ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2
____________________________________________________________________________________
У Х В А Л А
Іменем України
20.11.2006 року Справа № 3/101ад
Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючий суддя Якушенко Р.Є.
судді Журавльової Л.І.
Перлова Д.Ю.
Судова колегія призначена розпорядженням першого заступника голови Луганського апеляційного господарського суду від 26.05.06. Розпорядженням від 19.08.06 та 06.10.06 склад судової колегії змінено.
при секретарі
судового засідання Мартинцевій Н.М.
та за участю
за участю представників сторін
від позивача Федоренко О.А., дов. № 03-01/4447 від 20.09.06
від відповідача Ткаченко І.В., дов. №08 від 11.01.06
Розглянувши Луганського обласного відділення Фонду
апеляційну скаргу соціального захисту інвалідів, м. Луганськ
на постанову
господарського суду Луганської області
від 26.04.2006
у справі № 3/101ад (суддя Доманська М.Л.)
за позовом Луганського обласного відділення Фонду
соціального захисту інвалідів, м. Луганську
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю
„Продресурси”, м. Луганськ
про стягнення 9511 грн. 80 коп.
Постановою господарського суду Луганської області від 26.04.06 у справі №3/101ад (суддя Доманська М.Л.) відмовлено у задоволені позову Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Луганськ до Товариства з обмеженою відповідальністю „Продресурси”, м. Луганськ про стягнення 9511 грн. 80 коп. за не створення робочих місць для працевлаштування інвалідів за 2003 рік.
Постанова суду з посиланням на статті 17, 18, 19, 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.91 № 875-ХІ (в редакції від 05.07.01, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), положення „Порядку сплати підприємствами (об’єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції обліку та використання цих коштів”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.01 № 1767 (далі Порядок), п.14 „Положення про робоче місце інвалідів і про порядок працевлаштування інвалідів”, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.95 № 314 (далі „Положення”), мотивована доведеністю факту не виконання відповідачем обов’язку передбаченого нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні по забезпеченню певної кількості місць на працевлаштування інвалідів.
Постановляючи рішення місцевий господарський суд дійшов висновку, що на відповідача не може бути покладена відповідальність за не створення робочих місць для працевлаштування інвалідів за 2003 рік з огляду на приписи статті 250 Господарського кодексу України.
Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, позивач у справі, не погодилось з прийнятою місцевим господарським судом постановою та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати її як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального права, та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує наступне.
Відділення Фонду вважає, що застосування судом строків визначених у ст. 250 Господарського кодексу України, як на цьому наполягає відповідач по справі, є неправомірним.
По-перше, відповідно до ст. 2 Господарського кодексу України відділення Фонду не є учасником відносин у сфері господарювання тому, що відділення хоча і є органом державної влади але не наділено господарською компетенцією.
Це підтверджується і ст. 4 Господарського кодексу України, де зазначається, що адміністративні відносини (а саме сплата штрафних санкцій і є адміністративними відносинами) не є предметом регулювання цього кодексу.
Працевлаштування інвалідів відповідно до чинного законодавства не є діяльністю у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Висновок –для врегулювання правових відносин щодо сплати штрафних санкцій за невиконання 4% нормативу створення робочих місць для працевлаштування інвалідів не може бути застосовано норми Господарського кодексу України.
З першого січня 2006 року набув чинності Закон України „Про внесення до деяких законодавчих актів України щодо професійної і трудової реабілітації інвалідів” від 06.10.05 №2960, яким були внесені зміни до ст.ст. 19, 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.1991 №875-XII.
Внесені зміни спростовують правову позицію не тільки відділення Фонду, а і позицію суду, тобто штрафні санкції хоча офіційно на законодавчому рівні і визначені як адміністративно–господарські санкції, але строки які визначені в Господарському кодексу України для них не застосовуються.
По-друге, відділення Фонду вважає, що платежі до відділення Фонду за невиконання 4% нормативу вважаються адміністративно –господарською санкцією тільки з першого січня 2006 року.
По-третє, посилання суду на Постанову Верховного Суду України від 17.01.06 по справі №13/189 для того щоб обґрунтувати третю думку юристів є безпідставним.
Відповідач подав заперечення на апеляційну скаргу, вважає доводи позивача необґрунтованими, а постанову господарського суду Луганської області від 26.04.06 у справі №3/101ад такою, що відповідає нормам матеріального та процесуального права.
В обґрунтування своїх заперечень відповідач послався на правову позицію Вищого господарського суду України викладену в Інформаційному листі від 24.11.05 №01-8/2229, відповідно до якої при вирішенні питання про правову природу штрафних санкцій, передбачених ст. 20 Закону України „Про основи соціального захисту інвалідів в Україні”, слід виходити з того, що вони є видом адміністративно –господарських санкцій, правовий режим яких визначено у ст.ст. 238–250 Господарського кодексу України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи судова колегія Луганського апеляційного господарського суду
ВСТАНОВИЛА:
Відповідно до ст.ст. 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.91 № 875-ХІІ (в редакції від 05.07.01, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), п. 8 Постанови КМУ від 03.05.95 № 314 "Про організацію робочих місць для працевлаштування інвалідів" для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форм власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 15 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця. При цьому, підприємства (об'єднання), установи організації незалежно від форм власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено вищенаведеним нормативом щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.
З наявного в матеріалах справи звіту відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за формою № 10-П1 (поштова-річна), затвердженою наказом Держкомстату України від 10.01.02 № 49, за 2003 рік (а.с.9) вбачається, що середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу – 127 осіб, фонд оплати праці штатних працівників –302 тис. грн., фактично на підприємстві відповідача працевлаштовано у 2003 році 1 інваліда. За розрахунком позивача (а.с. 10-11) відповідач повинен був працевлаштувати у 2003 році 5 інвалідів та підприємство відповідача мало перерахувати штрафні санкції за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів за 2003 рік у сумі 9511 грн. 80 коп.
Пункт 4 Порядку сплати підприємствами ( об’єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділення Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.01 № 1767 (далі - Порядок), передбачає, що штрафні санкції сплачуються підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня року, що настає за звітним.
У разі несплати штрафних санкцій в установлений термін відділення Фонду вживають заходів щодо їх стягнення у судовому порядку (пункт 11 Порядку).
07.03.06 Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до господарського суду з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Продресурси” про стягнення штрафних санкцій в сумі 9511 грн. 80 коп.
Відповідач проти заявлених вимог заперечував (відзив а.с. 18) посилаючись на те, що до нього не звертались громадяни-інваліди з заявою про їх працевлаштування та з направленням органів виконавчої влади з питань праці та соціальної політики. Законодавством на підприємство покладений обов”язок по створенню умов для працевлаштування інвалідів, а працевлаштування інвалідів (тобто направлення на роботу на створені підприємством робочі місця) зобов”язані здійснювати органи соціального захисту і громадські організації інвалідів.
Відповідач вказав, що згідно постанови Вищого господарського суду України від 27.07.05 по справі 13/366-11/12 вакантні робочі місця для інвалідів атестуються при надходженні заяв інвалідів про їх працевлаштування, з урахуванням стану здоров”я і рекомендацій МСЕК про те, які види робіт може виконувати працівник-інвалід.
Крім того, на думку відповідача позивач звернувся з позовом після закінчення встановленого законодавством строку, оскільки, заявлений до стягнення штраф є адміністративно-господарською санкцією і згідно ст. 250 Господарського кодексу України може застосовуватися протягом 6 місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення.
Постановою господарського суду Луганської області від 26.04.06 у справі №3/101ад у задоволені позову відмовлено.
Перевіривши матеріали справи, правильність юридичної оцінки місцевим господарським судом обставин та застосування норм чинного законодавства, судова колегія Луганського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Статтею 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.91 № 875-ХІІ (далі Закон №875) встановлено, що підприємства (об”єднання), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об”єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.
Згідно зі ст.18 Закону №875 працевлаштування інвалідів на підприємствах здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів. Підбір робочого місяця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявності у нього професійних навиків та знань, а також рекомендацій медико - санітарної експертизи. Підприємства (об’єднання), установи і організації (незалежно від форм власності і господарювання), які використовують працю інвалідів, зобов’язані створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством.
Згідно з п.п. 5, 10-14 "Положення про робоче місце інвалідів і про порядок працевлаштування інвалідів", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.95 № 314, підприємства розробляють заходи по створенню робочих місць для інвалідів, вносять їх в колективний договір, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів, а працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров’я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.
Як свідчать матеріали справи на 2003 рік відповідачу визначено 4% норматив у кількості 5 чоловік. За відповідним звітом відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за формою 10-ПІ працевлаштовано тільки одного інваліда, за незайняті інвалідами робочі місця нараховано штраф в сумі 9512 грн.
В матеріалах справи відсутні докази повідомлення відповідачем передбачених законом органів про створення робочих місць для інвалідів у кількості передбаченій законом.
Отже, відповідач не виконав свої обов”язки щодо створення робочих місць у межах передбаченого законом нормативу і не повідомив передбачені законом органи про їх створення.
За таких обставин місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про обгрунтованість заявлених позовних вимог.
Разом з тим, статтею 250 Господарського кодексу України передбачено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Відповідно до пункту 2 Інформаційного листа ВГСУ від 25.11.2005 № 01-8/2229 „Про деякі питання практики застосування норм законодавства, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у І-му півріччі 2005 року” у вирішенні питання про правову природу штрафних санкцій, передбачених статтею 20 Закону № 875, слід виходити з того, що вони є видом адміністративно-господарських санкцій, правовий режим яких визначено у статтях 238-250 Господарського кодексу України.
Матеріали справи свідчать, що позивачем подано позов без дотримання вимог ст. 250 Господарського кодексу України.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції вирішуючи даний спір, обґрунтовано застосував приписи ст. 250 Господарського кодексу України та дійшов правомірного висновку про відмову у задоволенні позову.
Обгруновуючи доводи апеляційної скарги, скаржник посилається на зміни внесені до ст. 19, 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.1991 №875-ХІ, якими штрафні санкції визначені як адміністративно-господарські, але строки встановлені в господарському кодексі України до них не застосовуються.
Судова колегія не погоджується із зазначеними доводами скаржника, оскільки зміни внесені Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо професійної і трудової реабілітації інвалідів” від 06.10.05 №2960 з 01.01.06, а штрафні санкції за даним позовом нараховані за 2003 рік.
Отже, судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови господарського суду Луганської області від 26.04.06 у справі №3/101ад.
Результати апеляційного провадження оголошені у судовому засіданні.
Питання про судовий збір за апеляційною скаргою не вирішується, оскільки скаржник звільнений від його оплати.
Керуючись статтями 196, п.1 ч.1 ст.198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, 206 та розділом VII „Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, Луганський апеляційний господарський суд
УХВАЛИВ:
1. Апеляційну скаргу Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову господарського суду Луганської області від 26.04.06 у справі №3/101ад залишити без задоволення.
2. Постанову господарського суду Луганської області від 26.04.06 у справі №3/101ад залишити без змін
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий суддя Р.Є. Якушенко
Судді Л.І. Журавльова
Д.Ю. Перлов