Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 серпня 2008 року                                                                                         справа № 22-а-8022/08

зал судового засідання № 2 у приміщенні суду за адресою:  м. Донецьк, бул. Шевченка, 26, 3 корпус

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді:                                         Яманко  В. Г.

суддів:                                                               Арабей Т. Г. 

                                        Горбенко  К. П.                  

при секретарі судового  засідання	Чуріковій Я. О.
за участю представників від
позивача:	не з'явився,  не з'явився, заявлено клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача
відповідача:
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу	Управління праці та соціального захисту населення Стаханівської міської ради, м.Стаханов
на постанову  Стаханівського міського суду Луганської області
від	28 травня 2008 року
по адміністративній справі	№ 2-а-583/08 (суддя Очеретний О. В.)
за позовом	ОСОБА_1, м. Стаханов  Управління праці та соціального захисту населення Стаханівської міської ради,                       м. Стаханов визнання незаконною бездіяльності та стягнення щорічної грошової допомоги за 2004-2007 роки
до відповідача
про

ВСТАНОВИЛА:

         Позивач звернувся 7 квітня 2008 року до Стаханівського міського суду Луганської області з позовною заявою (арк. справи 3-4) до Управління праці та соціального захисту населення Стаханівської міської ради, м. Стаханов про визнання незаконною бездіяльності Управління праці та соціального захисту населення Стаханівської міської ради, м. Стаханов по невиплаті в 2004-2007 роках щорічної допомоги, передбаченої частиною 5 статті 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Стаханівської міської ради, м. Стаханов недоплаченої щорічної допомоги, передбаченої частиною 5 статті 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», за 2004-2007 роки в сумі 40002 грн. 21 коп. Також, позивачем було заявлено клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду за 2004-2006 роки для подання адміністративного позову (арк. справи 2).

Постановою Стаханівського міського суду Луганської області, м. Стаханов від 28 травня 2008 року по справі № 2-а-583/08 (арк. справи 22-24) частково задоволений позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Стаханівської міської ради, м. Стаханов про перерахунок та стягнення щорічної грошової допомоги. Суд першої інстанції відмовив ОСОБА_1 у поновленні процесуальних строків за період 2004-2006 роки на звернення до суду з адміністративним позовом про захист своїх прав та свобод, оскільки встановлений річних строк; визнав неправомірними дії та бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Стаханівської міської ради, м. Стаханов по призначенню та виплаті ОСОБА_1 щорічної грошової допомоги в меншому обсязі, ніж встановлено законодавчими актами України; стягнув з Управління праці та соціального захисту населення Стаханівської міської ради заборгованість недосплаченої суми щорічної грошової на користь ОСОБА_1 за 2007 рік у сумі 1175 грн. 18 коп.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції як прийняту з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову.

Позивач про час, місце та дату судового розгляду був повідомлений належним чином, проте на судовий розгляд не з'явився.

Відповідач в апеляційній скарзі зазначив про розгляд справи без участі його представника.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги,  встановила наступне.

Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ (зі змінами та доповненнями станом на час розгляду спірних правовідносин), далі по тексту - Закон № 3551-ХІІ, визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.

Відповідно до частини 2 статті 4 Закону № 3551-ХІІ до ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни. Розділом 3 цього Закону визначені пільги ветеранам війни та гарантії їх соціального захисту.

Позивач є учасником війни, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1, виданий 28 травня 1997 року (арк. справи 7). В обґрунтування позову ОСОБА_1посилається на те, що Управління праці та соціального захисту населення Стаханівської міської ради виплачувало їй разову грошову допомогу в наступних розмірах: в 2004 року - 0 грн., в 2005, 2006 роках - 50 грн., в 2007 році - 55 грн., в той час як повинно було платити в розмірі трьох мінімальних пенсій за віком.

