Справа №2-1886/07

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ         УКРАЇНИ

«03» квітня 2007 р. Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді                                     Рибакової В.В.

при секретарі                                             Затуливітер Н.В.

За участю позивачки                                ОСОБА_1.

відповідача:                                                ОСОБА_2.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Нікополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на 4/17 частин квартири, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду з позовом про визнання права власності на 4/17 частин квартири посилаючись на наступні обставини.

09.12.1992 року вона зареєструвала шлюб із відповідачем. Від шлюбу в них народився син - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1. Від першого шлюбу вона має сина ОСОБА_4 1987 р, народження. Вона разом з чоловіком та двома дітьми постійно проживала в двох кімнатах трьохкімнатної квартири АДРЕСА_1 в м. Нікополі. Третя кімната належала на праві приватної власності ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності від 22.08.1996 p., його частка складача 4/17 частин даної квартири.

Влітку 1996 року вона з чоловіком домовились з ОСОБА_5., про те, що вони купують інше житло та обмінюють його на належну ОСОБА_5. частку квартири. З цієї мети вона з чоловіком за спільні кошти купили 5/19 частин квартири АДРЕСА_2 в м. Нікополі, які зареєстрували на чоловіка, як голову родини.

08.10.1996 року між ОСОБА_2. та ОСОБА_5. був укладений договір міни, посвідчений державним нотаріусом першої державної нотаріальної контори, згідно якого 4/17 частин квартири АДРЕСА_1 перейшли у власність ОСОБА_2., а 5/19 частин квартири АДРЕСА_2 - у власність ОСОБА_5.

У зв'язку з тим, що вона з відповідачем купила 4/17 частки квартири АДРЕСА_1 в м. Нікополі, а в 13/17 частин якої проживали до укладання договору купівлі-продажу, відповідач зареєструвався в 4/17 частках спірної квартири, а вона разом з дітьми залишились зареєстрованими в 13/17 частин даної квартири.

В 1999 році вони вирішили приватизувати 13/17 частин квартири на її ім'я та неповнолітніх двох дітей.

09.09.1999 року їй та її дітям було видано свідоцтво про право власності на житло в 13/17 частин квартири АДРЕСА_1 в м. Нікополі в рівних долях. Відповідачу про це було відомо і він не заперечував проти приватизації.

Спільне життя не склалось і 17.01.2006 року шлюб між ними був розірваний.

Після розірвання шлюбу відповідач користуючись її відсутністю дома, спричиняв  на дітей     психологічний  тиск,   постійно  погрожував  покінчити   життя

самогубством   в  присутності   дітей,  погрожував  вигнати  її  із  займаної  квартири, з'являвся додому в нетверезому стані, вчиняв сварки.

Вона пропонувала відповідачу сплатити йому вартість 4/17 частин квартири , але він відмовився. Крім того, відповідачу належить житловий будинок АДРЕСА_3 в м. Нікополі на підставі договору купівлі продажу від 20.12.1990 року, але відповідач приховує цей факт навмисно, не реєструючи своє право власності на вказаний будинок в Нікопольському МБТІ.

Оскільки 4/17 частин даної квартири вони купили у ОСОБА_5. під час шлюбу, вона, як дружина, має право на 2/17 частин спірної квартири та 1/3 частину від 13/17 частин цієї квартири на підставі свідоцтва про право власності. Частка відповідача даної квартири складає 2/17 частин, яку технічно не можливо виділити зі спільного майна.

Вартість спірної квартири , згідно довідки МБТІ від 20.02.2006 року складає 12387 грн., відповідно вартість частки відповідача складатиме 1457,3 грн.

Оскільки відповідач не визнає за нею права власності на частку квартири, куплену під час шлюбу, а проживання з ним в одній квартирі стає небезпечним для неї та дітей, вона не заперечує сплатити відповідачу 1457,3 грн. вартості 2/17 частин спільної квартири.

