп. (3280 грн. 48 коп. - 360 грн.), таким чином, суд першої інстанції правильно визначив розмір недоплаченої щорічної разової грошової допомоги за 2007 рік, проте в резолютивній частині не вказав вид допомоги та період за який вона стягується.

         Підпунктом 2 пункту 20 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року № 107-VI частина 5 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» була викладена в наступній редакції: «Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України».

Постановою Кабінету Міністрів України "Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2008 році відповідно до Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань" від 12 березня 2008 року № 183 передбачено, що у 2008 році виплата разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань" (далі - разова грошова допомога), здійснюється інвалідам війни II групи в розмірі 400 гривень. Відповідач посилається на те, що згідно положень зазначеної постанови щорічна разова допомога за 2008 рік була виплачена позивачу в розмірі 400 грн.

          Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року по справі № 1-28/2008 були визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пунктів 20 - 22 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" та пункту 3 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

Рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними, не можуть бути оскаржені та мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Згідно статті 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року № 107-VI на 2008 рік затверджено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 470 гривень, з 1 квітня - 481 гривня, з 1 липня - 482 гривні, з 1 жовтня - 498 гривень.

Розмір щорічної разової грошової допомоги за 2008 рік для позивача - інваліда війни ІІ групи повинен бути розрахований виходячи з наступного:

-                    відповідно до частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 9 липня 2003 року, що набрав чинності з 1 січня 2004 року (в редакції яка була дійсна на час здійснення виплати), мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

-                    розмір мінімальної пенсії за віком в період з 1 квітня 2008 року по 30 червня 2008 року складав 481 грн.,

-           розмір щорічної разової допомоги за 2008 рік складає 3848 грн. (481 грн. х 8),

-           сума недоплаченої позивачу разової грошової допомоги за 2007 рік відповідно до вищенаведеного складає 3448 грн. (3848 грн. - 400 грн.). Судом першої інстанції позовні вимоги в частині стягнення недоплаченої щорічної разової грошової допомоги за 2008 рік взагалі розглянуті не були.

         Сукупний аналіз положень норм вищезазначених законів спростовує посилання скаржника на відсутність порядку визначення розміру мінімальної пенсії за віком для сплати щорічної разової грошової допомоги передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», відповідно до статті 17 цього Закону здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів.

Управління праці та соціального захисту населення стосовно виплат щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни є розпорядниками бюджетних коштів в розумінні пункту 36 частини 1 статті 2 Бюджетного кодексу України.

Пунктами 1, 3 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року N 256 з наступними змінами, передбачено, що вказаний Порядок визначає механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету та головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно частини 1 статті 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12 - 16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.

При вирішенні цього спору, колегією суду було враховано, що відповідно до статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованої Законом України  N 475/97-ВР від 17 липня 1997 року зі змінами внесеними Законом України від 9 лютого 2006 року N 3436-IV,  кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

У параграфі 22 рішення Європейського суду з прав людини по справі "Кечко проти України" (заява № 63134/00)  від 8 листопада 2005 року визначено, що поняття “власності”, яке міститься в першій частині статті 1 Протоколу № 1, має автономне значення, яке не обмежене власністю на фізичні речі і не залежить від формальної класифікації в національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, наприклад, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як “майнові права”, і, таким чином, як “власність” в цілях вказаного положення. Питання, що потребує визначення, полягає в тому, чи мав відповідно до обставин справи, взятих в цілому, заявник право на матеріальний інтерес, захищений статтею 1 Протоколу № 1. В параграфі 23 цього ж рішення Європейський суд з прав людини  зауважує, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними.

Колегія суддів не приймає посилання скаржника на відсутність бюджетного фінансування в обсязі передбаченому Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» для здійснення соціальних виплат, з огляду на те, що судові рішення ухвалюються в межах норм діючого законодавства в незалежності від причин ненадходження коштів з Державного бюджету України на виплату допомоги та згідно частини 2 статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, держава відповідає перед людиною за свою діяльність, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Згідно пункту 1 Типового положення про Головне управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 4 квітня 2006 року N 332, зареєстрованого  в Міністерстві юстиції України 19 квітня 2006 року за N 454/12328 (далі - Типове положення), Головні управління Державного казначейства України в областях є територіальними органами Державного казначейства України, які утворюються Державним казначейством України за погодженням з Міністром фінансів України. Пунктом 3 вказаного Типового положення передбачено, що  основним завданням Головного управління Державного казначейства України в областях  є забезпечення казначейського обслуговування державного та місцевих бюджетів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, що передбачає: розрахунково-касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів; контроль за здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов'язань та проведенні платежів за цими зобов'язаннями; у межах своїх повноважень контроль за дотриманням учасниками бюджетного процесу бюджетного законодавства; ведення бухгалтерського обліку і складання звітності про виконання державного та місцевих бюджетів.

