ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2
____________________________________________________________________________________
У Х В А Л А
Іменем України
21.11.2006 року Справа № 3/121ад
Луганський апеляційний господарський суд колегією суддів у складі:
головуючого судді Бородіної Л.І.
суддів Лазненко Л.Л.
Якушенко Р.Є.
Судова колегія призначена розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 16.05.2006 у складі головуючого судді Бородіної Л.І., суддів Лазненко Л.Л. та Якушенко Р.Є. Розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 26.06.2006 у зв”язку з відпусткою виключено зі складу судової колегії суддю Лазненко Л.Л. та введено до складу судової колегії суддю Іноземцеву Л.В. Розпорядженням першого заступника голови Луганського апеляційного господарського суду від 28.07.2006 у зв”язку з відпусткою виключено зі складу судової колегії суддю Іноземцеву Л.В. та введено до складу судової колегії суддю Лазненко Л.Л. Розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 25.09.2006 у зв”язку з відпусткою виключено зі складу судової колегії суддю Якушенко Р.Є. та введено до складу судової колегії суддю Іноземцеву Л.В. Розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 20.11.2006 у зв”язку з хворобою виключено зі складу судової колегії суддю Іноземцеву Л.В. та введено до складу судової колегії суддю Якушенко Р.Є.
При секретарі
судового засідання Мартинцевій Н.М.
та за участю представників сторін:
від позивача Федоренко О.А., за дов. від 20.09.2006 № 03-01/4447
від відповідача Подгайко О.О., за дов. від 12.04.2006 № 220
Розглянувши
апеляційну скаргу Луганського обласного відділення Фонду
соціального захисту інвалідів, м.Луганськ
на постанову
господарського суду Луганської області
від 05.05.2006
у справі № 3/121ад (суддя Доманська М.Л.)
за позовом Луганського обласного відділення Фонду
соціального захисту інвалідів, м.Луганськ
до відповідача Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Машинно-технологічна станція „Альянс”,
смт Білокуракине Луганської області
про стягнення 5195 грн. 61 коп.
Постановою господарського суду Луганської області від 05.05.2006 у справі № 3/121ад (суддя Доманська М.Л.) відмовлено у задоволенні позову Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (відділення Фонду) до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю (СТОВ) „Машинно-технологічна станція (МТС) „Альянс”, смт Білокуракине Луганської області, про стягнення несплачених штрафних санкцій за нестворення робочих місць для працевлаштування інвалідів за 2004 рік в розмірі 5195 грн. 61 коп.
Постанова суду з посиланням на статті 17, 18, 19, 20 Закону України від 21.03.1991 № 875-ХІІ „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” (далі –Закон № 875), статті 4, 5, 12 Закону України від 14.10.1992 N 2694-XII „Про охорону праці” (далі –Закон № 2694), пункти 1, 3, 4 5, 8, 10-14 „Положення про робоче місце інвалідів і про порядок працевлаштування інвалідів”, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 № 314 (далі –Положення № 314), пункт 32 Положення про медико-соціальну експертизу, затверджену постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.1992 № 83, пункти 2, 4, 11 Порядку сплати підприємствами (об”єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділення Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 1767 (далі –Порядок № 1767), пункт 3.3.3 Інструкції зі статистики чисельності працівників, зайнятих у народному господарстві України, затвердженої наказом Міністерства статистики України від 07.07.1995 № 171 за погодженням з Міністерством економіки України, Міністерством праці України, Міністерством фінансів України, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.08.1995 за № 287/823, мотивована недоведеністю виникнення зобов”язання відповідача по сплаті заявлених у позові штрафних санкцій у сумі 5195 грн. 61 коп. за нестворення робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2004 році. Відповідачем вжиті всі передбачені чинним законодавством заходи по забезпеченню працевлаштування інвалідів, а саме:
- виданий наказ від 31.12.2003 № 120 „Про затвердження робочих місць для працевлаштування інвалідів”, яким затверджено 13 робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2004 році та наказано інспектору по кадрам прийняти заходи з притягнення інвалідів для працевлаштування згідно з затвердженим переліком;
- працевлаштовано 8 інвалідів при нормативі –9;
- підприємство інформувало місцевий центр зайнятості про наявність вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів протягом всього 2004 року;
- випадків відмови відповідача від працевлаштування інвалідів протягом 2004 року не встановлено.
Органами державної служби зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів у 2004 році не направлено на підприємство відповідача для працевлаштування жодного інваліда.
У зв”язку з цим, а також застосовуючи приписи статті 250 Господарського кодексу України, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що на відповідача не може бути покладена відповідальність за нестворення робочих місць для працевлаштування інвалідів за 2004 рік.