Згідно частини 5 статті 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (в редакції на час проведення виплат) щорічно до 5 травня учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього СРСР за самовіддану працю та бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, виплачується разова грошова допомога у розмірі чотирьох мінімальних пенсій за віком, іншим учасникам війни - у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком.

Позивачем документи щодо нагородження орденами та медалями не надавалися.

Статтею 44 Закону України «Про державний бюджет України на 2004 рік» № 1344-ІV від 27 листопада 2003 року передбачено, що у 2004 році виплата щорічної разової допомоги відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" здійснюється у таких розмірах: інвалідам війни 1 групи - 195 гривень, інвалідам війни 2 групи - 160 гривень, інвалідам війни 3 групи - 130 гривень, учасникам бойових дій - 120 гривень, особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, - 195 гривень, членам сімей загиблих та дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій і учасників війни, визнаних за життя інвалідами, - 65 гривень. Тобто, учасникам війни виплата щорічної разової допомоги відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в 2004 році не передбачена.

Рішенням Конституційного суду України N 20-рп/2004 від 1 грудня 2004 року у справі N 1-27/2004 про зупинення дії або обмеження пільг, компенсацій і гарантій визнана такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною) статтю 44 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" у вищенаведеній редакції.

З огляду на вказане рішення Конституційного суду, суд першої інстанції в мотивувальній частині постанови не розглянув позовні вимоги позивача в цій частині, не правомірно відмовив в задоволенні позовних вимог в цій частині з порушенням норм процесуального та матеріального законодавства, застосував приписи статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розмір щорічної разової грошової допомоги за 2004 рік для позивача - учасника війни групи повинен бути розрахований виходячи з наступного:

-                    відповідно до частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 9 липня 2003 року, що набрав чинності з 1 січня 2004 року (в редакції яка була дійсна на час здійснення виплати), мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється в розмірі 20 відсотків середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за попередній рік, яка визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі статистики, 

-           за матеріалами Держкомстату середня заробітна плата за попередній 2003 рік складала 462 грн. 58 коп.,

-                    розмір мінімальної пенсії за віком в 2004 році склав 92 грн. 52 коп. з розрахунку 462 грн. 58 коп. х 20 %,

-           розмір щорічної  разової допомоги за 2004 рік  складає 277 грн. 56 коп. (92 грн. 52 коп. х 3), 

-           сума недоплаченої позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2004 рік відповідно до вищенаведеного складає 277 грн. 56 коп.

Статтею 30 Закону України "Про державний бюджет України на 2005 рік" № 2285-ІV від 23 грудня 2004 року, яка в новій редакції  Закону України від 25 березня 2005 року N 2505-IV є статтею 34 того ж змісту, було встановлено, що в 2005 році виплата щорічної разової допомоги відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" здійснюється учасникам війни у розмірі 50 гривень. З огляду на те, що положення статті 30 (34) Закону України "Про державний бюджет України на 2005 рік" Конституційним Судом України до дійсного часу не визнані неконституційними, колегія суддів дійшла до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав дії відповідача правомірними при нарахуванні та виплаті позивачу, як учаснику війни, суми щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2005 рік у розмірі 50 грн. (арк. справи 22-24) та відповідно правильно відмовив в задоволенні позову в цій частині.

На 2006 рік дія частини п'ятої статті 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» була зупинена в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни згідно з Законом України "Про державний бюджет на 2006 рік" від 20 грудня 2005 року N 3235-IV та відповідно до статті 30 цього ж закону про державний бюджет було встановлено, що у 2006 році виплата щорічної разової допомоги здійснюється учасникам війни в розмірі 50 гривень. Згідно довідки відповідача (арк. справи 35) ОСОБА_1 у 2006 році було виплачено 50 грн., тому суд першої інстанції в цій частині правильно відмовив у задоволенні позовних вимог.

