Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
31 січня 2013 року м. Ужгород
Судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Закарпатської області у складі: головуючого - судді Власова С.О.,
суддів -Дроботі В.В., Фазикош Г.В.,
при секретарі - Козаковій М.В.,
за участю: представника позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - Славець В.Ф.,
апелянта-ОСОБА_4, її представника-ОСОБА_14,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Міжгірського районного суду від 7 листопада 2012 року по справі за позовом ОСОБА_5 до
Нижньостуденівської сільської ради Міжгірського району Закарпатсько області про визнання права власності на нерухоме майно, -
в с т а н о в и л а :
У жовтні 20012 року ОСОБА_5 пред'явила до Н.Студенівської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області позов про визнання права власності в порядку спадкування як єдиним спадкоємцем за законом на житловий будинок АДРЕСА_1, загальною площею 44,26 м. кв. та господарські будівлі і споруди - 2 сараї, вбиральню та огорожу.
Позивачка зазначала, що її батьки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у 1960 -х роках минулого століття збудували хату під АДРЕСА_1.
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько позивачки, а ІНФОРМАЦІЯ_3 - мати. За своє життя жоден з батьків не залишив заповіту, яким би розпорядився належним їм майном після їх смерті.
У вказаному житловому будинку, який входить до складу спадкового майна залишились проживати позивачка.
Прийняти спадщину на вказаний будинок позичка не має можливості, так як відсутні на нього правовстановлюючі документи, хоча будівництво велось на підставі свідоцтва про забудову.
Після смерті батьків спадкоємцями могли б бути сама позивачка, її сестра ОСОБА_11 та брат ОСОБА_15
ІНФОРМАЦІЯ_4 її сестра ОСОБА_11 померла, не маючи сім»ї, а брат відмовився від права на спадкове майно, тобто єдиним спадкоємцем після смерті батьків та сестри залишилась позивачка.
30.03.2012 р. за заявою позивачки КП «Міжгірське бюро технічної інвентаризації» виготовило технічну документацію на спадковий будинок з надвірними спорудами, зведений акт вартості будівель та споруд, технічний план будинку, еплікацію приміщень, а от свідоцтво про право власності на ім»я когось із покійних батьків на будинок не може бути видане в силу п.11 ч.1 ст.346 ЦК України (смерті власника).
Посилаючись на вказані обставини, позивачка просила задовольнити позов.
Рішенням Міжгірського районного суду від 7.11.2012 р. позов ОСОБА_5 задоволено.
Визнано за ОСОБА_5,ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1.
В апеляційній скарзі ОСОБА_4, яка не була стороною по справі, вважає, що оскаржуваним рішенням порушено її майнові права, оскільки сестра позивачки - ОСОБА_11, 7.03.2012 року все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що їй буде належати на день смерті,і на що вона за законом матиме право заповіла апелянту ОСОБА_4
Заповідач ОСОБА_11 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 і на момент її смерті заповіт не було змінено і не скасовано.
Як на думку ОСОБА_4, сестра позивачки - ОСОБА_11 після смерті батьків в порядку трансмісії прийняла спадщину шляхом вступу у фактичне управління і володіння спадковим майном, тому житловий будинок АДРЕСА_1,на підставі залишеного ОСОБА_11 заповіту, має перейти у її -ОСОБА_4 власність.
Крім того, ОСОБА_4 вважає, що оскільки ОСОБА_11 заповіла все своє майно їй, тому суд повинен був її залучити до участі у справі, оскільки вимогами позивача зачіпаються майнові права апелянта на спірний будинок, а також нотаріальну контору, яка посвідчувала заповіт.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення сторін, що з»явилися, перевіривши матеріали справи й обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_4 підлягає до часткового задоволення, а рішення суду першої інстанції зміні з таких підстав.
Згідно ст.ст. 11,60 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов"язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Є доведеним, що згідно свідоцтва № 166 про забудову садиби в сільських населених пунктах УРСР, забудовнику ОСОБА_7 (батьку позивачки) дозволено на земельній ділянці площею 0,07 га за рахунок старого двора, на підставі рішення Міжгірської районного Ради депутатів трудящих, у строк: початок будівництва - 5.09.69 р., закінчення будівництва - 5.09.72 р. побудувати житловий будинок за типовим проектом № 30-2к-1 \а.с.13\.
Із наявної в матеріалах справи ніким не завіреної фотокопії довідки Нижньостуденівської сільської ради № 442 від 22.03.2012 р. вбачається, що за померлою ОСОБА_11, рахувався житловий будинок у АДРЕСА_1 \а.с.33\.