Відділення Фонду (позивач у справі) не погодилося з прийнятою постановою і подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду через порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування апеляційної скарги, посилаючись на статті 2, 3, 4, 241 ГК України, Закон України від 06.10.2005 № 2960 „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо професійної і трудової реабілітації інвалідів” (далі –Закон № 2960) заявник вказує на те, що застосування судом строків, визначених у статті 250 ГК України, є неправомірним, оскільки:
- відділення Фонду хоча і є органом державної влади, але не є учасником відносин у сфері господарювання;
- адміністративні відносини, а саме сплата штрафних санкцій, і є адміністративними відносинами, не є предметом регулювання ГК України;
- працевлаштування інвалідів відповідно до чинного законодавства не є діяльністю у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність;
- відповідно до змін, внесених Законом № 2960, штрафні санкції хоча і офіційно на законодавчому рівні і визначені як адміністративно-господарські санкції, але строки, які визначені в ГК України для них не застосовуються.
Позивач вважає, що платежі до відділення Фонду за невиконання 4% нормативу вважаються адміністративно-господарською санкцією тільки з 01.01.2006. Підтвердженням цього є те, що до 01.01.2006 ці платежі, відповідно до статті 20 Закону України від 21.03.1991 № 875-ХІІ „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” (до набуття змін з 01.01.2006) були визначені як штрафні санкції.
Враховуючи те, що закон не має зворотньої сили і те, що штрафні санкції це не адміністративно-господарські санкції, правові норми, визначені у ГК України не можуть бути застосовані до платежів, які не мають статусу „адміністративно-господарські санкції”.
Крім того, позивач вважає, що ним було доведено виникнення зобов”язання відповідача по сплаті штрафних санкцій, заявлених у позові, у зв”язку з невиконанням вимог Закону № 875, а саме:
- відповідачем не проведена атестація робочих місць для працевлаштування інвалідів;
- СТОВ МТС „Альянс” не інформувало Фонд соціального захисту інвалідів, управління праці та соціального захисту населення Білокуракинської районної державної адміністрації;
- за результатами перевірки підприємства Білокуракинським відділенням Сватівської міжрайонної державної податкової інспекції встановлено, що підприємство не перерахувало штрафні санкції до Державного бюджету за невиконання 4% нормативу.
СТОВ МТС „Альянс” (відповідач у справі) доводи апеляційної скарги вважає необґрунтованими, просить постанову господарського суду Луганської області залишити без змін, а скаргу –без задоволення.
Заслухавши доводи і пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з’ясування місцевим судом обставин справи, апеляційний господарський суд
В С Т А Н О В И В :
Відповідно до статті 19 Закону № 875 (в редакції станом на момент виникнення спірних взаємовідносин) для підприємств (об”єднань), установ і організацій незалежно від форм власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 15 до 25 чоловік –у кількості одного робочого місця.
Згідно звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2004 рік форми № 10-ПІ, середньооблікова чисельність штатних працівників на підприємстві у 2004 році складала 228 осіб (т.І, а.с.8).
За розрахунком позивача чисельність інвалідів –штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно 4-х відсотковому нормативу згідно статті 19 Закону № 875, складає 9 осіб (т.І, а.с.9-10).
Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, у 2004 році на СТОВ „Альянс" працювало 8 інвалідів (т.І, а.с.9).
Листами від 14.10.2005 № 16/5-1675 та від 05.04.2006 № 16/13-546 Білокуракинський районний центр зайнятості повідомив, що від СТОВ „Альянс” надходила інформація про вільні роботі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів, що також підтверджується звітами відповідача форми 3-ПН за 12 місяців 2004 року (т.І, а.с.11, 12-23).
Також Білокуракинський районний центр зайнятості листом від 30.08.2005 № 16/5-1224 на запит відповідача повідомив, що служба зайнятості не мала змоги направити до СТОВ „Альянс” інвалідів для працевлаштування на замовлені робочі місця для осіб з обмеженими фізичними можливостями, які б відповідали побажанням самих інвалідів та вимогам підприємства (т.І, а.с.88).
З довідок Управління праці та соціального захисту населення Білокуракинської райдержадміністрації Луганської області від 11.11.2005 № 1510, 11.04.2006 № 460 та від 25.04.2006 № 531 вбачається, що у 2004 році на підприємство відповідача для працевлаштування не направлялися інваліди (т.І, а.с.24, 45,88).
Білокуракинська районна державна адміністрація Луганської області листом від 05.04.2006 № 309 повідомила, що у 2004 році розпорядження райдержадміністрації щодо направлення для працевлаштування на СТОВ „Альянс” інвалідів не приймалися (т.І, а.с.43)
Згідно довідок позивача від 28.10.2005 №№ 03-02/9229, 03-02/9228 СТОВ „Альянс” в 2004 році не проінформувало Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів, атестація робочих місць для працевлаштування інвалідів за участю працівників МСЕК відповідно до Положення № 314 не проводилась (т.І, а.с.6, 7).