За приписами абзацу 1 частини 5, частини 3 статті 62 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» № 489-V від 19 грудня 2006 року (у редакції Закону  України від 15 березня 2007 року N 749-V, який набрав чинності 28 березня 2007 року) для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 1 квітня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, в розмірі 406 грн. збільшений на 1 відсоток, тобто з 1 квітня 2007 року розмір щорічної разової грошової допомоги складав 410 грн. 06 коп. 

Частиною 1 статті 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» № 966-ХІV від 15 липня 1999 року передбачено, що прожитковий мінімум застосовується для: встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України, визначення права на призначення соціальної допомоги.

Сукупний аналіз положень норм вищезазначених законів спростовує посилання скаржника на відсутність порядку визначення розміру мінімальної пенсії за віком для сплати щорічної разової грошової допомоги передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Управління праці та соціального захисту населення Стаханівської міської ради посилається на те, що згідно статті 29 Закону України «Про державний бюджет України» щорічна разова допомога за 2007 рік була виплачена  у встановленому цією нормою розмірі 55 грн. (арк. справи 35).

З цього приводу колегія суддів зазначає, що рішенням Конституційного Суду України N 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року у справі N 1-29/2007 про соціальні гарантії громадян були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним) стаття 29, пункт 13 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", яким було зупинено на 2007 рік дію частини п'ятої статей 12, 13, 14 та 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги, у зв'язку з чим положення статті 29, пункту 13 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Рішення Конституційного Суду України у цій справі є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене та має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», відповідно до статті 17 цього Закону здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів.

Управління праці та соціального захисту населення стосовно виплат щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни, є розпорядником бюджетних коштів в розумінні пункту 36 частини 1 статті 2 Бюджетного кодексу України.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно частини 1 статті 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12 - 16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, суд не приймає посилання скаржника на те, що Управління праці та соціального захисту населення Стаханівської міської ради є неналежним відповідачем у справі.

Як зазначено в частині 3 статті 62 Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік» мінімальний розмір пенсії з 1 квітня 2007 року склав 410 грн. 06 коп.,  тому розмір щорічної разової грошової допомоги позивачу за 2007 рік повинен складати 1230 грн. 18 коп. з розрахунку 410 грн. 06 коп. х 3, але враховуючи те, що позивачу була виплачена 16 квітня 2007 року грошова допомога у розмірі 55 грн., колегія суддів вважає, що стягненню підлягає сума недоплаченої щорічної разової грошової допомоги за 2007 рік у розмірі 1175 грн. 18 коп., яка й була стягнута судом першої інстанції.

При вирішенні цього спору, колегією суду було враховано, що згідно зі статтею 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованої Законом України  N 475/97-ВР від 17 липня 1997 року зі змінами внесеними Законом України від 9 лютого 2006 року N 3436-IV,  кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

У параграфі 22 рішення Європейського суду з прав людини по справі "Кечко проти України" (заява № 63134/00)  від 8 листопада 2005 року визначено, що поняття “власності”, яке міститься в першій частині статті 1 Протоколу № 1, має автономне значення, яке не обмежене власністю на фізичні речі і не залежить від формальної класифікації в національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, наприклад, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як “майнові права”, і, таким чином, як “власність” в цілях вказаного положення. Питання, що потребує визначення, полягає в тому, чи мав відповідно до обставин справи, взятих в цілому, заявник право на матеріальний інтерес, захищений статтею 1 Протоколу № 1. В параграфі 23 цього ж рішення Європейський суд з прав людини  зауважує, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними.

Колегія суддів не приймає посилання скаржника на відсутність бюджетного фінансування в обсязі передбаченому Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» для здійснення соціальних виплат, з огляду на те, що судові рішення ухвалюються в межах норм діючого законодавства в незалежності від причин ненадходження коштів з Державного бюджету України на виплату допомоги та згідно частини 2 статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, держава відповідає перед людиною за свою діяльність, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Відповідно до частини 4 статті 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.

Суд першої інстанції в резолютивній частині постанови зазначив про відмову ОСОБА_1 у поновленні процесуальних строків за період 2004 - 2006 роки на звернення до суду з адміністративним позовом про захист свої прав та свобод, на підставі чого відмовив ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог в частині стягнення щорічної грошової допомоги за 2004 - 2006 роки з посиланням на недотримання позивачем річного строку звернення до адміністративного суду, встановленого частиною 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України. Як вбачається з матеріалів справи, позивачем клопотання про поновлення строку на звернення до суду з адміністративним позовом про захист свої прав та свобод надано не було.

Стосовно посилання першого відповідача на пропущення позивачем строку для звернення до адміністративного суду з позовною заявою, застосування судом першої інстанції річного строку встановленого статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів зазначає, що відповідно до частини 3 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду.

        Відповідно до пункту 3 частини першої статті 268 Цивільного Кодексу України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смерті.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 268 Цивільного кодексу України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю. Застосування цієї норми Цивільного кодексу України, до правовідносин щодо виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня узгоджується з тим, що згідно статті 1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» цей закон спрямований на захист ветеранів війни шляхом створення належних умов для підтримання здоров'я й активного довголіття та виконання цільових програм соціального і правового захисту ветеранів війни.

Згідно частини 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, тобто він повинен з'ясовувати ті обставини чи порушення закону, у яких на думку особи, що подала скаргу, суд першої інстанції допустив помилки; однак якщо при такому з'ясуванні буде встановлено порушення закону, що призвели до неправильного вирішення справи, поза межами оскарження, суд апеляційної інстанції може вийти за ці межі.

Виходячи з вищевикладеного, з врахуванням приписів частини 1 статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції прийняв оскаржувану постанову з порушенням матеріального та процесуального права, що обумовлює скасування постанови суду першої інстанції та прийняття нової постанови з частковим задоволенням позовних вимог у відповідності до норм права, застосованих при вирішенні цього спору для забезпечення захисту прав та інтересів фізичної особи від порушень з боку суб'єкту владних повноважень.

Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Стаханівської міської ради, м. Стаханов на постанову Стаханівського міського суду від 28 травня 2008 року по справі № 2-а-583/08 задовольнити частково.

Постанову Стаханівського міського суду від 28 травня 2008 року по справі № 2-а-583/08 за позовом ОСОБА_1, м. Стаханов до Управління праці та соціального захисту населення Стаханівської міської ради, м. Стаханов про перерахунок та стягнення щорічної грошової допомоги скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_1, м. Стаханов до Управління праці та соціального захисту населення Стаханівської міської ради, м. Стаханов про визнання незаконною бездіяльності та стягнення щорічної грошової допомоги за 2004-2007 роки задовольнити частково.

        Визнати незаконною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Стаханівської міської ради, м. Стаханов щодо не донарахування та не виплаті ОСОБА_1 у 2004, 2007 роках щорічної разової грошової допомоги в розмірі, передбаченому частиною 5 статті 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Стаханівської міської ради, м. Стаханов на користь ОСОБА_1, м. Стаханов недоотриману щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2004, 2007 роки на загальну суму 1452 грн. 74 коп., з якої за 2004 рік - 277 грн. 56 коп., за 2007 рік - 1175 грн. 18 коп., за рахунок коштів Державного бюджету України

В іншій частині позовних вимог відмовити.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України відкласти з дня закінчення судового розгляду справи на строк п'ять днів складання постанови у повному обсязі.

Вступна та резолютивна частини постанови складені, підписані колегією суддів у нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 15 серпня 2008 року.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення в повному обсязі.

 

Головуючий:                                                                                                                  В.Г.Яманко

Судді:                                                                                                                               Т.Г.Арабей

                                                                                                                                           К.П.Горбенко

                                      Постанова складена в повному обсязі та підписана колегією суддів 19 серпня 2008 року.

 

 

 

З оригіналом згідно:

Суддя                            В.Г.Яманко