Належно оформленою і підписаною головою виконкому В.Ф. Славець та секретарем О.І. Лехман довідкою, яка скріплена мокрою печаткою Нижнестудинівської сільської ради Міжгірського району № 1211 від 17.10.2012 р., якій колегія суддів надає перевагу як належному доказу, будинок у АДРЕСА_1 будували батьки ОСОБА_5: ОСОБА_7, помер ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_8,
померла ІНФОРМАЦІЯ_3, та Свідоцтва про право власності на вказаний будинок немає \а.с.4\.
В заповіті залишеному ОСОБА_11 на користь ОСОБА_4,посвідченому 7.03.2012 р. приватним нотаріусом Міжгірського районного нотаріального округу Закарпатської області ОСОБА_12 зазначено, що заповідач ОСОБА_11 за паспортними даними (паспорт серії НОМЕР_1 виданий Міжгірським РВУ МВС України в Закарпатській області 3.02.2003 р.) проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 \а.с. 24\.
Згідно довідки нотаріуса ОСОБА_12 № 191\01-16 від 14 грудня 2012 року нотаріусом заведено спадкову справу № 10\2012 до усього майна померлої ОСОБА_11 і по заповіту останньої, видати свідоцтво про право на спадщину спадкоємцю за заповітом на житловий будинок - ОСОБА_4, неможливо у зв'язку з відсутністю у заповідача ОСОБА_11 правовстановлюючих документів на майно \а.с.51\.
Отже, судом першої інстанції правильно встановлено, що спірний житловий будинок в встановленому законом порядку до цього часу не зданий в експлуатацію та на нього відсутні правовстановлюючі документи.
Суд також правильно встановив, що при житті заповідач майна - ОСОБА_11 на новостворене майно - спірний будинок не отримала правовстановлюючих документів.
Відповідно до ст.ст. 2, 318ЦК України річ (майно) може знаходитись у власності Українського народу, фізичних та юридичних осіб, держави Україна Автономної Республіки Крим, територіальних громад, іноземних держав й інших суб'єктів цивільного права.
До завершення будівництва (створення) майна, а якщо законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, - то до моменту прийняття його до експлуатації або якщо право власності на таке нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації - то до моменту державної реєстрації право власності на новостворене майно та об'єкт незавершеного будівництва не виникає (стаття 311 ЦК України).
У зв'язку із цим до виникнення права власності на таке майно право власності існує лише на матеріали, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення ) майна.
Отже, законом не передбачено можливість визнання права власності на новостворене майно та об'єкт незавершеного будівництва в судовому порядку.
Зазначену вимогу закону суд першої інстанції при вирішенні спору не врахував, тому незаконно визнав за позивачкою право власності на не зданий в експлуатацію житловий будинок.
За таких обставин, апеляційний суд частково задовольняє апеляційну скаргу, змінює оскаржуване рішення суду першої інстанції та визнає за позивачкою (рідною дочкою померлих батьків, які отримали свідоцтво на забудову та будували житловий будинок), право власності на будівельні матеріали та право забудовника житлового будинку АДРЕСА_1.
Що стосується решти доводів апеляційної скарги ОСОБА_4 про те, що ОСОБА_11 після смерті батьків успадкувала за законом все їхнє майно, та що справу було розглянуто без нотаріуса який посвідчував заповіт, то такі щодо спірного житлового будинку колегія оцінює критично і до уваги не бере, оскільки матеріалами справи доведено, що батьки ОСОБА_11 та заповідачка ОСОБА_11 не здали новозбудований будинок в експлуатацію і не отримали на нього правовстановлюючих документів про власність, а не залучення нотаріуса до справи не є правовою підставою для відмови позивачу у позові з цієї причини, оскільки в даній справі законність заповіту посвідченого нотаріусом ОСОБА_12 не оспорюється.
За таких обставин колегія вважає, що майнові права апелянта на нерухоме майно оскаржуваним судовим рішенням не порушені.
Крім того, ОСОБА_4 за залишеним ОСОБА_11 заповітом, не позбавлена права успадкувати інше майно, якщо таке залишилося після її смерті.
Відповідно до положень пп. 3 і 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права є підставою для зміни рішення суду першої інстанції
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307 ч.1 п. 3, 309 ч.1 пп. 3 і 4, 316, 317,319 ЦПК України, судова колегія судової палати, -
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
Рішення Міжгірського районного суду від 7 листопада 2012 року змінити, визнати за ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на будівельні матеріали та право забудовника житлового будинку АДРЕСА_1.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.
Головуючий:
Судді: