ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2
____________________________________________________________________________________
У Х В А Л А
Іменем України
20.11.2006 року Справа № 7/84ад
Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючий суддя Якушенко Р.Є.
судді Бородіної Л.І.
Перлова Д.Ю.
Судова колегія призначена розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 10.05.06. Розпорядженнями від 14.07.06, 19.08.06 та 06.10.06 склад судової колегії змінено.
при секретарі
судового засідання Мартинцевій Н.М.
та за участю
за участю представників сторін
від позивача Федоренко О.А., дов. № 03-01/4447 від 20.09.06
від відповідача Ліманська В.О., дов. б/н від 22.05.06
Розглянувши Луганського обласного відділення Фонду соціального апеляційну скаргу захисту інвалідів, м. Луганськ
на постанову
господарського суду Луганської області
від 10.04.06
у справі №7/84ад (суддя Калашник Т.Л.)
за позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального
захисту інвалідів, м. Луганську
до відповідача Відкритого акціонерного товариства „Білолуцький
Агротехсервіс”, смт. Білолуцьк Новопсковського району Луганської області
про стягнення 8675 грн. 00 коп.
Постановою господарського суду Луганської області від 10.04.06 у справі №7/84ад (суддя Калашник Т.Л.) відмовлено у задоволенні позову Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Луганськ до Відкритого акціонерного товариства „Білолуцький Агротехсервіс”, смт. Білолуцьк про стягнення несплачених штрафних санкцій за не створення робочих місць для працевлаштування інвалідів за 2004 рік в сумі 8675 грн. 00 коп.
Постанова суду з посиланням на статті 17, 18, 19, 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.91 № 875-ХІ (в редакції від 05.07.01, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), положення „Порядку сплати підприємствами (об’єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції обліку та використання цих коштів”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.01 № 1767 (далі Порядок), п.14 „Положення про робоче місце інвалідів і про порядок працевлаштування інвалідів”, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.95 № 314 (далі „Положення”), мотивована доведеністю факту не виконання відповідачем обов’язку передбаченого нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні по забезпеченню певної кількості місць на працевлаштування інвалідів.
Постановляючи рішення місцевий господарський суд дійшов висновку, що на відповідача не може бути покладена відповідальність за не створення робочих місць для працевлаштування інвалідів за 2004 рік з огляду на приписи статті 250 Господарського кодексу України.
Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, позивач у справі, не погодилось з прийнятою місцевим господарським судом постановою та подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначену постанову, як таку, що не відповідає нормам матеріального права та прийняти нову постанову про задоволення позову.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач вказав, що застосування судом строків визначених у статті 250 Господарського кодексу України є неправомірним, оскільки він не є учасником відносин у сфері господарювання.
На думку позивача працевлаштування інвалідів відповідно до чинного законодавства не є діяльністю у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Для врегулювання правових відносин щодо сплати штрафних санкцій за невиконання 4% нормативу створення робочих місць для працевлаштування інвалідів не може бути застосовано норми Господарського кодексу України.
З 01.01.06 набув чинності Закон України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо професійної і трудової реабілітації інвалідів” від 06.10.05 №2960, яким були внесені зміни до ст. 19, 20 закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.1991 №875-ХІІ, якими штрафні санкції хоча офіційно на законодавчому рівні і визначені як адміністративно-господарські санкції але строки, визначені в Господарському кодексі України, все одно до них не застосовуються.
Позивач вважає, що Відкрите акціонерне товариство „Білолуцький Агротехсервіс” не виконало норми Закону України „Про основи соціального захисту інвалідів в Україні” від 21.03.1991, а саме ст. 19, 20 і тому повинно нести відповідальність згідно чинного законодавства.
Відкрите акціонерне товариство „Білолуцький Агротехсервіс”, відповідач у справі, проти доводів апеляційної скарги заперечує, вважає рішення законним та обґрунтованим. На думку відповідача відсутні підстави для стягнення з нього коштів в сумі 8675 грн. 00 коп.
На обгрунтування своїх заперечень відповідач зазначив, що у 2004 році підприємство мало статус малого підприємства і працювало на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності і було платником єдиного податку за ставкою 10%, яким не передбачено сплати внесків до Фонду соціального захисту інвалідів, тому підприємство не перерахувало грошові кошти до Фонду соціального захисту інвалідів.
Крім того, відповідач вказав, що він за власні кошти створив два робочих місця для працевлаштування інвалідів, оцінку цих робочих місць було прийнято виходячи з їх характеристик, яка надана в паспортах на ці робочі місця. Працівники підприємства не мали заперечень щодо прийнятого рішення, тому не було доцільним включати це питання у колективний договір.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи судова колегія Луганського апеляційного господарського суду
ВСТАНОВИЛА:
Відповідно до статті 19 Закону № 875 для підприємств (об”єднань), установ і організацій незалежно від форм власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 15 до 25 чоловік –у кількості одного робочого місця.
Згідно звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2004 рік форми № 10-ПІ, середньооблікова чисельність штатних працівників на підприємстві у 2004 році складала 48 осіб (а.с.8).
Норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів відповідно до статті 19 Закону № 875 складає 1,92 (48 х 4%), тобто за розрахунком позивача чисельність інвалідів –штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно 4-х відсоткового нормативу, складає 2 особи.
Згідно звіту форми №10-ПІ у 2004 році ВАТ „Білолуцький Агротехсервіс” інваліди не працювали.
Позивач вважає, що відповідач в порушення приписів Закону № 875 не працевлаштував необхідну кількість інвалідів (2) і тому несе відповідальність за порушення чинного законодавства у вигляді штрафних санкцій за нестворені місця для інвалідів, сума яких складає 8675 грн.
06.03.06 позивач звернувся до господарського суду Луганської області з позовом про стягнення з відповідача 8675 грн. 00 коп. штрафних санкцій за 2 робочих місця, не зайнятих інвалідами.
Під час розгляду справи місцевим господарським судом відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що виходячи з нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, правління товариства 12.01.04 прийняло рішення про створення 2-х робочих місць для працевлаштування інвалідів, а саме робоче місце чергового прохідної та робоче місце контролера станочних робіт (а.с. 65-66).
Відповідач зазначив, що він мав намір проводити атестацію цих робочих місць, як робочих місць для працевлаштування конкретних фізичних осіб-інвалідів з внесенням корективів до атестаційних характеристик звичайних робочих місць з урахуванням індивідуальних програм реабілітації конкретних інвалідів, пошуком яких для працевлаштування зобов”язані займатися органи працевлаштування, визначені ст. 18 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”. При наявності інвалідів підприємство провело б переатестацію простих робочих місць з пристосуванням їх під конкретного інваліда, тобто атестувало робоче місце інваліда конкретної особистості з внесенням доповнень до паспортів на прості робочі місця.
Також відповідач вказав, що протягом 2004 року згідно статистичної звітності за формою №3ПН підприємство, починаючи з лютого місяця періодично інформувало Фонд про наявність вакантних місць для працевлаштування, в т.ч. за графою 4 вказані місця інвалідів, однак зі сторони центру зайнятості жодного інваліда для працевлаштування в Ват „Білолуцький Агротехсервіс” впродовж 2004 року не направлялося.
В зв”язку з тим, що надання офіційної статистичної звітності по працевлаштуванню інвалідів на адресу служби соціального захисту населення не передбачено, відповідні звіти не надавалися та ніяких запитів з боку даного органу стосовно працевлаштування інвалідів не надходило, у зв”язку з чим і відповіді на їх запитання підприємство не надавало.
Крім того, на думку відповідача, до спірних правовідносин необхідно застосовувати приписи ст. 250 Господарського кодексу України, згідно якої штрафні санкції можуть бути застосовані протягом 6 місяців з дня виявлення порушень.
Постановою господарського суду Луганської області від 10.04.06 у справі №7/84ад у задоволенні позову відмовлено.
Перевіривши матеріали справи, правильність юридичної оцінки місцевим господарським судом обставин та застосування норм чинного законодавства, судова колегія Луганського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Статтею 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.91 № 875-ХІІ (далі Закон №875) встановлено, що підприємства (об”єднання), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об”єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.
Згідно зі ст.18 Закону №875 працевлаштування інвалідів на підприємствах здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів. Підбір робочого місяця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявності у нього професійних навиків та знань, а також рекомендацій медико - санітарної експертизи. Підприємства (об’єднання), установи і організації (незалежно від форм власності і господарювання), які використовують працю інвалідів, зобов’язані створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством.
