копія
Справа № 11-403, 2008 року Головуючий в 1-й інстанції Сакенова Ю.К.
Категорія: ст.ст.296 ч.2, 296 ч.3 КК України Доповідач Дуфнік Л.М.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 липня 2008 року Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Хмельницької області у складі:
головуючого - судді Шершуна В.В.,
суддів Дуфнік Л.М., Лінника П.О.,
з участю прокурора Войтюка М.П.
потерпілого ОСОБА_3
розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Хмельницькому кримінальну справу за апеляцією засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на вирок Городоцького районного суду від 08 травня 2008 року.
Цим вироком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженця та жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з неповною середньою освітою, не працюючого, неодруженого, раніше судимого 16.12.05 року Городоцьким районним судом за ст.296 ч 2 КК України до 3 років позбавлення волі з іспитовим строком відповідно до ст.75 КК України на 2 роки, -
засуджено за ст.296 ч.3 КК України до 3 років позбавлення волі.
Відповідно до ст.71 КК України частково приєднано невідбуте покарання за вироком Городоцького районного суду від 16.12.05 року та остаточно призначено покарання у виді 3 років 1 місяця позбавлення волі.
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 народження, уродженця та жителя АДРЕСА_2, українця, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, неодруженого, раніше судимого 31.10.07 року Голосіївським районним судом м. Києва за ст.309 ч 1 КК України до 2 років позбавлення волі з іспитовим строком відповідно до ст.75 КК України на 2 роки, -
засуджено за ст.296 ч.2 КК України до 2 років позбавлення волі.
Відповідно до ст.71 КК України частково приєднано невідбуте покарання за вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 31.10.07 року та остаточно призначено покарання у виді 2 років 1 місяця позбавлення волі.
Провадження у справі за цивільним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 закрито в зв'язку з відмовою позивача від позову.
Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу залишено попередній - підписку про невиїзд.
Згідно з вироком суду 26 листопада 2007 року близько 13 години ОСОБА_1 за попередньою змовою з неповнолітнім ОСОБА_2, з хуліганських спонукань, з метою заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_3, зайшли в господарство ОСОБА_4, що розташоване в АДРЕСА_3 де , грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, виявляючи особливу зухвалість, безпричинно побили ОСОБА_3. При цьому ОСОБА_1 умисно наніс йому удар головою в обличчя, після чого ОСОБА_2умисно наніс ОСОБА_3 удар рукою в обличчя, чим спричинили потерпілому тілесні ушкодження у вигляді забою м'яких тканин нижньої щелепи, припухлості м'яких тканин лівої щічно-нижньо-щелепної ділянки, одного синця на чолі зліва, одного садна на чолі зліва біля лівої бровної ділянки, одного садна в лівій скуловій ділянці, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.
Як вбачається з апеляції засуджених, вони просять змінити вирок суду першої інстанції, перекваліфікувати їх дії на ст.125 ч.1 КК України і кримінальну справу закрити за примиренням з потерпілим на підставі п.6 ст.6 КПК України, посилаючись на те, що тілесні ушкодження потерпілому заподіяли на ґрунті особистих неприязних відносин.
Заслухавши доповідача, пояснення засуджених, які підтримали подану апеляцію, пояснивши, що особисто в них неприязних стосунків з потерпілим не було, а 26 листопада 2007 року вони побили потерпілого , коли з'ясовували , чому він напередодні побив їх знайомого ОСОБА_5 пояснення потерпілого ОСОБА_3 про те, що на даний час він помирився з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і не бажає, щоб їх притягували до кримінальної відповідальності, думку прокурора про законність і обґрунтованість вироку, перевіривши матеріали кримінальної справи, обговоривши доводи поданої апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція засуджених задоволенню не підлягає.
Висновки суду про доведеність вини засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні хуліганства підтверджуються зібраними у справі і дослідженими в судовому засіданні доказами.
Як вбачається з протоколу судового засідання ( а.с.152- 154), ОСОБА_1 і ОСОБА_2в суді першої інстанції повністю визнали свою вину у вчиненні інкримінованого їм злочину і пояснили, що справді 26 листопада 2007 року біля 12 год. в м.Городку коло костьолу вони зустрілися з ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 , дізналися, що 25 листопада 2007 року у вечірній час ОСОБА_4 та ОСОБА_3 побили ОСОБА_5 , сіли всі у мікроавтобус „Форд” і поїхали до будинку ОСОБА_4 з'ясовувати причину побиття ОСОБА_5 Неподалік будинку автомобіль зупинився. Вони вдвох пішли на подвір'я кликати ОСОБА_4, але до них з будинку вийшов ОСОБА_13 На запитання, чи є в будинку ОСОБА_3, ОСОБА_13 відповів, що є, і покликав потерпілого на вулицю. Коли ОСОБА_3 на їх запитання, навіщо побив ОСОБА_5, відповів, що нікого не бив, це їх розізлило і ОСОБА_1 вдарив потерпілого головою в обличчя, а потім ОСОБА_2вдарив по обличчю рукою. З будинку вийшов ОСОБА_14, який розборонив їх.
Потерпілий ОСОБА_3 в суді першої інстанції ( а.с.160) підтвердив, що з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у нього неприязних стосунків не було, однак 26 листопада 2007 року вони викликали його з будинку ОСОБА_4 і почали бити. При цьому спочатку ОСОБА_1 вдарив його головою в обличчя, від чого з носа пішла кров, а потім наніс ще декілька ударів рукою в область щелепи. Тоді підійшов ОСОБА_2 і також наніс декілька ударів рукою і ногою.
Показання потерпілого узгоджуються з показаннями свідків, висновком судово-медичної експертизи, а тому не вірити їм у суду підстав немає.
Так, свідок ОСОБА_13 пояснив в судовому засіданні ( а.с.155-156), що 26 листопада 2007 року він знаходився разом із ОСОБА_3 та ОСОБА_14 в будинку ОСОБА_4 Біля 13 год. в двері будинку постукали. Відчинивши двері, він побачив, що то були ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які попросили покликати ОСОБА_4, але до них вийшов ОСОБА_3
Свідок ОСОБА_14 в суді ( а.с.157) підтвердив, що 26 листопада 2007 року, коли він знаходився у ОСОБА_4, засуджені приходили і викликали з будинку ОСОБА_3 Вийшовши з будинку на подвір'я , він бачив, як ОСОБА_1 вдарив головою в обличчя ОСОБА_3 Засуджені і потерпілий почали шарпатись між собою , а тому він їх розборонив.
Свідки ОСОБА_10, ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_11 також підтвердили (а.с.148- 151)., що разом з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 26 листопада 2007 року біля 13 год. на мікроавтобусі „Форд” їхали до будинку ОСОБА_4 , однак зупинилися метрів за 80 від нього. До будинку ходили ОСОБА_1 та ОСОБА_2, щоб з'ясувати, навіщо 25 листопада 2007 року ОСОБА_4 і ОСОБА_3 побили ОСОБА_5 однак, що відбувалося на подвір'ї, вони не бачили
Відповідно до висновку експерта № 714 від 18 грудня 2007 року у ОСОБА_3 при обстеженні 27 листопада 2007 року було виявлено тілесні ушкодження у вигляді забою м'яких тканин нижньої щелепи, припухлості м'яких тканин лівої щічно-нижньо-щелепної ділянки, одного синця на чолі зліва, одного садна на чолі зліва біля лівої бровної ділянки, одного садна в лівій скуловій ділянці, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень І які могли утворитися за обставин, вказаних потерпілим, 26 листопада 2007 року від дії тупих твердих предметів з обмеженою контактуючою поверхнею , якими могли бути кисті рук, взуті ноги, від ударів до тупих предметів, при падінні та ударі до твердої поверхні.
Оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, місцевий суд правильно визнав, що засуджені вчинили хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю - заподіянням легких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_3
Доводи апеляції засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про те, що вони заподіяли потерпілому тілесні ушкодження на ґрунті особистих неприязних відносин, не можуть бути взяті до уваги, оскільки встановлено, що між ними та потерпілим ОСОБА_3 неприязних стосунків не було, що всі троє підтвердили і в апеляційному суді. Таким чином, не вбачається підстав для перекваліфікації дій засуджених на ст.125 ч.1 КК України та закриття кримінальної справи за примиренням з потерпілим.
Дії засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 правильно кваліфіковані відповідно за ст.296 ч.3 КК України та за ст.296 ч.2 КК України як хуліганство, вчинене групою осіб, а ОСОБА_1, крім того, як хуліганство, вчинене особою, раніше судимою за хуліганство. Відповідно до ст.46 КК України при вчиненні вказаних злочинів звільнення від кримінальної відповідальності за примиренням з потерпілим не передбачено.
Покарання засудженим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 призначене з дотриманням вимог ст.65 КК України, з врахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винних, обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання. При цьому воно призначене ближче до мінімальної межі, встановленої законом, з врахуванням думки потерпілого.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів -
У х в а л и л а:
Вирок Городоцького районного суду від 08 травня 2008 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без зміни, а апеляцію засуджених - без задоволення.
Головуючий /підпис/
Судді /підписи/
Копія вірна:
Суддя апеляційного суду
Хмельницької області Л.М.Дуфнік