Позивач вважає, що відповідач в порушення приписів Закону № 875 не працевлаштував необхідну кількість інвалідів (1) і тому повинен нести відповідальність згідно чинного законодавства у вигляді штрафних санкцій за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів у 2004 році у сумі 5195 грн. 61 коп., виходячи із розрахунку: 1 (особа) х 5195 грн. 61 коп. (середня річна заробітна плата) = 5195 грн. 61 коп. штрафних санкцій (т.І, а.с.9-10).
СТОВ „Альянс” у строк, встановлений пунктом 4 Порядок № 1767, тобто до 15.04.2005 вказані штрафні санкції не сплатило, що стало підставою звернення 17.03.2006 позивача до господарського суду Луганської області з позовом про стягнення з відповідача 5195 грн. 61 коп. штрафних санкцій за 1 робоче місце, не зайняте інвалідом.
Постановою господарського суду Луганської області від 05.05.2006 позов задоволений з підстав, викладених вище (т.І, а.с.134-139).
Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що постанова господарського суду відповідає обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права і скасуванню не підлягає з огляду на наступне.
Відповідно до статті 19 Закону № 875 для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Згідно зі статтею 20 Закону № 875 підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.
Разом з тим, пунктом 2 Інформаційного листа ВГСУ від 25.11.2005 № 01-8/2229 „Про деякі питання практики застосування норм законодавства, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у І-му півріччі 2005 року” передбачено, що у вирішенні питання про правову природу штрафних санкцій, передбачених статтею 20 Закону № 875, слід виходити з того, що вони є видом адміністративно-господарських санкцій, правовий режим яких визначено у статтях 238-250 ГК України.
Статтею 218 Господарського кодексу України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Здійснивши системний аналіз норм Закону № 875, статті 12 Закону України „Про охорону праці”, положення Порядку № 1767, Положення № 314, Інструкції зі статистики чисельності працівників, зайнятих у народному господарстві України, затвердженої наказом Міністерства статистики України від 07.07.1995 № 171 за погодженням з Міністерством економіки України, Міністерством праці України, Міністерством фінансів України, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.08.1995 за № 287/823, Положення про медико-соціальну експертизу, затверджену постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.1992 № 83, місцевий господарський суд дійшов у цій справі правомірного висновку про необґрунтованість заявленого позову.
Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції відповідачем підтверджено вжиття передбачених чинним законодавством заходів по забезпеченню працевлаштування інвалідів, а саме: у 2004 році підприємством розроблялись необхідні заходи по створенню робочих місць для інвалідів: на підприємстві підписаний наказ від 31.12.2003 № 120 „Про затвердження робочих місць для працевлаштування інвалідів”, яким затверджено 13 робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2004 році та наказано інспектору по кадрам прийняти заходи з притягнення інвалідів для працевлаштування згідно з затвердженим переліком; протягом 2004 року випадків відмови відповідача від працевлаштування інвалідів не встановлено; відповідачем працевлаштовано 8 інвалідів; підприємство інформувало місцевий центр зайнятості про наявність вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів протягом всього 2004 року, що підтверджено відповідними звітами форми 3-ПН та згідно з довідкою Білокуракинського районного центру зайнятості від 30.08.2005 № 16/5-1224 служба зайнятості, отримуючи відповідні звіти відповідача не мала змоги направити на підприємство інвалідів, оскільки за допомогою у працевлаштуванні у 2004 році звернулося лише 4 інваліда, з них 2 –працевлаштовані, 1 знятий з обліку, 1 отримав статус безробітного (знята група інвалідності).
Отже, місцевий господарський суд дійшов обгрунтованого висновку про недоведеність позивачем виникнення зобов”язання відповідача по сплаті штрафних санкцій у сумі 5195 грн. 61 коп.
На підставі викладеного апеляційна скарга Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів не підлягає до задоволення, постанова господарського суду відповідає фактичним обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права і скасуванню не підлягає.
Керуючись ст.ст.195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206, ч.5 ст.254, п.6 р.УІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, Луганський апеляційний господарський суд
У Х В А Л И В :
1. Апеляційну скаргу Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову господарського суду Луганської області від 05.05.2006 у справі № 3/121ад залишити без задоволення.
2. Постанову господарського суду Луганської області від 05.05.2006 у справі № 3/121ад залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку у місячний строк до Вищого адміністративного суду України.
Повний текст ухвали складено 27.11.2006.
Головуючий суддя Л.І.Бородіна
Суддя Л.Л.Лазненко
Суддя Р.Є.Якушенко
Надруковано 5 примірників:
1- до справи
2- позивачу
3- відповідачу
4- ГСЛО
5- до наряду ЛАГС
Внесено