Згідно з п.п. 5, 10-14 "Положення про робоче місце інвалідів і про порядок працевлаштування інвалідів", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.95 № 314, підприємства розробляють заходи по створенню робочих місць для інвалідів, вносять їх в колективний договір, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів, а працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров’я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.
Матеріали справи свідчать, що відповідачу на 2004 рік визначено 4%: норматив у кількості 2 осіб. Відповідач у 2004 році розробляв заходи по створенню робочих місць для інвалідів, прийняв рішення від 12.01.04 про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, а саме робочі місця чергового прохідної та контролера станочних робіт, затвердив посадові інструкції, паспорта організації праці на цих робочих місцях. Проте, належним чином не проінформував про створені робочі місця для інвалідів органи державної служби зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів.
Подані відповідачем до центру зайнятості статистичні звіти форми №3ПН (а.с. 62-64) не містять інформації про наявність робочих місць для інвалідів, крім того, згідно вказаних звітів існувала потреба в працівниках за професіями слюсар-ремонтник та електрогазозварник, тобто були потрібні робітники зовсім не на ті робочі місця, що передбачені для інвалідів.
Здійснивши системний аналіз норм Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.91 № 875-ХІ (в редакції від 05.07.01, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Закону України „Про охорону праці”, положення „Порядку сплати підприємствами (об’єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції обліку та використання цих коштів”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.01 № 1767 (далі Порядок). „Положення про робоче місце інвалідів і про порядок працевлаштування інвалідів”, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.95 № 314 (далі „Положення”), Інструкції зі статистики чисельності працівників, зайнятих у народному господарстві України, затвердженої наказом Міністерства статистики України від 07.07.1995 № 171 за погодженням з Міністерством економіки України, Міністерством праці України, Міністерством фінансів України, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.08.1995 за № 287/823, Положення про медико-соціальну експертизу, затверджену постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.1992 № 83, місцевий господарський суд дійшов у цій справі правомірного висновку про обґрунтованість заявленого позову.
Разом з тим, статтею 250 Господарського кодексу України передбачено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Відповідно до пункту 2 Інформаційного листа ВГСУ від 25.11.2005 № 01-8/2229 „Про деякі питання практики застосування норм законодавства, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у І-му півріччі 2005 року” у вирішенні питання про правову природу штрафних санкцій, передбачених статтею 20 Закону № 875, слід виходити з того, що вони є видом адміністративно-господарських санкцій, правовий режим яких визначено у статтях 238-250 Господарського кодексу України.
Матеріали справи свідчать, що позивачем подано позов без дотримання вимог ст. 250 Господарського кодексу України.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції вирішуючи даний спір, обґрунтовано застосував приписи ст. 250 Господарського кодексу України та дійшов правомірного висновку про відмову у задоволенні позову.
Обгруновуючи доводи апеляційної скарги, скаржник посилається на зміни внесені до ст. 19, 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.1991 №875-ХІ, якими штрафні санкції визначені як адміністративно-господарські, але строки встановлені в господарському кодексі України до них не застосовуються.
Судова колегія не погоджується із зазначеними доводами скаржника, оскільки зміни внесені Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо професійної і трудової реабілітації інвалідів” від 06.10.05 №2960 з 01.01.06, а штрафні санкції за даним позовом нараховані за 2004 рік.
Отже, судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови господарського суду Луганської області від 10.04.06 у справі №7/84ад.
Результати апеляційного провадження оголошені у судовому засіданні.
Питання про судовий збір за апеляційною скаргою не вирішується, оскільки скаржник звільнений від його оплати.
Керуючись статтями 196, п.1 ч.1 ст.198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, 206 та розділом VII „Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, Луганський апеляційний господарський суд
УХВАЛИВ:
1. Апеляційну скаргу Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову господарського суду Луганської області від 10.04.06 у справі №7/84ад залишити без задоволення.
2. Постанову господарського суду Луганської області від 10.04.06 у справі №7/84ад залишити без змін
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий суддя Р.Є. Якушенко
Судді Л.І. Бородіна
Д.Ю. Перлов