Головуючий у 1 інстанції - суддя  Русанова Т. Т.

Суддя-доповідач - Яманко В. Г.

 

 

                                                                                                      

 

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 серпня 2008 року                                                                                         справа № 22-а-8485/08

зал судового засідання № 2 у приміщенні суду за адресою:  м. Донецьк, бул. Шевченка, 26, 3 корпус

постанова прийнята в порядку письмового провадження згідно частини 1 статі 197

Кодексу адміністративного судочинства України

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді:                                        Яманко  В. Г.

суддів:                                                              Арабей Т. Г.

                                       Горбенко  К. П.                  

при секретарі судового  засідання	Денисенко К. С.
за участю представників від
позивача:	не з'явився, надана заява про розгляд справи без присутності позивача не з'явився, в апеляційній скарзі зазначив про розгляд справи без участі його представника
відповідача:
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу	Управління праці та соціального захисту населення Первомайської міської ради Луганської області
на постанову Первомайського міського суду Луганської області
від	18 червня 2008 року
по адміністративній справі	№ 2-а-103/08 (суддя Русанова Т. Т.)
за позовом	ОСОБА_1, м. Первомайськ
до відповідача	Управління праці та соціального захисту населення Первомайської міської ради Луганської області
про	визнання дій незаконними, стягнення суми недоплаченої разової щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2007 рік

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернувся 19 травня 2008 року до Первомайського міського суду Луганської області з адміністративним позовом (арк. справи 1-3) до Управління праці та соціального захисту населення Первомайської міської ради Луганської області (далі по тексту - УПСЗН Первомайської міської ради Луганської області) про визнання дій УПСЗН Первомайської міської ради Луганської області про відмову у проведенні нарахування недоплаченої щорічної разової грошової допомоги у 2007 році та її виплати, незаконними, стягнення суми недоплаченої щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у 2007 році у розмірі 2888 грн.

Постановою Первомайського міського суду Луганської області від 18 червня 2008 року по справі № 2-а-103/08 (арк. справи 18-19) позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволені частково. Суд першої інстанції зобов'язав УПСЗН Первомайської міської ради Луганської області доплатити ОСОБА_1. щорічну разову грошову допомогу як інваліду війни ІІ групи за 2007 рік в сумі 2888 грн. за рахунок коштів Державного бюджету України, в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції як прийняту з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову.

Позивач згідно заперечень (арк. справи 33-34) просив залишити постанову суду першої інстанції без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Сторони були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду справи, проте не скористалися своїм правом бути присутніми під час апеляційного розгляду скарги.

Позивач надав заяву про розгляд справи без його присутності (арк. справи 32).

Відповідач в апеляційній скарзі зазначив про розгляд справи без участі його представника (арк. справи 23).

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу, прийняла рішення про задоволення клопотань позивача та відповідача про розгляд апеляційної скарги без їх участі та відповідно про розгляд апеляційної скарги в порядку письмового провадження відповідно до частини 1 статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України.

Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ від 28 лютого 1991 року в редакції Закону України № 2001-ХІІ від 19 грудня 1991 року зі змінами та доповненнями станом на час існування спірних правовідносин   визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1року народження (арк. справи 6), віднесений до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням (арк. справи 7-8). Позивачу була встановлена ІІ група інвалідності, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 виданим 9 червня 2006 року (арк. справи 8).

Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ (зі змінами та доповненнями станом на час розгляду спірних правовідносин), далі по тексту - Закон № 3551-ХІІ, визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.

Відповідно до частини 2 статті 4 Закону № 3551-ХІІ до ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни. Розділом 3 цього Закону визначені пільги ветеранам війни та гарантії їх соціального захисту.

Пунктом 2 частини 2 статті 7 вищевказаного закону передбачено, що до інвалідів війни належать також інваліди з числа осіб начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ і органів Комітету державної безпеки колишнього Союзу РСР, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України та інших військових формувань, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час виконання службових обов'язків, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, інших уражень ядерними матеріалами.

В обґрунтування позову ОСОБА_1. посилається на те, що відповідач не виплатив йому разову грошову допомогу за 2007 рік в розмірі 2888 грн.

Згідно довідки УПСЗН Первомайської міської ради Луганської області № 09-3052 від 18 серпня 2008 року (арк. справи 38), листа № 09-2949 від 19 вересня 2007 року (арк. справи 4) ОСОБА_1., як інваліду війни ІІ групи, було сплачено щорічну разову грошову допомогу за 2007 рік  13 квітня 2007 року в розмірі 360 грн.