З огляду на вище викладене, Головне управління Державного казначейства України у Луганській області суд першої інстанції повинен був залучити не в якості співвідповідача, а в якості - третьої особи без самостійних вимог на боці відповідача. В той же час, оскільки казначейство було вже залучено відповідачем, то в задоволенні позовних вимог відносно нього треба було відмовити.

         Крім того, суд першої інстанції, в порушення вимог частини 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, вийшов за межі позовних вимог та розглянув питання щодо визнання бездіяльності УПСЗН Стаханівської міської ради при виплаті позивачу щорічної разової грошової допомоги за 2004-2006 роки, стягнення з УПСЗН Стаханівської міської ради недоплаченої щорічної разової грошової допомоги за 2004-2006 роки, які в позовних вимогах зазначені не були. При цьому, судом першої інстанції не було розглянуто позовні вимоги щодо визнання неправомірними дій УПСЗН Стаханівської міської ради при виплаті позивачу щорічної разової грошової допомоги за 2008 рік в розмірі, меншому ніж передбачено законодавством, стягнення з УПСЗН Стаханівської міської ради недоплаченої щорічної разової грошової допомоги за 2008 рік. В вступній частині постанови суд першої інстанції предметом позову зазначив «визнання без дій суб'єкта владних повноважень та стягнення недоплаченої щорічної допомоги», в той час як позивачем в позовних вимогах було вказано про визнання неправомірними дій УПСЗН Стаханівської міської ради. Судом першої інстанції в мотивувальній частині постанови вказано про визнання дій УПСЗН Стаханівської міської ради щодо невиплати позивачу щорічної разової грошової допомоги за 2007 рік неправомірними, проте в резолютивній частині постанови в задоволенні позовних вимог в цій частині було відмовлено. Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до УПСЗН Стаханівської міської ради 17 березня 2008 року з заявою про доплату щорічної разової грошової допомоги відповідно до норм законодавства (арк. справи 76), перший відповідач листом № 1681 від 18 березня 2008 року (арк. справи 77) відмовив позивачу у виплаті щорічної разової грошової допомога в розмірі, передбаченому Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Виходячи з вищевикладеного, з врахуванням приписів частини 1 статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції прийняв оскаржувану постанову з порушенням матеріального та процесуального права, що обумовлює скасування постанови суду першої інстанції та прийняття нової постанови з частковим задоволенням позовних вимог у відповідності до норм права, застосованих при вирішенні цього спору для забезпечення захисту прав та інтересів фізичної особи від порушень з боку суб'єкту владних повноважень.

Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

          Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Стаханівської міської ради, м. Стаханов на постанову Стаханівського міського суду Луганської області від 9 червня 2008 року по адміністративній справі № 2-а-570/08 задовольнити частково.

         Постанову Стаханівського міського суду Луганської області 9 червня 2008 року по адміністративній справі № 2-а-570/08 скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_2, м. Стаханов (уточнені 13 травня 2008 року) до Управління праці та соціального захисту населення Стаханівської міської ради, м. Стаханов, Головного управління Державного казначейства України в Луганській області про визнання неправомірними дії, зобов'язання вчинити певні дії, перерахунок та стягнення недоплаченої суми разової грошової допомоги за 2007, 2008 роки задовольнити частково,  задовольнити частково відносно першого відповідача - Управління праці та соціального захисту населення Стаханівської міської ради, м. Стаханов. Стосовно другого відповідача - Головного управління Державного казначейства України в Луганській області - в позовних вимогах відмовити.

          Визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Стаханівської міської ради, м. Стаханов щодо відмови листом № 1681 від 18 березня 2008 року в виплаті ОСОБА_2 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Стаханівської міської ради, м. Стаханов на користь ОСОБА_2, м. Стаханов недоотриману щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2007, 2008 роки на загальну суму 6368 грн. 48 коп., з якої за 2007 рік - 2920 грн. 48 коп., за 2008 рік - 3448 грн., за рахунок коштів Державного бюджету України

В іншій частині позовних вимог відмовити.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України відкласти з дня закінчення судового розгляду справи на строк п'ять днів складання постанови у повному обсязі.

Вступна та резолютивна частини постанови складені, підписані колегією суддів у нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 15 серпня 2008 року.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення в повному обсязі.

 

Головуючий:                                                                                                                  В.Г.Яманко

Судді:                                                                                                                               Т.Г.Арабей

                                                                                                                                           К.П.Горбенко

                                      Постанова складена в повному обсязі та підписана колегією суддів 18 серпня 2008 року.

 

З оригіналом згідно:

Суддя                            В.Г.Яманко