Просить визнати за нею право власності на 4/17 частин квартири АДРЕСА_1 в м. Нікополі, стягнувши з неї на користь відповідача вартість 2/17 частин спірної квартири в розмірі 1457,3 грн.

В судовому засіданні позивачка повністю підтримала позовні вимоги.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про день та час слухання справи був повідомлений судовою повісткою, надав суду заяву в якій позовні вимоги визнав повністю та пояснив, що він не заперечує проти визнання права власності на 4/17 частин квартири АДРЕСА_1 в м. Нікополі за позивачкою. Від суми компенсації за 2/17 частин спірної квартири в розмірі 1457,32 грн. відмовився. Справу просив розглянути в його відсутність, про що свідчить заява від 16.02.2007 року.

Вислухавши позивача та вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обгрунтовані та підлягають задоволенню.

В судовому засіданні встановлено, що сторони 09.12.1992 року зареєстрували шлюб (а.с.6) Від шлюбу в них народився син - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1. Від першого шлюбу позивачка має сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2(а.с.9) Подружжя з двома дітьми постійно проживали в двох кімнатах трьохкімнатної квартири АДРЕСА_1 в м. Нікополі. Третя кімната належала на праві приватної власності ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності від 22.08.1996 p., його частка складала 4/17 частин даної квартири, що знайшло своє підтвердження в поясненнях позивачки та матеріалами справи (а.с. 13).

Влітку 1996 року подружжя ОСОБА_2 домовилось з ОСОБА_5., що вони купують інше житло і обмінюють його на належну йому частку квартири. З цієї мети вони за спільні кошти купили 5/19 частин квартири АДРЕСА_2 в м. Нікополі, які зареєстрували на чоловіка, як голову родини, що знайшло своє підтвердження в судовому засіданні в поясненнях позивача.

08.10.1996 року між ОСОБА_2. та ОСОБА_5. був укладений договір міни, посвідчений державним нотаріусом першої державної нотаріальної контори, згідно якого 4/17 частин квартири АДРЕСА_1 перейшли у власність ОСОБА_2., а 5/19 частин квартири АДРЕСА_2 - у власність ОСОБА_5.(а.с.13).

В зв'язку з тим, що за договором міни ОСОБА_2 обміняв належні йому 5/19 частин квартири АДРЕСА_2 в м. Нікополі на 4/17 частки спірної   квартири в   13/17 частин якої   подружжя проживало до укладання   договору

міни, відповідач заресструвався в 4/17 частках, а позивачка разом з дітьми залишились зареєстрованими в 13/17 частин даної квартири.

09.09.1999 року позивачці та її дітям було видано свідоцтво про право власності на житло в 13/17 частин квартири АДРЕСА_1 в м. Нікополі в рівних долях (а.с.14). Відповідачу про це було відомо і він не заперечував проти приватизації, що не оспорювалось в судовому засіданні.

Частка відповідача в спірній квартирі складає 4/17 частин, (а.с. 18-20).

Спільне життя не склалось і 17.01.2006 року шлюб між ними був розірваний(а.с. 7).

Вартість спірної квартири, згідно довідки МБТІ від 20.02.2006 року складає 12387 грн.. (а.с. 10).

Відповідачу належить житловий будинок АДРЕСА_3 в м. Нікополі на підставі договору купівлі продажу від 20.12.1990 року (а.с. 11-12).

Враховуючи те, що у наданій до суду заяві відповідач позовні вимоги визнав повністю, від суми компенсації за 2/17 частин спірної квартири в розмірі 1457,32 грн. відмовився, суд вважає за можливе визнати за ОСОБА_1 право власності на 4/17 частин квартири АДРЕСА_1 в м, Нікополі, що не суперечить чинному законодавству та ні порушує нічиїх прав.

Керуючись ст. ст. 364,365 ЦК України, ст.ст. 60, 70 СК України ст.ст. 10,11,60, 209,212, 213'- 215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 4/17 частин квартири АДРЕСА_1 в м. Нікополі.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 - денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.