Частиною 5 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (в редакції станом на день виплати) визначено, що щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком.

Статтею 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19 грудня 2006року № 489-V встановлено, що у 2007 році виплата щорічної разової допомоги відповідно до законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" здійснюється інвалідам II групи в розмірі 360 гривень.

УПСЗН Первомайської міської ради Луганської області, м. Первомайськ посилається на те, що згідно статті 29 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» щорічна разова допомога за 2007 рік була виплачена позивачу у встановленому цією нормою розмірі 360 грн. (арк. справи 38).

Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 р. у справі N 6-рп/2007 про соціальні гарантії громадян були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним) пункт 13 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", яким було зупинено на 2007 рік дію частини п'ятої статей 12, 13, 14 та 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги.

Рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними, не можуть бути оскаржені та мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Як вбачається з позовної заяви однією з позовних вимог Заіки В. О. було визнання дій УПСЗН Первомайської міської ради Луганської області про відмову у проведенні нарахування недоплаченої щорічної разової грошової допомоги у 2007 році та її виплати, незаконними. Суд першої інстанції в задоволенні позовних вимог позивача в цій частині відмовив. Позивач звернувся до відповідача з заявою про перерахунок та доплату щорічної разової грошової допомоги за 2007 рік 10 вересня 2007 року, тобто після прийняття Конституційним судом від 9 липня 2007 р. у справі N 6-рп/2007, таким чином дії УПСЗН Первомайської міської ради Луганської області щодо відмови листом № 09-2949 від 19 вересня 2007 року в доплаті щорічної разової грошової допомоги позивачу за 2007 рік є незаконними.

За приписами абзацу 1 частини 5, частини 3 статті 62 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» № 489-V від 19 грудня 2006 року (у редакції Закону  України від 15 березня 2007 року N 749-V, який набрав чинності 28 березня 2007 року) для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 1 квітня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, в розмірі 410 грн. 06 коп. (406 грн. +1%).

Частиною 1 статті 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» № 966-ХІV від 15 липня 1999 року передбачено, що прожитковий мінімум застосовується для: встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України, визначення права на призначення соціальної допомоги.

Положення частини 3 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на думку колегії суддів, не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною 1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.

Сукупний аналіз положень норм вищезазначених законів спростовує посилання скаржника на відсутність порядку визначення розміру мінімальної пенсії за віком для сплати щорічної разової грошової допомоги передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Розмір щорічної разової грошової допомоги за 2007 рік для позивача - інваліда війни ІІ групи повинен бути розрахований виходячи з наступного:

-                    відповідно до частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 9 липня 2003 року, що набрав чинності з 1 січня 2004 року, в редакції станом на день виплати - 13 квітня 2007 року, мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

-                    розмір мінімальної пенсії за віком в період з 1 квітня 2007 року по 30 вересня 2007 року складав 410 грн. 06 коп.,

-           розмір щорічної разової допомоги за 2007 рік складає 3280 грн. 48 коп. (410 грн. 06 коп. х 8), сума недоплаченої позивачу разової грошової допомоги за 2007 рік відповідно до вищенаведеного складає 2920 грн. 48 коп. (3280 грн. 48 коп. - 360 грн.), а не 2888 грн., як зазначив позивач.

          При цьому, в мотивувальній частині постанови судом першої інстанції була правильно визначена сума недоплаченої позивачу щорічної разової грошової допомоги за 2007 рік, проте у зв'язку з тим, що позивачем всупереч наданих йому відповідних роз'яснень не було змінено позовних вимог, а суд першої інстанції згідно частини 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог, так само як й суд апеляційної інстанції згідно частини 3 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України не може розглядати позовні вимоги, що не були заявлені в суді першої інстанції, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції був зроблений правильний висновок щодо стягнення з відповідача недоплаченої щорічної разової грошової допомоги в розмірі, визначеному в позовній заяві, тобто в сумі 2888 грн.

         Крім того, як вбачається з матеріалів справи, позивачем однією з позовних вимог було визначено стягнення недоплаченої щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у 2007 році, суд першої інстанції було постановив зобов'язати УПСЗН Первомайської міської ради Луганської області доплатити ОСОБА_1. щорічну разову грошову допомогу як інваліду війни ІІ групи за 2007 рік в сумі 2888 грн. за рахунок коштів Державного бюджету України.

Фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», відповідно до статті 17 цього Закону здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів.

Управління праці та соціального захисту населення стосовно виплат щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни є розпорядниками бюджетних коштів в розумінні пункту 36 частини 1 статті 2 Бюджетного кодексу України.

Пунктами 1, 3 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року N 256 з наступними змінами, передбачено, що вказаний Порядок визначає механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету та головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно частини 1 статті 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12 - 16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.

При вирішенні цього спору, колегією суду було враховано, що відповідно до статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованої Законом України  N 475/97-ВР від 17 липня 1997 року зі змінами внесеними Законом України від 9 лютого 2006 року N 3436-IV,  кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

У параграфі 22 рішення Європейського суду з прав людини по справі "Кечко проти України" (заява № 63134/00)  від 8 листопада 2005 року визначено, що поняття “власності”, яке міститься в першій частині статті 1 Протоколу № 1, має автономне значення, яке не обмежене власністю на фізичні речі і не залежить від формальної класифікації в національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, наприклад, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як “майнові права”, і, таким чином, як “власність” в цілях вказаного положення. Питання, що потребує визначення, полягає в тому, чи мав відповідно до обставин справи, взятих в цілому, заявник право на матеріальний інтерес, захищений статтею 1 Протоколу № 1. В параграфі 23 цього ж рішення Європейський суд з прав людини  зауважує, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними.

Колегія суддів не приймає посилання скаржника на відсутність бюджетного фінансування в обсязі передбаченому Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» для здійснення соціальних виплат, з огляду на те, що судові рішення ухвалюються в межах норм діючого законодавства в незалежності від причин ненадходження коштів з Державного бюджету України на виплату допомоги та згідно частини 2 статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, держава відповідає перед людиною за свою діяльність, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Згідно частини 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, тобто він повинен з'ясовувати ті обставини чи порушення закону, у яких на думку особи, що подала скаргу, суд першої інстанції допустив помилки; однак якщо при такому з'ясуванні буде встановлено порушення закону, що призвели до неправильного вирішення справи, поза межами оскарження, суд апеляційної інстанції може вийти за ці межі.

Виходячи з вищевикладеного, з врахуванням приписів частини 1 статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції прийняв оскаржувану постанову з порушенням матеріального права, що обумовлює скасування постанови суду першої інстанції та прийняття нової постанови з задоволенням позовних вимог в повному обсязі у відповідності до норм права, застосованих при вирішенні цього спору для забезпечення захисту прав та інтересів фізичної особи від порушень з боку суб'єкту владних повноважень.

Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Первомайської міської ради Луганської області на постанову Первомайського міського суду Луганської області від 18 червня 2008 року  по справі № 2-а-103/08 задовольнити частково.

Постанову Первомайського міського суду Луганської області від 18 червня 2008 року  по справі № 2-а-103/08 за позовом ОСОБА_1, м. Первомайськ до Управління праці та соціального захисту населення Первомайської міської ради Луганської області про визнання дій незаконними, покладення обов'язку перерахувати та доплатити щорічну разову грошову допомогу - скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_1, м. Первомайськ до Управління праці та соціального захисту населення Первомайської міської ради Луганської області про визнання дій незаконними та стягнення недоплаченої щорічної разової грошової допомоги за 2007 рік задовольнити у повному заявленому обсязі.

Визнати незаконними дії Управління праці та соціального захисту населення Первомайської міської ради Луганської області щодо відмови листом № 09-2949 від 19 вересня 2007 року у здійсненні доплатиОСОБА_1, м. Первомайськ недоотриманої щорічної разової грошової допомоги за 2007 рік.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Первомайської міської ради Луганської області недоотриману щорічну разову грошову допомогу за 2007 рік в розмірі 2888 грн. на користь ОСОБА_1, м. Первомайськ за рахунок коштів Державного бюджету України.

Постанова складена у повному обсязі в порядку письмового провадження 22 серпня 2008 року.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складання постанови у повному обсязі. 

 

Головуючий:                                                                                                                  В.Г.Яманко

Судді:                                                                                                                               Т. Г. Арабей

                                                                                                                                           К.П.Горбенко

 

 

З оригіналом згідно:

 

Суддя                                                    В.Г.Яманко